ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/14713/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді -доповідача Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
при секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тандем-фінанс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тандем-фінанс» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва (далі по тексту - відповідач ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 вересня 2018 №0045931409.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року даний адміністративний позов - задоволено.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що операція з переказу коштів не є розрахунковою, отже відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за невикористання РРО при здійснені розрахункових операцій.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тандем-фінанс», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв.
За результатами вказаної перевірки 23 серпня 2018 року складено акт №1501/26/15/14/39405417, яким встановлено порушення пункту 1 статті 3 Закону №265.
На підставі акту від 23 серпня 2018 року №1501/26/15/14/39405417 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 вересня 2018 року №004593, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тандем-фінанс» застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн.
Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що операції з переказу коштів, які виконує позивач не є розрахунковою операцією в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки позивач, як фінансова компанія, що здійснює діяльність з переказу коштів, в своїй діяльності не здійснює продаж товарів (робіт, послуг) в місці приймання коштів для переказу, тобто за місцем розташування ПТКС.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «ФК «Тандем-фінанс» та ПАТ «Київстар» укладений договір про надання послуг за допомогою системи Mobipay № 775-16 від 15 грудня 2016 року, за умовами якого ПАТ «Київстар» доручає, а ТОВ «ФК «Тандем-фінанс» приймає на себе зобов'язання своїми силами та засобами здійснювати на постійній основі приймання від платників платежів за послуги рухомого (мобільного) та/або фіксованого зв'язку на користь ПАТ «Київстар» за допомогою системи Mobipay (п.1.1. Договору). При цьому, приймання платежів від платників здійснюється партнером (позивачем) з подальшим перерахуванням платежів Київстар (п.1.2. Договору).
Зокрема, судом встановлено, що фізичні особи вносили кошти в ПКТС позивача, здійснивши таким чином поповнення особового рахунку у білінговій системі Київстар, на якому обліковуються передплачені певним абонентом послуги рухомого (мобільного) зв'язку та/або фіксованого зв'язку.
Перевіркою відповідача встановлено, що ТОВ «ФК «Тандем-фінанс» здійснює діяльність у сфері фінансових послуг із застосуванням ПТКС, які належним чином не зареєстровані, не опломбовані та не переведені у фіскальний режим роботи.
Згідно наданої відповіді на запит № 21/08-1 від 21 серпня 2018 року наданих документів та інформації контрольного завдання ДФС України встановлено, що загальний об'єм операцій з надання послуг з переказу коштів по ПТКС в кількості 2934 за період з 01 січня 2017 року по 01 січня 2018 року склала 293 873 140 грн.
Таким чином перевіркою встановлено, що ТОВ «ФК «Тандем-фінанс» проводило розрахункові операції в період з 01 січня 2017 року по 01 січня 2018 року з надання фінансових послуг із застосуванням ПТКС на суму 293 873 140 грн. без застосування належним чином зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи РРО.
Порушення вимог законодавства у сфері регулювання обігу готівки та застосування РРО відповідач по справі пов'язує з тим, що підприємство позивача прийняло готівку для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, тобто здійснило операцію, яка всупереч статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не була проведена через реєстратор розрахункових операцій.
Статтею 67 Конституції України визначено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законодавством.
Статтею 37 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Згідно статті 3 Закони суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупку (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що особи, які здійснюють операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
При цьому, в розумінні цього Закону розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).
Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно- технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (надання послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу (стаття 2 Закону).
ПТКС - у значенні, наведеному в Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» - це пристрій, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з ініціювання переказу коштів, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі оператора (касира).
Таким чином, на суб'єкт господарювання покладається обов'язок застосовувати РРО при здійсненні операції, яка полягає у прийманні від покупця готівкових коштів за місцем реалізації товарів (послуг).
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено що, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім: операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, якщо такі операції виконуються не в касах уповноважених банків; операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Реєстратор розрахункових операцій унеможливлює будь-яке спотворення та видалення інформації про суму та кількість проведених розрахунків в готівковій формі.
Судова колегія зазначає, що згідно п. 1 розд. VI Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року фіскальний касовий чек за операціями приймання та переказу готівкових коштів через ПТКС - розрахунковий документ, надрукований ПТКС при проведенні операцій приймання та переказу готівкових коштів.
Відповідно до п. 1 розд. І цього Положення визначено, що цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідачем до Національного банку України було направлено лист Державної фіскальної служби України від 21 грудня 2018 року №24188/5/99-99-14-05-01-16, яким порушено питання щодо проведення операцій з приймання готівкових коштів для подальшого переказу та обов'язковості застосування РРО суб'єктами господарювання при здійсненні операцій з приймання готівки для подальшого її переказу.
Листом Національного банку України №57-0007/5-09 від 29 січня 2019 року висловлена позиція щодо питань, пов'язаних з діяльністю переказу коштів, державне регулювання якої відповідно до статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» здійснює Національний банк України.
Діяльність з переказу коштів врегульовано Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». За цим Законом органом, що здійснює ліцензування та нагляд (контроль) за діяльністю з переказу коштів є Національний банк України, який відповідно до вищезазначеного закону визначає ліцензійні умови здійснення діяльності з переказу коштів.
Переказ коштів за вказаним Законом умовно можна поділити на три етапи:
- ініціювання переказу (ст. 20-26 Закону);
- виконання переказу (ст. 27, 28 Закону);
- завершення переказу (ст. 30, 31 Закону).
Внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв (до яких згідно з пунктом 1.32-2 статті 1 Закону належать і програмно-технічні комплекси самообслуговування (далі - ПТКС), відповідно до п. 21.1 статті 21 Закону є одним із шляхів ініціювання переказу коштів (у тому числі за допомогою ПТКС) є надання послуги з переказу коштів.
Також слід врахувати, норми Закону про фінансові послуги, відповідно до яких діяльність з переказу коштів є фінансовою послугою, тому вважаємо, що надання можливості користувачу ініціювання переказ коштів (у тому числі за допомогою ПТКС) є наданням послуги з переказу коштів, а під час надання послуги з переказу коштів надавачі такої послуги зазвичай отримують за це відповідну комісійну винагороду.
Зважаючи на визначення терміну «реєстратор розрахункових операцій», норми п. 3 статті 3, п. 2 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» під час здійснення операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням ПТКС (за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів) мають застосовуватися РРО.
Отже, наведені вище обставини свідчать про правомірність висновку контролюючого органу щодо порушення підприємством позивача дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв.
Окремо слід зазначити, що в жовтні 2018 року позивач разом з іншими учасниками ринку переказу коштів зверталися до Національного банку України з клопотанням надати роз'яснення застосування Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». 07 листопада 2018 року Національний банк України надав відповідь, в якій зазначив, що до повноважень Національного банку України не належить надання роз'яснень та офіційних тлумачень законодавства.
Посилання позивача на те, що ні Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ні Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, затвердженим Постановою Правління Національного банку України №80 від 17 серпня 2017 року, не містять вимог щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) під час здійснення діяльності з переказу коштів, не приймається судом до уваги, оскільки вказані нормативно-правові акти регулюють зовсім інші правовідносини, зокрема, що виникають у сфері діяльності небанківським фінансовим і жодним чином не впливають на регулювання правовідносин щодо податкового обліку обігу коштів.
Посилання позивача на дотримання ним норм законодавства, що підтверджується результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тандем-фінанс» Національним банком України на предмет дотримання законодавства з питань діяльності платіжних систем та переказу коштів протягом 2018 року, саме в той період, у якому і виникли спірні правовідносини також сприймаються судом критично, оскільки перевірка НБУ проводилась виключно в рамках ліцензійної діяльності позивача, безвідносно до дотримання будь-яких правил податкової звітності суб'єктом господарювання.
Дійсно, Національним банком України не встановлено будь-яких порушень чинного законодавства у зв'язку з невикористанням РРО при здійсненні переказу коштів, оскільки необхідність використання РРО не була і не могла бути предметом такої перевірки, позаяк наведене виходить за межі компетенції НБУ.
Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.
Таким чином неправомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 року № 0045931409.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.
