Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 822/220/18
Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
10 липня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року (ухвалене в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
у січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Зокрема, апелянт зазначає, що всупереч вимогам п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, позивач не подав документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України та не подав відзив.
Сторони в судове засідання не з`явились. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 з 09.05.1984 року по 09 грудня 1985 року проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій на території Республіки Афганістан в складі В/Ч пп 17668 «Б» та має статус учасника бойових дій.
Протоколом засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 634 від 24.09.2015 року встановлено, що поранення, які отримав позивач, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0683797 від 04.12.2015 року, ОСОБА_1 встановлено довічно третю групу інвалідності. Причина інвалідності - поранення, контузія, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Постановою у справі № 686/6741/17 Хмельницьким міськрайонним судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України. Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду третьої групи, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 з прийняттям відповідного рішення.
На виконання зазначеної постанови суду відповідач своїм рішенням від 15.12.2017 року відмовив позивачу у призначенні одноразової допомоги з посиланням на п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що форма документу про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), законодавчо не визначена, а тому такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16 Закону). На виконання зазначених вимог Закону, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 25.12.2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога в разі настання інвалідності, мають подати до уповноваженого органу (відповідного військового комісаріату), визначені цим пунктом документи, серед яких має бути також документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.
Таким чином, подання вищевкзаного документа до уповноваженого органу є обов`язковою умовою, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.
Крім того, подання документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, також передбачено п. 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової службі, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за №. 1294/26071 (далі - Наказ № 530).
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо правомірності прийняття оскаржуваної відмови, судова колегія зазначає слідуюче.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 .
Згідно з п.п. 11-13 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження,
- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації,
- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Аналізуючи вищенаведені правові норми, колегія судді приходить до висновку, що підставою для прийняття відповідного рішення комісії для призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності або відмови у такій виплаті є подання позивачем через військомат визначених п.п. 11-13 Порядку № 975 документів.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач одночасно із заявою про виплату одноразової грошової допомоги подав до відповідача наступні документи: копію довідки МСЕК про інвалідність серії АВ №0683797; копію акту судово - медичного обстеження;копію витягу ВАК Західного регіону; копію військового квитка: копію довідки про проходження військової служби, копію рішення та ухвалою суду; копію паспорта; копію ідентифікаційного коду, реквізити рахунку, згода на оброблення персональних даних.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку позивачем не було надано відповідачу, документів, що засвідчують про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Крім цього, суд зауважує, що ОСОБА_1 не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів, які б свідчили про те, що він намагався здійснити дії для отримання відповідної довідки.
Колегія суддів також звертає увагу, що позивач визнає вказані обставини.
Позивач, як на підставу протиправності відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги зазначає про те, що документами, які свідчать, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння є саме: акт судово-медичного дослідження №701 від 07.07.2015; протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону від 24.09.2015 року №634.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів позивача оскільки, ані акти судово-медичного дослідження,ані витяг з протоколу ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Суд зауважує, що висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи, які зазначені в акті судово- медичного дослідження № 701 від 07.07.2015 вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 1984 році.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що як вбачається зі змісту вищевказанго висновку, в ньому спеціаліст наголошує про неможливість зробити категоричний висновок з огляду на відсутність відповідних судово- медичних даних і первинної медичної документації сторінка 2 висновку спеціаліста у галузі медичної експертизи № 701 від 07.07.2015.
Також, листом Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи № 403 від 19.02.2018 року було надано відповідь Міністерству оборони України, про те, що під час проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_1 встановлювалась наявність на його тілі слідів можливих поранень, отриманих під час бойових дій. Обставини за яких ОСОБА_1 отримав поранення записані зі слів останнього та надана довідка про перебування ОСОБА_1 у ДР Афганістан Хмельницьким ОМВК. Встановлення детальних причин та обставин отримання поранення не входить в компетенцію лікаря судово-медичного експерта" (а.с.70).
