ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №826/11966/14

адміністративне провадження №К/9901/9545/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газвантаж" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року (судді: Губська О.А. (головуючий), Грибан І.О., Бєлова Л.В.) у справі №826/11966/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газвантаж" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газвантаж" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2014 №58426552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на суму 414 259,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 207 130,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що Товариство самостійно виявило суму заниження податкового зобов'язання з ПДВ за листопад 2012 року, у зв'язку з чим, позивачем було збільшено загальну суму зобов'язань з ПДВ у складі податкових зобов'язань у наступних податкових періодах - у грудні 2012 року та січні 2013 року, що підтверджується поданими до відповідача звітами про використання РРО, податковими деклараціями разом з додатком 5 за періоди листопад 2012 року та січень 2013 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 414 259,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 186 417,00 грн.

4. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, позивач самостійно виявив суму заниження податкового зобов'язання з ПДВ за листопад 2012 року та самостійно збільшив загальну суму зобов'язань з ПДВ у складі податкових зобов'язань у наступних податкових періодах - у грудні 2012 року та січні 2013 року, подавши до відповідача звіти про використання РРО, податкові декларації разом з додатком 5 за періоди листопад 2012 року та січень 2013 року, то відповідно, висновки контролюючого органу частково є помилковими, а прийняте на їх підставі рішення - протиправним.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог товариства відмовлено в повному обсязі.

6. Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що позивачем не було подано уточнюючого розрахунку по податку на додану вартість за листопад 2012 року із сплатою суму недоплати та штрафу у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, а також не було відображено суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року.

8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11.04.2014 № 324/26-55-22-09/34349327, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Газвантаж" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема п. 185.1, п. 188.1, п. 187.1 ст. 185, ст. 188, ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ всього у сумі 414 259,00 грн, в т.ч. заниження за листопад 2012 року в сумі 414 259,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем занижено показники у рядку 1 Декларації "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів", внаслідок не включення до бази оподаткування ПДВ в повному обсязі операцій по реалізації скрапленого газу через мережу АГЗП та АЗС із застосуванням РРО у сумі ПДВ 414 259,00 грн, оскільки, згідно поданого Товариством звіту від 14.12.2012 про використання РРО за листопад 2012 року за № 9078659356, сума ПДВ за звітний період становила 548 200,23 грн. Згідно додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до Декларації за листопад 2012 року за № 9082616920 від 29.12.2012 та даних Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за № 9082617545 від 29.12.2012, ТОВ "Газвантаж" включило до податкового зобов'язання за листопад 2012 року суму ПДВ по обсягам реалізації скрапленого газу через мережу АГЗП та АЗС в розмірі 133941,00 грн.

У зв'язку з вказаним, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ "Газвантаж" було занижено показники у рядку 1 Декларації "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів" у сумі ПДВ 414 259,00 грн.

Крім того, згідно бази даних АІС "Податковий блок" встановлено, що ТОВ "Газвантаж" не подавало уточнюючого розрахунку по ПДВ за листопад 2012 року із сплатою суми недоплати та штрафу у розмірі 3% від такої суми, як і не відображало суму недоплати у складі декларації з ПДВ за наступний податковий період, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, із збільшенням суми штрафу у розмірі 5% від такої суми.

На підставі акту контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення, рішення, яке за результатами адміністративного оскарження було залишено без змін.

Також судами встановлено, що Товариство відобразило суму недоплати в розмірі 414 259,00 грн у складі декларацій з ПДВ за грудень 2012 року та січень 2013 року, суму штрафу у розмірі 5% від суми 414259,00 грн позивач не нарахував.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги позивач вказує на безпідставне неврахування судом апеляційної інстанції того, що ним самостійно було виявлено суму заниження зобов'язання та здійснено збільшення суми зобов'язання у наступних податкових періодах. Вказує, що розмір штрафу до Товариства має бути застосовано у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження, що передбачено п. 120.2 статті 120 Податкового кодексу України.

11. Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 50.1 статті 50.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

12.2. Пункт 120.2 статті 120.

Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

12.3. Пункт 185.1 статті 185.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

12.4. Пункт 187.1 статті 187.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

12.5. Пункт 188.1 статті 188.

Базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

13. Наказ Міністерства Фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 №1492, зареєстрований Міністерством юстиції України 20 грудня 2011 року № 1490/20228 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

IV. Внесення змін до податкової звітності

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних (податкових) періодах, у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

15. Невиконання платником податків вимог щодо самостійного внесення змін до податкової звітності з накладенням штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати) можливе лише у разі, якщо платник податків відобразив суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається в наступному податковому періоді.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та в запереченнях на апеляційну скаргу та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції надав оцінку встановленим обставинам справи.

18. У ході розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення з огляду на те, що позивачем не спростовано встановлених обставин щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 414 259,00 грн за листопад 2012 року, яку було враховано в зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (ряд. 20.1 Декларації), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 414 259,00 грн.

19. Колегія суддів вважає такий висновок правильним з огляду на те, що позивачем не було подано уточнюючого розрахунку по податку на додану вартість за листопад 2012 року із сплатою суми недоплати та штрафу у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, а також не було відображено суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

20. Посилання позивача на те, що ним було самостійно виявлено суму заниження зобов'язання за листопад 2012 року та здійснено збільшення суми зобов'язання у грудні 2012 року та січні 2013 року, а тому донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання є безпідставним, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки позивачем у деклараціях за грудень 2012 року та січень 2013 року не було відображено суми недоплати податкових зобов'язань, що не заперечується і Товариством в касаційній скарзі (а.с. 133).

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання на те, що розмір штрафу до Товариства має бути застосовано у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження, що передбачено п. 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, оскільки позивачем фактично не було дотримано умов щодо відображення в декларації наступного податкового періоду суми недоплати з податку на додану вартість, збільшену на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем як в позовній заяві, так і в відзиві на апеляційну скаргу, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

22. Оцінка доказів судами зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України), надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як Товариством так і контролюючим органом.

23. Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, натомість позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо заниження ПДВ на суму 414 259,00 грн.

24. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газвантаж" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року слід залишити без задоволення.

25. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газвантаж" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі №826/11966/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду