ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження у справі
18 березня 2019 року
Луцьк
Справа № 140/648/19
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправними і скасування рішень, розпорядження
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернувся з позовом до Волинської обласної державної адміністрації, Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправними і скасування рішення Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації від 07 березня 2019 року №11811070004000678 "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах" та №11811050005000678 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи (зміна повного найменування, зміна скороченого найменування)"; розпорядження Волинської обласної державної адміністрації №122 від 07 березня 2019 року "Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції".
Відповідно до пункту 4 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Як установлено, 24 грудня 1991 року проведено державну реєстрацію релігійної організації "Свято-Миколаївська громада Української православної церкви" із місцезнаходженням у селі Скобелка Горохівського району Волинської області, у зв'язку із чим вона набула статусу юридичної особи. Позивач, ОСОБА_1, вказує, що з 30 листопада 2016 року він призначений керівником цієї юридичної особи.
Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг №1005095825 від 10 березня 2019 року) із 17 лютого2019 року керівником вказаної релігійної організації є Янчук В.І.
На підставі розпорядження голови Волинської обласної державної реєстрації №122 від 07 березня 2019 року "Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції" суб'єкт державної реєстрації - Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії) 07 березня 2019 року провів реєстраційну дію №11811050005000678: державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи в частині зміни повного і скороченого найменувань. Таким чином, юридичну особу "Свято-Миколаївська громада Української православної церкви" перейменовано на "Релігійна організація Свято-Миколаївська релігійна громада Православної церкви України села Скобелка" (повне найменування), "Свято-Миколаївська релігійна громада ПЦУ села Скобелка" (скорочене найменування). Також 07 березня 2019 року тим же суб'єктом державної реєстрації проведено реєстраційну дію №11811070004000678: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах в частині зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів.
Необхідно звернути увагу, що оскаржені рішення Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації від 07 березня 2019 року №11811070004000678 "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах" та №11811050005000678 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи (зміна повного найменування, зміна скороченого найменування)" фактично є реєстраційними діями, вчиненими суб'єктом державної реєстрації - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, здійсненими на виконання розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації №122 від 07 березня 2019 року "Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції".
Отже, предметом спору за даним адміністративним позовом є правомірність рішення органу виконавчої влади - Волинської обласної державної адміністрації щодо реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції, зміни керівника і найменування цієї релігійної громади.
Позивач, ОСОБА_1, вважає рішення відповідачів щодо проведення державної реєстрації змін до відомостей та установчих документів юридичної особи в частині зміни керівника, повного та скороченого найменування релігійної громади протиправними, оскільки він, як керівник юридичної особи, жодних довіреностей від імені релігійної громади на подання державному реєстратору відповідного пакета документів не видавав, нікого не уповноважував. Про прийняті рішення, які є предметом даного спору, його, як керівника, також ніхто не повідомляв. Окрім того, жодних рішень загальних зборів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію таких змін, він не отримував. Вказує на порушення статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", оскільки особи, які ініціювали внесення змін до відомостей про юридичну особу та змін до її установчих документів, не володіли оригіналом статуту релігійної громади та оригіналом свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Зазначає, що вказані документи знаходять у нього, як керівника Свято-Миколаївської громади Української православної церкви.
Відтак, оскаржуються такі рішення саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію статуту, положень закону в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи. Як вбачається із встановлених обставин, позивач пов'язує проведену реєстрацію статуту, власне із незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачеві.
Фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідача щодо реєстрації статуту, як дії осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачеві.
Необхідно зауважити, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При цьому, КАС України регламентує порядок розгляду не усіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Окрім того, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
У контексті наведеного необхідно зауважити, що даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, хоч і мав владні-управлінські повноваження щодо позивача (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації статуту релігійної громади), проте факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. В свою чергу, позивач власне і доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та відсутність у неї необхідного пакету документів для реєстрації нової редакції статуту, оспорює повноваження приймати рішення про зміну статуту.
Отже, наданню правової оцінки розпорядженню Волинської обласної державної адміністрації №122 від 07 березня 2019 року "Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції" та вчиненим реєстраційним діям на виконання цього розпорядження передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю Релігійної організації Свято-Миколаївська релігійна громада Православної церкви України села Скобелка.
Разом з тим, оскаржуване розпорядження зачіпає не лише права та інтереси позивача, а й усіх членів Релігійної громади.
Керуючись наведеним, суддя дійшов висновку, що у даному випадку спір виник саме між керівником (членом) Свято-Миколаївської громади Української православної церкви та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.
Необхідно звернути увагу і на те, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Отже, як установлено, спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Вказана правова позиція викладену у постанові Верховного суду від 19 грудня 2018 року у справі №806/3462/14.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
А тому, з наведених вище мотивів у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправними і скасування рішень, розпорядження необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Згідно із частиною п'ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України слід роз'яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції Господарського суду Волинської області.
Також роз'яснюємо, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, сплачена сума судового бору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись пунктом 1 частини першої, частиною п'ятою, шостою статті 170, статтями 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправними і скасування рішень, розпорядження.
Роз'яснити позивачу, ОСОБА_1, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського процесуального судочинства, а також, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відтак, враховуючи норми частини шостої статті 170 КАС України, позивач з даним позовом повинен звернутися до Господарського суду Волинської області.
Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
