РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 вересня 2018 р. Справа № 802/74/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання:Шевченка Р.В.

позивача та представника позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача: Костенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2 (21030, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1)

до: Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, ЄДРПОУ 08592106)

про: визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на новий розгляд надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо не видання наказу з 05.12.2005 року про допуск ОСОБА_2 до роботи з державною таємницею та про встановлення з 05.12.2005 року щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від його посадового окладу, вказана надбавка у період з 05.12.2005 року по травень 2007 року не виплачувалась та не була врахована при виплаті позивачу грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні зі служби.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку права, та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить:

визнати протиправною бездіяльність УМВС України у Вінницькій області щодо невидання наказу про допуск ОСОБА_2 з 05 грудня 2005 року до роботи з державною таємницею та встановлення йому з 05 грудня 2005 року щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% його посадового окладу;

стягнути з УМВС України у Вінницькій області на його користь суму невиплаченої надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 05 грудня 2005 року по травень 2007 року в розмірі 294,97 грн.;

зобов'язати УМВС України у Вінницькій області внести до його грошового атестату щомісячну надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у період з 05 грудня 2005 року по травень 2007 року в розмірі 15% від його посадового окладу і провести розрахунок грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні з урахуванням даної надбавки;

зобов'язати УМВС України у Вінницькій області видати йому довідку про додаткові види грошового забезпечення за 2005-2007 роки із урахуванням 15%-ої надбавки від його посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень у період з 05 грудня 2005 року і по травень 2007 року;

стягнути з відповідача на його користь невиплачену надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 05.12.2005 року по травень 2007 року в розмірі 628,58 грн. з урахуванням індексу інфляції;

стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн.

Згідно розрахунку витрат на юридичні (адвокатські) послуги протягом 2015-2018 років позивач просить стягнути на його користь 14200 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в частині позовних вимог, а саме, зобов'язати відповідача внести до грошового атестату ОСОБА_2 щомісячну надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 05 грудня 2005 року по травень 2007 року в розмірі 15% від посадового окладу ОСОБА_2, провівши розрахунок грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні з урахуванням даної надбавки закрито.

На підставі ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2018 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Згідно ухвали від 12.07.2018 року відкладено підготовче судове засідання, у зв'язку із неявкою сторін в судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 13.08.2018 року замінено неналежного відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на належного - Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.

На підставі ухвали від 30.08.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні. Окремо зазначає про те, що станом на сьогоднішній день відсутні будь-які докази постійної роботи ОСОБА_2 з відомостями, що становлять державну таємницю, відсутній наказ про встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень на посаді оперуповноваженого відділення боротьби зі злочинністю в кредитно-фінансовій сфері та банківських системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності УДСБЕЗ УМВС. Станом на 28.02.2014 року посадові обов'язки ОСОБА_2 знищено.

Позивачем надано відповідь на відзив, згідно якої вважає обставини та доводи, наведені представником відповідача у відзиві необґрунтованими. Окремо зазначає про те, що неналежне оформлення посадовими особами УМВС України у Вінницькій області документів, пов'язаних з допуском його з 05.12.2005 року до державної таємниці не може служити підставою для відмови йому в наданні надбавки за роботу, що передбачає допуск до державної таємниці.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила, посилаючись на доводи відзиву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з листопада 1992 року перебував на службі в органах внутрішніх справ України.

Наказом УМВС України у Вінницькій області №132о/с від 05.12.2005 року ОСОБА_2 призначено на посаду оперуповноваженого відділення боротьби зі злочинністю в кредитно-фінансовій та банківській системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України у Вінницькій області. Дана посада передбачає необхідність роботи із секретною інформацією.

Однак з 05.12.2005 року і до дня звільнення позивача зі служби надбавка за роботу в умовах режимних обмежень останньому не виплачувалась, у зв'язку з чим, ОСОБА_2 звернувся з даним адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України "Про державну таємницю" № 3855-ХІІ від 21.01.1994 року (далі - Закон № 3855-ХІІ) (при цьому в даній справі норми вказаного Закону застосовуються в редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 3855-ХІІ залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 10 років; для форми 3 - 15 років.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці із ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.

Згідно із ч. 4 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці керівникові органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації надається наказом чи письмовим розпорядженням посадової особи, що призначає його на посаду, а у разі, коли орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація не підпорядкована іншому органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємству, установі, організації або не належить до сфери їх управління, допуск до державної таємниці надається зазначеному керівникові наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яка є замовником робіт, пов'язаних з державною таємницею. Керівникам центральних органів виконавчої влади, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України, допуск до державної таємниці надається розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю (ч. 7 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ).

Переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі потреби підвищення громадянину форми допуску за необхідності роботи з секретною інформацією вищого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов'язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону (ч. 1 ст. 26 Закону № 3855-ХІІ).

Частиною 2 цієї статті визначено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці можливе у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, а також після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати громадянства України чи визнання його недієздатним.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону № 3855-ХІІ громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з державною таємницею, чи звільнено. Порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 30 Закону № 3855-ХІІ у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень), визначає Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. N 414 (далі - Положення № 414).

Згідно з п. 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Відповідно до п. 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно п. 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи.

Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, встановлено у статті 20 Закону № 3855-ХІІ.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов'язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-ХІІ залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов'язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов'язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов'язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв'язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ виникає право на отримання компенсації.

За змістом пункту 2 Положення, компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Зокрема, за допуск до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності «цілком таємно» встановлюється п'ятнадцятивідсоткова надбавка.

Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон № 3855-ХІІ та прийняте урядом на його виконання Положення № 414.

Проаналізувавши викладені норми законодавства, якими регламентовано порядок роботи з державною таємницею суд дійшов висновку про те, що положення статті 30 Закону № 3855-ХІІ, пунктів 2, 5 Положення слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов'язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов'язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов'язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням №414, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Матеріали справи свідчать, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ наказом УМВС України у Вінницькій області № 247 від 12.07.2000 року "Про надання допуску до державної таємниці" ОСОБА_2 було допущено до роботи з інформацією, що має ступінь секретності "Цілком таємно" і "Таємно" за формою № 2.

Наказом УМВС України у Вінницькій області №132о/с від 05.12.2005 року ОСОБА_2 призначено на посаду оперуповноваженого відділення боротьби зі злочинністю в кредитно-фінансовій та банківській системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України у Вінницькій області.

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 25.04.2018 року у даній справі судом витребувано з Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області посадові обов'язки оперуповноваженого ВДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції ОСОБА_2 з власноручним підписом останнього про ознайомлення з ними або відомості про їх знищення; інформацію щодо наявності акту прийому-передачі таємних документів ОСОБА_2 після звільнення зі служби в ОВС або наявність інших відомостей про роботу ОСОБА_2 з документами, що містять державну таємницю; відомості щодо скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_2, наданому відповідно до наказу УМВС України у Вінницькій області № 247 від 09.07.2000 "Про надання допуску до державної таємниці".

Відповідно до доповідної записки члена ліквідаційної комісії УМВС - начальника архівного сектору ВРТЗІ ГУНП у Вінницькій області від 21.08.2018 року встановлено, що на тимчасовому відповідальному зберіганні в архівному секторі ВРТЗІ ГУНП у Вінницькій області перебуває наказ УМВС України у Вінницькій області №315 від 15.06.2007, який містить відомості про скасування громадянину ОСОБА_2 допуску та доступу до державної таємниці у зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ. Крім того, зазначено, що посадові обов'язки оперуповноваженого ВДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_2, акт прийому-передачі таємних документів ОСОБА_2 після звільнення зі служби в ОВС або інші відомості про роботу останнього з документами, що містять державну таємницю, на тимчасовому відповідальному зберіганні в архівному секторі ВРТЗІ ГУНП у Вінницькій області не перебувають. Відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом МЮУ від 12.04.2012 №578/5, строк зберігання пocaдoвих обов'язків становить 5 років (ст. 43 ТП), актів приймання-передавання - 3 роки (ст. 456 ТП).

Крім того, згідно пояснень представника відповідача, наданих у відзиві, відповідно до листа №3/352 від 04.02.2015 посадові обов'язки оперуповноваженого відділення боротьби зі злочинністю в кредитно-фінансовій сфері та банківських системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності УДСБЕЗ УМВС ОСОБА_2 знищено 28.02.2014 року (акт знищення 3/521).

Отже, станом на даний час посадові обов'язки оперуповноваженого ВДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_2, акт прийому-передачі ним таємних документів після звільнення зі служби в ОВС або інші відомості про роботу останнього з документами, що містять державну таємницю, знищені.

Разом з тим, згідно довідки Головного управління МВС у Вінницькій області від 12.10.2010 року № 3/4367 встановлено, що ОСОБА_2 з 2000 року працював в управлінні Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України у Вінницькій області, в провадженні якого знаходилися оперативні обліки і таємна документація згідно Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та інших таємних наказів. Після виходу ОСОБА_2 на пенсію за станом здоров'я, зазначену документацію було передано іншим працівникам оперативної служби та здано до архіву.

Відповідно до листа УМВС України у Вінницькій області від 20.09.2007 року №1/К-193 посада оперуповноваженого відділення боротьби зі злочинністю в кредитно-фінансовій та банківській системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України у Вінницькій області, яку займав позивач, передбачає необхідність роботи із секретною інформацією. У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 414 від 15.06.1994 року, ст. 29 Закону України "Про державну таємницю" посада передбачає відсоткову надбавку за формою № 2 в розмірі 15% (т. 1 а.с. 12).

Однак, з 05.12.2005 року і до дня звільнення позивача зі служби надбавка за роботу в умовах режимних обмежень останньому не встановлювалась, не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується листом УМВС України у Вінницькій області від 19.11.2010 року № 80\13418-К-105, довідками про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 11, 14-15).

Таким чином, посада оперуповноваженого відділення боротьби зі злочинністю в кредитно-фінансовій та банківській системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України у Вінницькій області, на яку позивач був призначений з 05.12.2005 року, передбачає роботу в умовах режимних обмежень, за яку передбачена виплата надбавки у розмірі 15%.

Однак, УМВС України у Вінницькій області не виконало свого обов'язку щодо видачі наказу про допуск ОСОБА_2 з 05.12.2005 року до роботи з державною таємницею та встановлення щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу позивача.

При цьому, доступ до державної таємниці ОСОБА_2 скасовано 15.06.2007 року згідно наказу №315, у зв'язку зі звільненням позивача з органів внутрішніх справ.

Суд також наголошує на тому, що факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області щодо невидання наказу про допуск ОСОБА_2 з 05 грудня 2005 року до роботи з державною таємницею та встановлення з 05.12.2005 року щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу ОСОБА_2 є протиправною.

Щодо вимог позивача стягнути з УМВС України у Вінницькій області на його користь невиплачену надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 05.12.2005 року по травень 2007 року в розмірі 628,58 грн., з урахуванням індексу інфляції, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 звільнено з посади оперуповноваженого відділення боротьби із злочинністю в кредитно-фінансовій та банківській системах, сфері зовнішньоекономічної діяльності відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України у Вінницькій області з 13.06.2007 року, що підтверджується витягом із наказу начальника УМВС України у Вінницькій області від 13.06.2007 року № 128 о/с (т. 1 а.с. 240).

