П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 лютого 2019 р.
м.Одеса
Справа № 815/3013/16
Категорія: 11.3
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
при секретарі судового засідання Биховець А.В,
за участю апелянта ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И Л А :
17 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати протиправним і скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 26 квітня 2016 року у справі № 392/15 про застосування до адвоката ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді "попередження".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що його протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді "попередження", оскільки Правил адвокатської етики ним не порушено. Так, при наданні правової допомоги своєму клієнту ОСОБА_3 та його сину, позивачем виконано свої обов'язки належним чином та своєчасно попереджено клієнта про розірвання з ним договору про надання правової допомоги. Розірвання договору про надання правової допомоги саме в письмовій формі не передбачено, ані Правилами адвокатської етики, ані Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Крім того, відповідачем пропущено строк притягнення ОСОБА_2 до відповідальності.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що ним проведено перевірку доводів, зазначених у скарзі ОСОБА_3 стосовно дій позивача, повно, всебічно та об'єктивно, з урахуванням пояснень сторін та наданих ними документів. У ході перевірки встановлено, що адвокат ОСОБА_2 в односторонньому порядку розірвав договір про надання правової допомоги, чим порушив вимоги ч.2 ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Адвокатом не надано до КДКА Одеської області будь-яких документів на підтвердження факту розірвання договору про надання правової допомоги в письмовій формі та своєчасного повідомлення клієнта про намір або розірвання цього договору. Також адвокатом не надано жодних доказів щодо виконання ним вимог Правил адвокатської етики при розірванні договору про надання правової допомоги з клієнтом ОСОБА_3, не надано жодних підтверджень передачі адвокатом документів своєму клієнту. Враховуючи наведене, на думку відповідача, позивач допустив порушення ст.ст. 28, 32, 33, 36 Правил адвокатської етики, що послугувало підставою для притягнення його до відповідальності.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не передбачена письмова форма договору про розірвання договору про надання правової допомоги. Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що нібито вчинений ним дисциплінарний проступок є триваючим. Так, договір про надання правової допомоги з ОСОБА_3 припинено 12.02.2015 року, а 20.02.2015 року ОСОБА_3 вже звернувся до іншого адвоката, а отже був обізнаний про припинення договору про надання правової допомоги з позивачем.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
ОСОБА_2 має адвокатське свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю № 1536, видане 02.03.2007 року Одеською обласною КДКА.
19 травня 2014 року ОСОБА_3 уклав з адвокатом ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги у кримінальній справі № 12(т.1 а.с.226).
16.04.2015 року до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області надійшла скарга ОСОБА_3 стосовно протиправних дій адвоката ОСОБА_2 щодо свідомого порушення прав свого підзахисного - потерпілого ОСОБА_3., що виразилося в односторонньому припиненні договору про надання правової допомоги, ухиленні від виконання слідчих дій, зокрема у допиті потерпілого, проведенні сумнівних переговорів з адвокатом підозрюваного (т.1 а.с. 215-222).
Рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 25.08.2015 року відмовлено у порушенні дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку (т.1 а.с. 260-265).
Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №1-008/2016 від 27.01.2016 року на підставі скарги ОСОБА_3 скасовано рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 25.08.2015 року, ухвалене нове рішення про порушення дисциплінарної справ відносно адвоката ОСОБА_2, матеріали справи направлені до КДКА Одеської області на стадію розгляду дисциплінарної справи (т.2 а.с.14-18).
Не погоджуючись із рішенням Вищої КДКА України ОСОБА_2 оскаржив його до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018р. у справі № 826/6231/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 року та постановою Верховного суду від 08.11.2018 року, позов ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання протиправним та скасування рішення від 27 січня 2016 року № І-008/2016 про порушення відносно позивача дисциплінарної справи, залишено без розгляду.
При повторному розгляді дисциплінарної справи рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 26.04.2016р. у справі № 392/15 (реєстраційний № 392/1/14-2/2016) притягнуто адвоката ОСОБА_2 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1536, видане 02.03.2007р. за рішенням КДКА Одеської області) до дисциплінарної відповідальності; застосовано до адвоката ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді «попередження» (т.1 а.с. 38-44).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір про надання правової допомоги №12 від 19.05.2014р. між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено у письмовій формі, проте доказів його розірвання в такій самій формі, як того вимагає ст.654 ЦК України, до суду не надано. Враховуючи, що висновки дисциплінарної палати КДКА Одеської області щодо наявності в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку ґрунтуються на матеріалах дисциплінарної справи, є вмотивованими та такими, що відповідають вимогам ст.ст.34, 41 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у зв'язку із чим рішення відповідача від 26 квітня 2016 року у справі № 392/15 про застосування до адвоката ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді "попередження" є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон №5076-VI) та Правилами адвокатської етики, затверджених рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісія адвокатури від 17 листопада 2012 року, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1-3 статті 33 Закону № 5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Статтею 34 Закону № 5076-VI визначено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є, зокрема порушення правил адвокатської етики, порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закон №5076-VI, дисциплінарним проступком адвоката є:
1) порушення вимог несумісності;
2) порушення присяги адвоката України;
3) порушення правил адвокатської етики;
4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення:
5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків;
6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;
7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Згідно статті 35 Закону №5076-VI за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: попередження; зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України. Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Зокрема, згідно ч.1 ст.41 Закон №5076-VI, за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата КДКА приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.
