ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2019 року
Львів
№ 857/202/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Обрізка І. М.,
за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 липня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Радченком В. Є. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління», про визнання незаконним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
15 вересня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь банк» (далі - ПАТ «Креді Агріколь банк») звернулось до суду з адміністративним позовом до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, у якому просило визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 8 грудня 2015 року № 59Д.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що розміщена таблиця з інформацією про курси валют не належить до зовнішньої реклами, а тому не потребує отримання дозволів, погоджень, інших документів щодо розміщення реклами, що свідчить про протиправність рішення відповідача про демонтаж встановленої конструкції.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує обставинами, викладеними у позовній заяві, а також тим, що суд першої інстанції не врахував, що ПАТ «Креді Агріколь банк» здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність», а розміщена ним інформація про курси валют не є товаром в розумінні Закону України «Про рекламу», а відповідно не може бути предметом реклами.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.
В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення скаржника, надані під час апеляційного розгляду, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Департаментом економічної політики Львівської міської ради винесено вимогу від 23 листопада 2015 року № 23/Р-14-2921, якою повідомлено ПАТ «Креді Агріколь банк» про порушення ним вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» у зв'язку з самовільним встановленням конструкції зовнішньої реклами на вул. Пекарській, 23 в м. Львові та запропоновано в строк до 28 листопада 2015 року усунути вказане порушення.
На виконання згаданої вимоги позивач надіслав КП «Адміністративно-технічне управління» лист, в якому зазначив про правомірність розміщення ним таблиці з курсами валют на сходах власного приміщення без дозволу органу місцевого самоврядування.
08 грудня 2015 року директором Департаменту економічної політики Львівської міської ради Кулиничем І. видано наказ № 59Д «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», згідно з яким зобов'язано КП «Адміністративно технічне управління» в строк до 31 грудня 2015 року демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами, зокрема, розміщеної позивачем за адресою: вул. Пекарська, 23, м. Львів, просто неба, 0,6 х1,2 (М-1).
11 грудня 2015 року КП «Адміністративно технічне управління» на адресу ПАТ «Креді Агріколь банк» надіслало попередження № 2410-08-7665 про наявність підстав для демонтажу самовільно встановленої конструкції зовнішньої реклами, розміщеної на вул. Пекарська, 23 в м. Львові просто неба 0,6х1,2 (М-1), та запропоновано добровільно демонтувати самовільно встановлену конструкцію до 18 грудня 2015 року, про що повідомити КП «Адміністративно технічне управління» листом з долученням світлин місця демонтажу. У протилежному випадку демонтаж рекламної конструкції буде здійснений КП «Адміністративно технічне управління» з 18 грудня 2015 року у будь який робочий день. При цьому на ПАТ «Креді Агріколь банк» буде покладено обов'язок компенсувати витрати по демонтажу, перевезенню та зберіганню конструкції.
Згідно з актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 26 квітня 2016 року на замовлення КП «Адміністративно технічне управління» було здійснено демонтаж згаданої вище рекламної конструкції.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що конструкція з курсами валют, розміщена на сходах приміщення банку, рекламує банківські послуги, відтак, її розміщення потребує дозвільних документів. Оскільки позивачем було встановлено таблицю з інформацією про курси валют без дотримання вимог статті 16 Закону України «Про рекламу», відповідачем правомірно винесено наказ про демонтаж такої.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзаців 6, 11 частини першої статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Відповідно до абзацу 7 пункту 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Типові правила), спеціальні конструкції - це тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 24 Типових правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Згідно із пунктами 2 та 3 Типових правил дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці. Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Таким чином, розміщення зовнішньої реклами можливе лише за умови отримання відповідного дозволу.
За змістом частини сьомої статті 8 та частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу» не вважається рекламою:
розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці;
вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення.
Порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України встановлений Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року № 502, згідно з пунктом 12 якої у касі банку, фінансової установи, пункту обміну валюти в доступному для огляду клієнтами місці (на стенді або в іншому оформленні, крім меню платіжного пристрою) розміщується, зокрема, копія наказу (розпорядження) по банку, фінансовій установі про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют, засвідчена відбитком печатки банку, фінансової установи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що інформація про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют не потребує отримання дозволу на розміщення реклами, у разі її розміщення в доступному для огляду клієнтами місці у касі банку.
В свою чергу, розміщення зазначеної інформації на спеціальній конструкції на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг є зовнішньою рекламою, яка містить відомості про один з видів діяльності банку та про комерційні курси валют, які пропонуються до обміну в конкретному банку як установі, має на меті сформувати або підтримати обізнаність невизначеного кола осіб та їх інтерес щодо запропонованих валютно-обмінних операцій для отримання прибутку від вказаних операцій.
Як встановлено з матеріалів справи, розміщені ПАТ «Креді агріколь банк» на вул. Пекарська, 23 в м. Львові просто неба конструкції містили інформацію про встановлені курси купівлі та продажу іноземних валют, відтак, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відповідність такої розміщенню зовнішньої реклами.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач жодних дозволів на розміщення згаданої реклами на носію зовнішньої реклами - спеціальній конструкції не отримував та не погоджував місця розташування такої конструкції на відповідній території з уповноваженим органом (особою), то, на думку апеляційного суду, правильними є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 липня 2018 року у справі № 461/6414/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
Л. П. Іщук
судді
Р. В. Кухтей
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 18 березня 2019 року.
