ПОСТАНОВА
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа №456/1258/17
провадження №К/9901/24557/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Іщука Л.П., суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.)
у справі №456/1258/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
треті особи: Львівський обласний військовий комісаріат, Стрийський об`єднаний міський військовий комісаріат
про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення від 20.01.2017 №5 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів в частині відмови йому у виплаті допомоги у зв`язку із смертю батька - ОСОБА_2 та зобов`язання виплатити таку допомогу в розмірі 689000,00 грн.
2. Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.06.2017 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення про призначення (або відмову в призначенні) одноразової грошової допомоги;
- зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення (або відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю його батька ОСОБА_2 під час виконання ним обов`язків військової служби та прийняти відповідне рішення.
3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. У касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у листопаді 2016 року позивач ОСОБА_1 як син загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, старшини ОСОБА_2 , звернувся до Стрийського об`єднаного міського військового комісаріату із заявою про надання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю батька.
6. Як убачається з витягу з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.01.2017 № 5, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки він досяг повноліття, не навчається, тобто не має правового статусу дитини та утриманця загиблого, а також не є членом сім`ї загиблого відповідно до п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
7. Вважаючи незаконними зазначені дії та рішення відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що батько позивача помер внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаного з виконанням ним таких обов`язків при перебуванні в зоні проведення АТО, де велись бойові дії, а тому позивач, як член сім`ї останнього, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що вони з батьком спільно проживали і були пов`язані спільним побутом, мали спільні права та обов`язки, тобто, доказів про те, що вони із батьком складали сім`ю.
10. Окремо суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що заява позивача не була розглянута відповідачем. Висновки суду в цій частині не відповідають нормам матеріального права.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Позивач у касаційній скарзі стверджує, що вони з батьком спільно проживали і були пов`язані спільним побутом, мали спільні права та обов`язки. Суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом першої інстанції обставини. На переконання позивача він є членом сім`ї загиблого, а тому має право на грошову допомогу відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
12. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
14. За приписами ст.41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - дата встановлення інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі Закон №2011-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
15. Закон №2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
16. Пунктом 2 ч.1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ встановлено, що його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
17. Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
18. Частиною 2 вказаної статті встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.
19. Так, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
- загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;
- смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
- загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.
20. За змістом ч.1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках зазначених у п.п. 1-3 п.2 ст 16 цього Закону.
21. Згідно ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
22. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як добровольця було відправлено в зону проведення антитерористичної операції.
23. 23.02.2015 внаслідок мінно-вибухової травми ОСОБА_2 отримав поранення, які призвели до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24. Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 та на день мобілізації останнього проживав з ним в квартирі АДРЕСА_1 .
25. Відповідно до копії заповіту серія ВРД № 085999 від 16.12.2010 ОСОБА_2 все своє майно заповів позивачу (сину) ОСОБА_1 ..
26. Відповідно до копії будинкової книги та копії паспорту позивач з 30.07.2013 і на час розгляду справи зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
27. З довідки від 17.10.2016 № 4272, виданої ЖЕК №4, вбачається, що позивач та його батько ОСОБА_2 були зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 та разом вели спільне господарство.
28. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що за життя ОСОБА_2 спільно проживав та був пов`язаний спільним побутом, мав взаємні права і обов`язки зі своїм сином ОСОБА_1 , а тому позивачу є членом сім`ї загиблого ОСОБА_2 .
29. Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи дійшов протилежних висновків та зазначив, що ОСОБА_1 звертався за допомогою як син загиблого ОСОБА_2 , подаючи при цьому документи, що свідчать про його родинні зв`язки із батьком. Натомість, документів, що свідчать про те, що вони з батьком спільно проживали і пов`язані спільним побутом, мали спільні права та обов`язки, тобто, доказів про те, що вони із батьком складали сім`ю, не надав.
30. Таким чином, для вірного вирішення даного спору, слід встановити коло осіб, які вважаються членами сім`ї військовослужбовців та мають право на отримання грошової допомоги у разі загибелі таких військовослужбовців.
31. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який є спеціальним у спірних правовідносинах, визначення «члена сім`ї» не містить.
32. Проте, за змістом ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.
33. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
34. Таким чином, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести:
а) факт проживання з загиблим;
б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.
35. У цій справі суд першої інстанції встановив, що:
а) позивач та загиблий ОСОБА_2 проживали разом (судом апеляційної інстанції це не спростовано);
б) позивач та загиблий ОСОБА_2 вели спільний побут та мали взаємні права та обов`язки (на думку суду апеляційної інстанції, позивач не підтвердив зазначені факти при зверненні до відповідача).
36. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт спільного проживання та ведення спільного побуту позивачем з його загиблим батьком знайшов своє підтвердження під час розгляду даної справи. Позивач є членом сім`ї загиблого ОСОБА_3 та має право на отримання грошової допомоги після загибелі ОСОБА_3 .
37. За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
38. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
39. Відповідно до ст. 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 345, 352 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017у справі №456/1258/17 скасувати.
3. Постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.06.2017у справі №456/1258/17 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяВ.М. Кравчук
СуддяТ.О. Анцупова
СуддяО.П. Стародуб
