УХВАЛА
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 822/220/18
провадження № К/9901/58778/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів: Берназюка Я. О., Гриціва М. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 822/220/18
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії;
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Гонтарука В. М., Граб Л. С., Білої Л. М.) від 10 липня 2018 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) та до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загиблі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок № 975).
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що з моменту встановлення ІІІ групи інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-2 Закону № 2011-XII, у призначенні якої відповідач протиправно відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що ним не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення.
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року позовні вимоги задоволено.
4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 10 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року залишити в силі.
6. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.
7. 30 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшла заява представника Міністерства оборони України Москаленка А. О., в якій останній просив при ухваленні рішення у цій справі просив врахувати висновок Верховного Суду щодо застосування п. 11 Порядку № 975, висловлений у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 822/220/18.
8. Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
9. Станом на 13 березня 2019 року відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 09 травня 1984 року по 09 грудня 1985 року проходив військову службу в складі В/Ч пп 17668 «Б» на території Республіки Афганістан (в період бойових дій) та має статус учасника бойових дій.
11. Протоколом засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 634 від 24 вересня 2015 року встановлено, що поранення, які отримав позивач, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії.
12. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0683797 від 04 грудня 2015 року, ОСОБА_1 встановлено довічно третю групу інвалідності. Причина інвалідності поранення, контузія, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
13. Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 05 травня 2017 року у справі № 686/6741/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення певних дій, зобов`язано Міністерство оборони України розглянути документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975 .
14. На виконання зазначеного судового рішення Міністерство оборони України розглянуло документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Зокрема, рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом засідання комісії від 15 грудня 2017 року № 130, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ним не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, передбачений п. 11 Порядку № 975. Водночас, комісія відповідача дійшла висновку, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.
15. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав достатні і належні документи, які зазначені в п. 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини його поранення, травми, контузії та захворювання.
17. В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що позивач при поданні заяви щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності надав відповідачу витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 634 від 24 вересня 2015 року та акт судово-медичного обстеження ОСОБА_1 від 07 липня 2015 року № 701.
18. Суд першої інстанції зазначив, що при наданні висновку про причинний зв`язок поранення позивача, Військово-лікарської комісії Західного регіону встановлювалися обставини отримання поранення та зроблено висновок, що поранення, контузія, так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
19. Водночас, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження правомірності свого рішення, та на підставі сумнівів щодо обставин отримання травми ОСОБА_1 , переклав на позивача такий обов`язок.
20. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що п. 11 Порядку № 975 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога в разі настання інвалідності, мають подати до уповноваженого органу (відповідного військового комісаріату), визначені цим пунктом документи, серед яких має бути також документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.
Подання вищевказаного документа до уповноваженого органу є обов`язковою умовою, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.
21. Водночас, апеляційний суд встановив, що позивачем такі документи Міністерству оборони України не надавалися, у зв`язку з чим дійшов висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв правомірно.
22. Разом з цим апеляційний суд зазначив, що документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію.
23. Надані позивачем акт судово-медичного дослідження № 701 від 07 липня 2015 року та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону від 24 вересня 2015 року № 634, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Вказаний документи засвідчують лише причинний зв`язок поранення (пов`язане з виконанням обов`язків військової служби чи не пов`язане).
24. У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що жоден із зазначених документів не є тим доказом, який би виключав факт того, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.
25. Водночас, в п. 11 Порядку № 975 серед документів, які заявнику необхідно подати для розгляду питання призначення допомоги, постанова відповідної Військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення зазначена окремо від документа про причини та обставини поранення, що свідчить про те, що це є два різні документи, які не можна ототожнювати і які не можуть замінювати один одного.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що у постанові Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року, яка набрала законної сили, не встановлено жодних протиправних дій зі сторони позивача про отриманні ним поранення.
27. На думку скаржника, наданий відповідачеві витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону від 24 вересня 2015 року № 634 по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтва, свідчить, що в його діях відсутні протиправні діяння на момент отримання поранення і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
28. Доводи Міністерства оборони України про те, що позивачем не надано копій документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузія, травма, каліцтво), зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, скаржник вважає безпідставними, оскільки правовою підставою для призначення одноразової грошової допомоги в порядку ст. 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011-XII та Порядку № 975 є відповідний висновок МСЕК, який подавався відповідачу разом із заявою про виплату допомоги.
29. Також скаржник зазначає, що саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме те, що позивач отримав поранення (контузія, травма, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
30. В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник посилається на висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 25 травня 2018 року (справа № 729/426/17) та від 26 червня 2018 року (справа № 750/3766/17).
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).
32. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ.
33. Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
34. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
35. Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
36. На виконання цієї статті Закону Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).
37. Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
38. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою).
39. Разом з цим, Порядок № 975 не визначає, який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
40. Водночас, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при розгляді цієї справи встановила, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами та висловлював відповідні висновки щодо застосування зазначених вище норм.
41. Зокрема Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а висловив правову позицію про те, що п. 11 Порядку № 975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу документи, перелік яких є вичерпним та, що в той же час, подання всіх цих документів є необхідною умовою для призначення одноразової грошової допомоги.
42. Серед таких документів обов`язково повинен бути і документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
43. Водночас, судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що рішення Центральної-військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 25 вересня 2014 року № 2874, ґрунтується у тому числі, на відомостях про обставини поранення та контузії, встановлених зі слів позивача в Акті судово-медичного обстеження Маріупольського відділення судово-медичної експертизи Донецького обласного бюро СМЕ від 10 липня 2014 року № 133.
44. З аналізу положень Порядку № 975 та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2014 року № 402 Верховним Судом у справі № 265/7930/16-а зроблено висновок, що документ, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) обов`язково подається уповноваженому органу військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом незалежно від інших, передбачених законодавством документів, зокрема і від довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності та постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Такий документ не обов`язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути прийняті інші достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва).
45. Водночас, Військово-лікарська експертиза установлює, зокрема, причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), однак не встановлює і не може встановлювати причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
46. У той же час, Верховним Судом в постановах від 25 травня 2018 року у справі №729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі №295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17, висловлену іншу правову позицію, згідно якої акти судово-медичного дослідження та витяг з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, є достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця.
47. Такий висновок у зазначених рішеннях Верховного Суду ґрунтується на тому, що при наданні висновку про причинний зв`язок поранення колишнього військовослужбовця, відповідною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України встановлювались обставини отримання поранення та робився висновок, що захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Таке рішення військово-лікарської комісії Міністерства оборони України засвідчує відсутність в діях позивачів протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. У свою чергу, саме Міністерство оборони України, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивачі отримали поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.
48. Наведене свідчить про те, що висновки Верховного Суду, висловленні у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а, щодо застування п. 11 Порядку № 975 при вирішенні спорів щодо оскарження рішень Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням відповідної групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 25 травня 2018 року у справі №729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі №295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17.
49. Відповідно до ч. 1 ст. 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
50. Згідно з ч. 1, 4 ст. 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
51. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в ч. 1 4 ст. 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у ч. 5 або ч. 6 ст. 346 цього Кодексу.
52. За таких обставин, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 822/220/18 (К/9901/58778/18) на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу
На підставі викладеного, керуючись ст. 346, 347 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Справу № 822/220/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, передати на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачТ. О. Анцупова
СуддіЯ. О. Берназюк
М. І. Гриців
