ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23624/18
провадження № 2-о/753/656/18
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" грудня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Заставенко М.О.
за участю:
секретаря судового засідання - Долі М.А.,
заявника - ОСОБА_2
представника заявника - ОСОБА_3,
заінтересованої особи - ОСОБА_4,
представника заінтересованої особи - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9; заінтересована особа: ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _6 (далі- ОСОБА_6., завниця) звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просить суд встановити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_4, заінтересована особа) строком на шість місяців, поклавши на нього наступні обов'язки: - заборонити перебувати в місцях проживання з постраждалою особою ОСОБА_6, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 - обмежити спілкування з постраждалими дітьми - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_11., ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_10., ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9., ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2; - заборонити наближаться на відстань 100 метрів до місця проживання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою -ОСОБА_6; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_6, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_4, переслідувати її та в будь який спосіб спілкуватись з нею; - заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою ОСОБА_6 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Вимоги заяви мотивовано тим, що 18.10.2018 її колишній чоловік, вчинив дії, які підпадають під ознаки, передбачені п.3 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», відносно неї та їх малолітніх дітей та вигнав з квартири. За результатом її звернення до правоохоронних органів постановою Дарницького районного суду м.Києва від 05.11.2018 ОСОБА_11 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Оскільки на день звернення вона та її діти проживають з ОСОБА_4 за адресою : АДРЕСА_1, останній поводить себе агресивно, вдається до фізичного насильства та словесних погроз у присутності дітей, періодично перебуває в стані алкогольного сп'яніння, не контролює свою поведінку. Заявник почуває себе незахищено, побоюється, що ОСОБА_10 завдасть їй телесних ушкоджень, тому не вона не може знахордитись та проживати разом з ним.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05.12.2018 було відкрите провадження у справі.
Заявник ОСОБА_6 в судовому засіданні заяву підтримала, просила її задовольнити. Зазанчила, що діти зареєстровані за місцем реєстраціїї її місця проживання. В період шлюбу їх сім'я проживала за адресою: АДРЕСА_4. Після розірвання шлюбу вона разом з дітьми виїхала за місцем проживання її батьків в Харківську область, та зареєструвала там місце проживання своє та дітей. За рішенням суду з ОСОБА_12 на утримання дітей стягнуті аліменти в розмірі 50 % від його доходу. Останнім часом виникла заборгованість по сплаті аліментів. ОСОБА_12 звернувся до неї з пропозицією переїхати жити з дітьми до нього за умови, що вона забере виконавчий лист з виконання. В липні 2018 вона з дітьми перехала в Київ. Діти пішли до навчальних закладів в Дарницькому районі м.Києва. Вона знайшла роботу. В жовтні 2018 між колишнім подружжям виник конфлікт з приводу її проживання в квартирі, в результаті якого ОСОБА_12 вигнав її з квартири з дітьми. На теперішній час вона проживає у сусідів.
Представник заявника підтримав вимоги заяви з підстав викладених у ній, просив її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_4 заперечував проти задоволення заяви. Пояснив, що запросив колишню дружину з дітьми жити у нього, після досягнення домовленості з нею про те, що вона відкличне з виконання виконавчий лист по аліментам. Таке рішення він прийняв через те, що втратив роботу, виникла заборгованість по аліментам, тому він враховуючи , що колишня дружина мала роботу та проживала в Києві, а діти у бабусі в Харківській області, в той час як спільне проживання значно покращило би умови проживання дітей разом з батьками та його матеріальне становище. Проти проживання дітей в квартирі він не заперечує, в квартирі залишились їх речі, які дружина за потреби без перешкод за домовленості забирає. Заперечував проти доводів заявниці про застосування ним до неї фізичного та психічного насильства.
Представник заінтересованої особи - надав суду письмові заперечення, зазначив, що заявниця не надала доказів вчинення домашнього насильства ОСОБА_14 по відношенню до неї та їх дітей, крім того, квартира за адресою: АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_12 та не є місцем проживання заявниці відповідно до закону.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, показання свідка, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заявниця ОСОБА_6 та заінтересована особа ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 04.04.2009. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.05.2016 шлюб був розірваний. (а.с.33,14)
Від шлюбу мають спільних малолітніх дітей - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_10., ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9., ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22-24)
Заявниця має ще одного сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_11., який проживає разом з нею. (а.с.21)
Місце проживання заявниці ОСОБА_6 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 Місце проживання дітей зареєстровано за цією ж адресою. (а.с.4)
В період з 08.05.2012 по 29.08.2016 місце проживання ОСОБА_6 та дітей ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.4, 25-28)
Власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.2006 (а.с.44-46)
За результатами розгляду звернення ОСОБА_6 від 30.04.2016 до Дарницького управління поліції ГУ НП у м.Києві проведена перевірка, якою встановлено, що за місцем мешкання чоловік ОСОБА_4 вчинив словесний конфлікт, який виник з приводу подання ОСОБА_6 до суду позову про розірвання шлюбу. (а.с. 7)
Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 05.11.2018 р., яка набрала законної сили 15.11.2018 р. встановлено, що 18.10.2018 близько 20-15 год. ОСОБА_11, знаходячись за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_4 вчинив сімейну сварку з колишньою дружиною ОСОБА_6 в ході якою висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим вчинив психологічне насильство в сім'ї. ОСОБА_11 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. При розгляді протоколу ОСОБА_11 суду пояснив, що конфлікт між колишнім подружжям виник з приводу проживання ОСОБА_6 разом з дітьми в його квартирі. Підтвердив, що міг висловлюватись нецензурною лайкою, в результаті чого ОСОБА_6 викликала поліцію. (а.с.6)
Актом від 31.10.2018 зафіксовано результати обстеження умов проживання дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_6 проведеного працівниками служби у справах дітей за зверненням ОСОБА_15 від 18.10.2018 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10)
Діти ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_2 в період з 2008 по 2016 роки відвідули відповідні їх віку дошкільні та шкільні навчальні заклади Дарницького району м.Києва (а.с.12-13, 16,17)
Діти шкільного віку ОСОБА_8 та ОСОБА_7 наказом навчального закладу від 31.08.2016 на підставі заяв батьків переведені до Зачепілівського ліцею Зачепілівського району Харківської області. (а.с.18,19)
ОСОБА_6 зверталась за консультативною допомогою до спеціалістів Київського міського Центру роботи з жінками. 12.05.2016 надано консультацію за темою «Домашнє насильство», «Сімейне законодавство», 12.06.2018 «Домашнє насильство» (а.с.34)
14.11.2018 управлінням у справах сім'ї, молоді та спорту Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_6 направлена до Центру Сім'ї Дарницького району міста Києва на консультацію психолога з метою подолання кризової ситуації в сім'ї. (а.с. 35)
Свідок ОСОБА_13 суду показала, що є рідною сестрою ОСОБА_16 Підтвердила, що з липня 2018 року ОСОБА_6 разом з чотирма дітьми проживає в Києві, в літку на їх дачі в Осокорках, а як діти пішли в школу переїхала проживати в квартиру її брата за адресою: АДРЕСА_1, але після сварки між колишнім подружжям, що сталась в жовтні 2018р., ОСОБА_6 з дітьми в зазанченій квартирі не проживає. Охарактеризувала брата, як особу, яка дуже добро ставиться до людей. В тому числі до своїх дітей, виключає можливість застосування ним насильства відносно ОСОБА_6 та дітей.
Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитини (діти).
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання,а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Звертаючись до суду з вимогами про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_4 , заявниця обґрунтувала заявлені вимоги тим, що останній вчиняє щодо неї фізичне та психологічне насильство, а також психологічне насильство стосовно дітей.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Правилами глави 13 ЦПК України визначено, що розгляд справ про видачу і продовження обмежувального припису провадиться в порядку окремого провадження, а правилами ст. 294 цього Кодексу встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Частиною 2 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначається, зокрема, такий захід тимчасового обмеження прав кривдника, як заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Правилами глави 13 ЦПК України визначено, що розгляд справ про видачу і продовження обмежувального припису провадиться в порядку окремого провадження, а правилами ст. 294 цього Кодексу встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Частиною 2 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначається, зокрема, такий захід тимчасового обмеження прав кривдника, як заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, заявниця ОСОБА_6 разом з дітьми має намір проживати за адресою: АДРЕСА_4, однак, не проживає, у зв'язку з перешкодами, які чинить заінтересована особа.
Як вбачається зі змісту доданих суду документів, квартира за адресою: АДРЕСА_1 не є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4, є особистою приватною власністю ОСОБА_4
Судом встановлена наявність спору між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 щодо визначення місця проживання дітей, по аліментним зобов'язанням, а також спору щодо користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1.
Надані заявницею матеріали не містять доказів вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 по відношенню до неї та їх дітей.
З огляду на викладене, співставляючи інтереси учасників справи, враховуючи суспільні інтереси, суд приходить до переконання, що відсутні обґрунтовані підстави для виправдання такого серйозного втручання у приватне життя ОСОБА_4 та видачі обмежувального припису, а тому відмовляє в задоволенні заяви.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України , судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 350-1 - 350-8, 258, 263, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9; заінтересована особа: ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7
Заінтересована особа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, проживає за адресою: АДРЕСА_6
Суддя: М.О. Заставенко
