Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 822/220/18
РІШЕННЯ
іменем України
23 березня 2018 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом від 19.01.2018, в якому посилається на порушення відповідачем Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та його прав і просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи; 2) зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду III групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.
В обґрунтування вимог позову зазначив, що йому довічно встановлено ІІІ групу інвалідності з 04.12.2015, а поранення, контузія, так, пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Вказує, що звертався до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням поранення, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та додатками до неї, проте відповідач повернув її на доопрацювання. Рішенням суду такі дії визнано протиправними, та зобов`язано відповідача розглянути документи щодо призначення одноразової грошової допомоги. Однак, за результатами розгляду відповідач відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з підстави відсутності документа, що свідчить про причини та обставини поранення. Вважає, що має право на одержання одноразової грошової допомоги, тому звернувся до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою суду від 23.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - для подання відповіді на відзив, відповідачу - для подання заперечення.
15.02.2018 до суду поступив Відзив на позовну заяву №243 від 12.02.2018, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що позивачем не надано документу, який передбачено п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, який свідчить про обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов"язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркологічного чи токсичного сп"яніння. Вважає, що документом, який повинен про причини і обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) є документ визначений "Положением о медицинском освидетельствовании в Вооруженных Силах СССР", який введений в дію наказом Міністерства оборони СРСР від 03 вересня 1973 року №185 ( стор. 31 -33).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
Згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0683797 від 04.12.2015, ОСОБА_1 довічно встановлено ІІІ групу інвалідності з 04.12.2015, поранення, контузія, так, пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (стор. 22).
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.05.2017 по справі №686/6741/17, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017, яка набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, інвалідності осіб, звільнених з військової служби, Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року №36 про повернення ОСОБА_1 документів для доопрацювання. Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. Цими рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, також встановлено, що у період з 09.05.1984 по 09.12.1985 позивач проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій на території Республіки Афганістан в складі в/ч пп 17668 «Б». Протоколом засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 634 від 24.09.2015 встановлено, що поранення, травма, контузія, захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії. Крім цього, визнано не обґрунтованими доводи відповідача про те, що позивачем не надано копій документів, підтверджуючих причини і обставини поранення, оскільки правовою підставою для призначення особі одноразової грошової допомоги в порядку ст.ст. 16, 16-2 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 975 є відповідний висновок МСЕК, який подавався позивачем і є в матеріалах справи (стор. 12-15).
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.05.2017 по справі №686/6741/17 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 відповідач розглянув документи щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, однак, за результатами розгляду, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (витяг з протоколу засідання № 130 від 15.12.2017), прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з підстави відсутності документа, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (стор. 21).
Згідно з ст. 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону №2011-XII, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок №975).
Згідно з п. 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до п.п. 1 п. 6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з п.11 Порядку №975, військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відмову у призначені одноразової грошової допомоги позивачу, Міністерством оборони України прийнято із посиланням на ненадання документа, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку №975.
Відповідно до Витягу з протоколу №634 від 24.09.2015 року засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, встановлено, що поранення ОСОБА_1 , підтверджене актом судово-медичного обстеження №701 від 07.07.2015 Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. Поранення, контузія, ТАК пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (стор. 17 справи).
Пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402) встановлено, що Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до абз. 1 п.п. "г" п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в такому формулюванні: "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Згідно з п.21.7 глави 21 розділу ІІ Положення №402, постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, при наданні висновку про причинний зв`язок поранення позивача, Військово-лікарською комісією Західного регіону встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що поранення, контузія, так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Також, Акт судово-медичного обстеження №701 від 07.07.2015 року містить інформацію, що при судово-медичному обстеженні у ОСОБА_1 було виявлено в потиличній ділянці голови справа, на 2 см нижче та на 0,5 см правіше від потиличного бугра - 1 (продовгуватої форми, направлений зверху вниз справа наліво, розміром 2,7x0,2 см), по внутрішній поверхні на межі середньої та нижньої третини правої гомілки - 1 (овальної форми, розміром 2,2x1,7 см) - рубці м`яких тканин білого кольору, втягнуті, м`які на дотик, не болючі при пальпації, не спаяні з підлеглими тканинами, рухомі, блискучі. Характер і властивості виявлених у обстежуваного рубців не виключають можливості того, що вони (рубці) можуть бути слідами загоєння осколкових поранень (стор. 18-19 справи).
Зазначені документи долучені позивачем при подачі заяви щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.
Щодо посилання відповідача на "Положение о медицинском освидетельствовании в Вооруженных Силах СССР", який введений в дію наказом Міністерства оборони СРСР від 03 вересня 1973 року №185 і Приклади належних документів, які вказані в додатку до Відзиву, суд вважає, що останні ( стор. 38 - 39) не є належними доказами в цій справі, відповідно до вимог ст. 73 КАС України, а згаданий наказ Міністерства оборони СРСР не спростовує доводи позивача, адже обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення і довести що ним було вжито всіх можливих заходів для отримання доказів на підтвердження свого рішення, але ці докази не були отримані з незалежних від нього причин. Тобто, суб`єкт владних повноважень не надав жодного доказу на підтвердження свого рішення, а на підставі своїх сумнівів щодо обставин отримання травми ОСОБА_1 , фактично це переклав на позивача, що не відповідає вимогам закону, а саме ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач подав достатні і належні документи, які зазначені в п. 11 Порядку №975, що свідчать про причини та обставини його поранення, травми, контузії та захворювання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З урахуванням встановленого у цій справі суд вважає, що рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 130 від 15.12.2017, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги порушує права останнього і на думку суду є протиправним.
Цей висновок суду не спростовує надане представником відповідача рішення суду у справі №741/972/16, яке не встановлює обставини щодо цієї адміністративної справи в розумінні ст. 78 КАС України і не є висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, який потрібно враховувати відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, адже судом встановлено відсутність бездіяльності Міністерства оборони України, однак відповідач не довів, що діяв у межах закону відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , що підтверджено доказами, які перевірено судом і обставинами встановленими у цій справі і рішенні суду №686/6741/17, яке набрало законної сили, тому позов з урахуванням вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, задовольняється частково.
Судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, немає.
Керуючись Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 130 від 15.12.2017, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення йому ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, визначену Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
В решті позовних вимог відмовити.
Копії рішення надати сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.
Головуючий суддя А.І. Петричкович
