Постанова
Іменем України
04 березня 2019 року
м. Київ
справа № 753/23699/16-ц
провадження № 61-28462св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі: ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 (далі - приватний нотаріус КМНО ОСОБА_16.) про визнання довіреності та заяви недійсними, визнання дій нотаріуса незаконними.
Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що їм на праві спільної сумісної власності подружжя належить нерухоме майно, а саме магазин непродовольчих товарів, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 305,9 кв. м. Право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна набуто за договором купівлі-продажу від 15 лютого 2016 року і його зареєстровано 15 лютого 2016 року за ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 849570712101. 21 червня 2016 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_16 за реєстровим № 1705 посвідчена довіреність від імені ОСОБА_4, якою уповноважено ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії спрямовані на відчуження вказаногооб'єкта нерухомого майна. 22 червня 2016 року цим же нотаріусом за реєстровим №1711 посвідчена заява-згода від імені ОСОБА_5, за якою вона як дружина ОСОБА_4, в порядку статті 65 СК України надала свою згоду на продаж вказаного об'єкта нерухомого майна. Проте вони вказані документи ніколи не підписували, наміру відчужувати належне їм нерухоме майно не мали, у нотаріуса ОСОБА_16 ніколи не були, свої паспорти для вчинення нотаріальних дій не передавали, а їхні підписи на документах підроблені. Користуючись наявністю довіреності та заяви-згоди ОСОБА_6, який діяв в якості продавця від імені ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, посвідченого 05 липня 2016 року державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 11-451, відчужив вищевказане нерухоме майно на користь ОСОБА_12 За обставинами шахрайського заволодіння майном, слідчим відділом Шевченківського УП ГУНП у м. Києві розпочато кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016101100000226 від 20 липня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
Враховуючи викладене позивачі просили визнати недійсною довіреність від 21 червня 2016 року, видану від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_6 та заяву-згоду від 22 червня 2016 року, видану від імені ОСОБА_5, визнати незаконними дії приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_16 щодо посвідчення вказаної довіреності за реєстровим № 1705 та заяви-згоди за реєстровим № 1711.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою цього суду від 06 лютого 2017 року. Вирішено питання судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що недоведеною належними та допустимими доказами є обставина, що позивачі не підписували довіреність від 21 червня 2016 року, видану від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_6 та заяву-згоду від 22 червня 2016 року, видану від імені ОСОБА_5
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 Визнано недійсною довіреність від 21 червня 2016 року, видану від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_6, посвідчену приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_16 за реєстровим № 1705. Визнано недійсною заяву-згоду від 22 червня 2016 року, видану від імені ОСОБА_5, посвідчену приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_16 за реєстровим № 1711. Визнано незаконними дії приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_16 щодо посвідчення довіреності від 21 червня 2016 року за реєстровим № 1705 та заяви-згоди від 22 червня 2016 року за реєстровим № 1711.
Апеляційний суд скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що приватний нотаріус КМНО ОСОБА_16. порушила вимоги законодавства при посвідченні правочинів та встановила осіб, які звернулися до неї 21 та 22 червня 2016 року за вчиненням нотаріальних дій не за оригіналами паспортів, а лише за їх фотокопіями.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У листопаді 2017 року приватний нотаріус КМНО ОСОБА_16.подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що копії паспортів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 їй надали самі ці особи, попередньо, пред'явивши оригінали зазначених паспортів. Нотаріус не є експертом та не має спеціальних знань для оперативного встановлення яким чином виготовлені паспорти та їх копії. Станом на сьогоднішній момент, немає жодних рішень суду або, навіть, висновків правоохоронних органів, які б підтверджували наявність у нею будь-якого мотиву на участь у будь-яких шахрайських діях, як це стверджують позивачі, або показань осіб які надавали підроблені паспорти із зазначенням вказаної події. Предметом спору є визнання зазначеної довіреності недійсною. Оскільки довіреність була скасована, а майно повернуто, предмет спору у цій справі відсутній, тому вимоги скаржника мають бути відхилені судом. Встановивши, під час судового розгляду, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки ОСОБА_13 (власника майна, на відчуження якого надавалася спірна довіреність), який, при цьому не є стороною у справі, суд мав би залучити його до участі у справі, та надати можливість ознайомитися із матеріалами справи та представити суду свої пояснення щодо предмета спору.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справупередано до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що у червні 2016 року ОСОБА_5 стало відомо, що належне їй на праві спільної сумісної власності подружжя нерухоме майно (зареєстроване на ім'я її чоловіка ОСОБА_4.), а саме магазин непродовольчих товарів, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 305,9 кв. м, стало об'єктом шахрайських дій невстановленими особами та за підробними документами: довіреністю, посвідченою 21 червня 2016 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_16 за реєстровим № 1705, нібито виданою від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_14, та заявою-згодою, посвідченою 22 червня 2016 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_16 за реєстровим № 1711, начебто виданою ОСОБА_5 вибуло з її володіння.
