Постанова

Іменем України

23 січня 2019 р.

м. Київ

Справа № 757/30909/16-к

Провадження № 51-1766км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини:

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 28 січня 2005 року ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 25 жовтня 2002 року, яким ОСОБА_6 було засуджено за ч. 3 ст. 142 КК 1960 р. (в редакції 1992 р.), п. п. «а», «з» ст. 93 КК 1960 р. (в редакції 1996 р.), ст. 263 КК до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, та визнано касаційну скаргу такою, що не підлягає розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду м. Севастополя від 28 січня 2005 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_6 , а ухвалу районного суду без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог кримінального процесуального закону не дав відповіді на всі доводи апеляційної скарги засудженого, не навів мотивів на їх спростування.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та захисник у судовому засіданні доповнили касаційну скаргу і просили скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року.

Прокурор підтримав касаційну скаргу засудженого з доповненнями до неї.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , порушуючи питання про скасування ухвали місцевого суду, в обґрунтування своїх вимог зазначав, що рішення суду першої інстанції постановлено неналежним судом, крім того, зазначене судове рішення не передбачено кримінальним процесуальним законом, що ухвала про відкриття провадження за заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами йому не направлялась і він не був належним чином повідомлений про час розгляду його заяви.

Перевіривши зазначені доводи, Верховний Суд вважає, що доводи засудженого, наведені у касаційній скарзі щодо незаконності складу суду першої інстанції є обґрунтованими.

За змістом положень ст. 464 КПК суддя перевіряє відповідність заяви вимогам КПК та вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

Відповідно до вимог ст. 466 КПК заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом згідно з правилами, передбаченими КПК для кримінального провадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд, тобто у тому числі і відповідно до вимог, встановлених ст. 31 КПК, щодо складу суду.

На час подання заяви ОСОБА_8 до Печерського районного суду м. Києва діяли норми ч. 7 ст. 31 КПК, відповідно до яких перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснює суд у такому самому кількісному складі, в якому їх було ухвалено (одноособово чи колегіально).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка міститься в постанові від 03липня 2018 року (№703/6113/15-к), викладена в ч. 7 ст. 31 КПК вимога щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами судом «у такому самому кількісному складі» означає, що такий розгляд може бути здійснено одноособово або колегіально відповідно.

Іншими словами, перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених колегіально, здійснюється в судовому засіданні так само колегіально. При цьому за змістом ст.464 КПК головуючий суддя одноособово може вирішувати лише питання щодо відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

Разом із тим, зазначені вимоги кримінального процесуального закону були залишені поза увагою як судом першої інстанції, так і апеляційним судом.

Так, ухвала Апеляційного суду м. Севастополя від 28 січня 2005 року, якою ОСОБА_9 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 25 жовтня 2002 року і про перегляд за нововиявленими обставинами якої засуджений порушує питання, була постановлена колегіально.

Однак, відкривши провадження за заявою ОСОБА_10 про перегляд указаного судового рішення за нововиявленими обставинами та розглянувши її в судовому засіданні, суддя Печерського районного суду м. Києва за результатами цього розгляду одноособово постановив ухвалу 03 березня 2017 року, чим порушив вимоги ч. 7 ст. 31 КПК (у редакції, що діяла на час розгляду).

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалено незаконним складом суду.

Поряд з наведеним Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що доводи касаційної скарги засудженого щодо невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК також є слушними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Разом з тим вказаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали фактично не виконав.

Так, апеляційний суд, навівши в ухвалі певні мотиви на спростування доводів апеляційної скарги щодо ненаправлення засудженому ухвали про відкриття провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами та щодо неналежного повідомлення про час розгляду заяви засудженого, інші доводи апеляційної скарги залишив поза увагою, зазначивши лише, що «розгляд заяви ОСОБА_6 здійснювався судом першої інстанції з дотриманням положень Глави34КПК України, будь-яких порушень процесуального закону колегією суддів не встановлено, а всі доводи апелянта, які він наводить в апеляційній скарзі як істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, є надуманими, оскільки суперечать матеріалам провадження та положенням процесуального закону», а також, що судом першої інстанції «прийнято судове рішення, передбачене ст.467КПК, яке відповідає вимогам ст. 370 КПК».

При цьому обґрунтованих мотивів, з яких апеляційний суд дійшов такого висновку, з відповідним посиланням на конкретні норми кримінального процесуального закону, ухвала апеляційного суду не містить.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга засудженого з доповненнями підлягає задоволенню.

З цих підставСуд постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 з доповненнями до неї задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3