ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1164/18-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брезіної Т.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кіщук О.І.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування постанов,-
ВСТАНОВИВ:
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд прийняти рішення, яким:
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_4 №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/337 від 15.11.2018 р. про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, у розмірі 558450 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_4 №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ/1П-2ФС/338 від 15.11.2018 р. про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу на підставі, абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, у розмірі 3723 гривень.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем проведено інспекційне відвідування з 26.10.2018 р. по 29.10.2018 р. без відповідного наказу та направлення на проведення такої перевірки. Позивач зазначає, що у оскаржуваних постановах від 15.11.2018 р. №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/337 та №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ/1П-2ФС/338 не розкрито об’єктивну сторону порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено абз. 2 та абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, не враховано пояснення ФОП ОСОБА_1 Позивач зазначає, що гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7В, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1, а з ними укладено цивільно-правові договори про надання послуг. Позивач стверджує, що вказані особи не звертались до ФОП ОСОБА_1 із заявами про прийняття на роботу. Взаємовідносини з гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7В, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не містять ознак трудових, обсяг виконуваних робіт визначений в повному обсязі та визначено оплату за кінцевий результат виконаної роботи. З вказаних підстав позивач зазначає, що висновки у постанові від 15.11.2018 р. №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/337 та №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ/1П-2ФС/338 про фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудових договорів необґрунтовано відповідачем. Позивач стверджує, що відповідачем не враховано, що оскільки ФОП ОСОБА_1 з 01.04.2018 р. по 29.10.2018 р. не використовував працю найманих працівників, а тому відповідно і не має обов’язку ведення обліку виконуваної працівниками роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, обліку робочого часу, платіжно-розрахункових відомостей щодо нарахування та виплати заробітної плати. У зв’язку із зазначеним позивач просить суд скасувати постанови від 15.11.2018 р. №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/337 та №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ/1П-2ФС/338. Також позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 було притягнуто Вижницьким районним судом Чернівецької області до відповідальності за порушення ч.1, ч. 2 ст. 41 КЗпП України, а тому накладення відповідачем штрафу постановами від 15.11.2018 р. №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/337 та №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ/1П-2ФС/338 є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст. 61 Конституції України.
Управління Держпраці у Чернівецькій області заперечувало проти задоволення позову та зазначало про правомірність прийнятих постанов від 15.11.2018 р. №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/337 та №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ/1П-2ФС/338.
Відповідач зазначає, що в результаті проведеного інспекційного відвідування встановлено, що позивач використовує працю найманих працівників гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7В, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 Укладені цивільно-правові договори між позивачем та вказаними працівниками носять трудовий характер, а тому допуск позивачем до роботи працівників на підставі укладених угод є спробою підмінити трудові відносини цивільними, що є порушенням ст. 21, ч.1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Внаслідок вказаних порушень, позивач допустив до роботи працівників без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу. На підставі зазначеного, відповідач стверджує, що прийняті постанови від 15.11.2018 р. №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/337 та №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ/1П-2ФС/338 прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому у задоволені позову просив відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.12.2018 р. відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання по справі на 22.01.2019 року.
В підготовче засідання 22.01.2019 р. з’явився позивач та представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Водночас, 22.01.2019 р. через канцелярію суду надійшло клопотання від представника Управління Держпраці у Чернівецькій області про відкладення розгляду справи, у зв’язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Однак, судом визнано неповажною причину неявки представника Управління Держпраці у Чернівецькій області у судове засіданні. Крім того, у зв’язку із подання позивачем клопотання про виклик та допит у якості свідків осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7В, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вирішено викликати свідків та відкладено розгляд справи на 21.02.2019 року.
В підготовчому засіданні 21.02.2019 р., на підставі заяви учасників справи, закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду справи по суті спору. Під час розгляду справи по суті спору були допитані в якості свідків працівники позивача – ОСОБА_7 та ОСОБА_9
ОСОБА_7 повідомив суду, що має освіту кранівника та у ОСОБА_1 працює з кінця жовтня 2018 року. До цього він не працював, заробітну плату не отримував. За домовленістю ОСОБА_7 мав працювати 8 годин та отримувати оплату праці в кінці місяця.
ОСОБА_9 повідомив суду, що має освіту кранівника та перебував у цивільно-правових правовідносинах з ОСОБА_1 з кінця вересня 2018 року. Однак, у вересня-жовтні 2018 року не здійснював роботу, а стажувався. Отримував оплату 2 рази на місяць. З 15.06.2018 р. до кінця серпня 2018 р. навчався на помічника кранівника.
Після допиту свідків, з метою надання учасниками справи додаткових доказів по справі, суд відклав розгляд справи до 18.03.2019 року.
В судовому засіданні 21.03.2019 р., після з’ясування обставин справи, надання учасниками справи додаткових доказів по справі, позивач та представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі, в той час як представник Управління Держпраці у Чернівецькій області заперечував проти задоволення позовних вимог.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Управлінням Держпраці у Чернівецькій області з 26.10.2018 р. по 29.10.2018 р., на підставі наказу від 25.10.2018 р., інформації Управління ПФУ у Чернівецькій області від 08.10.2018р. №25798/03, направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 25.10.2018 р. №04-301, провело інспекційне відвідування щодо додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю. Результати перевірки зафіксовано в акті перевірки №ЧВ-1116/18/1498/АВ від 29.10.2018 року. (том. 1 а.с. 180-196).
В ході проведеної перевірки були відібрані 29.10.2018 р. пояснення ОСОБА_1, в яких зазначається, що з гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7В, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було укладено цивільно-правові угоди. Трудові договори не укладались, оскільки немає постійної роботи, тому було укладено саме цивільно-правові угоди, в яких визначено оплату праці з розрахунку 30 грн за годину роботи. З виплачених винагород щомісячно сплачуються податки та збори. Всім працівникам було проведено інструктаж з охорони праці. Правила внутрішнього розпорядку є в наявності. (том 1 а.с. 9).
На підставі проведеної перевірки 29.10.2018 р. відповідачем складено припис №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/, де вказано на усунення виявлених перевіркою недоліків до 31.10.2018 р. та до 07.11.2018 року. (том 1 а.с. 53-54, 197-199).
Крім того, 29.10.2018 р. відповідачем складено протоколи про адміністративне порушення №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ за порушення ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 41 КУпАП та №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ за порушення пп. 6 ч. 1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 41 КУпАП. Вказані протоколи надіслані на розгляд до Вижницького районного суду Чернівецької області. (том 1 а.с. 55-56).
02.11.2018 р. відповідачем прийнято рішення №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ/ТД та №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ/ІП про розгляд справ про накладення штрафу згідно з ст. 265 КЗпП України. 05.11.2018 р. позивачу направлено повідомлення про розгляд 15.11.2018 р. справи за ст. 265 КЗпП України. (том 2 а.с. 2-4).
Також 15.11.2018 р. Управління Держпраці у Чернівецькій області прийняла постанову №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/337 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, у розмірі 558450 грн за порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України. (том 1 а.с. 33-34).
Крім того, 15.11.2018 р. Управління Держпраці у Чернівецькій області прийняла постанову №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ/1П-2ФС/338 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу на підставі, абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, у розмірі 3723 грн за порушення ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці». (том 1 а.с. 35).
Судом встановлено, що Вижницьким районним судом Чернівецької області розглянуто справу №713/2027/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення вимог ч.1 та ч. 3 ст. 41 КУпАП та прийнято рішення 25.01.2019 р., яким визнано, що ОСОБА_1 порушив ч. 3 ст. 41 КУпАП – фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору контракту та порушив ч. 1 ст. 41 КУпАП - не забезпечив облік виконуваної роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Судом підтверджено порушення ОСОБА_1 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» та пп. 6 ч. 1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України. (том 1 а.с. 119-121).
До матеріалів справи позивачем додано докази на підтвердження взаємовідносин з гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7В, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, зокрема: цивільно-правові угоди; висновки експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання ФОП ОСОБА_1; звітність про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб, нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за липень - вересень 2018 р.; дозвіл Держпраці №0167.18.77 виданий ФОП ОСОБА_1 про виконання робіт підвищеної небезпеки (ремонт та експлуатація вантажопідіймальних кранів); свідоцтва працівників про присвоєння кваліфікаційних рівнів з робітничих професій; журнали проведення інструктажів з техніки безпеки та охорони праці на робочому місці. (том 1 а.с. 62-66, 88-102, 141-177, 200-204, 236-237).
Судом встановлено, що спірні правовідносини полягають в перевірці дотримання відповідачем вимог законодавства під час прийняття постанов від 15.11.2018 р. №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/337 та №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ/1П-2ФС/338.
Спірні правовідносини врегульовані Кодексом законів про працю України, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96; постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 “Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства.
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо правомірності дій Управління Держпраці у Чернівецькій області під час організації та проведення з 26.10.2018 р. по 29.10.2018 р. інспекційного відвідування щодо додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).
Відповідно до статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Згідно частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 “Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі - Порядок №295).
Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з п.п. 6 п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної. Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
Судом встановлено, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 було здійснене працівниками Управління Держпраці у Чернівецькій області у зв'язку з отриманням від Управління ПФУ у Чернівецькій області інформації про використання позивачем праці найманих працівників, у зв'язку з чим відповідач набув право на здійснення контролюючого заходу.
Згідно з п.п. 19-21 Порядку N 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Судом встановлено, що в акті інспекційного відвідування відсутня відмітка позивача із запереченнями проти порядку організації, проведення та документування проведеної перевірки.
Таким чином, суд робить висновок, що під час призначення та проведення Управлінням Держпраці у Чернівецькій області інспекційного відвідування щодо додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб визначений норами чинного законодавства.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/337 від 15.11.2018 р. про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, у розмірі 558450 грн та постанови №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ/1П-2ФС/338 від 15.11.2018 р. про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу на підставі, абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, у розмірі 3723 грн, суд зазначає наступне.
Вказаними постановами на позивача накладено штраф за порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України (не укладення трудового договору у письмовій формі з працівниками) та ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» (забезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи і бухгалтерського облік витрат на оплату праці у встановленому порядку).
Поряд з цим у Вижницькому районному суді Чернівецької області перебувала на розгляді адміністративна справа №713/2027/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а також ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», відповідальність за яке передбачено ч. 1 та ч. 3 ст. 41 КУпАП. Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 25.01.2019 р. визнано винним ОСОБА_1 у порушені ч. 1 та ч. 3 ст. 41 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже в діях позивача встановлено склад правопорушення ч. 1 та ч. 3 ст. 41 КУпАП за порушення законодавства про працю, а саме ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а також ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці». У цій частині постанова Вижницького районного суду Чернівецької області у справі №713/2027/18 від 21.01.2019 року носить преюдиціальних характер.
Згідно з ст. 61 Конституції України ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу, що у постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 21.12.2018 року №814/2156/16 надано оцінку правової природи відповідальності передбаченої статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 265 Кодексу законів про працю України в частині притягнення до відповідальності фізичних осіб-підприємців.
Зокрема Верховним Судом встановлено, що відповідальність за правопорушення передбачені статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 265 Кодексу законів про працю України за своєю правовою природою належить до адміністративної відповідальності, а тому в силу положень статті 61 Конституції України, враховуючи тотожність фабул правопорушення, не можуть одночасно застосовуватись до особи порушника вимог законодавця про працю.
Тобто, притягнення фізичної особи-підприємця до адміністративної відповідальності за ч.1 та ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виключає можливість її притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ст. 265 КЗпП України, за одне і те саме правопорушення.
Отже, виходячи з викладеного та враховуючи те, що Вижницьким районним судом Чернівецької області у справі №713/2027/18 надано оцінку правомірності дій ФОП ОСОБА_1, суд у справі №824/1164/18-а не може здійснювати переоцінку обставин на предмет наявності в діях позивача ознак порушень вимог законодавства про працю, а саме ч.1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України а також ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці».
Законодавцем Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 року, створені передумови для неоднозначного застосування положень статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 265 Кодексу законів про працю України при притягненні фізичних осіб-підприємців до відповідальності, про що у своїй постанові від 21.12.2018 року №814/2156/16 зазначив Верховний Суд.
Зазначені нечіткості закону, в силу природи верховенства права, надають незаплановані преференції фізичним особам-підприємцям по відношенню до юридичних осіб, які вчиняють такі самі правопорушення, що в правовому суспільстві є недопустимим.
Таким чином, суд вважає, що постанови від 15.11.2018 р. №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/337 та №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ/1П-2ФС/338 є протиправними, оскільки в іншому судовому порядку вже вирішено питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача за порушення законодавства про працю, а саме ч.1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України та ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», а повторне притягнення особи до юридичної відповідальності одного і того ж виду суперечить статті 61 Конституції України.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не доведено суду правомірність та законність прийняття постанов №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/337 та №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ/1П-2ФС/338 від 15.11.2018 р., а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із вказаним, суд вирішує питання щодо стягнення судових витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд –
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_4 №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/337 від 15.11.2018 р. про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, у розмірі 558450 грн;
3. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_4 №ЧВ-1116/18/1498/АВ/П/1ПТ/1П-2ФС/338 від 15.11.2018 р. про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу на підставі, абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, у розмірі 3723 гривень.
4. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у розмірі 6 289, 30 грн згідно квитанції від 23.11.2018 р. №24742672-1.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.04.2019 року.
Найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 (вул. О. Кобилянської, 3/8, смт. Вашківці, Вижницький район, Чернівецька область, 59210, РНОКПП НОМЕР_1);
відповідачі: Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, 58003, код ЄДРПОУ 39888333).
Суддя Т.М. Брезіна