За обставинами шахрайського заволодіння майном, слідчим відділом Шевченківського УП ГУНП у м. Києві розпочато кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016101100000226 від 20 липня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
Згідно з висновком почеркознавчої експертизи від 06 вересня 2016 року № 347/1, проведеної експертом Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України встановлено, що підписи та рукописні записи у відповідних графах, посвідченої приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_16 за реєстровим № 1705 довіреності від 21 червня 2016 року, виконані не ОСОБА_15, а іншою особою; підписи та рукописні записи у відповідних графах, посвідченої приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_16 за реєстровим № 1711 заяві-згоді від 22 червня 2016 року, виконано не ОСОБА_5, а іншою особою.
Відповідно до висновку технічної експертизи документів від 21 вересня 2016 року № 346/1, проведеної експертом Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, фотокопія паспорта ОСОБА_4, що використана приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_16 при вчиненні нею нотаріальної дії 21 червня 2016 року за реєстровим № 1705, виготовлена шляхом монтажу; фотокопія паспорта ОСОБА_5, що використана приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_16 при вчиненні нею нотаріальної дії 22 червня 2016 року за реєстровим № 1711, виготовлена шляхом монтажу; фотокопії паспортів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що залишені у справах приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_16 отримані не шляхом прямого копіювання оригіналів паспортів позивачів. Виготовлення таких фотокопій шляхом прямого фотокопіювання за допомогою копіювального апарата/багатофункціонального пристрою оригіналів паспортів громадян України без застосування монтажу неможливе.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Згідно з частинами першою-третьою статті 43 Закону України «Про нотаріат» не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.
Аналогічні вимоги встановлено пунктами 2, 3 глави 3 затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Установивши, що приватний нотаріус КМНО ОСОБА_16. при вчиненні нею нотаріальних дій щодо посвідчення довіреності та заяви-згоди встановлювала осіб, які звернулися до неї 21 та 22 червня 2016 року за вчиненням нотаріальних дій не за оригіналами паспортів, а за їх фотокопіями, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки такі дії нотаріуса є незаконними. При цьому встановлення осіб за фотокопіями паспортів підтверджується висновком технічної експертизи документів від 11 вересня 2016 року № 346/1, яким встановлено неможливість виготовлення фотокопії шляхом «прямого фотокопіювання». Мав місце монтаж фотокопій паспортів із застосуванням комп'ютерної техніки з відповідним програмним забезпеченням (графічні редактори обробки зображень).
Відповідно до вимог щодо формування справ (нарядів), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 «Правила нотаріального діловодства» та пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, у справах нотаріуса залишаються копії паспорта особи, яка вчинила нотаріальну дію. Така копія засвідчується нотаріусом шляхом вчинення напису «Згідно з оригіналом», особистого підпису нотаріуса, який засвідчує копію, дати засвідчення копії та засвідчується печаткою. Згідно з пунктом 2 глави 7 Порядку при підготовці до засвідчення вірності копій документів і виписок з них нотаріус зобов'язаний особисто звірити з оригіналом документа копію чи виписку з документа.
Проте приватний нотаріус КМНО ОСОБА_16. засвідчила відповідність копій паспортів позивачів оригіналу, а саме: проставила мастичні штампи про їх відповідність оригіналам, дату та власний підпис за відсутності оригіналів паспортів, а тому відсутні підстави вважати висновки апеляційного суду щодо незаконності дій нотаріуса необґрунтованими.
Крім того, особа ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2, який нібито звернувся 21 червня 2016 року до нотаріуса щодо посвідчення довіреності, була встановлена нотаріусом за паспортом НОМЕР_1, виданим Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 04 лютого 2004 року. На момент видачі цього паспорта ОСОБА_4 виповнилось 38 років, а станом наІНФОРМАЦІЯ_3 року позивачу виповнилось 50 років, що вимагало вклеювання фотокартки після досягнення 45-річного віку, тобто нотаріус, вчинила нотаріальну дію за недійсним паспортом, що також є порушенням «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Відповідно до наявної у справі нотаріуса фотокопії начебто поданого їй паспорта НОМЕР_2 ОСОБА_5, остання народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Відповідно саме ця дата народження мала бути і у спірній заяві-згоді позивача від 22 червня 2016 року. Натомість, дійсною датою народження ОСОБА_5 є ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а по факту, у спірній заяві-згоді ОСОБА_5 від 22 червня 2016 року проставлена правильна дата її народження - ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх та обґрунтованих підстав визнати оспорювані позивачами правочини недійсними та визнання незаконними дій приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_16, оскільки при вчиненні нею нотаріальних дій щодо посвідчення довіреності та заяви-згоди мали місце чисельні порушення вимог законодавства щодо здійснення нотаріальних дій нотаріусами, що потягло за собою порушення прав позивачів.
Доводи касаційної скарги про те, що висновки експертиз, здійснених у кримінальній справі не є належними доказами не ґрунтуються на об'єктивних даних та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Під час розгляду справи при апеляційному розгляді, приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_16.на спростування наданих позивачами експертиз не заявлялось жодного клопотання, в тому числі про призначення і проведення судової почеркознавчої експертизи. Крім того, висновок почеркознавчої експертизи у кримінальній справі може бути доказом у цивільній справі.
Твердження заявника про те, що суд не залучив до участі у розгляді справи ОСОБА_13 (власника майна, на відчуження якого надавалася спірна довіреність), є безпідставними, оскільки ця обставина не порушує прав самого приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_16 ухваленим у цій справі судовим рішенням.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
В.О. Кузнєцов
С.О. Погрібний