Таким чином, колегія суддів вважає, що Акт судово медичного- обстеження базується на ймовірних припущеннях, так як обставини отримання поранення записані зі слів самого позивача.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону від 24.09.2015 року №634 постановлений на підставі акту судово-медичного обстеження № 701 від 07.07.2015року.
Вказаний протокол ВЖ Західного регіону від 24.09.2015 року №634 засвідчує лише причинний зв`язок поранення (пов`язане з виконанням обов`язків військової служби чи не пов`язане).
Колегія суддів зазначає, що порядком № 975 передбачено, крім іншого, подання позивачем:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
При цьому, відповідно до п. 21.7. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення № 402) постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України; затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 (0169-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЖ копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).
Згідно з п. 21.8. Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2 ( 20177-94 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що протокол засідання ВЖ Західного регіону від 24.09.2015 року №634 про причини та обставини отримання травми (поранення, контузії каліцтва) не свідчить про відсутність протиправного діяння позивачем на момент отримання травми.
При цьому відповідно до підпункту "г" пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 N 402, висновок про те, що поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, надається незалежно від наявності чи відсутності факту протиправного діяння з боку особи, а також відповідного стану особи.
Тобто такий висновок був би наданий в тому числі і за наявності факту протиправного діяння з боку особи, а також у разі перебування особи у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.
Водночас суд зауважує, що згідно протоколу ВЖ Західного регіону 24.09.2015 року №634 року, якому суд першої інстанції не дав оцінку, чітко вбачається, що ОСОБА_1 при проходженні даної комісії довідку про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння не надавав, що підтверджується листом Начальника Військово-лікарської комісії західного регіону № 716 від ь18.05.2017 року.
Колегія суддів погоджується з позицією апелянта, що жоден з вищевказаних документів не є тим доказом в розумінні ст. 73, 74 КАС України, який би виключав факт того, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння
Більше того, в п. 11 Порядку № 975 серед документів, які заявнику необхідно подати для розгляду питання призначення допомоги, постанова відповідної ВЖ щодо встановлення причинного зв`язку поранення зазначена окремо від документа, що свідчить про причини та обставини поранення.
Тому на переконання суду апеляційної інстанції, це є два різні документи, які не можна ототожнювати і які не можуть замінювати один одного.
Слід зазначити, що законодавство Радянського Союзу у період проходження Позивачем військової служби та після звільнення зі служби також передбачало отримання документа, що свідчить про причини та обставини поранення, за відповідною формою.
Так, приписи статті 70 «Положення о медицинском освидетельствовании в Вооруженньїх Силах СССР», введеного в дію наказом Міністерства оборони СРСР від 03 вересня 1973 року № 185, передбачає надання достовірних даних щодо обставин, за яких були отримані поранення (контузія, травми, пошкодження). Належними документами, що могли підтверджувати дані обставини, були визначені акт, затверджений командиром частини, довідка командира або лікаря частини, службово-медична характеристика.
Проте, суд першої інстанції інстанції безпідставно не було прийнято до уваги вищезазначений наказ.
Таким чином, в порушення вимог п.11 Порядку №975 позивач не подав документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Крім того, позивач не звертався до відповідача чи третьої особи за роз`ясненнями щодо того, які документи можуть слугувати підтвердженням причин та обставин поранення, чи про те, де він може отримати зазначені документи.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач подав усі документи необхідні для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, зокрема, згідно з Порядком №975, винним на час звернення позивача до уповноваженого органу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені під час апеляційного перегляду обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем доведено, що рішення № 130 від 15.12.2017 року оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, а тому не підлягає скасуванню.
Таким чином,доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а встановлені у справі обставини підтверджуються матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неповно дослідив обставини справи, без встановлення всіх обставин справи, а також не наведено доказів, які б підтверджували що суб`єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення діяв правомірно, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317КАС Українипідставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії скасувати.
Прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. .
Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.
