КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2019 року
справа 753/23624/18
провадження № 22-ц/824/3070/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В, Лапчевської О.Ф.,
при секретарі: Юрчуку С.В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_3
заінтересована особа - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року у складі судді Заставенко М.О. у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_4, про видачу обмежувального припису,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просила встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 та покласти на нього терміном на 6 місяців наступні обов'язки: заборонити перебувати в місцях проживання з постраждалою особою ОСОБА_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_1; обмежити спілкування з постраждалими дітьми - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4; заборонити наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою ОСОБА_3; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_3, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_4, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_3 або контактувати з нею через інші засоби особисто і через третіх осіб.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_4, про видачу обмежувального напису відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі заявник просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_4 вчиняє психологічне та фізичне насильство щодо неї, спричиняє тілесні ушкодження, ображає, принижує її честь та гідність. Крім того, ОСОБА_4 перешкоджає у користуванні житлом, а саме квартирою, у якій вона зі своїми дітьми проживала. Зазначає, що ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у завданні їй умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що заявник із спільними з ним дітьми проживає у належній йому на праві власності квартирі. На його прохання звільнити цю квартиру не відповідає. Зазначає, що заявником не надано доказів на підтвердження спричинення їй тілесних ушкоджень. Заявником не надано до суду вироку про визнання його винним у заподіянні заявнику тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні заявник апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
В судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_4 та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 по відношенню до неї.
Колегія суддів не може повністю погодитися з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 04.04.2009 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.05.2016 шлюб між сторонами було розірвано (а.с.14).
Від шлюбу сторони мають спільних дітей - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.22-24).
Заявник має ще одного сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.21).
ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.4).
В період з 08.05.2012 по 29.08.2016 місце проживання ОСОБА_3 та дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4, 25-28).
Власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.2006 (а.с.44-46).
За результатами розгляду звернення ОСОБА_3 від 30.04.2016 до Дарницького управління поліції ГУ НП у м.Києві проведена перевірка, якою встановлено, що за місцем мешкання чоловік ОСОБА_4 вчинив словесний конфлікт, який виник з приводу подання ОСОБА_3 до суду позову про розірвання шлюбу (а.с. 7).
Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 05.11.2018 року, яка набрала законної сили 15.11.2018 року, встановлено, що 18.10.2018 близько 20:15 год. ОСОБА_4, знаходячись за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, вчинив сімейну сварку з колишньою дружиною ОСОБА_3, в ході якої висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим вчинив психологічне насильство в сім'ї. ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. При розгляді цієї справи ОСОБА_4 суду пояснив, що конфлікт між колишнім подружжям виник з приводу проживання ОСОБА_3 разом з дітьми в його квартирі. Підтвердив, що міг висловлюватись нецензурною лайкою, в результаті чого ОСОБА_3 викликала поліцію (а.с.6).
Актом від 31.10.2018 року зафіксовано результати обстеження умов проживання дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 проведеного працівниками служби у справах дітей за зверненням ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11).
Діти ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 в період з 2008 по 2016 роки відвідули відповідні їх віку дошкільні та шкільні навчальні заклади Дарницького району м.Києва (а.с.12-13, 16,17).
ОСОБА_7, ОСОБА_6 за наказом навчального закладу від 31.08.2016 року на підставі заяв батьків переведені до Зачепилівського ліцею Зачепилівської районної ради Харківської області. (а.с.18,19).
ОСОБА_3 зверталась за консультативною допомогою до спеціалістів Київського міського Центру роботи з жінками. 12.05.2016 року надано консультацію юрисконсультом за темою «Домашнє насильство», «Сімейне законодавство», 12.06.2018 року надано консультацію психологом за темою «Домашнє насильство» (а.с.34).
14.11.2018 року управлінням у справах сім'ї, молоді та спорту Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_3 направлена до Центру Сім'ї Дарницького району міста Києва з метою подолання кризової ситуації в сім'ї, а саме домашнього насильства (а.с. 35).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 04.10.2018 року внесено заяву ОСОБА_3 відповідно до якої 02.10.2018 року приблизно о 07:45 год., за адресою: АДРЕСА_1, колишній чоловік ОСОБА_4 наніс тілесні ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_3 ОСОБА_4 повідомлено про підозру (а.с.70).
Листом Дарницького управління поліції Національної поліції у м. Києві від 14.11.2018 року рекомендовано ОСОБА_3 з метою недопущення вчинення систематичного домашнього насильства та інших протиправних дій з боку ОСОБА_4 звернутися до суду із заявою про видачу обмежуваного припису (а.с.72).
За приписами п.3, 6, 7, 8 ч.1, ст.1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сімї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сімєю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
У відповідності до ст.350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
За змістом ч.2, ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи) (ч. 3 ст. 26 цього Закону).
Звертаючись до суду, заявник посилалася на те, що після неодноразових заяв до поліції погрози не припинялись. Чоловік переслідує заявницю, постійно погрожує фізично розправитись із заявницею.
Така поведінка ОСОБА_4 свідчить про те, що життя і здоров'я заявника, перебувають під постійною загрозою.
Відтак, систематичні випадки насильницьких дій заінтересованої особи щодо заявника впродовж останніх декількох років, систематичне жорстоке поводження з заявником, приниження честі та гідності, а також неврівноваженість заінтересованої особи свідчать про те, що станом на сьогодні призводить до душевних страждань та існує реальна загроза життю та здоров'ю заявника.
Так, відповідно до положень статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Розроблення законопроекту «Про запобігання та протидію домашньому насильству» було передбачене постановою від 15.05.2013 N 341 Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної цільової соціальної програми підтримки сім'ї до 2016 року", пунктом 4 Плану заходів щодо забезпечення виконання положень Європейської соціальної хартії (переглянутої) на 2015 - 2019 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 року N 450-р. Проект Закону було спрямовано на реалізацію положень Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 25.08.2015 року N 501/2015. Необхідність прийняття акта була зумовлена також підготовкою до ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція).
Метою цього Закону є узгодження положень чинного законодавства України у сфері протидії домашньому насильству та насильству стосовно жінок та адаптування його до європейських стандартів, що забезпечують підготування бази для ратифікації передбаченої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 N450-p, Стамбульської конвенції.
Дослідженням наданих заявником доказів встановлено, що доводи заяви знайшли своє часткове підтвердження, оскільки наявність конфлікту між подружжям, факту заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень її колишнім чоловіком, що мало наслідком звернення заявника із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відсутність бажання примирення у постраждалої від домашнього насильства ОСОБА_3, а також відсутність ознак щирого каяття у заінтересованої особи кривдника, дають суду підстави дійти висновку про наявність ризиків, щодо повторного вчинення домашнього насильства, зокрема за місцем їх спільного проживання.
Проте, з урахуванням того, що у зв'язку зі зверненням ОСОБА_3 до органу досудового розслідування, зазначені нею обставини підлягають розслідуванню та перевірці в порядку кримінального судочинства у визначені чинним кримінальним процесуальним законодавством строки, а отже колегія суддів вважає, що строк дії обмежувального припису слід визначити у чотири місяці.
При цьому, квартира у якій проживали сторони, за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_4
Проте, ОСОБА_4 не звертався до уповноважених органів із заявою про усунення перешкод у користуванні належним йому майном.
За змістом ч.7 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.
Щодо повнолітніх осіб такі обмеження відсутні. В тому числі, не може бути підставою для вжиття зазначеного обмеження, відсутність у кривдника іншого житла.
Матеріали справи не містять доказів які б підтвердили те, що ОСОБА_3 чинить ОСОБА_4 перешкоди у користуванні належним йому майном.
Тому наявні підстави для задоволення заяви в частині заборони перебувати ОСОБА_12 в місцях спільного проживання з ОСОБА_3 та наближатися на відстань 100 метрів до місця спільного проживання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою.
Разом, заявник просить обмежити спілкування з постраждалими дітьми - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, що не підлягає до задоволення, оскільки доказів вчинення насильства по відношенню до неповнолітніх заявник не надала, крім того такий вид обмеження безпосередньо може вплинути на можливість батька виконувати свої батьківські обов'язки та реалізовувати свої батьківські права.
Необгрунотованою є вимога заборонити ОСОБА_4 розшукувати її, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, вести з нею листування, телефонні переговори, або в будь-який спосіб контактувати з нею, оскільки заявником не доведено суду, що ОСОБА_4 її переслідує та розшукує і що такі дії становлять загрозу життю та здоров'ю заявнику.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла до висновку, що з метою запобігання ризиків повторного вчинення насильства у сім'ї слід видати обмежувальний припис яким заборонити ОСОБА_4 протягом 4 місяців перебувати в місцях спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, та наближатися на відстань 100 метрів до місця спільного проживання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою ОСОБА_3.
Судом першої інстанції не були враховані вищезазначені обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного змісту.
Заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.
Встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 та покласти на нього терміном на 4 місяці наступні заходи обмежувального припису. Заборонити перебувати в місцях спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. Заборонити наближатися на відстань 100 метрів до місця спільного проживання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою ОСОБА_3.
В іншій частині заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 18 березня 2019 року.
Суддя-доповідач
Судді