Отже, саме за результатом розгляду дисциплінарної справи по суті дисциплінарною палатою приймається рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи у зв'язку із відсутністю підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Приймаючи рішення № 392/15 (реєстраційний № 392/1/14-2/2016) від 26.04.2016р. про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області виходила з наявності в його діях порушення ст.ст.3,33 Правил адвокатської етики, які передбачають, що у всіх випадках розірвання договору за ініціативою адвоката він зобов'язаний попередити про це клієнта протягом розумного часу, пояснити йому причини розірвання договору, пересвідчитись, що вони об'єктивно або суб'єктивно, виходячи з позиції, зайнятої клієнтом, не можуть бути усунені, і вжити розумно необхідних заходів для захисту законних інтересів клієнта, ч.1 ст.36 Правил відповідно до яких при розірванні договору (незалежно від причин) адвокат зобов'язаний повернути клієнту отримані від нього документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншими особами в ході виконання доручення, майно, передане клієнтом на зберігання адвокату, та невитрачені кошти, що призначалися для погашення видатків, пов'язаних з виконанням доручення та поінформувати клієнта щодо здійсненої адвокатом роботи і передати клієнту копії процесуальних документів, складених адвокатом при виконанні доручення.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.28 Правил адвокатської етики та ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги, але адвокат ОСОБА_2 ці вимоги порушив, що вбачається зі змісту договору про надання правової допомоги ОСОБА_3 № 12 від 19.05.2014 року.
Позиція КДКА Одеської області ґрунтується на тому, що 16.02.2015 року адвокат ОСОБА_2 повідомив слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області Акопян Г.М., що він не є представником потерпілого ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 1201217002000021, оскільки дію договору про надання правової допомоги № 12 від 19 травня 2014 року між ним та потерпілим припинено. В даному випадку адвокат ОСОБА_2 не повідомив ОСОБА_3 про своє рішення, тобто в односторонньому порядку відмовився від не розірваного договору.
Судова колегія вважає зазначені обставини такими, що знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Так, договір про надання правової допомоги № 12 від 19.05.2015 року дійсно не відповідає ч.2 ст.28 Правил адвокатської етики та ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" в частині сплати, зміни розміру та повернення гонорару адвоката.
Крім того, в порушення ст.33, ст.36 Правил адвокатської етики, до часу винесення відповідачем оскаржуваного рішення договір про надання правової допомоги № 12 від 19.05.2015 року, укладений між позивачем та ОСОБА_3 не розірваний.
Доводи позивача про те, що всі документи ним відразу після розірвання договору було передано клієнту не підтверджені жодними доказами. При цьому наданих до суду представником відповідача доказів вбачається, що ОСОБА_3 намагався зв'язатися з адвокатом ОСОБА_2, проте останній не відповідав на його телефонні дзвінки та повідомлення.
Колегія суддів вважає за можливе зазначити, що згідно п. 1 ч. 4 ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, серед іншого, розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, а тому в системі органів адвокатського самоврядування є апеляційним органом, який здійснює перегляд рішень КДКА регіону безпосередньо в межах матеріалів дисциплінарної справи.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням КДКА Одеської області від 26.04.2016 року ОСОБА_2 не оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Вирішуючи питання про межі судового контролю за прийнятим дисциплінарною палатою КДКА Одеської області рішення стосовно адвоката ОСОБА_2, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, яким вироблена позиція, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п.111 рішення від 31.07.2008 року у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п.157 рішення від 21.07.2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п.44 рішення від 22.11.1995 року у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п.156-157, 159 рішення від 21.07.2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п.4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 08 березня 1994 року у справі «ISKCON та 8 інших проти Об'єднаного Королівства» (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п.47-56 рішення від 02.12.2010 року у справі «Путтер проти Болгарії» (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).
Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV врегульовані відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України. Так, статтею 17 вказаного Закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи зазначену вище практику Європейського суду з прав людини стосовно меж судового контролю в даній справі суду необхідно перевірити доведеність факту вчинення дисциплінарного проступку та відповідність застосованого дисциплінарного стягнення вчиненому порушенню.
Доводи апеляційної скарги про не встановлення відповідачем дати вчинення дисциплінарного проступку, що призвело до порушення відповідачем вимог ч.2 ст.35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, допущені адвокатом порушення станом на час прийняття оскаржуваного рішення мали триваючий характер. Вірними є висновки суду першої інстанції, що як на час розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області скарги ОСОБА_3, так і на час прийняття нею оскаржуваного рішення, докази належного розірвання договору про надання правової допомоги №12 від 19.05.2014р., укладеного між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що висновки дисциплінарної палати КДКА Одеської області щодо наявності в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку ґрунтуються на матеріалах дисциплінарної справи, є вмотивованими та такими, що відповідають вимогам ст.ст. 34, 41 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", в зв'язку з чим рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 26 квітня 2016 року у справі № 392/15 про застосування до адвоката ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді "попередження" є правомірним та відсутні підстави для його скасування.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 11 лютого 2019 року.
Головуючий : Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко
