Справа
№ 591/678/17
Провадження
№ 2-а/591/250/17
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2017 року
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді –Прокудіної Н.Г.
при секретарі – Різниченко Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправними дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання, зобов’язавши його здійснити перерахунок і виплати його щомісячне довічне грошове утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме з 04.10.2016 р.. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є суддею у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». 04.10.2016 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому довічного грошового утримання і додав довідку про заробітну плату, в якій було враховано суму матеріальної допомоги на оздоровлення . Довічне грошове утримання було призначено йому з виключенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення з відповідного розрахунку. Вважає, що відповідач , відмовляючи у проведенні перерахунку довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги діяв не на підставі та не у спосіб, передбачений Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про судоустрій та статус суддів» , «Про пенсійне забезпечення».
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить в задоволенні позовних вимог відмовити. В свої запереченнях зазначив, що позивачу з 04.10.2016 року було призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів » у розмірі 80% суддівської винагороди. Матеріальна допомога на оздоровлення не входить до суддівської винагороди в розумінні ч.2 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому не може бути взята для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді .
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно постанови Верховної Ради України № 1600-VІІІ від 22.09.2016 року позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади судді господарського суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а. с. 9-10).
З наявної в матеріалах справи довідки Господарського суду Сумської області від 03.10.2016р. за вих. № 02-41/67/8021, виданої ОСОБА_1 , судді у відставці, встановлено, що заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового
утримання судді у відставці становить: оклад - 14500,00 грн., надбавка за вислугу років 27 – 8700,00 грн., матеріальна допомога - 1208,00 грн., всього 24408,00 грн. (а.с.11).
05 грудня 2016 року відповідач листом за вих. № 505/л повідомив позивача про відсутність підстав для врахування суми матеріальної допомоги при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання (а.с. 12).
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" врегульовані правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Відповідно до п.7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.2013р. № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
Згідно з п. 3 Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016р. за № 4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Згідно з ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів - суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.
Згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції, що діяла на час припинення ОСОБА_1 суддівських повноважень, розмір щомісячного довічного утримання становив 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років цей розмір збільшується на 2 %.
Відповідно до ст.ст. 133-134 цього Закону суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, за науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, а при наданні щорічної відпустки - виплачується, крім суддівської винагороди, допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода у грошовому виразі, що виплачується працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 вищезазначеного Закону визначено структуру заробітної плати до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
При цьому, слід зазначити, що згідно з п. 2.3.3. Інструкції № 5 «Зі статистики заробітної плати» матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.
Додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій зазначається крім відомостей про судову винагороду інші виплати, які враховуються при призначенні (перерахунку) щомісячного грошового утримання суддям у відставці.
Відповідно до норм законодавства, зміст матеріальної допомоги полягає у виплаті грошових коштів. При цьому, виплата сум грошової допомоги здійснювалась ОСОБА_1 систематично та включена в оподатковуваний дохід. Бухгалтерією суду матеріальну допомогу віднесено до фонду оплати праці, що є складовою заробітної плати, про що свідчать копії довідок Господарського суду Сумської області, що містяться в матеріалах справи (а.с. 11).
Аналіз наведених положень дає підставу для зазначення про те, що матеріальна допомога є складовою системи оплати праці судді.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Частиною 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 20.02.2012 року № 21-430а11 та від 06.11.2013 року № 21-350а13, які в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України.
Відповідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.
У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів», яка проголошує, що рівень виплат, який має отримувати суддя у відставці має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, відмовляючи у проведенні перерахунку довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про судоустрій та статус суддів», «Про пенсійне забезпечення».
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України і розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Виходячи з положень частини другої зазначеної статті, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відмовляючи в здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 не довів правомірність своїх дій.
Тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати протиправними дії Сумського об’єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, яка викладена у листі № 505/л від 05.12.2016 року .
Зобов’язати Сумське об’єднане управління пенсійного фонду України Сумської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме з 04.10.2016 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на користь ОСОБА_1 судові витрати 640 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Повний текст виготовлено та підписано 24 квітня 2017 року.
Суддя Н.Г.Прокудіна
