ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2019 року
Львів
№ 857/4550/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1,
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року (суддя - Дмитрук В.В. час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - не вказана),
в адміністративній справі №140/2029/18 за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області,
про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Луцького ОУПФ України Волинської області, в якому просив: 1) визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу доплати, як непрацюючому пенсіонеру, на загальну суму 2240 грн. 24 коп.; 2) стягнути з відповідача на користь позивача доплату, як непрацюючому пенсіонеру, за період з 01.07.2009 р. по 28.02.2018 р. на загальну суму 2240 грн. 24 коп.; 3) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати пенсію позивачу, виходячи з страхового стажу 35 років 7 місяців 5 днів та середньомісячного заробітку - 5237 грн. 30 коп., взятого за період з 01.04.1988 р. по 30.04.1993 р. та за весь період страхового стажу з 01.07.2000 р., що становить 2008 грн. 79 коп., з яких: 1863 грн. 59 коп. - основний розмір пенсії, 145 грн. 20 коп. - доплата за 10 років понаднормативного, починаючи з 01.06.2018 року, з урахуванням виплачених сум.
Відповідач Луцьке ОУПФ України Волинської області позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
З цим рішенням суду першої інстанції від 08.11.2018 року не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивач з 12.04.2001 р. перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності. 29.07.2009 р. позивач звернувся до Луцького ОУПФ України Волинської області з заявою про перерахунок пенсії і за результатами розгляду заяви із 01.08.2009 року проведено йому перерахунок пенсії в розмірі пенсії за віком. За період 01.07.2009 року по 28.02.2018 року ОУПФ нараховував позивачу доплату, як непрацюючому пенсіонеру, на загальну суму 2240,24 грн., яку зобов'язався включити у виплатну відомість за червень 2018 року. Однак, станом на день звернення до суду відповідач вказану доплату в розмірі 2240,24 грн. не виплатив, і тому цю суму слід стягнути в судовому порядку. Звертає увагу апелянт на те, що вказані ним обставини підтверджуються повідомленням відповідача за вих. № 197/П-01, 209/П-02 від 02.05.2018 р.. Зазначає апелянт, що суд першої інстанції порушив вимоги ч.6 ст.94 КАС України щодо витребування оригіналу письмового доказу, а тому суд дійшов помилкового висновку про те, що лист від 02.05.2018р. № 197/П-01, 209/П-02 не містить всіх обов'язкових реквізитів і не має юридичної сили. Також апелянт вказує, що 14.03.2018 р. він звернувся до Луцького ОУПФ України Волинської області з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітку на ТзОВ «Україна» за період з квітня 1984 р. по грудень 1985 р. та з травня 1986 р. по липень 1986 р.. Відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.03.2018 р., з урахуванням страхового стажу 35 років 7 місяців 5 днів та середньомісячного заробітку 5237,30 грн., взятого за період з 01.04.1988р. по 30.04.1993р. та за весь період страхового стажу з 01.07.2000р., розмір якої склав 2008 грн. 79 коп., з яких: 1863,59 грн. - основний розмір пенсії, 145,20 грн. - доплата за 10 років понаднормативного стажу. Вказаний розмір пенсії відповідач виплачував протягом березня-травня 2018 року, проте, з червня 2018 року відповідач виплачує пенсію позивачу в розмірі 1952,21 грн.. Жодних пояснень з приводу таких розбіжностей в розмірі пенсії позивача відповідач не надав. Таким чином, вважає апелянт, що відповідач безпідставно зменшив середньомісячний заробіток з якого обраховується пенсія та виплачує пенсію в розмірі 1952,21 грн..
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 08.11.2018 р. та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач Луцьке ОУПФ України Волинської області подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 08.11.2018 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема матеріалами пенсійної справи, що позивач ОСОБА_1 з 12.04.2001 р. перебуває на обліку в органах ПФ та отримує пенсію по третій групі інвалідності внаслідок загального захворювання.
