Справа № 456/1258/17
Провадження № 2-а/456/112/2017
ПОСТАНОВА
іменем України
"22" червня 2017 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого-судді Яніва Н. М.
при секретарі Курта В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України треті особи Львівський обласний військовий комісаріат, Стрийський об`єднаний міський військовий комісаріат, ОСОБА_2 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинення дій,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом та з врахуванням уточнених позовних вимог просить суд, визнати протиправним рішення №5 від 20.01.2017 р. засідання комісії Міністерства оборони України (далі МОУ) з розгляду питань пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової допомоги і компенсаційних сум в частині відмови у виплаті йому компенсації за смерть ОСОБА_3 та зобов`язати виплатити йому відповідну суму компенсації передбаченої законодавством за смерть батька ОСОБА_3 ..
В обґрунтування позовних покликається на те, що в 2014 р. його батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як добровольця було відправлено в зону проведення антитерористичної операції. Батько відносився до учасників бойових дій, оскільки брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції. 23.02.2015 р. його батька ОСОБА_3 було поранено, внаслідок підриву міни, та госпіталізовано до м. Харкова звідки через тяжкість травми направлено до м.Києва (головний військовий клінічний госпіталь Міністерства оборони України), де він неодноразово боровся зі смертю. Згодом його переведено до м. Рівне, а за тим до м. Львова, де він ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії встановлено, що «Поранення старшини ОСОБА_3 , 1971 р.н. «Наслідки мінно-вибухової травми (23.02.2015) - вогнепального - уламкового проникаючого поранення голови. Ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та уламків», яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 »
В листопаді 2016р. він та його брат, ОСОБА_2 (сини загиблого ОСОБА_3 ) звернулись до Стрийського об`єднаного міського військового комісаріату із заявою про надання їм компенсації за смерть батька в зоні проведення АТО. 14.02.2017р. листом з Львівського обласного військового комісаріату, прийшло протокольне рішення №5 від 20.01.2017р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Рішення № 5), яким йому та його брату було відмовлено в одноразовій виплаті за смерть їхнього батька, який помер внаслідок поранення в зоні проведення АТО, оскільки на думку відповідача він не мав правового статусу дитини та утриманця загиблого, а також не був членом сім`ї загиблого.
З даним рішенням він не погоджується, оскільки, до того, як його батько відправився в зону проведення АТО, вони з ним проживали разом, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Батько завжди допомагав йому матеріально, щоб утримувати сім`ю повноцінно. Відтак просить суд визнати нечинним рішення відповідача щодо відмови у виплаті допомоги та виплатити йому відповідну суму компенсації передбаченої законодавством за смерть батька.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали і просять їх задовольнити покликаючись на викладені в адміністративному позові обставини. Додатково пояснив, що разом з батьком, проживав однією сім`єю в його квартирі з 2008 р.. В лютому 2013 р. одружився. Дружина та його син почали також проживати в квартирі батька. Вони всі вели спільне господарство. Оскільки в нього не було постійної роботи, він певний час перебував на повному утриманні батька. Вони жили однією сім`єю, разом купляли продукти харчування, готували їжу, сплачували комунальні послуги, разом робили ремонт в квартирі. Ще за життя батько склав заповіт, яким заповів йому все належне майно. Просить позов задоволити.
В судовому засіданні представник відповідача МОУ Попович Ю.І. позов заперечив з мотивів зазначених в письмовому запереченні, додатково пояснив, що вважає, що з липня 2013 р. до 2014 р.(моменту призову) позивач та його покійний батько не були пов`язані спільним побутом та не мали взаємних прав та обов`язків, оскільки відсутні належні докази зазначеного позивачем, а саме, що позивач робив ремонт в квартирі, сплачував комунальні послуги, купляв продукти харчування.
В судовому засіданні представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , позовні вимоги заперечила та пояснила, що при розгляді заяви та пакету документів, що надійшли від ОСОБА_1 , командування не знайшло підстав того, що заявник має право на виплату грошової допомоги, а тому Висновок не складався. Також при ознайомленні з документами було встановлено, що заявник на момент звернення був повнолітнім, а тому втратив статус дитини. Просить в позові відмовити.
В судовому засіданні представник третьої особи Стрийського об`єднаного міського військового комісаріату, позов заперечив, пояснив, що їхня функція полягала виключно в зборі документів, які в подальшому були направлені в обласний військомат.
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримав, пояснив, що він також є сином загиблого ОСОБА_3 .. Батьки були розлученів, та він проживав з матір`ю ОСОБА_4 , а його брат ОСОБА_1 проживав з батьком. Стверджує, що брат проживав з батьком як одна сім`я, у них все було спільним. Брат робив ремонт в квартирі, купляв продукти харчування, оплачував комунальні послуги. Вважає, що він також має право на виплату, однак рішення відповідача не оскаржував, надав таке право брату, і якщо допомогу виплатять то вони вирішать як її поділити.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, однак частково з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в 2014 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як добровольця було відправлено в зону проведення антитерористичної операції.
Відповідно до протоколу № 49 від 10.01.2017р. засідання Центральної військово-лікарської комісії (копія витягу додається) встановлено, що «Поранення старшини ОСОБА_3 , 1971 р.н. «Наслідки мінно-вибухової травми (23.02.2015) - вогнепального-уламкового проникаючого поранення голови. Ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та уламків», яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 27.09.2016 р. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Позивач ОСОБА_1 являється сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 03.07.2007 р.
У листопаді 2016р. позивач ОСОБА_1 та його брат ОСОБА_2 звернулись із заявою до Стрийського об`єднаного міського військового комісаріату про надання їм одноразової грошової допомоги за смерть батька в зоні проведення АТО, надавши усі необхідні для призначення такої допомоги документи (далі - Заява), у відповідності дост.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі - Закон №2011-XII)та п.11 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок).
Не погодившись із правом позивача на виплату одноразової грошової допомоги, Львівський обласний військовий комісаріат (далі Комісаріат)) супровідним листом (висновок не складався) надіслав заяву та пакет документів позивача для прийняття рішення Департаменту фінансів МОУ.
Витягом з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.01.2017р. за № 5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як синам загиблого 24.09.2016р. внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини старшини ОСОБА_3 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обидва досягли повноліття, не навчаються тобто вони не мають правового статусу дитини та утриманця загиблого, а також не є членами сім`ї загиблого відповідно до п.1 ст. 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» (далі Витяг).
Супровідним листом від 14.02.2017р. Комісаріат направив позивачу Витяг.
Приписами ч.5ст.17 Конституції Українивизначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
За приписамист.41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»(в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - дата встановлення інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановленихЗаконом №2011-XII.
Закон №2011-XII(в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Пунктом 2 ч.1ст.3 Закону №2011-ХІІвстановлено, що його дія поширюється на: військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з ч.1ст.16 Закону №2011-ХІІодноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цимЗакономмають право на її отримання.
Частиною 2 вказаної статті встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.
Так, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1)загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;
2)смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3)загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.
Аналогічні підстави для виплати, а також відмови у виплаті допомоги передбаченоПорядком.
За змістом ч.1ст.16-2 Закону №2011-ХІІодноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках зазначених у п.п. 1-3 п.2 ст 16 цього Закону.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним Рішення № 5 в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 компенсації за смерть ОСОБА_3 та зобов`язання здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з огляду на наступне.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
За змістом пунктів 13, 15 Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштівприймаєу місячний строк після надходження зазначених документів рішенняпро призначення або відмову у призначенніодноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Рішення про відмову у призначеннігрошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Наказом Міністра оборони України (далі - Міністр) від 12.04.2007 №68 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» призначено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби далі - Комісія). До повноважень голови вказаної Комісії, зокрема, віднесено підготовку пропозицій та подання їх Міністру для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.
Тобто, зазначеним наказом створено Комісію, яка має здійснювати підготовку пропозицій та подавати їх Міністру для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.
Як вбачається з Витягу, Заява Комісією розглядалась по суті, Міністру були надані пропозиції для прийняття рішення про відмову в призначенні одноразової грошової
допомоги, однак не було прийнято уповноваженою особою відповідного рішення, тому є передчасними позовні вимоги про визнання рішення протиправним (оскільки таке не приймалось) та зобов`язання виплати одноразової грошової допомоги.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
На думку суду, позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки такі повноваження вказаного органу є його дискреційними повноваженнями й у разі задоволення такої вимоги суд здійснить втручання у внутрішню діяльність суб`єкта владних управлінських функцій та такими своїми діями підмінить його, всупереч конституційному принципу поділу влади. Відтак, такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також, ч. 2ст. 11 КАС Українинадано право суду вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. На думку суду, вихід за межі позовних вимог повинен безумовно узгоджуватися й бути спрямованим на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що є завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України, та відповідно, на ефективне відновлення порушених прав таких осіб і усунення їх порушень.
Для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та для реалізації завдань адміністративного судочинства, суд вважає, за необхідне вийти за межі позовних вимог і прийняти рішення, яким визнати протиправними дії МОУ щодо неприйняття рішення по Заяві та зобов`язати відповідача розглянути вказану Заяву та прийняти відповідне рішення.
За змістом частин 1, 2ст.99 КАСадміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Подані позивачем документи (Заява) були надіслані йому листом без реалізації від 14.02.2017р., а позивач звернувся до суду із цим позовом 28.04.2017р., тобто із дотриманням встановленого шестимісячного строку звернення до адміністративного суду із таким позовом.
У ч.5ст.99 КАСвказано, що для звернення до адміністративного суду щодооскарження рішеннясуб`єкта владних повноважень, на підставіякогонимможе бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Ця норма не має жодного відношення до розглядуваної справи, позаяк стосується встановлення місячного строку щодо права особи, оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого (цьогорішення) цим суб`єктом може бути заявлено вимогу до особи про стягнення грошових коштів.
Додатково, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як добровольця було відправлено в зону проведення антитерористичної операції, мав військове звання старшина, 23.02.2015р. внаслідок мінно-вибухової травми вогнепального уламкового, проникаючого поранення голови, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач ОСОБА_1 являється сином померлого ОСОБА_3 та на день мобілізації останнього проживав з ним в квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 6ст.16-3 Закону №2011-ХІІодноразова грошова допомога призначається і виплачується МОУ,іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями,
навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно з ч.1ст.23 Закону №2011-ХІІфінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цьогоЗакону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для МОУ, розвідувальних органів України та іншихцентральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Згідност. 16-1 Закону: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно доЗакону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно дост. 3 Сімейного Кодексу України: сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не забороненихзакономі таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку"(справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї"), де суд вирішив:«До кола членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб`єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Членами сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).»
Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно копії заповіту серія ВРД № 085999 від 16.12.2010 р. ОСОБА_3 все своє майно, з чого б воно не складалось заповів позивачу (сину) ОСОБА_1 ..
Відповідно до копії будинкової книги та копії паспорту позивач з 30.07.2013 р. і до тепер зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
З довідки № 4272 від 17.10.2016 року виданої ЖЕК №4 вбачається, що позивач та його загинувший батько ОСОБА_3 були зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 та разом вели спільне господарство.
Згідност. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно дост. 71 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши надані докази, суд вважає доведеним, що за життя ОСОБА_3 спільно проживав та був пов`язаний спільним побутом, мав взаємні права і обов`язки зі своїм сином ОСОБА_1 , тобто був членом його сім`ї.
Доказів протилежного, крім своїх суб`єктивних тверджень, сторона відповідача суду не надала.
Відповідно до ч.8ст.16-3 Закону №2011-ХІІособи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цимЗаконом, можуть реалізувати йогопротягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Таким чином, оскільки батько позивача помер, внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаного з виконанням ним таких обов`язків при перебуванні в зоні проведення АТО, де велись бойові дії, то позивач як член сім`ї останнього має право на отримання одноразової грошової допомоги згідност.16 Закону №2011-ХІІ.
Окрім того, відповідно до ч. 1ст. 87 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно ч. 1ст. 9 Закону України «Про судовий збір»судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір не був сплачений позивачем ОСОБА_1 до ухвалення рішення, тому,стягненню підлягає сума відстроченого судового збору у розмірі 1280 грн. (дві позовні вимоги немайнового характеру 2х640=1280).
Стягнення судового збору підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету за реквізитами рахунку Державної судової адміністрації України.
Однак, згідно ч. 1ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
А тому, оскільки позов задоволено, позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, за які стягнуто 1280 грн. судового збору. Задоволено дві позовні вимоги, а тому стягненню з відповідача в користь позивача підлягає 1280 грн. судового збору.
Керуючись, ст.ст.11, 71, 86, 158-163 КАС Українисуд , -
П О С Т А Н О В И В:
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, щодо неприйняття рішення про призначення (або відмову в призначенні) одноразової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю його батька ОСОБА_3 під
час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
Зобов`язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення (або відмову в призначені) одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю його батька ОСОБА_3 під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, та прийняти відповідне рішення.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду державного бюджету 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) гривень судового збору за подання адміністративного позову до суду на призначений для цього рахунок з наступними реквізитами: «Отримувач коштів Стрийське УК м. Стрий; код отримувача за ЄДРПОУ - 37969195; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок отримувача - 31210206700017; кодкласифікації доходів бюджету- 22030001; призначення платежу - 101; судовий збір».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Стрийський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ч. 3ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційнаскарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н. М. Янів