Отже, позивач займав посаду, яка передбачає роботу в умовах режимних обмежень до 13.06.2007 року включно.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи те, що позивач працював в органах внутрішніх справ до 13.06.2007 року, а також те, що за результатами розгляду справи встановлено право позивача на отримання виплати за роботу в умовах режимних обмежень, суд вважає за необхідне задовольнити вказану вимогу, шляхом зобов'язання Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області провести розрахунок та виплату ОСОБА_2 невиплаченої надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 05 грудня 2005 року по 13 червня 2007 року в розмірі 15% від його посадового окладу з урахуванням індексу інфляції та грошової допомоги при звільненні з урахуванням відповідної надбавки.

Крім того, з урахуванням встановлених обставин, а також періоду роботи позивача в органах внутрішніх справ, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, шляхом зобов'язання Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області внести до грошового атестату ОСОБА_2 щомісячну надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 05 грудня 2005 року по 13 червня 2007 року в розмірі 15% від його посадового окладу; зобов'язання Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області видати ОСОБА_2 довідку про додаткові види грошового забезпечення за 2005-2007 роки з урахування 15% надбавки від його посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень у період з 05 грудня 2005 року по 13 червня 2007 року.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14200 грн., суд зважає на наступне.

Відповідно до чч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінивши детальний розрахунок витрат позивача ОСОБА_2 на юридичні (адвокатські послуги) протягом 2015-2018 років, пов'язані з розглядом даної адміністративної справи, встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним з наданими послугами адвоката, пов'язаними із розглядом даної справи, що включають: 1) надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 10.01.2015 року - вартість 3500 грн., в тому числі: підготовка та складання адміністративного позову, заяви про збільшення позовних вимог та аналіз судової практики (витрачено - 5 годин часу) - 1000 грн.; участь та представництво інтересів позивача у Вінницькому окружному адміністративному суді в 2015 році (три судових засідання тривалістю згідно журналів судових засідань) - 2500 грн.; 2) надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги від 17 лютого 2015 року - вартість 2500 грн., в т.ч. складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (витрачено 4 години часу) - 1000 грн.; участь та представництво інтересів позивача ОСОБА_2 в Вінницькому апеляційному адміністративному суді (одне судове засідання тривалістю згідно протоколу судового засідання) -1500 грн.; 3) складання касаційної скарги від 08.05.2015 року на рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції (витрачено 5 годин) - 1000 грн.; 4) складання заяви від 17 лютого 2016 року про перегляд судових рішень Верховним Судом України згідно п.1 ч.1 ст.237 КАСУ та аналіз судової практики з аналогічних справ з Єдиного реєстру судових рішень (витрачено 6 годин) -1200 грн.; 5) надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги від 07 липня 2018 року - вартість 6000 грн., в т.ч:складання відповіді на відзив, клопотань (витрачено 4 години) - 2000 грн.; участь та представництво інтересів позивача ОСОБА_2 в Вінницькому окружному адміністративному суді у 2018 році (5 судових засідань тривалістю згідно протоколів судових засідань ) - 4000 грн. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14200 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, ідент. номер НОМЕР_1) щодо невидання наказу про допуск ОСОБА_2 (21030, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) з 05 грудня 2005 року до роботи з державною таємницею та встановлення з 05.12.2005 року щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу ОСОБА_2.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області провести розрахунок та виплату ОСОБА_2 невиплаченої надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 05 грудня 2005 року по 13 червня 2007 року в розмірі 15% від його посадового окладу з урахуванням індексу інфляції та грошової допомоги при звільненні з урахуванням відповідної надбавки.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області внести до грошового атестату ОСОБА_2 щомісячну надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 05 грудня 2005 року по 13 червня 2007 року в розмірі 15% від його посадового окладу.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області видати ОСОБА_2 довідку про додаткові види грошового забезпечення за 2005-2007 роки з урахування 15% надбавки від його посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень у період з 05 грудня 2005 року по 13 червня 2007 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (21030, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 14200 грн. витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, ЄДРПОУ 08592106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Вінницький окружний адміністративний суд до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Альчук Максим Петрович