ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2017 Справа № 917/1739/17
Господарський суд Полтавської області
в складі головуючого судді Кульбако М.М.,
за участю представників:
від позивача: Шинкаренко Н.М.,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області,
пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
до Фізичної особи-підприємця Трохимчук Марини Сергіївни,
АДРЕСА_2
про стягнення збитків в сумі 174 014,95 грн.,
В С Т А Н О В И В :
Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Трохимчук Марини Сергіївни про стягнення 174 014,95 грн. збитків, заподіяній територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства.
Ухвалою суду від 23.10.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.11.2017.
28.11.2017 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій зазначає, що за позовною вимогою на суму 106 685,17 грн. за період з 01.09.2010 до 09.09.2014, яка входить до розміру заявлених вимог (174 014,95 грн.) сплинув строк позовної давності (вх. №14517); заперечення проти позову, в яких вказує, що Акт по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок земельного законодавства від 06.04.2017, що затверджений рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29.05.2017 року №484 - не є належним та допустимим доказом, в розумінні положення ст. 34 ГПК України (вх. №14518).
В судовому засіданні 11.12.2017 представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на користування відповідачем земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у м. Кременчук без правовстановлюючих документів.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву, посилаючись, зокрема, на те, що акт по визначенню та відшкодуванню збитків від 06.04.2017 року не є належним та допустимим доказом по справі.
Крім того, відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності стосовно спливу строку позовної давності щодо відшкодування позивачу шкоди за користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів р.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 03.06.2005 згідно договору купівлі-продажу частини будівель та споруд промбази, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., Фізична особа-підприємець Трохимчук Марина Сергіївна (відповідач) набула право власності на частину будівель та споруд промбази, що розташовані по АДРЕСА_1 (а.с. 14).
18.10.2005 між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ФОП Трохимчук Мариною Сергіївною було укладено договір оренди землі стосовно земельної ділянки загальною площею 0,1986 га, для експлуатації та обслуговування складських приміщень по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1), строком до 01.09.2010. 02.12.2008 між сторонами укладено додаткову угоду до зазначеного договору оренди землі.
Відповідно договору купівлі-продажу частини будівель та споруд промбази, від 07.04.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., фізична особа-підприємець Трохимчук Марина Сергіївна продала, а фізична особа-підприємець Лущ Микола Михайлович купив частину будівель та споруд промбази, розташованих по АДРЕСА_1, що в цілому складається з: складу літ. Б, площею 283,6 кв.м., складу літ. Б1, площею 133,4, які знаходяться на земельній ділянці площею 0,1986 га, у власність покупця перейшло: приміщення №8 складу літ. Б1, площею 119,9 кв.м., приміщення № 3 складу літ. Б1, площею 13,5 кв.м, загальною площею 133,4.
26.02.2010 згідно договору купівлі-продажу частини будівель та споруд промбази шляхом викупу, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального, округу Полтавської області Ганночкою В.М., фізична особа-підприємець Трохимчук Марина Сергіївна продала, а фізична особа-підприємець Сучков Андрій Віталійович набув у власність частину будівель та споруд промбази, по АДРЕСА_1, що в цілому складається з складу літ. Б, загальною площею 283,6 кв.м. розташовану на земельній ділянці площею 0,1986 га (кадастровий номер НОМЕР_1), у власність покупця перейшло: приміщення 1-5 пл. 272,1 кв.м, приміщення 1-4 пл. 11,5 кв.м, загальною площею 283,6 кв.м.
31.08.2010 відповідачем було подано заяву на видачу рішення міської ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28.12.2010 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці», фізичній особі-підприємцю Трохимчук Марині Сергіївні надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1366 га для експлуатації та обслуговування частини будівель та споруд промбази та будівництва адміністративно-складських приміщень по АДРЕСА_1.
11.09.2013 відповідачем було подано заяву про видачу рішення міської ради про надання згоди на поділ чи об'єднання земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 23.12.2015 «Про надання згоди на поділ (об'єднання) земельних ділянок в м. Кременчуці» ФОП Трохимчик М.С. надано згоду на поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1, у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно. Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.05.2016 року «Про погодження технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок в м. Кременчуці», погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1986 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_1) для експлуатації та обслуговування частини будівель та споруд промбази по АДРЕСА_1 на чотири земельні ділянки.
19.08.2016 відповідач звернувся до Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявою про видачу рішення про передачу в оренду та передачу в постійне користування земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності для експлуатації та обслуговування частини будівель та споруд промбази по АДРЕСА_1 строком на 15 років.
Розглянувши вищезазначене звернення рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 27.09.2016 «Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці», ФОП Трохимчук Марині Сергіївні, передано за умов виконання п. 4.2 цього рішення, в оренду строком на 15 (п'ятнадцять) років земельну ділянку площею 1366 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_2) для експлуатації та обслуговування частини будівель та споруд промбази та будівництва адміністративно-складських приміщень по АДРЕСА_1.
Вищезазначеним рішенням встановлено плату за землю в розмірі 3% від грошової оцінки землі щорічно.
Також, п. 4.2. вищезазначеного рішення відповідача зобов'язано оформити право користування земельною ділянкою площею 1366 кв.м для експлуатації та обслуговування частини будівель та споруд промбази та будівництва адміністративно-складських приміщень по АДРЕСА_1.
Позивач стверджує, що відповідач так і не оформив в установленому законом порядку право користування земельною ділянкою. Так, у період з 01.09.2010 по 27.09.2016 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об'єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29.05.2017 за №484 «Про затвердження акта комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1» затверджено акт комісії від 06.04.2017 по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, за користування земельною ділянкою загальною площею 1486 кв.м по АДРЕСА_1, нанесених Трохимчук Мариною Сергіївною Кременчуцькій міській раді Полтавської області, у зв'язку з порушенням земельного законодавства за період з 01.09.2010 по 27.09.2016 у сумі 174 014,95 грн.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 23.06.2016 за №544 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 07.12.2007 №1229 «Про утворення комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства», внесено зміни до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 07.12.2007 №1229 «Про утворення комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства» та затверджено склад комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства в новій редакції.
Відповідно до Положення основним завданням комісії є зокрема, відшкодування збитків заподіяних вилученням або тимчасовим заняттям земельних ділянок, що належать територіальній громаді міста.
Листом 09.06.2017 за вих. №01-50/1212 відповідачу було запропоновано добровільно відшкодувати Кременчуцькій міській раді Полтавської області визначені збитки за використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства, проте вказані збитки останнім сплачені не були, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з фізичної особи підприємця Трохимчук Марини Сергіївни збитків у розмірі 174 014,95 грн., які нараховані за період з 01.09.2010 по 27.09.2016, у зв'язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів на підставі статті 22 Цивільного кодексу України.
Однак, як стверджує позивач, відповідачем не відшкодовано завдані збитки, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.
За приписами статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст до яких, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Відповідно до ч. 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Згідно з ч. 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу приписів ч. ч. 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
В статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").
Згідно з пп. д) ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття.
Відповідно до п. 5 зазначеного Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка завдала збитки. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на акт комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства від 06.04.2017, який затверджений рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29.05.2017 №484, відповідно до якого розмір збитків, завданих власнику землі становить 174 014,95 грн.
З наданого розрахунку вбачається, що площа земельної ділянки на яку нараховувались збитки становить 1486,00 га.
Як вбачається з матеріалів справи, земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 поділено на чотири земельні ділянки, з яких площею 1366 кв.м перебуває у власності відповідача.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивачем не доведено розмір заявлених у позові збитків, що нараховані відповідно до акту від 06.04.2017.
Відтак, збитки в розмірі 174 014,95 грн. позивачем не обґрунтовані та визнані судом такими, що не підлягають до задоволення.
Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Поряд з цим відповідачем було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.
Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).
Частиною третьою статті 267 зазначеного Кодексу передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, як це визначено частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України.
Враховуючи рекомендації, викладені у п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи. Тобто, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Таким чином, правила спливу позовної давності суд не застосовує, оскільки позивачем не обгунтовано розмір заявлених до стягнення збитків, що і слугувало підставою для відмови у позові, а тому у суду відсутні підстави для відмови у позові у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.
Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом 10 днів.
Суддя Кульбако М.М.
