номер провадження справи 33/60/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2018 Справа № 908/1393/18
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом: керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)
до відповідача: Селянського (фермерського) господарства “М-Куб” (70500, Запорізька обл., Оріхівський р-н, с. Мала Токмачка, вул. Миру, б. 13)
про витребування земельних ділянок із незаконного володіння
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників сторін:
Прокурор: Тронь Г.М.- посвідчення № 035881 від 05.10.2015 р.
від позивача: ОСОБА_1- довіреність № 3 від 02.01.2018 р.
від відповідача: ОСОБА_2- довіреність № б/н від 20.08.2018 р.
ВСТАНОВИВ :
В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах,- Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Селянського (фермерського) господарства “М-Куб” про витребування з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельних ділянок кадастровий номер 2323982500:03:001:0134, площею 3,6 га та кадастровий номер 2323982500:02:001:0133, площею 0,8 га, що розташовані на території Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, та надані у постійне користування ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 11.03.1997 р. серії ЗП № 000013 00101, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 167, який втратив чинність зі смертю ОСОБА_3
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.07.2018 р. відкрито провадження у справі № 908/1393/18 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/60/18. Підготовче судове засідання призначено на 21.08.2018 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 р. підготовче засідання відкладено на 18.09.2018 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.09.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30-ть днів - до 16.10.2018р., відкладено підготовче засідання на 16.10.2018р., в порядку ст. 81 ГПК України витребувано від Оріхівської районної державної адміністрації належним чином оформлені та засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи Селянського (фермерського) господарства “М-Куб” .
17.10.2018р. до господарського суду Запорізької області від Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області надійшли копії матеріалів реєстраційної справи СФГ “М-Куб”, які судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2018р., підготовче провадження у справі № 908/1393/18 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 13.11.2018р.
У судовому засіданні13.11.2018р. за клопотанням відповідача оголошено перерву до 14.11.2018р.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Токмацькою місцевою прокуратурою за результатами опрацювання публічної кадастрової карти України, відомостей органів влади та місцевого самоврядування, виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння відповідачем земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності. Встановлено, що відповідно державного акта на право постійного користування землею від 11.03.1997 серія ЗП № 000013 00101, виданого на підставі розпорядження голови Оріхівської райдержадміністрації від 11.03.1997 № 165, ОСОБА_3М, для ведення фермерського господарства, надано у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності , площею 4,4 га ріллі, що розташована на території Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району. 20.03.2001р. на зазначеній земельній ділянці ОСОБА_3 створено та зареєстровано селянське (фермерське) господарство “М-Куб”. Відповідно до актового запису про смерть від 11.04.2016 № 189 ОСОБА_3 помер 07.04.2016р., у зв’язку з чим право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 4,4 га у ОСОБА_3 припинилось із його смертю, з цього часу державний акт на право постійного користування землею втратив чинність. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.02.2017, зареєстрованого за № 150, ОСОБА_4, успадковано право на частку в статутному капіталі СФГ «М-Куб», що залишилась після смерті ОСОБА_3 У п. 1.4 Статуту ФГ “М-Куб” вказано, що господарство, серед іншого, веде свою діяльність на землях Малотокмачанської сільської ради за кадастровим номером 2323982500:03:001:0134, площею 3,6 га та кадастровим номером 2323982500:02:001:0133, площею 0,8 га. Відповідно до інформації відділу у Оріхівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельні ділянки за кадастровими номерами 2323982500:03:001:0134, 2323982500:02:001:0133 сформовані за рахунок земельної ділянки, площею 4,4 га, наданої ОСОБА_3 відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 11.03.1997р. серії ЗП № 000013 00101. Відповідно до витягів Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вищезазначені земельні ділянки пребувають у державній власності. Прокурор вказує на те, що з часу смерті ОСОБА_3, відповідач протиправно утримує та здійснює діяльність на спірних земельних ділянках, цим саме незаконно, без відповідної правової підстави заволодівши ними. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, ст.ст. 1, 116, 118, 122, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 19, 20 Закону України “Про фермерське господарство”, ст.ст. 317, 319, 387, ч. 1 ст. 1212, ЦК України. Прокурор просить позов задовольнити, витребувати із незаконного володіння відповідача земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що раніше були надані у постійне користування ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. При цьому, прокурор зазначив, що звернення до суду з даним позовом Токмацької місцевої прокуратури зумовило невжиття ГУ Держгеокадастром у Запорізькій області жодних дій щодо припинення незаконного утримання та використання відповідачем спірних земельних ділянок.
В судовому засіданні 14.11.2018 прокурор підтримав заявлені вимоги, просив позов задовольнити.
