826/14713/18|
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
07 листопада 2018 року № 826/14713/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія
«Тандем-фінанс»
до Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -
рішення від 05 вересня 2018 №0045931409
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія «Тандем-фінанс» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Тандем-фінанс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва (далі по тексту – відповідач ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 вересня 2018 №0045931409.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки на підставі яких приймалось податкове повідомлення-рішення є формалізованими, такими що не відповідають фактичним обставинам, а Закон який застосовувався при прийняті рішення суперечить положенням Конституції та Податкового кодексу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також, вказаною ухвалою зобов’язано відповідача подати до суду протягом 15 календарних днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву.
Відповідач ухвалу суду від 11.09.2018 про відкриття провадження у справі отримав 20.09.2018, що підтверджується матеріалами справи, проте відзиву на позовну заяву до суду не подав у встановлений судом строк.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тандем-фінанс», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв.
За результатами вказаної перевірки 23 серпня 2018 року складено акт №1501/26/15/14/39405417, яким встановлено порушення пункту 1 статті 3 Закону №265.
На підставі акту від 23 серпня 2018 року №1501/26/15/14/39405417 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 вересня 2018 року №004593, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тандем-фінанс» застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тандем-фінанс» не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (надалі – Закон N 265/95-ВР).
За визначенням статі 2 вказаного Закону реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону N 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки встановлено, що ТОВ «ФК «Тандем-Фінанс» здійснює свою діяльність з переказу коштів, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону N 265/95-ВР, а саме: проведення розрахункових операцій через ПТКС без застосування належним чином зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункової операції.
За визначенням статті 2 Закону N 265/95-ВР програмно-технічний комплекс самообслуговування застосовується у значенні, наведеному в Законі України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.
Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Отже, технічні особливості ПТКС полягають у тому, що сам по собі ПКТС це частина системи до якої входять сервер фінансової компанії, комп’ютерна система фінансової компанії, разом із програмним забезпеченням, що забезпечує сам переказ.
З наведеного можна дійти висновку, що ПТКС- це програмно-технічний комплекс самообслуговування – пристрій, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з ініціювання переказу коштів, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі оператора (касира).
Тобто, ПТКС виконує лише частину операції з усього циклу операції з переказу коштів. Суть функції ПТКС полягає в прийнятті готівкових коштів для переказу. Отже, це лише частина операції за якою слідують інкасація, фінансовий моніторинг та безпосередньо сам переказ.
Так, загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 5 квітня 2001 року N 2346-III (надалі – Закон N 2346-III).
Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону N 2346-III переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Відповідно до пункту 8.5 статті 8 цього ж Закону строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, крім встановлених пунктами 8.1 - 8.4 цієї статті, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками та користувачами платіжної системи. Строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог, не може перевищувати строк, установлений пунктом 8.4 цієї статті.
Таким чином, за місцем прийняття готівкових коштів, тобто за місцем розташування ПТКС, не здійснюється будь яких розрахункових операцій, оскільки не здійснюється продажу товарів, робіт, послуг; не надається послуга з переказу коштів, оскільки момент отримання послуги з переказу коштів не пов'язаний у часі з моментом внесення грошових коштів до ПТКС. Час надання послуги пов'язаний з моментом зарахування грошових коштів на рахунок отримувача.
Отже, операція з переказу коштів, яку виконує TOB “ФК “Тандем-Фінанс” не є розрахунковою операцією в розумінні Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що в свою чергу унеможливлює застосування штрафних санкцій передбачених пунктом 1 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Обов'язок використовувати реєстратори розрахункових операцій для позивача встановлено Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій” № 569-VIII від 01 липня 2015 року, який набув чинності 1 липня 2015 року. Вказаним Законом були внесені зміни до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Зокрема, Законом № 569-VIII було внесено зміни до статті 9 Закону № 265/95-BP, якими встановлено вимоги щодо застосування РРО при виконанні операцій з приймання готівки для подальшого її переказу небанківськими фінансовими установами, відповідно до якої реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Постанови правління Національного банку України від 12 лютого 2013 року №42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 березня 2013 року за № 372/22904 “Про врегулювання питань щодо приймання готівки для подальшого переказу” операції з приймання готівки в гривнях для подальшого її переказу (далі - операції з приймання готівки) за допомогою платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки (робоче місце працівника, облаштоване технічним пристроєм із відповідним програмним забезпеченням, який дає змогу працівникові сформувати електронний документ на переказ готівки та забезпечує оброблення і передавання інформації до банку / платіжної організації платіжної системи в режимі реального часу) здійснюють виключно: банки; комерційні агенти банків - юридичні особи, які уклали агентські договори з банками; небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали ліцензію відповідного органу на переказ коштів і є платіжними організаціями та/або учасниками платіжної системи та здійснюють свою діяльність відповідно до узгоджених Національним банком України правил платіжної системи.
Операції з приймання готівки здійснюються з урахуванням валютного законодавства України.
Комерційні агенти банків та небанківські фінансові установи зобов'язані: 1) відкрити в банку/банках окремий поточний рахунок/рахунки для зарахування готівки в гривнях, прийнятої для подальшого її переказу; 2) забезпечити зарахування готівки в гривнях, прийнятої для подальшого її переказу, на окремий поточний рахунок/рахунки, відкритий у банку/банках. Комерційний агент банку перераховує кошти з окремого поточного рахунку виключно банку, з яким укладено агентський договір.
Комерційні агенти банків зобов'язані зазначати в касовому документі (квитанція/чек тощо), що видається платнику за результатами здійснення операції з приймання готівки для подальшого її переказу, інформацію щодо найменування комерційного агента та банку, від імені якого цей комерційний агент надає послуги.
Отже, операції з приймання готівки в гривнях для подальшого її переказу здійснюють виключно: банки (комерційні агенти банків - юридичні особи, які уклали агентські договори з банками); небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали ліцензію відповідного органу на переказ коштів і є платіжними організаціями та/або учасниками платіжної системи та здійснюють свою діяльність відповідно до узгоджених Національним банком України правил платіжної системи.
Відповідно до пункту 1.32 2 статті 1 Закону N2346-III ПТКС - пристрій, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з ініціювання переказу коштів, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі оператора (касира).
Тобто, ПКТС- це не місце проведення розрахункових операцій, а місце ініціювання переказу коштів.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч вимогам чинного законодавства, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до частини другої статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тандем-фінанс» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 39405417) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) від 05 вересня 2018 №0045931409.
3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тандем-фінанс» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 39405417) судові витрати в сумі 1 762,00 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова
