Ухвала
16 січня 2019 року
м. Київ
справа № 183/262/17
провадження № 61-41932св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,
Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану адвокатом Ямковим Віктором Феофановичем, на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» (далі - ТОВ «Агро-Віта 2000») про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 5,380 га, укладеного 12 березня 2012 року.
Позовна заява мотивована тим, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,380 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. 10 березня
2012 року між ОСОБА_4 (орендодавцем) та ТОВ «Агро-Віта 2000» (орендарем) було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області
24 вересня 2012 року за №122328604000-180. Згідно умов договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на сім років з переважним правом Орендаря на поновлення договору оренди на новий строк.
Відповідно до пункту 5 вказаного договору відповідач зобов`язався сплачувати позивачу щорічно орендну плату у грошовій формі у розмірі 4,00 % від грошової оцінки землі, що на момент укладання договору становить суму
5 001,00 грн, а також проводити безкоштовну поставку 1 т соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до
0,40 га, та сплачувати податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати, проводити розрахунок з орендної плати до 31 грудня поточного року. Вказує, що відповідачем проводилась грошова виплата орендної плати без урахування індексації, тобто не в повному розмірі, а виплата орендної плати за період з 2012 до 2016 року в частині безкоштовної поставки 1 т соломи до садиби орендодавця, послуги по обробітку присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га (оранка та культивація) взагалі не проводилася. Невиплата орендної плати у вигляді безкоштовної поставки соломи та послуг по обробітку присадибної ділянки для позивача є вкрай важливим та необхідним, враховуючи те, що вона проживає в сільській місцевості, має підсобне господарство (утримує велику рогату худобу, свиней, птицю та іншу худобу) та присадибну ділянку, на якій вирощує сільськогосподарську продукцію для власного споживання та саме за рахунок ведення підсобного сільськогосподарського виробництва позивач забезпечує себе та свою родину як продуктами харчування, так і коштами (за рахунок реалізації надлишків сільськогосподарської продукції). Невиконання відповідачем свого обов'язку щодо поставки соломи та обробітку присадибної ділянки (оранки, культивації) створило несприятливі умови для позивача, оскільки вона була змушена нести додаткові витрати на обробіток землі та придбання соломи. Вказані дії відповідача позивач розцінює як систематичну несплату орендної плати.
У зв'язку з викладеним просила договір оренди землі від 10 березня 2012 року, укладений між нею та ТОВ «Агро-Віта 2000» розірвати.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 5,380 га (кадастровий номер НОМЕР_1), укладений 10 березня 2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агро-Віта 2000», зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області
24 вересня 2012 року за № 122328604000-180.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку з несплатою орендної плати за 2012-2016 роки в частині оранки та культивації присадибної ділянки та поставки 1 т соломи до садиби орендодавця наявні правові підстави для розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами.Доводи відповідача стосовно відсутності звернень позивача до нього за отриманням соломи, та неповідомлення про необхідність проведення оранки та культивації присадибної ділянки не можуть бути підставами для невиконання ТОВ «Агро-Віта 2000» умов договору, оскільки такі звернення не передбачені умовами договору та не свідчать про відсутність вини відповідача в невиконанні умов договору. Посилання представника відповідача на те, що оранка та культивація присадибної ділянки орендодавця не входить ні до однієї з форм орендної плати, передбачених Договором, а є додатковою безкоштовною послугою також спростовуються змістом самого договору оренди землі
(пункт 5).
