Постанова

Іменем України

04 березня 2019 року

м. Київ

справа № 522/11172/16-ц

провадження № 61-21048св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

ОлійникА. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гайворонського С. П., Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання шлюбу недійсним з моменту реєстрації.

Позов обґрунтовано тим, що з 09 вересня 2006 року по 03 жовтня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Після укладення якого позивач дізнався, що відповідач не мала наміру створювати сім'ю, оскільки справжньою її метою було: отримання реєстрації у м. Івано-Франківську, продаж житла позивача; отримання відповідної частки коштів для придбання власної квартири; проведення релігійної та цивільної церемонії реєстрації шлюбу та отримання статусу заміжньої жінки для покращення своєї репутації у суспільстві; погашення боргів, заощадження коштів та покращення свого здоров'я.

Дізнавшись про вказані обставини, за заявою позивача 03 жовтня 2012 року шлюб між сторонами розірвано.

Спільного проживання та подружніх відносин, спільного бюджету та заощаджень у сторін не було, спільного господарства вони не вели, спільних дітей не мали.

Станом на сьогодні позивач створив нову сім'ю та має сина. Відповідач проживає у м. Одесі, народила дитину від іншого чоловіка, та використовує прізвище позивача, що стало приводом для звернення його до суду з вказаним позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2017 року, в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім'ю. Однак не може бути визнаний шлюб фіктивним, коли особи, що зареєстрували такий шлюб, згодом фактично створили сім'ю, яка відповідає всім її вимогам. Якщо одна сторона намагалася використати реєстрацію шлюбу в своїх корисних цілях, а інша вважала, що укладає дійсний шлюб, то такий шлюб має бути визнаний не фіктивним, а укладеним під впливом обману, тобто з порушенням вимог статті 24 СК України про необхідність взаємної згоди на укладення шлюбу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_4звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18 жовтня 2018 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4

У квітні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції проігнорував докази позивача, які належним чином подано до суду на підтвердження позовних вимог та взяв до уваги виключно доводи відповідача, які належним чином не підтверджено.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що згідно з положеннями статті 40 СК України шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги судову практика, зокрема висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-32678св12.

Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, щосторони підтримували відносини до реєстрації шлюбу, згодом позивач запропонував відповідачу переїхати до м. Івано-Франківськ, про що свідчать відповідні копії листів, наданих відповідачем ОСОБА_5

Шлюб між сторонами укладено за їх взаємною згодою, волевиявлення сторін на укладення шлюбу було добровільним.

За взаємною згодою між сторонами укладено церковний шлюб.

За час шлюбу сторони вели спільне господарство, подорожували разом, про що свідчать їхні спільні фотографії, що є в матеріалах справи. Відповідач бажала мати дітей від шлюбу, що підтверджено копією медичної карти Прикарпатського центру репродукції людини, в якому вона перебувала на обліку в період з 2008 року по 2012 рік, проходила відповідні медичні обстеження, лікування з хірургічним втручанням, гормональні стимуляції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що доводи позивача про те, що вони з ОСОБА_5 не вели спільного господарства спростовуються розпискою ОСОБА_4 від 26 серпня 2012 року про повернення позивачу речей особистого користування, побутової техніки, посуду, а також 2 400, 00 грн, що є половиною вартості спільного майна домашнього побуту (а. с. 45).

За час подружнього життя між сторонами часто виникали сварки, у зв'язку з чим вони звертались до правоохоронних органів з відповідними заявами.

Постановою від 12 вересня 2012 року Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за відсутністю у їх діяннях складу злочину передбаченого статтями 121, 122, 296 КК України (а. с. 13).

03 жовтня 2012 року внаслідок погіршення стосунків між подружжям шлюб між сторонами розірвано, про що свідчить свідоцтво серії НОМЕР_1. Церковний шлюб між сторонами розірвано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 послався на те, що відповідач, укладаючи з ним шлюб, переслідувала мету отримання реєстрації у м. Івано-Франківську, продаж житла позивача, отримання відповідної частки коштів для придбання власної квартири, проведення релігійної та цивільної церемонії реєстрації шлюбу та отримання статусу заміжньої жінки для покращення своєї репутації у суспільстві, погашення боргів, заощадження коштів та покращення свого здоров'я.

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 вересня 2013 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син.

27 липня 2016 року відповідач зареєструвала шлюб з ОСОБА_8, виховують трьох дітей, а відповідач змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_8 (а. с. 44).

Встановлені обставини спростовують доводи ОСОБА_4 про використання ОСОБА_6 прізвища позивача у корисних цілях.

Суди обґрунтовано не взяли до уваги показання ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оскільки ОСОБА_9 є сестрою позивача, а ОСОБА_10 матір'ю позивача, тому є зацікавленими особами.

Верховний Суд бере до уваги, що позов про визнання шлюбу недійсним подано ОСОБА_4 через чотири роки після розірвання шлюбу, що підтверджує висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність і надуманість позовних вимог.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили докази у справі і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, та ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Правильним і таким, що підтверджений належними доказами, є висновок суду апеляційної інстанції, що позивач не довів відсутності у відповідача реального наміру створити сім'ю і набути прав та обов'язків подружжя. Доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача були продаж житла позивача, отримання відповідної частки коштів для придбання власної квартири, проведення релігійної та цивільної церемонії реєстрації шлюбу та отримання статусу заміжньої жінки для покращення своєї репутації у суспільстві, погашення боргів, заощадження коштів та покращення свого здоров'я, не дає підстав для визнання шлюбу недійсним відповідно до статті 40 СК України.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_4 із ухваленими у справі судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Оскільки оскаржується лише ухвала суду апеляційної інстанції, Верховний Суд бере до уваги встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О. Кузнєцов

В.А. Стрільчук