ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 591/678/17
провадження № К/9901/23513/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 591/678/17
за позовом ОСОБА_2 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії;
за касаційною скаргою Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Зарічного районного суду м. Суми (суддя Прокудіна Н. Г.) від 21 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Русанової В. Б., Бартош Н. С., Присяжнюк О. В.) від 30 травня 2017 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, яка викладена у листі від 05 грудня 2016 року № 505/л;
- зобов'язати Сумське об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, - починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме - з 04 жовтня 2016 року.
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що він є суддею у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) та з 04 жовтня 2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання, яке відповідачем розраховано без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення.
3. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 21 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 19 червня 2017 року Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
8. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
9. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
10. Станом на 03 квітня 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VІІІ ОСОБА_2 був звільнений з посади судді господарського суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
12. Згідно довідки Господарського суду Сумської області від 03 жовтня 2016 року за вих. № 02-41/67/8021, виданої ОСОБА_2, заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить: оклад - 14500 грн., надбавка за вислугу років 27 років - 8700 грн., матеріальна допомога - 1208 грн., всього 24408 грн.
13. 04 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав зазначену довідку Господарського суду Сумської області від 03 жовтня 2016 року за вих. № 02-41/67/8021.
14. 04 жовтня 2016 року Сумським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання, без врахування суми матеріальної допомоги на оздоровлення, про що свідчить письмове повідомлення відповідача від 05 грудня 2016 року № 505/л.
15. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не включення матеріальної допомоги на оздоровлення в розрахунок щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач відмовляючи позивачеві у проведенні перерахунку довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений вимогами чинного законодавства України.
17. В обґрунтування такого висновку, суди попередніх інстанцій, з посиланням на ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР), ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5 та висновки Верховного Суду України, висловлені у постановах від 20 лютого 2012 року(справа № 21-430а11) та від 06 листопада 2013 року (справа № 21-350а13), зазначали, що матеріальна допомога на оздоровлення є складовою системи оплати праці судді та повинна включатися до складу суддівської винагороди.
18. Також суди попередніх інстанцій додатково зазначали, що виплата сум грошової допомоги здійснювалась ОСОБА_2 систематично та включена в оподатковуваний дохід позивача. Бухгалтерією суду матеріальну допомогу віднесено до фонду оплати праці, що є складовою заробітної плати, про що свідчать копії довідки Господарського суду Сумської області, що містяться в матеріалах справи.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що порядок визначення суддівської винагороди регулюється Законом № 2453-VI та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
20. У той же час, відповідно до положень Закону № 2453-VI, матеріальна допомога не входить до суддівської винагороди.
21. Скаржник звертає увагу, що нормами Закону № 1058-IV та Закону № 1788-XII, якими керувалися суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, врегульовано відносини з приводу призначення, перерахунку і виплати пенсій. Разом з цим, позивач не має права на призначення пенсії та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді, виплата якого передбачена ст. 141 Закону № 2453-VI.
22. З цих же підстав, скаржник вважає недоречними посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду України, висловлені у постановах від 20 лютого 2012 року(справа № 21-430а11) та від 06 листопада 2013 року (справа № 21-350а13).
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
24. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Конституційний Суд України у Рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).
Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов'язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
26. У рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п'ятий, шостий, сьомий п. 7 мотивувальної частини).
27. Відповідно до ст. 133 Закону № 2453-VI (чинної, на момент подання позивачем заяви про звільнення з посади судді у відставку) та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII; чинної, на момент звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання), суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Аналогічне правове регулювання закріплено в Законі України «Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.
28. Згідно з нормами ст. 136 Закону № 1402-VIII та ст. 134 Закону № 2453-VI суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
29. Статтею 141 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на момент виходу позивача у відставку) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
30. Отже, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.
31. За такого правового регулювання, Суд дійшов висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
32. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 592/7834/17, від 09 листопада 2018 року у справі № 730/567/17 та від 23 листопада 2018 року у справі № 727/4730/17.
33. З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанції неправильно застосували норми матеріального права, а саме ст. 133 Закону № 2453-VI та ст. 135 Закону № 1402-VIII, які підлягали застосуванню до вказаних правовідносин що, за правилами ст. 351 КАС України, є підставою для скасування судових рішень повністю і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
34. Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закон України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.
35. Водночас, посилання судів попередніх інстанцій на положення ст. 66 Закону № 1788-XII та ст. 41 Закону № 1058-IV, згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
36. Безпідставним є також застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11, від 06 листопада 2013 року у справі № 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
37. Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст.139 КАС України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області задовольнити.
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 591/678/17 скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді В. М. Кравчук
О. П. Стародуб
