Справа № 815/3013/16
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
за участю секретаря: Казарян С.Б.
сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідач : Іванова П.В. (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (65111, АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_1) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (65000, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Жуковського, будинок 23, квартира 1,1-А; код ЄДРПОУ 23861029) про визнання протиправним та скасування рішення від 26.04.2016р. у справі № 392/15, -
На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, в якому позивач, уточнивши позовні вимоги, просив: визнати протиправним і скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 26 квітня 2016 року у справі № 392/15 про застосування до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді "попередження".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 26.04.2016р. у справі № 392/15 (реєстраційний № 392/1/14-2/2016), яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді «попередження», є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням вимог ст.ст. 28, 29, 33, 34, 35, 36, 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Так, позивач зазначив, що відсутні будь-які підстави стверджувати, що останнім порушено вимоги Правил адвокатської етики. При наданні правової допомоги своєму клієнту ОСОБА_3 та його сину він виконав свої обов'язки належним чином, своєчасно попередив останнього про розірвання з ним договору про надання правової допомоги, а ч.2 ст. 33 Правил адвокатської етики не передбачено вимог щодо письмового повідомлення про розірвання договору. Будь-які слідчі дії в межах кримінального провадження № 1201217002000021 не проводились, та останнє закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, у зв'язку з чим доводи про неявку адвоката до слідчого на неодноразові виклики вважає необґрунтованими. Розірвання договору в письмовій формі не передбачено ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відтак позивач вважає безпідставними висновки Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про порушення ним вимог ст. 36, ч.2 ст. 33 Правил адвокатської етики, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Позивач також акцентував увагу на тому, що відповідачем не було встановлено дати можливого вчинення дисциплінарного проступку, відтак, оскільки спірні правовідносини виникли 12.02.2015р., строк притягнення до дисциплінарної відповідальності сплинув 12.02.2016р.
Відповідач в обґрунтування правової позиції зазначив, що Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області проведено перевірку доводів, зазначених у скарзі ОСОБА_3, повно, всебічно та об'єктивно, з урахуванням пояснень сторін та наданих ними документів. У ході перевірки встановлено, що адвокат ОСОБА_1 в односторонньому порядку розірвав договір про надання правової допомоги, чим порушив вимоги ч.2 ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Адвокатом не було надано до КДКА Одеської області будь-яких документів на підтвердження факту розірвання договору про надання правової допомоги в письмовій формі та своєчасного повідомлення клієнта про намір або розірвання цього договору. Також адвокатом не надано жодних доказів щодо виконання ним вимог Правил адвокатської етики при розірванні договору про надання правової допомоги з клієнтом ОСОБА_3, не надано жодних підтверджень передачі адвокатом документів своєму клієнту. Враховуючи наведене, на думку відповідача, позивач допустив порушення ст.ст. 28, 32, 33, 36 Правил адвокатської етики, які послугували підставою для притягнення його до відповідальності, відтак рішення КДКА Одеської області від 26.04.2016р. стосовно адвоката ОСОБА_1 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства з дотриманням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з'їздом адвокатів України від 17.11.2012р.
Ухвалою суду від 08.07.2016р. позивачу поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом; відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 14.07.2016р. за клопотанням позивача зупинено провадження по справі та призначено наступне судове засідання на 06.09.2016 р. 16 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 06.09.2016 р. у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі відмовлено; призначено наступне судове засідання на 21.09.2016 р. на 15 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 21.09.2016 р. зупинено провадження по справі та призначено судове засідання на 11.10.2016 р. на 12 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 11.10.2016 р. зупинено провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 826/6231/16, яка перебуває на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва, за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання протиправним та скасування рішення № І-008/2016 від 27.01.2016 р., яким скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 25.08.2015 р. про відмову у відкритті дисциплінарного провадження.
Ухвалою суду від 14.06.2018р. поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 14.06.2018р. призначено проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено підготовче засідання по справі на 11.07.2018 р. об 11 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 11.07.2018 р. за клопотанням представника відповідача продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; відкладено підготовче засідання по справі на 29.08.2018 р. на 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 29.08.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.09.2018 р. 09 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 10.09.2018 р. підготовче провадження у справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.10.2018 р. о 15 год. 15 хв.
Ухвалою суду від 01.10.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 03.10.2018 р. 16 год. 30 хв.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
У відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Суд зазначає, що 15.12.2017 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017р., котрим КАС України викладено в новій редакції.
Відтак, справу розглянуто в порядку загального позового провадження, керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 р.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 має адвокатське свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю № 1536, видане 02.03.2007р. Одеською обласною КДКА.
16.04.2015р. до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області надійшла скарга ОСОБА_3 стосовно дій адвоката ОСОБА_1 (а.с. 215-222).
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 25.08.2015р. відмовлено у порушенні дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1, яка надійшла до комісії 16.04.2015р. від ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку (а.с. 260-265).
Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №1-008/2016 від 27.01.2016р. скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 25.08.2015р. про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1; направлено матеріали справи до КДКА Одеської області на стадію розгляду дисциплінарної справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018р. у справі № 826/6231/16 позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання протиправним та скасування рішення залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018р. у справі № 826/6231/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018р. - без змін.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 26.04.2016р. у справі № 392/15 (реєстраційний № 392/1/14-2/2016) притягнуто адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1536, видане 02.03.2007р. за рішенням КДКА Одеської області) до дисциплінарної відповідальності; застосовано до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді «попередження» (а.с. 38-44).
Позивач вважає протиправним зазначене рішення та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, в зв'язку з чим звернувся до суду з позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
За приписами ч.2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату забороняється: 1) використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; 2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб; 3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта; 4) відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку (ч.2 ст. 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно з ч.1 ст. 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.
Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.
Відповідно до приписів ч.ч. 2, 3 ст. 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення у дисциплінарній справі приймається за відсутності адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката. Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, який проводив перевірку відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, не бере участь у голосуванні. Рішення оголошується на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Копія рішення надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення.
Згідно з ч.1 ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з'їздом адвокатів України 17.11.2012р., Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №268 від 17.12.2013р. та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів розроблено Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, що затверджене рішенням Ради адвокатів України №120 від 30.08.2014 р. (далі - Положення № 120).
Приписами п.п. 2, 3 Положення № 120 (у редакцій на час здійснення дисциплінарного провадження щодо позивача) встановлено, що дисциплінарним провадженням визнається процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознаки дисциплінарного проступку.
Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише в порядку дисциплінарного провадження, з підстав вчинення ним дисциплінарного проступку, види якого передбачені статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У скарзі ОСОБА_3 стверджувалось, що адвокатом ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги у кримінальному провадженні № 1201217002000021 із скаржником ОСОБА_3, а також із його сином ОСОБА_4 як потерпілими. За твердженнями скаржника, ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування належної правової допомоги йому та його сину не надав: багаторазово в період часу з жовтня 2014 року по лютий 2015 року не з'являвся без будь-яких поважних причин в узгоджений із ним та слідчим день та час для вчинення процесуальних дій, що підтверджується рапортами слідчого; тривалий період часу з травня 2014 року по лютий 2015 року не заявляв письмових клопотань про призначення у кримінальному провадженні хіміко-криміналістичних експертиз, рекомендації про призначення яких містяться в ухвалах апеляційного суду Одеської області від 17.12.2012р. та Приморського районного суду м. Одеси від 14.04.2014 р. Скаржник стверджував, що взаємної згоди на розірвання договору між ним та адвокатом ОСОБА_1 не було та в лютому 2015 р. він багаторазово телефонував адвокату, що підтверджується скріншотом журналу дзвінків в телефоні скаржника, на які адвокат ОСОБА_1 не відповів жодного разу, а тому такої домовленості було досягнуто внаслідок відсутності між ними розмови щодо розірвання договору по телефону і тим більш при особистій зустрічі.
Скаржник акцентував увагу на тому, що про розірвання договору про надання правової допомоги йому стало відомо від слідчого 20.02.2015 р. із письмового повідомлення адвоката ОСОБА_1 від 16.02.2015 р.
Також скаржником акцентовано увагу, що договір № 28 від 28.10.2014 р. про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 його синові ОСОБА_4 як потерпілому у кримінальному провадженні № 12012170020000021 на стадії досудового розслідування також не розірвано.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області (справа №392/15), за наслідками перевірки відомостей, викладених у скарзі ОСОБА_3 (вх. №104/0/7-15) від 16.04.2015р., стосовно дій адвоката ОСОБА_1, було встановлено, зокрема, що в Провадженні СВ ОМУГУМВС України в Одеській області знаходилось кримінальне провадження №1201217002000021 за ознаками кримінального правопорушення за ст. 128, ч.ч. 1, 3 ст. 321 КК України, у якому статус потерпілих мали ОСОБА_3 та його син ОСОБА_4.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги №12 від 19.05.2014р., предметом якого є здійснення захисту потерпілого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за ст.ст. 128, ч.ч. 1, 3 ст. 321 КК України у слідчому відділі Одеського міського управління ГУМВС в Одеській області (повноваження адвоката не обмежені)(а.с. 226).
Крім того, між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір про надання правової допомоги №28 від 28.10.2014р. (а.с. 227).
16.02.2015р. адвокат ОСОБА_1 через канцелярію СВ ОМУГУМВС України в Одеській області повідомив слідчого Акопян Г.М. про те, що він не є представником потерпілого, оскільки дію договору про надання правової допомоги №12 від 19.05.2014р. між ним та потерпілим ОСОБА_3 припинено. При цьому, як зазначено в оскаржуваному рішенні, адвокат ОСОБА_1 не повідомив про своє рішення, тобто в односторонньому порядку відмовився від нерозірваного договору, з якого витікає, що договір не має обмеження терміну дії.
За наслідками розгляду скарги Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області зроблено висновок про порушення адвокатом ОСОБА_1 вимог ч.2 ст.28, ч.2 ст. 33, ч.1 ст. 36 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з'їздом адвокатів України від 17.11.2012р., ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, які є підставою для притягнення адвоката до відповідальності.
Критерії оцінки етичних аспектів поведінки адвоката визначені Правилами адвокатської етики, затвердженими Установчим з'їздом адвокатів України від 17.11.2012р. (далі - Правила адвокатської етики), норми яких суд застосовує в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених (чинних на час виникнення спірних правовідносин), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; 14 2. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
За приписами ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
За приписами ст.32 Правил адвокатської етики, у договорі про надання правової допомоги має бути передбачено право клієнта в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку. В договорі можуть бути визначені умови виплати гонорару за таких обставин. Адвокат не має права вчиняти тиск на клієнта з метою перешкодити реалізації цього права. Водночас адвокат, котрому став відомий намір клієнта розірвати договір з ним, повинен пояснити клієнту можливі наслідки цього для перспективи подальшого виконання його доручення, з'ясувати причини, що потягли ініціювання клієнтом розірвання договору, і якщо вони пов'язані з помилковим уявленням клієнта про хід захисту (представництва) його інтересів або обумовлені недоліками в захисті (представництві) клієнта адвокатом, які можуть бути усунені, - пояснити це клієнту і обговорити з ним можливість збереження договору, якщо це об'єктивно відповідає інтересам клієнта.
Згідно ч.1 ст. 33 Правил адвокатської етики, адвокат може достроково (до завершення виконання доручення) розірвати договір з клієнтом з таких підстав:
клієнт вчиняє дії, що стосуються суті доручення, на порушення чинного законодавства і відмовляється припинити їх вчинення, незважаючи на роз'яснення адвоката;
клієнт використовує правову допомогу, що йому надається адвокатом, для полегшення вчинення злочину;
клієнт, незважаючи на роз'яснення адвоката, наполягає на досягненні результату, який через нові або нововиявлені обставини, є об'єктивно недосяжним;
клієнт грубо порушує обов'язки, взяті ним на себе згідно з договором про надання правової допомоги;
належне виконання доручення стає неможливим через дії клієнта, що вчиняються ним всупереч порадам адвоката;
клієнт вчиняє дії, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію адвоката; 1.7.клієнт не погоджується погашати фактичні видатки, якщо вони є необхідними для подальшого виконання доручення;
фізичний або психологічний стан адвоката позбавляє його можливості належним чином продовжувати виконання доручення; в цьому випадку адвокат зобов'язаний вжити всіх доступних йому заходів для запобігання порушення законних інтересів клієнта і забезпеченню подальшого представництва клієнта іншим адвокатом;
в інших випадках, передбачених цими Правилами, законодавством України або договором про надання правової допомоги.
Відповідно до ч.2 ст. 33 Правил адвокатської етики, у всіх випадках розірвання договору за ініціативою адвоката він зобов'язаний попередити про це клієнта протягом розумного часу, пояснити йому причини розірвання договору, пересвідчитись, що вони об'єктивно або суб'єктивно, виходячи з позиції, зайнятої клієнтом, не можуть бути усунені, і вжити розумно необхідних заходів для захисту законних інтересів клієнта.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки доводів ОСОБА_3, наведених у скарзі, Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області встановлено, що адвокат ОСОБА_1, прийнявши рішення про розірвання договору з клієнтом про надання правової допомоги, розірвав його в односторонньому порядку та в порушення вимог ч.2 ст. 33 Правил адвокатської етики не повідомив у письмовій формі свого клієнта.
Після неодноразового виклику адвоката ОСОБА_1 до слідчого для проведення слідчих дій по кримінальному провадженню, адвокатом ОСОБА_1 через канцелярію подано слідчому СВ Приморського ВП ГУНП в Одеській області Акопяну Г.М. заяву про припинення договору про надання правової допомоги. Про припинення договору про надання правової допомоги ОСОБА_3 стало відомо 19.02.2015р. від слідчого.
Адвокатом ОСОБА_1 не було надано до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області жодних документів на підтвердження факту розірвання договору про надання правової допомоги в письмовій формі та своєчасного повідомлення клієнта про намір розірвання договору чи про його розірвання. Таких доказів позивачем не надано і до суду та факту розірвання договору про надання правової допомоги з клієнтом належними та допустимими доказами не доведено, встановлених Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області не спростовано.
Доводи позивача про те, що всі документи ним відразу після розірвання договору було передано клієнту не підтверджені жодними доказами. При цьому наданих до суду представником відповідача доказів вбачається, що ОСОБА_3 намагався зв'язатися з адвокатом ОСОБА_1, проте останній не відповідав на його телефонні дзвінки та повідомлення.
Суд відхиляє доводи позивача про не встановлення відповідачем дати вчинення дисциплінарного проступку, що призвело до порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, допущені адвокатом порушення станом на час прийняття оскаржуваного рішення мали триваючий характер. На час розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області скарги ОСОБА_3 та на час прийняття нею оскаржуваного рішення, докази розірвання договорів про надання правової допомоги №12 від 19.05.2014р. та 28 від 28.10.2014р., укладених між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 відсутні.
Факту належного виконання умов договору про надання правової допомоги матеріали справи не містять.
Також в матеріалах справи відсутні докази того, що договір про надання правової допомоги було достроково припинено за взаємною згодою сторін або розірвано на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором, як того вимагали приписи ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Доводи позивача про розірвання договору про надання правової допомоги, укладеного із ОСОБА_3 не обґрунтовані та не узгоджуються з приписами ст. 654 ЦК України, відповідно до якої зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Договір про надання правової допомоги №12 від 19.05.2014р. (а.с. 226) між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено у письмовій формі, проте доказів його розірвання в такій самій формі до суду не надано.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та матеріали справи, суд дійшов до переконання, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач мав достатній обсяг визначених законодавством документів для його прийняття, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія; своєчасно, тобто протягом розумного строку, а тому протиправності в діях відповідача судом не встановлено.
Беручи до уваги вищевикладені обставини, суд вважає, що висновки дисциплінарної палати КДКА Одеської області щодо наявності в діях адвоката ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку ґрунтуються на матеріалах дисциплінарної справи, є вмотивованими та такими, що відповідають вимогам ст.ст. 34, 41 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", в зв'язку з чим рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 26 квітня 2016 року у справі № 392/15 про застосування до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді "попередження" є правомірним та відсутні підстави для його скасування.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно дост. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (65111, АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_1) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (65000, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Жуковського, будинок 23, квартира 1,1-А; код ЄДРПОУ 23861029) про визнання протиправним та скасування рішення від 26.04.2016р. у справі № 392/15,- відмовити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.10.2018 р.
Суддя : Г.П. Самойлюк
.
