СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" лютого 2019 р. Справа № 922/4404/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
за участю представників:
апелянт ліквідатор Безпалий С.О. - на підставі свідоцтва від 26.02.2013 № 341,
від ТОВ "Торговий будинок "Форвард" - Степаненко А.В. - за довіреністю від 29.06.2016,
від інших учасників справи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги ліквідатора ФОП Довгаль Вікторії Вікторівни арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича (вх.№1193), на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.11.2018, постановлену суддею Яризько В.О. в приміщенні господарського суду Харківської області (повний текст ухвали складно 12.11.2018),
у справі № 922/4404/15,
за заявою фізичної особи-підприємця Букоти Дмитра Володимировича, м. Харків,
до фізичної особи-підприємця Довгаль Вікторії Вікторівни, м. Харків,
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2015 року боржника - ФОП Довгаль В.В., м. Харків, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Безпалого С.О., якого зобов'язано виконати всі дії по ліквідації банкрута, докази надати суду.
01.06.2017 ПАТ "УкрСиббанк" до господарського суду Харківської області подано заяву про визнання недійсними результатів аукціону з продажу нерухомого майна (т.4, а.с. 25-30), відповідно до якої заявник просив визнати недійсними результати аукціону, який відбувся 23.05.2017, з продажу нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1), яке належало на праві власності Довгаль Вікторії Вікторівні; визнати недійсним укладений з переможцем аукціону договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1), яке належало на праві власності Довгаль Вікторії Вікторівні; заборонити дії по подальшому відчуженню нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1) до закінчення розгляду справи по суті до набрання законної сили рішення суду.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, банк вказує на наступні обставини: ліквідатором, як замовником аукціону, при передачі нерухомого майна (житлової квартири) на продаж порушено вимоги статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), з огляду на цільове призначення наданого кредиту за договором споживчого кредитування №11404084000, а також відсутність доказів, що ФОП Довгаль В.В. здавала в оренду відповідну нерухомість та отримувала прибуток, як фізична особа-підприємець; ліквідатором було порушено вимоги ст. 49 Закону про банкрутство в частині проведення конкурсу щодо вибору переможця конкурсу з організації аукціону ТОВ "Торговий будинок "Форвард"; реалізоване нерухоме майно було продане за ціною, яка в 4,5 разів менше її ринкової вартості, визначеної уповноваженим оцінювачем на підставі застосування методу порівняльних продаж аналогічних об'єктів, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 44 Закону про банкрутство; організатором аукціону порушено вимоги ч. 1ст. 59 Закону про банкрутство, оскільки не було забезпечено надання в оголошенні додаткової інформації за визначеним порядком, що вплинуло на результатами аукціону; на нерухомому майні (квартирі АДРЕСА_2, яка була розташована в багатоповерховому будинку) не було розміщено оголошення про продаж такого майна, чим порушено вимоги ст. 59 Закону про банкрутство; організатором аукціону проведено третій та четвертий повторний аукціон та в порушення вимог ст. 66 Закону про банкрутство в оголошенні від 11.01.2017 № 1 про проведення повторного аукціону не було зазначено, що початкова вартість може бути понижена до 50 % при проведенні аукціону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2018 заяву ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Визнано недійсними результати аукціону, проведеного 23.05.2017 ТОВ "Торговий будинок "Форвард" з продажу нерухомого майна (квартири АДРЕСА_3), яке належало на праві власності Довгаль В.В. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19.06.2017, укладений між ліквідатором банкрута фізичної особи-підприємця Седаш (до реєстрації шлюбу Довгаль) Вікторії Вікторівни та ОСОБА_7.
Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсними результати аукціону та договору купівлі-продажу від 19.06.2017, зазначив, що ліквідатором в порушення вимог ст.ст. 49, 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передано на продаж в межах справи про банкрутство майно фізичної особи Довгаль В.В., яке є предметом забезпечення зобов'язань за договором споживчого кредитування №11404084000 на придбання житлової нерухомості, відповідно, не пов'язане зі здісненням боржником підприємницької діяльності. На підтвердження вказаної обставини місцевий господарський суд також посилається на розрахунки податкових зобов'язань з податку на доходи фізичної особи, отриманих фізичною особою-підприємцем від проведення господарської діяльності за період 2015-2014 роки, які особисто подавала суб'єкт підприємницької діяльності Довгаль В.В. до податкових органів, а також зміст рішення Московського районного суду м. Харкова від 19.02.2016 у справі № 643/380/16-ц, відповідно до яких, на думку суду, спростовується факт використання Довгаль В.В. житлового приміщення в підприємницькій діяльності. Крім того, суд першої інстанції, з огляду на положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" зазначив, що організатор проведення аукціону зобов'язаний був отримати згоду власника Довгаль В.В. на продаж зазначеного вище майна, що здійснено не було.
Ліквідатор із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 08.11.2018 у справі № 922/4404/15 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним результатів аукціону з продажу нерухомого майна, який відбувся 23.05.2017.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ліквідатора вказує на наступні обставини:
- по-перше, в оскаржуваній ухвалі не зазначено жодних посилань на підстави для визнання недійсним проведеного аукціону, не встановлено наявності порушень з боку організатора аукціону або ліквідатора порядку його проведення та організації, не визначено яких саме вимог Закону про банкрутство не було досліджено організатором аукціону або ліквідатором, вплив цих порушень на результати аукціону, а також наявність порушення прав і законних інтересів ПАТ "УкрСиббанк";
- по-друге, під час постановлення оскаржуваної ухвали судом не виконано вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції під час нового розгляду справи - не надано належної оцінки доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін, внаслідок чого було постановлено судове рішення, яке не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України;
- по-третє, судом не досліджено ту обставину, що Довгаль В.В. не використовувала предмет застави квартиру АДРЕСА_4, як місце постійного проживання, та була зареєстрована та проживала за іншою адресою, що виключає застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті";
- по-четверте, судом не досліджено, що ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 20.01.2016 у справі № 643/380/16-ц суд постановив відкрити провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця Довгаль В.В. до ОСОБА_8 про стягнення суми боргу, що спростовує висновок суду у даній справі про безпідставність посилання на рішення вказаного суду як на доказ використання боржником квартири у підприємницькій діяльності;
- по-п'яте, судом не досліджено відомості розрахунків податкових зобов'язань з податку на доходи фізичної особи, отриманих фізичною особою-підприємцем від проведення господарської діяльності за період 2012-2014 роки та податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2012-2014 роки, відповідно до яких підтверджується, що Довгаль В.В., отримавши кредит на споживчі цілі, використовувала предмет застави у здійсненні підприємницької діяльності.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2019 у зв'язку із перебуванням судді Гези Т.Д. та судді Бородіної Л.І. у відпустці, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Мартюхіної Н.О., судді Плахова О.В.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" просить ухвалу господарського суду Харківської області від 08.11.2018 у справі № 922/4404/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх.№ 940).
Також, ліквідатором надано додаткові письмові пояснення у справі щодо використання квартири АДРЕСА_5 у підприємницькій діяльності ФОП Довгаль В.В. (вх.№ 1130).
В судовому засіданні ліквідатор, представник ТОВ "Торговий будинок "Форвард" підтримали вимоги апеляційної скарги, просили суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 08.11.2018 у справі № 922/4404/15 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним результатів аукціону з продажу нерухомого майна, який відбувся 23.05.2017. Представники інших учасників справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Так, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, якою визначено час та місце розгляду справи, надіслана на юридичні адреси учасників справи, про що свідчить відмітка на зворотному боці останнього аркушу ухвали суду.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини.
Ухвалою господарського суду Харківської області суду від 18.08.2015 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи Довгаль Вікторії Вікторівни в порядку ст.ст. 11, 12, 90, 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Харківської області від 28.10.2015 боржника - ФОП Довгаль В.В. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Безпалого С.О., якого зобов'язано виконати всі дії по ліквідації банкрута.
Під час ліквідаційної процедури ліквідатором було виявлено майно банкрута - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_6, яке належить боржнику на праві власності на підставі договору купівлі - продажу квартири, посвідченого 24.10.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. за реєстровим № 5051.
Зазначене майно знаходилось в іпотеці ПАТ "УкрСиббанк" (надалі - банк) відповідно до договору іпотеки №5051 від 24.10.2008, розмір основного зобов'язання перед банком - 7 820 000,00 грн.
У процедурі банкрутства ФОП Довгаль В.В. господарським судом Харківської області визнані кредиторські вимоги ФОП Букота Д.В. та ПАТ "Універсал Банк"; заява з грошовими вимогами ПАТ "УкрСиббанк" до суду або арбітражного керуючого не надходила.
Згідно матеріалів справи 03.08.2016 ліквідатором направлено на адресу банку заяву про надання згоди про продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (т.2, а.с.227-229).
Банком відповіді на заяву ліквідатора не надано, у зв'язку з чим ліквідатор звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про надання згоди на реалізацію предмета застави банкрута.
Ухвалою господарського суду Харківською області від 15.11.2016 у даній справі ліквідатору була надана згода на реалізацію предмета застави банкрута, а саме квартири АДРЕСА_6.
Як свідчать матеріали справи, з метою визначення вартості заставного майна ліквідатором було замовлено оцінку майна боржника, яка згідно висновку про вартість майна склала 780 680, 00грн (т.4, а.с.51-55).
Ліквідатор звернувся до господарського суду з клопотанням, в якому просив суд визнати ТОВ "Торговий будинок "Форвард" організатором аукціону з продажу активів ФОП Довгаль Вікторії Вікторівни та учасником провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2016 задоволено клопотання ліквідатора та визнано ТОВ "Торговий будинок "Форвард" організатором аукціону з продажу активів ФОП Довгаль Вікторії Вікторівни та учасником провадження у справі № 922/4404/15.
29.11.2016 ліквідатором з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Форвард" укладено договір про надання послуг з проведення аукціону (т.4, а.с.80), відповідно до умов якого ліквідатор (замовник) доручає, а організатор приймає на себе зобов'язання по здійсненню комплексу заходів, пов'язаних з організацією та проведенням аукціону по продажу майна банкрута.
Пунктом 2.1 договору визначено, що замовник визначає умови реалізації і початкову вартість майна, форму реалізації майна - аукціон, повторний аукціон та ін.
Відповідно до додаткової угоди №1/16 від 30.11.2016 до договору про надання послуг з проведення аукціону (т.5, а.с.16) майном, що пропонується до реалізації є цілісний майновий комплекс у складі: квартири АДРЕСА_6; початкова вартість майна (цілісного майнового комплексу) у відповідності до положень статті 43 Закону про банкрутство становить сукупність визнаних вимог кредиторів - 2 441 867, 21грн, продаж вказаного майна (цілісного майнового комплексу) здійснити шляхом проведення аукціону без можливості зниження початкової вартості.
29.12.2016 аукціон з продажу майна божника у вигляді цілісного майнового комплексу за початковою вартістю 2 441 867, 21грн визнано таким, що не відбувся з причини відсутності учасників (т.4, а.с.58).
Відповідно до додаткової угоди №2/16 від 11.01.2017 до договору про надання послуг з проведення аукціону (т.5, а.с.17) визначено, що початкова вартість майна (лота, що складається з наступних об'єктів нерухомого майна: квартири АДРЕСА_6) - 780 680, 00грн (що становить вартість майна відповідно до оцінки), продаж вказаного майна здійснити шляхом проведення аукціону без можливості зниження початкової вартості.
09.02.2017 аукціон без можливості зниження початкової вартості майна 780 680, 00 грн визнано таким, що не відбувся з причини відсутності учасників.
Відповідно до додаткової угоди №3/16 від 09.02.2017 до договору про надання послуг з проведення аукціону (т.5, а.с.18) визначено, що початкова вартість майна (лота, що складається з наступних об'єктів нерухомого майна: квартири АДРЕСА_6) - 780 680, 00грн, продаж вказаного майна здійснити шляхом проведення повторного аукціону з можливістю зниження початкової вартості.
14.03.2017 аукціон з можливістю зниження початкової вартості майна 780 680, 00грн визнано таким, що не відбувся з причини відсутності учасників.
Відповідно до додаткової угоди №4/16 від 15.03.2017 до договору про надання послуг з проведення аукціону (т.5 а.с.19) визначено, що початкова вартість майна (лота, що складається з наступних об'єктів нерухомого майна: квартири АДРЕСА_6) - 780 680, 00грн, продаж вказаного майна здійснити шляхом проведення другого повторного аукціону з можливістю зниження початкової вартості.
13.04.2017 аукціон з можливістю зниження початкової вартості майна 780 680, 00 грн визнано таким, що не відбувся з причини відсутності учасників.
Відповідно до додаткової угоди №5/16 від 14.04.2017 до договору про надання послуг з проведення аукціону (т.5, а.с.20) визначено, що початкова вартість майна (лота, що складається з наступних об'єктів нерухомого майна: квартири АДРЕСА_6) - 780 680, 00грн, продаж вказаного майна здійснити шляхом проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості.
Матеріали справи містять докази оголошення про продаж майна боржника на аукціоні 23.05.2017 на нерухомому майна (т.4, а.с.74-75) та повідомлення боржника про продаж його майна на аукціоні 23.05.2017 (т.4, а.с.21) на виконання статті 58 Закону про банкрутство.
Згідно матеріалів справи, із заявами на участь в аукціоні звернулись дві особи (т.4, а.с.76-77).
Відповідно до протоколу організатора аукціону від 16.05.2017 (т.4, а.с.78) до участі в аукціоні по продажу майна банкрута, який призначено на 23.05.2017, допущено ОСОБА_7 та ОСОБА_10 та визнано їх учасниками аукціону.
23.05.2017 аукціон визнано таким, що відбувся; переможцем аукціону по вказаному лоту визнано фізичну особу, яка запропонувала найвищу ціну, а саме 181000,00грн.
Відповідно до протоколу про проведення аукціону від 23.05.2017 (т.4, а.с.79) переможцем аукціону визнано учасника - ОСОБА_7, який запропонував 181000,00грн; протокол є підставою для укладання договору купівлі-продажу між переможцем аукціону та власником проданого майна.
Згідно матеріалів справи 19.06.2017 між ліквідатором ФОП Довгаль В.В. - арбітражним керуючим Безпалим С.О. та фізичною особою ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_6.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т.5, а.с.70-76) власником зазначеного майна став ОСОБА_7
Як зазначено вище, 01.06.2017 ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до господарського суду Харківської області з заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу нерухомого майна з зазначених вище підстав.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2017 у справі №933/4404/15, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2017, у задоволенні заяви ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу нерухомого майна відмовлено.
Досліджуючи встановлені обставини справи, суди дійшли висновку, що матеріалами справи не підтверджуються доводи апелянта про допущені ліквідатором та організатором аукціону порушення під час проведення аукціону.
Так, відповідно до частини 8 статті 44 Закону про банкрутство спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціону, в тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.
За приписами статті 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.
Підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки проведення аукціону; правил, які регулюють саме порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.
До предмету дослідження щодо недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин підготовки до проведення аукціону (інвентаризація та оцінка майна банкрута), дотримання організатором аукціону вимог, які ставляться Законом про банкрутство до його проведення, зокрема щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна та інших осіб (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону).
Отже, при вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, необхідно встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати торгів або аукціону.
Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 15.06.2016 у справі №Б8/183-11.
У відповідності до положень статті 57 Закону про банкрутство початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим; початкова вартість підлягає зазначенню у договорі на проведення аукціону; у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна комітет кредиторів або окремий кредитор чи власник майна боржника можуть звернутись до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки.
Ліквідатором було проведено оцінку майна боржника, у матеріалах справи міститься висновок про вартість майна боржника, відповідно до якого вартість майна становить 780 680, 00грн.
Матеріали справи не містять клопотань кредиторів, у тому числі банку, інших учасників провадження у справі про банкрутство про проведення незалежної оцінки з підстав наявності сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна.
За приписами частини 1 статті 58 Закону про банкрутство організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведенні електронних торгів - також на своєму веб-сайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 58 Закону про банкрутство під час продажу на аукціоні нерухомого майна, оголошення про проведення такого аукціону повинно бути також розміщено на нерухомому майні.
У матеріалах справи наявні подані організатором аукціону оголошення про проведення аукціонів з продажу майна боржника (т.4 а.с.56-70), зміст яких відповідає вимогам статті 59 Закону про банкрутство, оскільки містять відомості про майно, що продається, його характеристику та місцезнаходження, час та місце проведення аукціону, початкову вартість, продавця майна, організатора аукціону, спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону тощо, а також докази повідомлення боржника та замовника про продаж майна на аукціоні 23.05.2017 (т.5 а.с.21-22) та докази оголошення про продаж майна боржника на аукціоні 23.05.2017 на нерухомому майні (т.4 а.с.74-75), яке було розцінено судами як належний доказ оголошення про продаж майна боржника на аукціоні, що містить інформацію про продаж майна саме на аукціоні.
У відповідності до положень статей 60, 61 Закону про банкрутство матеріали справи містять заявки двох осіб на участь в аукціоні, які були допущені до аукціону та визнані його учасниками.
Досліджуючи матеріали справи, враховуючи норми Закону про банкрутство, господарськими судами не було встановлено порушень при підготовці до проведення аукціону; ліквідатором виконані вимоги законодавства щодо оцінки майна банкрута, організатором аукціону у передбаченому Законом про банкрутство забезпечено порядок оголошень про проведення аукціону, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна; договором про проведення аукціону не передбачено повідомлення інших осіб; матеріали справи містять також докази оголошення на нерухомому майні.
Доводи апелянта, що його не було повідомлено про проведення аукціону, визнано такими, що не є порушенням під час підготовки проведення аукціону, оскільки Законом про банкрутство не передбачено обов'язку повідомляти заставного кредитора про проведення аукціону, а замовником у договорі про надання послуг по проведенню аукціону не визначено інших осіб, у тому числі банк, яких організатор мав повідомити про проведення аукціону.
Доводи апелянта, що Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачено отримання згоди власника майна, також відхилені судом, оскільки, як зазначено у статті 2 Закону про банкрутство, цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом. Разом з тим, матеріали справи містять докази повідомлення боржника про продаж майна на аукціоні.
Доводи апелянта, що організатором аукціону було порушено статтю 59 Закону про банкрутство, а саме не забезпечено надання додаткової інформації по телефону за визначеним порядком надання такої інформації в оголошенні, не підтверджені належними та допустимими доказами; наданий апелянтом лист ТОВ "Єврорієлт" №12062017/1 від 12.06.2017 (т.4, а.с.233) не є належним та допустимим доказом порушення організатором аукціону вимог статті 59 Закону про банкрутство, ТОВ "Єврорієлт" не є учасником провадження у справі про банкрутство, а зазначені в даному листі відомості нічим не підтверджені.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута, зокрема шляхом проведення аукціону.
Частиною 5 статті 44 Закону про банкрутство визначено, що ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.
Згідно матеріалів справи організатором аукціону на замовлення ліквідатора було організовано продаж майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу; аукціон визнаний таким, що не відбувся з причини відсутності учасників.
09.02.2017 у відповідності до умов договору про надання послуг з проведення аукціону, з урахуванням додаткової угоди №2/16 від 11.01.2017 був проведений аукціон з початковою вартістю майна боржника 780 680,00грн (згідно оцінки) без можливості зниження, який не відбувся за відсутності учасників.
Відповідно до частини 1 статті 65 Закону про банкрутство, якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов'язаний провести повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов'язаний провести другий повторний аукціон.
Згідно умов договору про проведення аукціону, з урахуванням додаткових угод, 14.03.2017 був організований повторний аукціон з можливістю зниження початкової вартості та 13.04.2017 другий повторний аукціон з можливістю зниження початкової вартості майна, які не відбулись за відсутністю учасників.
Як зазначено в статті 66 Закону про банкрутство, якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості. Повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості, але не нижче, ніж до граничної вартості, яка становить 50 відсотків початкової вартості, вказаної в оголошенні про проведення аукціону.
Якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості.
Під час проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, за відсутності бажаючих укласти договір ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір. Якщо після зниження початкової вартості виявиться бажаючий (бажаючі) укласти договір, аукціон проводиться у загальному порядку.
23.05.2017 був проведений аукціон з можливістю зниження початкової вартості; у відповідності до статті 66 Закону про банкрутство ліцитатор знижував початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявися бажаючий укласти договір, після зниження початкової вартості виявився бажаючий укласти договір, аукціон був проведений у загальному порядку (т.4 а.с.79). Умовами укладеного між ліквідатором і організатором аукціону було визначено порядок проведення аукціонів, у тому числі повторного та другого повторного; визначений у договорі порядок відповідає зазначеному організатором аукціону порядку в оголошеннях.
Організатор аукціону забезпечив проведення аукціону у відповідності до Закону про банкрутство, можливість зниження початкової вартості під час проведення аукціону або проведення аукціону без можливості зниження початкової вартості була забезпечена, про що повідомлялось в оголошеннях на проведення аукціону.
Організатором аукціону не було порушено вимоги Закону про банкрутство щодо проведення повторного аукціону, а при організації продажу майна банкрута організатор діяв у відповідності до Закону про банкрутство, забезпечивши найбільш можливий термін реалізації майна банкрута до продажу та використавши всі можливі види аукціонів (способу продажу активів), визначені Законом про банкрутство.
Початкова вартість запропонованого до продажу майна не знижувалась з метою його реалізації за найвищою ціною, а також врахування ліквідатором положення статті 44 Закону про банкрутство, у тому числі, що майно боржника у будь-якому випадку підлягає продажу у процедурі банкрутства.
Таким чином, на думку господарських судів, доводи апелянта, що, у разі, якби початкова вартість майна боржника була знижена, майно могло бути продане за більшою ціною, а також коло покупців у такому випадку могло би бути ширшим, є виключно припущеннями апелянта. Матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо наявності інших осіб, бажаючих придбати майно боржника, у тому числі за вищою ціною, ніж воно було продане.
Вказані висновки судів були предметом касаційного розгляду, за наслідком якого Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, надав вказівки, відповідно до яких суду необхідно з'ясувати для яких цілей укладено договір від 24.10.2008 про надання споживчого кредиту з правилами №11404084000 від 24.10.2008 та отримано кредит згідно вказаного договору, з огляду на суб'єктний склад сторін цього договору, в якості кого Довгаль Вікторією Вікторівною подавалася позовна заява до Московського районного суду м. Харкова, відповідно до якої прийнято рішення від 19.02.2016 у справі №643/380/16ц, дослідити чи передача громадянином житла в оренду є підприємницькою діяльністю, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.
Під час постановлення оскаржуваної ухвали суду від 08.11.2018 місцевим господарським судом було враховано висновки господарських судів під час попереднього розгляду справи щодо недоведеності допущення ліквідатором та організатором аукціону порушень під час проведення аукціону, а також надано правову оцінку спірним правовідносинам з урахуванням вказівок, визначених судом касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суб'єктами права приватної власності відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є фізичні особи.
Статтею 26 ЦК України встановлено, що фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України, ЦК України та іншими законами.
Статтею 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, у свою чергу суб'єктами господарювання згідно зі ст. 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (п. 1 ст. 320 ЦК України).
Важливим аспектом реалізації прав фізичної особи є право на здійснення підприємницької діяльності, яке регулюється Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Учасниками цивільних відносин та суб'єктами права власності є фізичні особи (частина перша ст. 2 та частина перша ст. 318 ЦК України). Проте Цивільний кодекс України окремо не визначає такий суб'єкт права власності, як фізична особа - підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність.
Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
Згідно статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 1 статті 53 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Згідно з приписами ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон про банкрутство).
Приписами частини 1 статті 2 Закону про банкрутство встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно з пунктом 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 18.08.2015 порушено провадження у справі про фізичної особи Довгаль Вікторії Вікторівни в порядку ст.ст. 11, 12, 90, 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22.12.2011р. № 4212-VI.
Провадження у справах про банкрутство окремих категорій боржників регулюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
За приписами частини 1 статті 84 розділу VII "Особливості банкрутства окремих категорій боржників" Закону про банкрутство встановлено, що відносини, пов'язані з банкрутством боржників, визначених у цьому розділі, регулюються Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Відповідно до частин 1, 3 статті 90 "Загальні положення про банкрутство фізичної особи" Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи може бути подана в господарський суд фізичною особою, який є боржником, або його кредиторами.
Саме фізична особа, яка набула статусу підприємця, може виступати банкрутом, в розумінні положень Закону про банкрутство, за грошовими зобов'язаннями, пов'язаними саме із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
При цьому, особа не позбавлена можливості поновити свої порушені права за рахунок всього майна, що належить відповідачу, оскільки ч. 1 ст. 52 ЦК України визначено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Аналогічні положення містяться в ч. 2 ст. 128 ГК України, де зазначено, що громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Вищезазначені положення Цивільного та Господарського кодексів України надають фізичній особі, зареєстрованій як підприємець, право використовувати належне їй, як фізичній особі, майно у власній підприємницькій діяльності, та одночасно зобов'язують таку фізичну особу-підприємця, нести відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з її господарської діяльності, усім майном такої фізичної особи. Чинне законодавство України не розділяє власність фізичної особи та власність фізичної особи-підприємця.
Як встановлено місцевим господарським судом, 24.10.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (ПАТ "УкрСиббанк") та фізичною особою Довгаль Вікторією Вікторівною було укладено договір споживчого кредитування № 11404084000, відповідно до умов якого фізична особа Довгаль В.В. отримала, а банк надав споживчий кредит на суму 78200,00 доларів США (т.3, а.с. 88,89).
Відповідно до п.1.2.6 договору цільовим призначенням кредиту є особисті потреби позичальника, а саме кредит на придбання житлової нерухомості.
В забезпечення виконання боржником зобов'язання за кредитним договором між банком та фізичною особою Довгаль В.В. було укладено договір іпотеки від 24.10.2008, за умовами якого іпотекодавець (Довгаль В.В.) передав в іпотеку наступне нерухоме майно: трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 та є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.10.2008 №3204049 (т.3, а.с. 91-94).
Дослідивши надані до суду договір споживчого кредитування № 11404084000 та договір іпотеки від 24.10.2008, місцевим господарським судом встановлено, що дані договори було укладено між банком та Довгаль В.В. як фізичною особою для особистих потреб - на придбання житлової нерухомості, що стало підставою для висновку про спростування факту придбання квартири для здачі в оренду та отримання прибутку.
Судова колегія не погоджується з даним висновком суду з огляду на те, що використання власного майна для здійснення, зокрема, підприємницької діяльності є одним із напрямів розпорядження майном фізичної особи.
Незалежно від того, який статус в подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності (підприємницької або незалежної професійної), суб'єктом права власності виступає саме фізична особа, а не підприємець.
В свою чергу, судом апеляційної інстанції досліджено ту обставину, що фізична особа-підприємець Довгаль Вікторія Володимирівна в Управлінні державної реєстрації юридичних осіб-підприємців Харківської міської ради 09.08.2005 отримала свідоцтво про державну реєстрацію № 24800010001023799, взята на облік в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з 18.08.2005 за № 35630.
З письмових пояснень боржника, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що спірна квартира використовувалась банкрутом на протязі всієї підприємницької діяльності для отримання прибутку за оренду приміщення; вказане також підтверджується рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19.02.2016 у справі №643/380/16-ц за позовом ФОП Довгаль Вікторії Вікторівни до ОСОБА_8 про стягнення боргу (т.3, а.с. 17).
Так, вищевказаним рішенням встановлено, що між Довгаль Вікторією Вікторівною та ОСОБА_8 був укладений договір оренди квартири №б/н від 25.11.2008. Відповідно до умов вказаного договору квартира боржника надавалась в оренду строком до 25.11.2014; наймач зобов'язувався вносити щомісячну плату в розмірі 1500,00 грн до 10 числа поточного місяця; сума сплачувалася готівкою та фіксувалася в акті оплати, підписаному сторонами.
Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 21.01.2019 було виправлено описку у рішенні Московського районного суду міста Харкова від 19.02.2016, зазначивши у всьому тексті рішення позивача як "фізична особа-підприємець Довгаль Вікторія Вікторівна" (т.7, а.с. 165,166), що підтверджує обставину звернення Довгаль Вікторією Вікторівною з позовом до суду, як суб'єктом підприємницької діяльності. Вказані судові рішення не оскаржені та є чинними.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини "Христов проти України" від 19.02.2009 Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Крім того, згідно з ч. 8 ст. 19 ГК України усі суб'єкти господарювання зобов'язані вести первинний облік результатів своєї діяльності, а також вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством, що підтверджує доходи, витрати та інші показники, пов'язані із здійсненням господарської діяльності.
З наданого до матеріалів справи розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичної особи, отриманих фізичною особою-підприємцем від проведення господарської діяльності за період 2012-2014 роки (т.2, а.с. 124, 127, 130) вбачається, що розмір щомісячного річного оподаткованого доходу, зазначеного у рядку 01 розрахунків за 2012, 2013 та 2014 роки складає 1500,00 грн. При цьому, вказана сума дорівнює розміру щомісячної орендної плати за договором оренди квартири від 25.11.2008, що встановлено рішенням Московського районного суду міста Харкова від 19.02.2016 у справі № 643/380/16-ц (т.3, а.с. 17).
У розділі 7 податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2012, 2013 та 2014 роки (т.2, а.с. 122,123,125,126,128,129) боржником також внесено відомості про наявність нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7.
Разом з тим, згідно з відомостями наданої до матеріалів справи документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця Довгаль Вікторії Вікторівни в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 (т.6, а.с. 2-9) вбачається, що боржник знаходилась на загальній системі оподаткування за видом діяльності надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується обставина використання придбаного Довгаль Вікторією Вікторівною нерухомого майна (квартири № АДРЕСА_1) у підприємницькій діяльності боржника (з метою отримання прибутку) ще з 2008 року.
Слід також враховувати, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надає кожному забезпеченому кредитору можливість звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема продає майно банкрута для задоволення вимог кредиторів, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку передбаченому цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 42 Закону про банкрутство, майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.
Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.
Відповідно до частини 9 статті 45 Закону про банкрутство, погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.
Виходячи із системного аналізу приписів наведеної вище норми закону слід дійти висновку, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" захищає права забезпеченого кредитора від інших осіб у справі про банкрутство, пов'язані з отриманням задоволення його вимог за рахунок предмета забезпечення, в тому числі шляхом прямої заборони включати забезпечене майно до ліквідаційної маси та можливість продажу такого майна виключно за згодою кредитора-кредитодавця або суду.
Як вбачається із матеріалів справи, 03.08.2016 ліквідатором направлено на адресу банку заяву про надання згоди про продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (т.2 а.с.227-229).
Банком відповіді на заяву ліквідатора не надано, у зв'язку з чим, ліквідатор звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про надання згоди на реалізацію предмета застави банкрута.
Ухвалами місцевого господарського суду від 20.10.2016, 08.11.2016 зобов'язано банк надати письмові пояснення щодо продажу заставного майна банкрута, вимоги яких з боку банку виконано не було, письмових пояснень щодо продажу заставного майна не надано.
Судова колегія звертає увагу на те, що ухвалою господарського суду Харківською області від 15.11.2016 у даній справі ліквідатору була надана згода на реалізацію предмета застави банкрута, а саме: трьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7.
У вказаній ухвалі судом досліджено питання щодо використання боржником трьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, у підприємницькій діяльності.
Ухвала господарського суду Харківської області від 15.11.2016 надіслана ПАТ "УкрСиббанк" та ним отримана ним (т.3, а.с.39), що підтверджує обізнаність банку з листопада 2016 року щодо надання судом згоди на реалізацію предмета застави в межах процедури банкрутства ФОП Довгаль В.В.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Разом з тим, ухвала суду Харківської області від 15.11.2016 є чинною, учасниками провадження, у тому числі банком, оскаржена не була, що стало підставою для реалізації ліквідатором майна банкрута на виконання ухвали суду у відповідності до положень Закону про банкрутство.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Обставини даної справи свідчать про те, що спірне майно банкрута, яке було реалізовано в межах провадження у справі про банкрутство станом 23.05.2017 було відчужене правомірно, оскільки було реалізовано за згодою, наданою за ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2016. Тобто, даний спосіб реалізації спірного майна був досліджений в судовому порядку до моменту переходу права власності від Довгаль Вікторії Вікторівни до ОСОБА_7.
Аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та встановлені обставини справи в їх сукупності підтверджують реалізацію заставним кредитором свого права на задоволення вимог за рахунок предмета забезпечення, а отже питання щодо необхідності його реалізації в загальному порядку, встановленому законом, не можуть бути підставою для його повернення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за наявності ухвали суду від 15.11.2016, якою надано згоду на продаж майна боржника, та в якій надано оцінку щодо використання майна боржником у підприємницькій діяльності, яка не була банком оскаржена та є чинною, зазначені доводи апелянта не можуть бути підставою для визнання результати аукціону, який відбувся 23.05.2017, з продажу нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1), недійсними.
Слід також зазначити, що статтею 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. В свою чергу, у відповідності до положень господарського процесуального законодавства суд розглядає спір у межах позовних вимог, тобто виключно у межах предмету та підстав позову, котрі визначені самим позивачем.
Так, питання щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", які вказуються судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі суду, не були визначені ПАТ "УкрСиббанк" доводами та підставами для задоволення поданої заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу нерухомого майна (вх.№ 18130).
Разом з тим, судова колегія зазначає, що відповідно до п.1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
В свою чергу, оскаржуване судове рішення не містить жодних посилань на належні та допустимі в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України докази, якими суд обґрунтовує наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
За наслідком дослідження матеріалів даної справи судовою колегією було встановлено, що змістом договору про надання споживчого кредитування від 24.10.2008, договору іпотеки від 04.10.2008 (т.3, а.с. 88-91), актом державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця Довгаль Вікторії Вікторівни за період з 01.01.2014 по 31.12.2014" (т.6, а.с. 2-9), письмовими поясненнями Довгаль В.В. від 06.10.2016 (т.3, а.с. 18), підтверджується постійне місце проживання боржника, яким є квартира, розташована за адресоюАДРЕСА_9. Обставина відсутності використання квартири АДРЕСА_3 як постійне місце проживання позичальника (Довгаль В.В.) також спростовується рішенням Московського районного суду м.Харкова від 19.02.2016 у справі № 643/380/16-ц (т.3, а.с. 17).
Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Матеріали справи свідчать про те, що постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевим господарським судом не забезпечено повного, всебічного і об'єктивного дослідження матеріалів справи в їх сукупності, та не надано вірної юридичної оцінки спірним правовідносинам. За таких обставин, апеляційна скарга ліквідатора ФОП Довгаль Вікторії Вікторівни арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 08.11.2018 у справі №922/4404/15 - скасуванню з прийняттям у справі нового рішення.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на ПАТ "УкрСиббанк".
Керуючись статтями 253, 254, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст.281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ліквідатора ФОП Довгаль Вікторії Вікторівни арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківької області від 08.11.2018 у справі №922/4404/15 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні заяви ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу нерухомого майна (вх.№ 18130) відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСбибанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) на користь фізичної особи-підприємця Довгаль Вікторії Вікторівни (АДРЕСА_10, РНОКПП отримувача НОМЕР_1, рах. № НОМЕР_2, банк отримувача ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823) 4800,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 13.02.2019.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.В. Плахов