Позивач – Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві прокурора, вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки починаючи з 07.04.2016 спірні земельні ділянки не могли використовуватися та утримуватися СФГ “М-Куб”, адже підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій вони були надані у постійне користування.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Посилаючись на дію Конституції України, ст.ст. 7, 50 ЗК України в редакції від 18.12.1990р., ст.ст. 2, 5, 9, 11, 14, 16, 17, 18 ЗУ «Про (селянське) фермерське господарство» в редакції від 20.12.1991р. зазначив, що на його думку, фермерське господарство на законних підставах користується спірними земельними ділянками. Вказав, що реалізація механізму створення селянського (фермерського) господарства здійснюється шляхом ряду послідовних дій, зокрема дій: зі звернення громадян, які виявили; бажання вести селянське (фермерське) господарство із заявою до відповідних органів в підпорядкуванні яких знаходяться земельні ділянки із заявою про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, отримання Державного акту на право приватної власності на землю (право постійного користування землею) або укладення договору на тимчасове користування землею та послідуючої реєстрації селянського (фермерського) господарства після якої фермерське господарство набуває статусу юридичної особи до якої переходять усі права та обов'язки щодо володіння та користування земельною ділянкою, яка є основною матеріальною основою фермерського господарства. Оформлення Державного акту на право постійного користування землею серії ЗП 00013 00101 від 11.03.1997р. здійснено для відповідної мети - реалізація права громадян на створення (ведення) селянського (фермерського) господарства, і як наслідок створення та діяльність СФГ «М-Куб», яке було зареєстровано як юридична особа 20.03.1997р. За твердженням відповідача, саме з цього часу землекористування вказаної земельної ділянки здійснює СФГ «М-Куб». Вказаний акт на право постійного користування землею, рішення на підставі видано зазначений акт та державна реєстрація СФГ «М-Куб» як юридичної особи є чинними. Використання вказаної земельної ділянки відповідачем для ведення фермерського господарства підтверджується Статутом СФГ «М-Куб», змін стосовно користувача земельної ділянки у базі даних державного земельного кадастру не проводилось. СФГ «М-Куб» є діючим господарством, функціонує відповідно до вимог ст. 9 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство», при цьому сплачує податки, в тому числі земельний податок. В силу положень ст.ст. 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» після одержання державного акта на право приватної власності чи користування землею або укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі мовах оренди, селянське (фермерське) господарство реєструється у раді, що передала у власність або надала у користування земельну ділянку, і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи, і з цього з цього часу обов'язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позовних вимог керівника Токмацької місцевої прокуратури відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні 14.11.2018 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
На підставі розпорядження голови Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області № 165 від 11.03.1997р. ОСОБА_3 було видано Державний акт на право постійного користування землею ЗП № 00013 00101, згідно з яким надана у постійне користування земельна ділянка площею 4,4 га ріллі розташована на території Малотокмачанської сільської ради в межах згідно з планом, для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт видано 11.03.1997 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 167.
20.03.1997р. згідно розпорядження Оріхівської районної державної адміністрації № 202, ОСОБА_3 створено та зареєстровано Селянське (фермерське) господарство “М-Куб” (відповідач у справі).
В подальшому до акту на право постійного користування землею ЗП № 00013 00101 від 11.03.21997р. вносились зміни в частині користування, шляхом зазначення про додаткове виділення земельної ділянки розміром 32,8 га, на підставі рішення Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району від 20.09.2001р. № 205, однак, враховуючи, що стосовно вказаної земельної ділянки позовні вимоги не заявлені, наведені обставини в межах даної справи судом не досліджуються.
За змістом п. 1.3 Статуту СФГ “М-Куб” (в редакції від 30.06.2015), ОСОБА_3 був засновником та головою господарства. В п. 1.4 Статуту вказано, що господарство веде свою діяльність на землях Малотокмачанської сільської ради, зокрема, кадастровий номер НОМЕР_1 03 001 0134, пл.3,6га та кадастровий номер НОМЕР_1 02 001 0133, пл.0,8га.
Згідно актового запису про смерть №189 від 11.04.2016р., виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оріхівського районного управління юстиції у Запорізькій області, громадянин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 07.04.2016р.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09.02.2017 приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області, зареєстрованого в реєстрі за № 150 (спадкова справа №96-2016), посвідчено, що ОСОБА_4, яка є донькою померлого ОСОБА_3, є спадкоємцем права на часту у статутному капіталі СФГ «М-Куб» у розмірі 40 часток, що в грошовому виразі складає – 40 грн.
Рішенням загальних зборів членів СФГ «М-Куб», оформленим протоколом №1/2017 від 01.03.2017р., затверджено нову редакцію Статуту СФГ «М-Куб», до якого внесено відповідні зміни щодо розміру внесків учасників до статутного капіталу господарства та обрано голову господарства - ОСОБА_4. В п. 1.4 статуту СФГ «М-Куб» зазначено, що господарство веде свою діяльність на землях Малотокмачанської сільської ради, зокрема, кадастровий номер НОМЕР_1 03 001 0134, пл.3,6га та кадастровий номер НОМЕР_1 02 001 0133, пл.0,8га.
За інформацією наданою відділом у Оріхівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на запит Оріхівського відділу Токмацької місцевої прокуратури, земельні ділянки за кадастровими номерами 2323982500:03:001:0134, пл.0,8га. та 2323982500:02:001:0133, пл.0,8га. сформовані відповідно до державного акту на право постійного користування землею ЗП № 00013 00101 від 11.03.1997р., виданого на ім’я ОСОБА_3
Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2304137902018, № НВ-2304137742018, сформованих станом на 06.04.2018р. земельна ділянка за кадастровим номером 2323982500:02:001:0133 пл. 0.8000 га та земельна ділянка за кадастровим номером 2323982500:03:001:0134 пл. 3.6000 га перебувають у державній власності.
На думку прокурора, позивача єдиним належним та законним користувачем спірних земельних ділянок був ОСОБА_3, а відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів цими землями, після смерті останнього.
Відповідач, в свою чергу, користування спірними земельними ділянками не заперечує, однак вважає, що з моменту реєстрації фермерського господарства – 20.03.1997р., обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює СФГ «М-Куб», а не ОСОБА_3, якому земельна ділянка була надана у користування.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
При цьому, правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Згідно зі ст. 7 Закону України “Про фермерське господарство” надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про фермерське господарство” землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
За змістом ст.ст. 19, 20 Закону України “Про фермерське господарство” до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності.
Необхідно зазначити, що відповідачем жодного правовстановлюючого документу на спірні земельні ділянки суду не надано, право (власності, постійного користування, оренди) на спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку за відповідачем не зареєстровано.
Твердження відповідача про те, що використання спірних земельних ділянок здійснюється СФГ «М-Куб» на підставі державного акту на право постійного користування землею ЗП № 00013 00101 від 11.03.1997р., виданого на ім’я ОСОБА_3, судом оцінюється критично, оскільки право постійного користування спірними земельними ділянками, згідно вказаного акту, було надано громадянину ОСОБА_3, а не юридичній особі СФГ «М-Куб».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Зі змісту ч. 2 цієї статті вбачається, що громадяни та приватні юридичні особи не можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування.
У редакції п. 6 Перехідних положень, яка діяла з моменту набрання чинності Земельним кодексом України до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 1 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
Проте, 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Це положення втратило чинність 22 вересня 2005 року.
Отже, громадяни та юридичні особи, які до 1 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати ці ділянки без обов'язкового переоформлення права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі. Однак, за бажанням, і громадяни, і юридичні особи (крім державних і комунальних), які отримали у постійне користування земельні ділянки до 1 січня 2002 р., можуть здійснювати таке переоформлення.
Як встановлено судом, після набрання 01.01.2002 чинності Земельним кодексом України, ОСОБА_3 право власності або оренди на земельну ділянку, передану йому у постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого 11.03.1997, за життя переоформлено не було. Договори, які б передбачали можливість передачі в порядку спадкування права користування землею сільгосппризначення (емфітевзис) між власником земельної ділянки та ОСОБА_3 свого часу не укладалися. З часу його смерті (07.04.2016) Селянським (Фермерським) господарством “М-Куб” дій щодо оформлення прав на земельну ділянку також не вчинялося.
Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування громадянину ОСОБА_3, вона не входить до складу майна фермерського господарства, тому не може використовуватись цим господарством після смерті ОСОБА_3, адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.
Необхідно зазначити, що Верховний Суд України у постановах від 05.10.2016р. у справі №6-2329цс16, від 23.11.2016р. у справі №6-3113цс-16 висловив правову позицію з цього питання, з якою погодився і Верховний Суд (постанова від 24.01.2018 у справі № 908/799/17): право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.
Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою нерозривно пов’язано з особою, якій таке право надано та не може бути передано або автоматично перейти до створених нею юридичних осіб.
Зазначаючи, що обов'язки землекористувача земельної ділянки, з моменту реєстрації СФГ «М-Куб», здійснює саме відповідач, а не фізична особа, на ім’я якої видано державний акт на право постійного користування землею, відповідач посилається на приписи Земельного Кодексу України в редакції від 18.12.1990р. та Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» в редакції від 20.12.1991р.
Втім, відповідно до положень ст.ст. 22, 23 Земельного Кодексу України від 18.12.1990р., право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Враховуючи приписи коментованих статей, право постійного користування земельною ділянкою, в тому числі на час реєстрації господарства відповідача, мало бути посвідчено правовстановлюючим документом, відповідно належність земельної ділянки тій чи іншій особі встановлюється наявністю такого документу у неї.
В той же час, стверджуючи про наявність у СФГ «М-Куб» права постійного користування спірними земельними ділянками, відповідачем не надано документів на підтвердження такого права.
Відповідно до ч. 1-2, 5 ст.2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції чинній на момент створення господарства), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське)господарство може бути створено однією особою. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.
Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції чинній на момент створення господарства), земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.
За приписами ч.4 ст.7, ч. 1 ст.50 Земельного Кодексу України від 18.12.1990р., земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються в користування громадянам України.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що законодавцем право отримати у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства було надано виключно громадянину України, на ім’я якого і видавався відповідний Державний акт.
Крім того, посилаючись на набуття СФГ «М-Куб» права постійного користування спірними земельними ділянками з моменту реєстрації господарства, відповідачем залишено поза увагою, що з користування ОСОБА_3 вказані земельні ділянки не вибували – з часу отримання державного акту на право постійного користування землею та до часу смерті належним користувачем спірних земельних ділянок був громадянин ОСОБА_3
Щодо твердження відповідача про сплату СФГ «М-Куб» земельного податку за весь час користування спірними земельними ділянками, суд вважає за необхідне зазначити, що фактичне користування земельною ділянкою та сплата за неї земельного податку не породжує правових наслідків у вигляді набуття відповідачем права постійного користування цією земельною ділянкою.
З урахуванням наведених положень законодавства, суд не погоджується з твердженням відповідача про правомірне використання СФГ «М-Куб» спірних земельних ділянок після смерті фізичної особи – засновника господарства, якій вони були надані у користування.
Матеріали справи свідчать, що спірні земельні ділянки є землями державної форми власності та, відповідно, належить на праві власності Українському народу, розпорядником від імені якого згідно зі ст. 122 ЗК України та відповідного Положення (наказ Державної України служби з питань геодезії, картографії та кадастру №18 від 03.03.2015р.) виступає Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області. За загальними правилами чинного законодавства власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Фактично відповідач, з часу смерті ОСОБА_3 використовує земельну ділянку з державною формою власності без правовстановлюючих документів на дозвіл такого користування, що безумовно є порушенням земельного законодавства.
Порушення права державної власності на землю відбувається по цей час, чим об'єктивно порушуються права власника в користуванні та розпорядженні своїм майном, тоді як сам факт надання спірної земельної ділянки у постійне користування не змінює форму власності на земельну ділянку, а закон вимагає переоформлення таких прав.
Статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.
За приписами статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Преметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом даного позову є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.
Згідно зі ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 1212 глави 83 ЦК України, якою обґрунтовано позовні вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Із змісту цієї норми слідує, що для встановлення чи набула особа відповідного зобов’язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.
Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо витребування земельних ділянок із незаконного володіння.
Вищенаведеним повністю підтверджується перебування земельних ділянок у державній власності, факт їх вибуття з володіння позивача та факт їх знаходження у незаконному володінні відповідача. Відповідач доказів на підтвердження наявності правових підстав для утримування спірних земельних ділянок не надав.
Доводи відповідача викладені у відзиві на позов спростовуються наведеним вище.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури необхідно стягнути суму 3524,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Витребувати із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства “М-Куб” (70500, Запорізька обл., Оріхівський р-н, с. Мала Токмачка, вул. Миру, б. 13, ідентифікаційний код юридичної особи 24907839) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 39820689) земельну ділянку за кадастровим номером 2323982500:03:001:0134, площею 3,6 га, яка розташована на території Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.
Витребувати із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства “М-Куб” (70500, Запорізька обл., Оріхівський р-н, с. Мала Токмачка, вул. Миру, б. 13, ідентифікаційний код юридичної особи 24907839) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 39820689) земельну ділянку за кадастровим номером 2323982500:02:001:0133, площею 0,8 га, яка розташована на території Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства “М-Куб” (70500, Запорізька обл., Оріхівський р-н, с. Мала Токмачка, вул. Миру, б. 13, ідентифікаційний код юридичної особи 24907839) на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57; розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету – 2800) суму 3524 (три тисячі п’ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору у 2018 році при здійсненні представництва інтересів держави.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 23 листопада 2018 р.
Суддя М.В. Мірошниченко
