ПОСТАНОВА
Іменем України
26 листопада 2019 року
м. Київ
справа №461/6414/17
провадження №К/9901/10617/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Креді Агріколь банк"
на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.07.2018 (суддя Радченко В.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 (головуючий суддя Іщук Л.П., судді Кухтей Р.В., Обрізко І.М.)
у справі №461/6414/17
за позовом Акціонерного товариства "Креді Агріколь банк"
до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
третя особа -Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління",
про визнання незаконним та скасування наказу, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь банк" звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовною заявою до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за участі третьої особи Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", в якій просило суд визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 08.12.2015 №59Д.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірний наказ не відповідає вимогам чинного законодавства, а також тим, що таблиця з курсами валют не може вважатися рекламою.
3. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24.07.2018 у справі №461/6414/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №461/6414/17 рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.07.2018 залишено без змін.
5. Акціонерне товариство "Креді Агріколь банк" з вищевказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №461/6414/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
6. Ухвалою Верховного Суду колегією суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т.О., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П. від 23.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду головуючого судді Анцупової Т.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
7. До Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін, а також від третьої особи надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" також просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що 08.12.2015 директором Департаменту економічної політики Львівської міської ради Кулинич І. видано наказ №59Д про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами, згідно з яким Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» в строк до 31.12.2015 мало демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами розміщені за адресами, в тому числі за адресою: м.Львів, вул. Пекарська, 23 просто неба 0,6 х1,2 (М-1). У наказі зазначено, що Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» є власником конструкції.
9. З метою мирного врегулювання спору, Комунальне підприємство «Адміністративно - технічне управління» скерувало банку попередження від 11.12.2015 №2410-08-7665, в якому повідомляло позивача про те, що згідно з Наказом від 08.12.2015 №59Д Департаменту економічної політики Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» та невиконанням вимог №23/р-14-2 921 від 23.11.2015 р. за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 23 просто неба 0,6 х1,2 (М-1), підлягає демонтажу у зв`язку з незаконним встановленням, без отримання дозволу на розміщення реклами, що порушило вимоги ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу».
10. Банку пропонувалося добровільно демонтувати самовільно встановлену конструкцію до 18.12.2015, про що повідомити Комунальне підприємство «Адміністративно - технічне управління» листом з долученням світлин місця демонтажу. У протилежному випадку, як зазначено, демонтаж рекламної конструкції буде здійснений Комунальним підприємством «Адміністративно - технічне управління» з 18.12.2015 у будь - який робочий день. При цьому на Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» буде покладено обов`язок компенсації витрат по демонтажу, перевезенню та зберіганню конструкції.
11. Вказане попередження було скеровано банку 14.12.2015.
12. Позивач вважає, що демонтована таблиця з курсами валют не є рекламою, тому, на його думку, наказ Департаменту економічної політики Львівської міської ради №59Д про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами є незаконним, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що конструкція з курсами валют, розміщена на сходах приміщення банку, рекламує банківські послуги, відтак, її розміщення потребує дозвільних документів. Оскільки позивачем було встановлено таблицю з інформацією про курси валют без дотримання вимог ст. 16 Закону України «Про рекламу», відповідачем правомірно винесено наказ про демонтаж такої.
14. Суд першої інстанцій у рішенні вказав, що обов`язок банку здійснювати розміщення інформації про обмін валют саме в пункті обміну валюти, касі банку, а не на спеціальній конструкції з курсами обміну валют, розміщеній біля відділення банку. Розміщення комерційних курсів обміну валют на демонтованій конструкції є саме рекламою, а не вивіскою чи табличкою. Адже, позивач здійснював інформування за допомогою демонтованої виносної спеціальної конструкції з курсами обміну валют банку, не лише про один з видів діяльності банку, тобто про обмін валют, але й про комерційні курси валют, які пропонуються до обміну в конкретному банку як установі, яка має на меті отримання прибутку від вказаних операцій. Така інформація покликана створити інтерес у невизначеного кола споживачів та скористатися пропозицією валютно - обмінних операцій саме в цьому конкретному банку за запропонованим курсом. Отже, курс валют є інформацією, яка має ознаки конкурентності та цінового діапазону пропонованого товару і вказує на переваги одного суб`єкта господарювання перед іншими, а тому відповідає ознакам реклами.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
15. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що відповідач, приймаючи Наказ, перейняв на себе функції органу державної влади, що здійснює контроль за дотриманням рекламного законодавства та вирішив, що таблиця з курсами валют є конструкцією зовнішньої реклами. Позивач посилається на те, що спеціальним законодавством передбачено спеціальну процедуру притягнення винних, в порушенні рекламного законодавства, осіб до відповідальності і вказана процедура відрізняється від порядку, що був застосованим відповідачем у справі.
