ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №140/648/19
адміністративне провадження №К/9901/6670/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження справу №140/648/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, Управління культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними і скасування рішень, розпорядження, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Сидун Олену Степанівну на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 (головуючий-суддя Смокович В.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 (колегія у складі головуючого судді Бруновської Н.В., суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі також- позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Волинської обласної державної адміністрації (далі також- відповідач-1, Облдержадміністрація), Управління культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (далі також - відповідач-2, Управління культури), в якому просив визнати протиправними та скасувати:
- рішення № 11811070004000678 від 07.03.2019 «Про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах»;
- розпорядження № 122 від 07.03.2019 «Про реєстрацію статуту релігій громади у новій редакції»;
- рішення № 11811050005000678 від 07.03.2019 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи (зміна повного найменування, зміна скороченого найменування)».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019, відмовлено у відкритті провадження у зв`язку з тим, що позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спір виник саме між керівником (членом) Свято-Миколаївської громади Української православної церкви та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін. А наданню оцінки спірним рішенням передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації. Отже, спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки стосуються прав і інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб`єктний склад учасників спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 березня 2020 року ОСОБА_1 через представника звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
У скарзі йдеться про те, що членами Релігійної організації не проводились загальні збори членів релігійної громади - Парафіяльні збори Релігійної організації щодо прийняття рішень про внесення змін до Статуту Релігійної організації, та відповідні рішення - не приймалися, тому розпорядження, яким і було зареєстровано Статут релігійної громади в новій редакції, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині державної реєстрації змін до Статуту. Спірним розпорядженням зареєстровано Статут Релігійної організації з іншою юридичною назвою, тобто, фактично у протиправний спосіб було змінено найменування позивача.
Отже, предметом спору є саме порушення відповідачем положень чинного законодавства України, яким регулюється внесення змін і доповнень до статутних документів юридичної особи - Релігійної організації.
Такі обставини, як зазначає скаржник, належать до сфери публічно-правових відносин, оскільки випливають зі змісту повноважень суб`єкта владних повноважень, прийнятих з порушенням чинного законодавства України.
Йдеться у скарзі й про те, що фактичною підставою звернення до суду стали не порушення прав та інтересів учасників релігійної громади, а дії суб`єкта владних повноважень - відповідача, що полягають у державній реєстрації змін до статуту, чим фактично ліквідовано юридичну особу.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 30 березня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
27 квітня 2019 року Верховний Суд призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24 грудня 1991 року проведено державну реєстрацію релігійної організації "Свято-Миколаївська громада Української православної церкви" із місцезнаходженням у селі Скобелка Горохівського району Волинської області, у зв`язку із чим вона набула статусу юридичної особи.
Позивач, ОСОБА_1 , вказує, що з 30 листопада 2016 року він призначений керівником цієї юридичної особи.
Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг №1005095825 від 10 березня 2019 року) із 17 лютого2019 року керівником вказаної релігійної організації є ОСОБА_2 .
На підставі розпорядження голови Волинської обласної державної реєстрації №122 від 07 березня 2019 року "Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції" суб`єкт державної реєстрації - Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії) 07 березня 2019 року провів реєстраційну дію №11811050005000678: державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи в частині зміни повного і скороченого найменувань. Таким чином, юридичну особу "Свято-Миколаївська громада Української православної церкви" перейменовано на "Релігійна організація Свято-Миколаївська релігійна громада Православної церкви України села Скобелка" (повне найменування), "Свято-Миколаївська релігійна громада ПЦУ села Скобелка" (скорочене найменування). Також 07 березня 2019 року тим же суб`єктом державної реєстрації проведено реєстраційну дію №11811070004000678: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах в частині зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів.
Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законіна вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як встановлено судами, позивач оспорює рішення Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації від 07 березня 2019 року №11811070004000678 "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" та №11811050005000678 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи (зміна повного найменування, зміна скороченого найменування)"; розпорядження Волинської обласної державної адміністрації №122 від 07 березня 2019 року "Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції".
Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987-ХІІ).
За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).
За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону. Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ).
Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.
Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.
За змістом позовної заяви, видно, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.
За певним чином подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19 зазначила, що, оскільки, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ.
Отже, спір, що виник у розглядуваній справі належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, водночас дійшли помилкового висновку про те, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо підстав для закриття провадження у справі.
Відповідно до статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій у мотивувальній частині підлягають зміні - з урахуванням мотивів наведених у цій постанові Верховного Суду визначити, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Сидун Олену Степанівну, задовольнити частково.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 змінити - з урахуванням мотивів наведених у цій постанові Верховного Суду визначити, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.В. Тацій
Судді: А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко
