справа № 570/4234/16-ц
провадження № 2/570/46/2019
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
22 березня 2019 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.
з участю секретаря судового засідання Кмін В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.П.Могили, 24/ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна, спільним майном подружжя про поділ спільного майна подружжя,
в с т а н о в и в:
покликаючись на те, що в результаті здійснення будівельних робіт фактично створено нове майно, а об'єкт договору дарування знищено, позивач у поданій до суду 30 серпня 2016 року позовній заяві, вимоги по якій уточнені у заяві від 05 березня 2019 року, просить визнати домоволодіння АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності сторін, виділити кожному 1/2 його ідеальної частки.
Представник позивача адвокат ОСОБА_3 позов підтримує повністю.
Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними. У поданому 19 червня 2018 року клопотанні просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності, тому у позові відмовити, оскільки ще 04 червня 2012 року до цього ж позову подано позов цього ж позивача до цього ж відповідача про поділ майна подружжя, визнання частково недійсним договору дарування нерухомого майна, визнання права власності на частину майна, який залишено без розгляду за заявою позивача ухвалою від 02 вересня 2013 року.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2016 року призначена будівельно-технічна експертиза з метою визначення вартості майна на момент отримання будинковолодіння та прослідковування зміни його ціни на момент подачі позову.
18 травня 2018 року експертиза проведена.
У поданих до суду заявах представники сторін просять справу слухати у їх відсутність. Зважаючи на те, що явку сторін не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд , визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сторони скористалися правовою допомогою.
Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 травня 1997 року по 21 жовтня 2009 року.
24 жовтня 2003 року відповідачу її рідна баба ОСОБА_5 подарувала житловий будинок /1918 року побудови житловою площею 46.5 кв.м./ з надвірними будівлями /хлів, вбиральня, колодязь/ по АДРЕСА_1
Відповідач є власником земельної ділянки за вказаною адресою площею 0.149 га на підставі рішення Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 27 жовтня 2004 року № 298 /Державний акт про право власності на земельну ділянку/.
За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи експертом ОСОБА_6 надано висновок № 170615/2 С від 05 вересня 2018 року, згідно якого ринкова вартість спірного домоволодіння в цінах на час проведення експертизи станом на 31 жовтня 2003 року становила 146 338 грн. 00 коп., а на даний час 603 888 грн. 00 коп. За цей період здійснено перепланування та переобладнання будинку, проведено його капітальний ремонт, збудовано погріб Пг/А-1, сходи "а", сарай "Б", огорожа №1, огорожа №2, замощення I, замощення II.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Ч.3 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором /ст.5 ЦПК України/.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст.317 ЦК України. Ст.321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом. У силу положень ст.ст.21, 24, 41 Конституції України, ст.ст.319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Згідно зі ст.22 КпШС України, у редакції, чинній на момент отримання майна у власність, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Аналогічні положення містить ст.60 СК України, за правилом якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ч.1 ст.24 КпШС України передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування є власністю кожного з них. Ч.1 ст.25 КпШС України визначено, що якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Аналогічні положення містить ст.62 СК України, з якої вбачається, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.
Вирішуючи спір, суд, перевіривши доводи сторін, не порушуючи норми ЦПК України, ч.4 ст.129 Конституції України вважає за необхідне вирішити спір по суті, забезпечивши право позивача на судовий захист, гарантований йому ст.ст.55, 124 Конституції України та передбачений ЦПК України, виконуючи свої процесуальні функції у забезпеченні змагального цивільного процессу.
Позивач у встановленому законом порядку зареєструвала право власності на майно, а відтак набула правового статусу власника майна. Не має сумнівів, що подароване майно належало лише ОСОБА_2 на праві особистої власності.
У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17 зроблено висновок, що ст.57 СК України визначає правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як ст.62 СК України встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об'єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об'єктами спільної сумісної власності подружжя. Для застосування передбачених ст.62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик. Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.
З висновку експерта вбачається, що будинок було переобладнано та переоблаштовано, проведено капітальний ремонт, внаслідок зменшився фізичний знос, збудовані підсобні приміщення, а його ціна збільшилась дуже суттєво.
Судом встановлено, що висновок експерта містить докладний опис проведеного експертом дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань. Оцінивши висновок відповідно до ст.106 ЦПК України, суд не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновків чи суперечливість його іншим матеріалам справи. Висновок експерта сумніву у суду не викликає, сторони його не оспорювали, тому його слід вважати належним та допустимим доказом у справі.
Рішення мотивується тим, що збільшення вартості майна та істотність такого збільшення з'ясовувалося шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення, при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначена на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкту. Вартість спірного майна збільшилася внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя і це збільшення вартості майна є істотним у розумінні норм ст.62 СК України, що дає підстави суду визнати житловий будинок спільною сумісною власністю сторін.
За таких обставин суд вважає, що в наявності є порушене право позивача, за захистом якого спрямоване його звернення до суду, а тому позов підлягає до задоволення. Позивачем належними доказами доведені свої позовні вимоги. Відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування доказів, наданих позивачем, і у суду немає підстав вважати обставини, викладені в матеріалах справи, такими, що не відповідають дійсності.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).
Суд вважає, що задоволення позову дасть надію на мирне вирішення тривалого спору сторін.
Не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу трирічного строку позовної давності, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ спільного майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення (порушення) права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач не наполягав на відшкодуванні понесених судових витрат, суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що полягає у розгляді справи у межах заявлених вимог, не стягує з відповідача понесені позивачем документально підтверджені судові витрати.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.263-265ЦПК України, суд
у х в а л и в:
задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна, спільним майном подружжя про поділ спільного майна подружжя.
Визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинковолодіння по АДРЕСА_1
Виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 ідеальної частки будинковолодіння по АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Корнин Рівненського району Рівненської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 05 грудня 1996 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований: АДРЕСА_2
Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 виданий 05 вересня 2000 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована: АДРЕСА_2
Суддя : Кушнір Н.В.