16. У відзиві вказано про порушення позивачем права звернення до суду з адміністративним позовом, про те, що виконавчим органам місцевих рад було делеговано повноваження щодо встановлення порядку розміщення реклами та контролю за дотриманням Закону України «Про рекламу». Також відповідач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірна конструкція є рекламою.
17. Третя особа в поясненнях на касаційну скаргу посилається на те, що наказ відповідача був правомірним, спірна конструкція була рекламою, тому підлягала демонтажу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у ч. 2 ст. 2 КАС України, де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
19. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.
Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів.
Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.
Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Правила № 2067).
Ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (п. 1 Правил № 2067).
20. Відповідно до абз. 7 п. 2 Правил 267 спеціальні конструкції - це тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Пунктом 2 Правил № 2067 визначено, що дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
21. За приписами ч. 7 ст. 8 та ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» не вважається рекламою:
розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці;
вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення.
22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за адресою: м.Львів, вул. Пекарська , 23 просто неба 0,6 х1,2 (М-1) було встановлено спеціальну конструкцію, таблицю з курсами валют на сходи власного приміщення.
23. Пунктом 12 Порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України встановлений Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 № 502 передбачено, що у касі банку, фінансової установи, пункту обміну валюти в доступному для огляду клієнтами місці (на стенді або в іншому оформленні, крім меню платіжного пристрою) розміщується, зокрема, копія наказу (розпорядження) по банку, фінансовій установі про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют, засвідчена відбитком печатки банку, фінансової установи.
24. Тобто, що інформація про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют не потребує отримання дозволу на розміщення реклами, у разі її розміщення в доступному для огляду клієнтами місці у касі банку.
25. Суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про те, що розміщення зазначеної інформації на спеціальній конструкції на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг є зовнішньою рекламою, яка містить відомості про один з видів діяльності банку та про комерційні курси валют, які пропонуються до обміну в конкретному банку як установі, має на меті сформувати або підтримати обізнаність невизначеного кола осіб та їх інтерес щодо запропонованих валютно-обмінних операцій для отримання прибутку від вказаних операцій.
26. Місцевий адміністративний суд зробив обґрунтований висновок про те, що метою встановлення спеціальної конструкції з курсами обміну валют банку є саме реклама продукту (послуг), пропонованих банком, в даному випадку комерційного курсу купівлі-продажу певних валют, спрямована саме на невизначене коло осіб. Для досягнення лише мети інформування обмеженого кола людей, що здійснюють обмін валюти, достатньо обладнати такою табличкою лише касу відділення банку, що узгоджується з приписами Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України. Навіть, якщо зазначені банком в таблиці курси обміну валют збігаються з курсами обміну валют встановленими Національним банком України, вони залишаються комерційними курсами, оскільки встановлені комерційною установою та розміщені в табличці комерційного банку.
27. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
28. Верховний Суд не приймає уваги посилання скаржника на те, що відповідач діяв поза межами повноважень, виходячи з такого.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.
Відповідно до п. 5 Правил № 2067 для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління.
У п. 45 Правил №2067 та Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 №569 визначено, що Виконавчий комітет Львівської міської ради має повноваження з контролю за дотриманням Закону України «Про рекламу».
29. Інші доводи касаційної скарги досліджувались судами попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, наданих судам.
30. Щодо посилань відповідача у відзиві на касаційну скаргу про те, що суди мали залишити без розгляду позовну заяву через пропуск встановленого строку на звернення, то слід зазначити, що протокольною ухвалою від 18.06.2019 Галицький районний суд м. Львова відмовив у відповідних клопотаннях і протокольна ухвала з цих питань не оскаржувалася в апеляційному порядку.
31. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
32. Таким чином, оскільки при ухваленні ухвал суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
33. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Креді Агріколь банк" залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №461/6414/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний
