УХВАЛА
27 березня 2019 року
Київ
справа № 802/74/15-а
провадження № К/9901/8042/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькі області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькі області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
22 березня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що позивач, звернувшись до суду з позовом до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькі області (надалі також УМВС у Вінницькій області), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявив такі вимоги:
визнати протиправною бездіяльність УМВС у Вінницькій області щодо невидання наказу про допуск з 5 грудня 2005 року до роботи з державною таємницею та встановлення щомісячної надбавки з 5 грудня 2005 року за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу;
стягнути з УМВС у Вінницькій області суму невиплаченої надбавки 2005 за роботу в умовах режимних обмежень за період з 5 грудня 2005 року по травень 2007 року в розмірі 294,97 гривень;
зобов'язати УМВС у Вінницькій області внести до грошового атестату щомісячну надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 5 грудня 2005 року по травень 2007 року в розмірі 15% посадового окладу і провести розрахунок грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні з урахуванням даної надбавки;
зобов'язати УМВС у Вінницькій області видати довідку про додаткові види грошового забезпечення за 2005-2007 роки з урахуванням 15% посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень в період з 5 грудня 2005 року по травень 2007 року.
стягнути з відповідача надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в період з 5 грудня 2005 року по травень 2007 року в розмірі 628,58 гривень із урахуванням індексу інфляції, та витрати на правову допомогу в розмірі 3500 гривень, а всього 4128,58 гривень.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 12 травня 2015 року закрив провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача внести до грошового атестату ОСОБА_2 щомісячну надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 5 грудня 2005 року по травень 2007 року в розмірі 15% від посадового окладу ОСОБА_2, провівши розрахунок грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні, з урахуванням даної надбавки.
Вінницького окружний адміністративний суд рішенням від 24 вересня 2018 року позов ОСОБА_2 задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність УМВС у Вінницькій області щодо невидання наказу про допуск ОСОБА_2 з 5 грудня 2005 року до роботи з державною таємницею та встановлення з 5 грудня 2005 року щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу ОСОБА_2;
зобов'язав ліквідаційну комісію УМВС у Вінницькій області провести розрахунок та виплату ОСОБА_2 невиплаченої надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 5 грудня 2005 року по 13 червня 2007 року в розмірі 15% від його посадового окладу з урахуванням індексу інфляції та грошової допомоги при звільненні з урахуванням відповідної надбавки;
зобов'язав ліквідаційну комісію УМВС у Вінницькій області внести до грошового атестату ОСОБА_2 щомісячну надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 5 грудня 2005 року по 13 червня 2007 року в розмірі 15% від його посадового окладу;
зобов'язав ліквідаційну комісію УМВС у Вінницькій області видати ОСОБА_2 довідку про додаткові види грошового забезпечення за 2005-2007 роки з урахуванням 15% надбавки від його посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень у період з 5 грудня 2005 року по 13 червня 2007 року;
стягнув на користь ОСОБА_2 14200 гривень витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань УМВС у Вінницькій області.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 лютого 2019 року скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року в частині зобов'язання ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області внести до грошового атестату ОСОБА_2 щомісячну надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 5 грудня 2005 року по 13 червня 2007 року в розмірі 15% від його посадового окладу та стягнення на користь ОСОБА_2 14200 гривень витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань УМВС у Вінницькій області; прийняв в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу нову постанову, якою стягнув на користь ОСОБА_2 9000 гривень витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань УМВС у Вінницькій області; в іншій частині залишив рішення без змін.
При цьому суди, серед іншого, встановили, що позивач обіймав посаду оперуповноваженого відділення боротьби зі злочинністю в кредитно-фінансовій та банківській системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС у Вінницькій області, яка передбачає необхідність роботи із секретною інформацією.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку зі звільненням з якої виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькі області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькі області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич
