20.02.2017
Справа № 522/11172/16-ц
Провадження № 2/522/4336/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2017 року Приморський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:
головуючого судді Свяченої Ю.Б.,
при секретарі Шеян І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним з моменту реєстрації, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просить визнати недійним з моменту реєстрації шлюб, зареєстрований 09 вересня 2006 року у Відділі РАЦС Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 1536; визнати недійсним та скасувати актовий запис №1536 від 09 вересня 2006 року про реєстрацію шлюбу, який внесено до Державного реєстру актів цивільного стану 30 травня 2009 року під №00002654869; визнати недійсним та скасувати актовий запис №214 від 03 жовтня 2012 року про розірвання шлюбу, який внесено до Державного реєстру актів цивільного стану під №00082027485; зобов’язати відповідачку змінити прізвище «Янишевська»; а також зобов’язати відповідачку повернути йому всі оригінали та копії фотоматеріалів та відео матеріалів, пов’язані з реєстрацією фіктивного шлюбу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 09 вересня 2006 року по 03 жовтня 2012 року сторони знаходились в зареєстрованому шлюбі. Після укладення шлюбу, на думку позивача, з’ясувалось, що відповідачка не мала наміру створювати сім’ю, оскільки справжньою її метою було: отримання реєстрації в м. Івано-Франківську; продаж житла позивача та отримання відповідної частки коштів для придбання в подальшому власної квартири; проведення релігійної та цивільної церемонії реєстрації шлюбу та отримання статусу заміжньої жінки для покращення своєї репутації в суспільстві; погашення боргів, заощадження коштів та покращення свого здоров’я.
Також позивач зазначає, що дізнавшись про справжні наміри одруження, 03 жовтня 2012 року шлюб між сторонами було розірвано. Спільного проживання та подружніх відносин, а також спільного бюджету та заощаджень в нього з відповідачкою не було, спільного господарства вони не вели. Спільних дітей не мали.
ОСОБА_2 вказує, що на даний час він створив нову сім’ю, та має сина. Проте, йому стало відомо, що відповідачка мешкає в м. Одесі, народила дитину від іншого чоловіка, та використовує його, позивача, прізвищем, що стало приводом для звернення позивача до суду з дійсним позовом.
ОСОБА_2 до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала, заперечувала проти їх задоволення, та зазначила, що шлюб з позивачем було укладено з метою створення сім’ї та народження дітей. Саме вона наполягала також на укладенні церковного шлюбу, оскільки мала намір створити міцну родину. Вони з відповідачем вели спільне господарство та спільний побут, вона купувала в квартиру позивача меблі, кухонний посуд, побутову техніку, тощо. Також відповідачка зазначила, що в шлюбі відповідач її ображав, застосовував до неї фізичне насилля. Також позивач пред’являв до неї претензії, тому що в неї не було приданного. На даний час вона створила нову сім’ю, змінила прізвище на «Ляда», та має трьох дітей в новому шлюбі. Колишній шлюб не вважає фіктивним. Також відповідачка заперечувала проти повернення відповідачу оригіналів та копій фото та відео матеріалів, оскільки вважає їх своєю особистою приватною власністю. Особливої цінності вони для неї не являють, однак повертати вона їх не хоче.
Дослідивши матеріали справи та протоколи допитів свідків по судовому дорученню, вислухавши думку відповідачки, суд вважає, що позов ОСОБА_2 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у Відділі РАЦС Івано-Франківського міського управління юстиції був зареєстрований шлюб, актовий запис №1536, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-НМ № 024343.
Шлюб між сторонами було укладено за їх взаємною згодою. Волевиявлення сторін на укладення шлюбу було добровільним.
За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
При вирішенні питання щодо фіктивності шлюбу необхідно встановити, зокрема: стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю чи про його відсутність
Для визнання шлюбу фіктивним, суду необхідно дослідити належні та допустимі докази, передбачені ст. ст. 57-59 ЦПК України, та надати їм оцінку. Наприклад, відсутність спільних речей, які подружжя купувало під час шлюбу, показання свідків про відсутність ведення спільного господарства.
У судовому засіданні доведено, що до реєстрації шлюбу сторони були знайомі близько року. В цей час відповідачка проживала в м. Херсоні, мала там окреме житло та роботу. Відповідач виявляв намір одружитись з позивачкою, зізнавався в своїх почуттях до неї, та пропонував переїхати до нього в м. Івано-Франківськ, про що свідчать відповідні копії листів, наданих до суду ОСОБА_3
Також судом встановлено, що між сторонами за взаємною згодою був укладений церковний шлюб, що також свідчить про наміри сторін створити сім’ю.
Під час шлюбу сторони вели спільне господарство, подорожували разом, про що свідчать їх спільні фотографії, наявні в матеріалах справи. Відповідачка бажала мати дітей від даного шлюбу, що підтверджується копією медичної карти Прикарпатського центру репродукції людини, в якому вона перебувала на обліку в період з 2008 року по 2012 рік, проходила відповідні медичні обстеження, лікування з хірургічним втручанням, гормональні стимуляції. Вищевказане спростовує твердження ОСОБА_2 про те, що відповідачка не мала наміру створити з ним сім’ю.
Твердження позивача про те, що вони з ОСОБА_3 не вели спільного господарства спростовуються наявністю в матеріалах справи розписки ОСОБА_2 від 26 серпня 2012 року про повернення позивачці низки речей особистого користування, побутової техніки, посуду, а також 2 400, 00 грн. - половини вартості спільного майна у вигляді речей домашнього побуту.
В судовому засіданні встановлено, що під час подружнього життя між сторонами часто виникали сварки, у зв’язку з чим вони звертались до правоохоронних органів з відповідними заявами.
Постановою від 12 вересня 2012 року Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та відносно ОСОБА_4 за відсутністю в їх діяннях складу злочину передбаченого ст. ст. 121, 122, 296 КК України.
Відповідачка в судовому засіданні пояснила, що відповідач її ображав, застосовував до неї фізичне насилля, у зв’язку з тим, що в неї не було приданного.
03 жовтня 2012 року шлюб між сторонами було розірвано, про що свідчить відповідне свідоцтво серії 1-НМ №052932. Церковний шлюб між ними також було розірвано.
Статтями 40, 41 СК України встановлені вичерпні випадки щодо недійсності шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», судам роз'яснено, що при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК України). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
Причому відсутність мети щодо створення сім'ї може стосуватися як бажань однієї особи, що реєструє шлюб за ситуації існування мети створення сім'ї у іншої особи, так і двох осіб одночасно за їх взаємною згодою та обізнаністю. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім'ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об'єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з'явився намір створити сім'ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.
Таким чином, шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім'ю. Однак не може бути визнаний шлюб фіктивним, коли особи, що зареєстрували такий шлюб, згодом фактично створили сім'ю, яка відповідає всім її вимогам.
Якщо одна сторона намагалася використати реєстрацію шлюбу в своїх корисних цілях, а інша вважала, що укладає дійсний шлюб, то такий шлюб має бути визнаний не фіктивним, а укладеним під впливом обману, тобто з порушенням вимог ст. 24 СК України про необхідність взаємної згоди на укладення шлюбу.
Аналогічний висновок закріплений в ухвалі ВССУ від 03 лютого 2016 року по справі №6-31583ск15.
Враховуючи вищевикладене, у суду немає підстав вважати, що шлюб між сторонами був фіктивним, тобто укладений без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
На даний час кожен зі сторін створив нову сім’ю. Так, 20 вересня 2013 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, а 15 січня 2014 року в них народився син – ОСОБА_6.
В свою чергу, відповідачка 27 липня 2016 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_1, та вони виховують трьох дітей.
Аналогічні обставинам викладеним в позовній заяві ОСОБА_2 пояснення дали свідки зі сторони позивача – ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні Івано-Франківського міського суду 26 грудня 2016 року, проведеному на виконання судового доручення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року. Зокрема, вони пояснили, що сторони спільно не проживали як подружжя саме з вини ОСОБА_3, оскільки справжньою метою реєстрації шлюбу для неї було отримання реєстрації в м. Івано-Франківську та продаж житла позивача та отримання відповідної частки коштів для придбання в подальшому власної квартири. Також зазначили, що шляхом обману зі сторони відповідачки сторони заключили церковний шлюб в Архікатедральному соборі м. Івано-Франківська. Подружніх відносин, а також спільного бюджету та заощаджень в ОСОБА_2 з відповідачкою не було, спільного господарства вони не вели, та спільних дітей не мали.
Суд критично ставиться до вказаних пояснень свідків, оскільки ОСОБА_9 – являється сестрою позивача, а ОСОБА_8 – матір’ю позивача, а отже є зацікавленими особами.
При постановленні даного рішення, суд також враховує той факт, що позов про визнання шлюбу недійсним було подано ОСОБА_2 через чотири роки після розірвання шлюбу.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання шлюбу недійсним є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, у зв’язку з тим, що підстав для визнання шлюбу укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним у судовому засіданні не встановлено, то суд вважає за можливе відмовити позивачу у задоволенні позовної вимог в частині скасування актового запису №1536 від 09 вересня 2006 року про реєстрацію шлюбу, та актового запису №214 від 03 жовтня 2012 року про розірвання шлюбу.
Вимоги позивача щодо зобов’язання відповідачки змінити прізвище «Янишевська», є безпідставними, оскільки вона отримала нове прізвище «Ляда» після реєстрації шлюбу 27 липня 2016 року.
У розписці ОСОБА_2 від 26 серпня 2012 року було зазначено, в тому числі, що позивач повернув ОСОБА_3 фотоальбоми, які є її особистою приватною власністю. Тому, вимоги позивача щодо повернення йому всіх оригіналів та копій фотоматеріалів та відео матеріалів, пов’язаних з реєстрацією шлюбу, є також безпідставними.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона постилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Виходячи в вищевикладеного, суд вважає позов ОСОБА_2 необґрунтованим, недоведеним у судовому засіданні та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 3, 38-41, 57-59 СК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 11, 57, 60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним з моменту реєстрації, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Ю.Б. Свячена