На підставі заяви від 29.07.2009 року позивачу із 01.08.2009 р. проведено перерахунок пенсії від стажу та заробітної плати по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Розмір пенсії обчислений з урахуванням наявного страхового стажу 35 років 07 місяців 5 днів та середньомісячного заробітку 1619,39 грн., взятого за період роботи з 01.04.1988 р. по 30.04.1993 р. та з 01.07.2000 р. по 30.06.2009 р., склав 846,52 грн., з яких: 777,92 грн. - основний розмір пенсії; 54,40 грн. - доплата за 10 років понаднормового стажу; 14,20 грн. - підвищення непрацюючому пенсіонеру відповідно до постанови КМУ від 11.03.2009 року №198.
14.03.2018 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із доданою довідкою про заробітну плату від 28.07.2009р. №53. За результатом розгляду заяви позивачу з 01.03.2018 р. проведено перерахунок пенсії з урахуванням наявного страхового стажу 35 років 07 місяців 5 днів та середньомісячного заробітку 5237,30 грн., взятого за період роботи з 01.04.1988 р. по 30.04.1993 р. та з 01.07.2000 р. по 30.06.2009 р., розмір якої склав 2008,79 грн., з яких: 1863,59 грн. - основний розмір пенсії; 145,20 грн. - доплата за 10 років понаднормового стажу.
У травні 2018 року відповідачем було повторно вивчено пенсійну справу позивача та встановлено, що при обчисленні пенсії не було враховано для обрахунку пенсії період перебування позивача на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю з 01.01.2008 р. по 24.05.2008 р.. У зв'язку із цим з 01.06.2018 р. позивачу проведено перерахунок пенсії з урахуванням наявного страхового стажу 35 років 11 місяців 29 днів та середньомісячного заробітку 5031,08 грн., розмір пенсії позивача склав 1952,21 грн., з яких: 1807,01 грн. - основний розмір пенсії, 145,20 грн. - доплата за 10 років понаднормативного стажу.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відносно позовних вимог та доводів апелянта про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу доплати, як непрацюючому пенсіонеру, за період з 01.07.2009 р. по 28.02.2018 р. на загальну суму 2240 грн. 24 коп. та стягнення цієї суми з відповідача, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Вказані вимоги позивач обґрунтовує змістом копії листа Луцького ОУПФ України Волинської області від 02.05.2018р. № 197/П-01, 209/П-02, у якому зазначено, що позивачу підлягає до виплати доплата як непрацюючому пенсіонеру відповідно до постанови КМУ від 11.03.2009 року №198 за період з 01.07.2009 по 28.02.2018 р. на загальну суму 2240,24 грн. (а.с. 7-8).
Відповідач заперечує справжність копії цього листа та об'єктивність інформації в частині щодо спірної суми 2240,24 грн..
З цього приводу судом першої інстанції вірно встановлено і враховано, що даний лист не містить обов'язкових для даного документа реквізитів, визначених ДСТУ 4163-2003 Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, а тому, з урахуванням ст.74 КАС України, не береться судом до уваги.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах адміністративної справи міститься лише незасвідчена фотокопія такого листа від 02.05.2018 року, яка надана самим позивачем.
Судом апеляційної інстанції на запит отримано із Луцького ОУПФ України Волинської області засвідчені копії усіх матеріалів пенсійної справи позивача №810669 та оглянуто в судовому засідання оригінал цієї пенсійної справи, однак в цій пенсійній справі позивача немає оригіналу чи засвідченої копії листа Луцького ОУПФ України Волинської області від 02.05.2018р. № 197/П-01, 209/П-02 із змістом про те, що позивачу підлягає до виплати доплата як непрацюючому пенсіонеру за період з 01.07.2009 по 28.02.2018 р. на загальну суму 2240,24 грн..
Водночас, в матеріалах адміністративної справи міститься копія листа Луцького ОУПФ України Волинської області від 02.05.2018р. № 197/П-01, 209/П-02 із відповідними реквізитами, де немає формулювання про те, що позивачу підлягає до виплати доплата як непрацюючому пенсіонеру за період з 01.07.2009 по 28.02.2018 р. на загальну суму 2240,24 грн. (а.с. 4-6).
Крім цього, на вимогу апеляційного суду відповідачем надано окремі матеріали щодо розгляду звернення позивача від 19.04.2018 року, де міститься оригінал листа Луцького ОУПФ України Волинської області від 02.05.2018р. № 197/П-01, 209/П-02, зміст якого не містить формулювань про те, що позивачу підлягає до виплати доплата як непрацюючому пенсіонеру за період з 01.07.2009 по 28.02.2018 р. на загальну суму 2240,24 грн..
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, який не спростовано доводами апеляційної скарги, про те, що відсутні докази заборгованості відповідача перед позивачем в частині суми пенсійних виплат 2240,24 грн., вказаної у копії листа від 02.05.2018р. № 197/П-01, 209/П-02, а отже відповідні позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відносно позовних вимог та доводів апелянта про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплачувати пенсію позивачу з 01.06.2018 року в розмірі 2008,79 грн., суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Із матеріалів справи видно, що відповідачем з 01.06.2018 р. позивачу проведено перерахунок пенсії з урахуванням наявного страхового стажу 35 років 11 місяців 29 днів та середньомісячного заробітку 5031,08 грн., взятого за період роботи з 01.04.1988 р. по 30.04.1993 р. та з 01.07.2000 р. по 30.06.2009 р., розмір якої склав 1952,21 грн., з яких: 1807,01 грн. - основний розмір пенсії, 145,20 грн. - доплата за 10 років понаднормативного стажу.
Позивач (апелянт) вважає, що розмір його пенсії мав бути обчислений зі страхового стажу 35 років 7 місяців 5 днів та середньомісячного заробітку 5237,30 грн., взятого за період з 01.04.1988 р. по 30.04.1993 р. та за весь період страхового стажу з 01.07.2000 р., що становить 2008,79 грн., з яких: 1863 грн. 59 коп. - основний розмір пенсії, 145 грн. 20 коп. - доплата за 10 років понаднормативного стажу.
З цього приводу, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ч.1, ч.2, ч.4 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідачем правомірно включено період отримання позивачем допомоги по безробіттю в центрі зайнятості з 01.01.2008 року по 24.05.2008 року в розрахунок стажу та заробітної плати, що стало підставою для зменшення із 01.06.2018 року розміру пенсії позивача з 2008,79 грн. до 1952,21 грн. (зменшення основного розміру пенсії із 1863,59 грн. до 1807,01 грн.), внаслідок збільшення страхового стажу із 35 років 7 місяців 5 днів до 35 років 11 місяців 29 днів та зменшення середньомісячного заробітку із 5237,30 грн. до 5031,08 грн.. При цьому, страховий стаж позивача взято за ці ж самі періоди із 01.04.1988 р. по 30.04.1993 р. та із 01.07.2000 р. по 30.06.2009 р..
Колегія суддів також враховує, що перерахунок пенсії позивача із 01.06.2018 року до розміру 1952,21 грн., з врахуванням 35 років 11 місяців 29 днів та середньомісячного заробітку 5031,08 грн., здійснено Рішенням Луцького ОУПФ України Волинської області №907640810669, яке позивачем не оскаржено у визначеному законом порядку.
Отже, не підлягає задоволенню відповідна позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із 01.06.20118 року.
Згідно ж статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Згідно п.3 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, серед інших, справи, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Також, статтею 263 КАС України визначено, що справою незначної складності являється, зокрема, справа щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року в адміністративній справі №140/2029/18 за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий:
В. В. Гуляк
Судді:
Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови складено 26.02.2019 року