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня
2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Агро-Віта 2000» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ «Агро-Віта 2000» про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ТОВ «Агро-Віта 2000»виконувало свої обов'язки за договором оренди землі належним чином: сплачувало орендну плату в грошовій та натуральній формі за погодженням із позивачем. Доводи позовної заяви стосовно того, що відповідачем не виплачено позивачу за 2013-2016 роки орендну плату в повному обсязі, спростовуються наданою відповідачем довідкою про розмір нарахованої та фактично виплаченої орендної плати, а також копіями відомостей про виплату орендної плати. Також судом апеляційної інстанції зазначено, що договором оренди земельної ділянки не передбачено обов'язку відповідача щорічно, або у певний період (періоди) року здійснювати поставку соломи до садиби орендодавця, а лише передбачено послуги транспортування соломи (завезення) у випадку її придбання чи здобуття у будь-який інший спосіб. За звичаями ділового обороту, які сформувались та стабільно існують протягом тривалого часу, безкоштовне завезення соломи до садиб, безкоштовні оранка та/або культивація присадибних земельних ділянок орендодавців здійснюються орендарем на підставі відповідної заявки кожного орендодавця; процедура подання таких заявок безпосередньо у договорі оренди не передбачена, однак є загальновідомою для орендодавців. Однак в матеріалах справи відсутні докази відмови (або не реагування) відповідача виконати умови договору оренди щодо безкоштовного завезення соломи до садиби орендодавцята безкоштовної оранки або культивації присадибної земельної ділянки. Доказів звернення ОСОБА_4 до ТОВ «Агро-Віта 2000» із заявкою на завезення соломи, безкоштовної оранки або культивації присадибної земельної ділянки до суду надано не було. Враховуючи відсутність факту звернення позивача до відповідача із заявкою про безкоштовне завезення соломи до садиби чи безкоштовну оранку та/або культивацію присадибної земельної ділянки у оспорюваний період, позовні вимоги ОСОБА_4 є недоведеними.
08 серпня 2018 року ОСОБА_4, через свого адвоката Ямкова В. Ф., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції на підставі встановлених судом першої інстанції обставин дійшов помилкового висновку, що несплата орендної плати у відробітковій та натуральній формі не є істотним порушенням умов договору лише через відсутність звернення позивача до відповідача із вимогами про проведення оранки, культивації присадибної земельної ділянки, а також щодо завезення соломи до його садиби. Доходи позивача, отримані ним від передачі його земельної ділянки в оренду відповідачу, доходи від сільськогосподарського виробництва на власній присадибній ділянці, є засобами існування для неї та членів її сім'ї. Зазначає, що підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
17 жовтня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
У справі, яка переглядається, судами установлено, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,380 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а. с. 7).
Також позивачу на праві власності належить присадибна ділянка, площею
0,34 га, розташована за адресою: вул. Паркова, с. Надеждівка Новомосковського району Дніпропетровської області (а. с. 35).
10 березня 2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агро-Віта 2000» було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області 24 вересня 2012 року
(а. с. 8-9).
Сторони погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становила - 125 025,00 грн.
Згідно пункту 5 Договору оренди за користування вказаною в договорі земельною ділянкою орендар нараховує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 4,00 % від грошової оцінки землі згідно Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» із змінами від 13 вересня 2002 року та Указу Президента України від
19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», що становить 5001,00 грн., а також проводить безкоштовну поставку 1 тонни соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до
0,40 га та сплачує за орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим Договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством.
Договором також передбачено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку сторони погодили, що розмір орендної плати може бути збільшено на підставі рішення орендаря, прийнятого у формі наказу без укладення додаткової угоди до цього договору.
Крім внесення орендної плати орендар зобов'язується надавати орендодавцю матеріальну допомогу на поховання члена його сім'ї у розмірах та у порядку, установлених самим орендодавцем.
Також за окремим додатковим погодженням сторін орендна плата може вноситися орендарем також у одній із наступних форм та розмірів: або у натуральній формі, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів за вартістю, яка відповідає розміру орендної плати у грошовій формі. Ціна продукції чи товарів погоджується сторонами окремо. Погодження цієї форми орендної плати (переліку товарів чи продукції, кількості, якості, ціни, місця, порядку, строків поставки тощо) здійснюється за усною домовленістю сторін й оформляється підписанням сторонами актів прийняття-передачі, товарних або товаротранспортних накладних. У свою чергу орендар гарантує поставку в рахунок виплати орендної плати орендодавцю зерна та іншої сільськогосподарської продукції за цінами реалізації на момент поставки; або відробітковій формі, за якою види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт визначаються та погоджуються за усною домовленістю сторін й підтверджуються актами передачі-прийняття виконаних робіт чи наданих послуг, підписання яких сторонами і є таким додатковим погодженням. Відробіткова форма, оцінена у гривнях, не повинна перевищувати розмір грошової, згідно з цим договором.
Відповідно до пункту 7 вказаного договору орендна плата вноситься до
31 грудня поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.
Згідно з пунктом 9 цього договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення.
З довідки відповідача за підписом головного бухгалтера та керівника підприємства вбачається, що відповідачем позивачу нараховано орендну плату: за 2013 рік - в розмірі 4,69%, що складає 5 884,00 гривні, утримано ПДФО 15% - 882,60 грн, до виплати 5 001,40 гривня; за 2014 рік - в розмірі 4,69%, що складає 5 884,00 грн, утримано ПДФО 15% - 882,60 грн, до виплати 5 001,40 грн; за 2015 рік - в розмірі 4%, що складає 7 349,00 грн, утримано ПДФО 15% - 1 102,35 грн, військовий збір 1,5% - 1 10,24 грн, до виплати 6 136,95 грн, за 2016 рік - в розмірі 5,5%, що складає 10 338,37 грн, утримано ПДФО 15% - 1 860,91 грн, військовий збір 1,5% - 155,08 грн, до виплати 8 322,38 грн.
За період з 2013 року до 2016 року позивачу фактично виплачено орендної плати: за 2013 рік - 31 липня 2013 року - 300,00 грн в натуральній формі (цукор); 08 серпня 2013 року - 5 000,00 грн в грошовій формі; за 2014 рік - 10 грудня 2014 року - 5 001,00 грн в грошовій формі; за 2015 рік - 10 лютого 2016 року -
6 136,00 грн в грошовій формі; за 2016 рік - 07 листопада 2016 року - 8 322,00 грн в грошовій формі (а. с. 40-43).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з положеннями статтей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз вище вказаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Як встановлено судами та вбачається з самого договору оренди землі, позивач та відповідач у пункті 5 договору погодили три основні складові орендної плати за оспорюваним договором, а саме: орендна плата у грошовій формі 4,00 % від грошової оцінки землі; безкоштовна поставка 1 тонни соломи до садиби орендодавця та оранка і культивація присадибної ділянки орендодавця
до 0,40 га.
Однак в порушення умов вказаного договору орендарем здійнювалася орендна плата лише у грошовій формі (з простроченням такої виплати), а орендна плата у натуральній та відбірковій формах, а саме в частині оранки та/або культивації присадибної ділянки позивача, та поставки їй 1 тони соломи до садиби не здійснювалася, що свідчить про систематичну несплату в цій частині орендної плати, визначеної договором.
Таким чином, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку, що систематична несплата орендної плати у відробітковій та натуральній формі (оранка, культивації присадибної земельної ділянки та поставка 1 тонни соломи до садиби орендодавця) не є істотними порушеннями умов договору через відсутність звернення позивача до відповідача із вимогами про їх виплату.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року, прийнятій за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_7, в особі представника ОСОБА_8, на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 до фермерського господарства «Меркурій Б» про розірвання договору оренди землі, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що виплата орендної плати у меншому розмірі, ніж встановлено в договорі оренди землі, не свідчить про систематичність несплати відповідачем орендної плати, та сплата орендної плати в меншому розмірі не може бути підставою для розірвання договору оренди землі (справа № 484/3687/16, провадження № 61-33165св18).
Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення положень пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вирішення цих правових питань з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах викликає необхідність формування єдиної правозастосовної практики, що підлягає вирішенню Обєднаною Палатою Касаційного цивільного суду.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 183/262/17(провадження № 61-41932св18) за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» про розірвання договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану адвокатом Ямковим Віктором Феофановичем, на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик
