ПОСТАНОВА
Іменем України
03 січня 2019 року м. Кропивницький
справа № 405/1820/17
провадження № 22-ц/4809/114/19
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючий - Дьомич Л.М. (суддя доповідач),
судді - Єгорова С.М.; Карпенко О.Л.
за участю секретаря: Кравченко Я.С.
учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»;
відповідач - ОСОБА_2;
відповідач - ОСОБА_3, представник - адвокат ОСОБА_4;
третя особа - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко Оксана Петрівна;
третя особа - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 6 липня 2018 року у складі судді: Іванової Л.А. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко Оксана Петрівна, ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним,-
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко Оксана Петрівна про визнання недійсним договору дарування квартири № 5, що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна 27 м. Кіровоград, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. та зареєстрований за № 2648.
В обґрунтування зазначено, що 27 жовтня 2011 року між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ПАТ «Креатив» укладено кредитний договір № WCLоаn/05759. За умовами якого Банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з максимальним лімітом в сумі 7 000 000,00 доларів США на строк з 27 жовтня 2011 року по 27 лютого 2013 року, в обмін на зобов'язання позичальника використати кредит за цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі повернути його та сплатити Банку нараховані за користування кредитом проценти, а також належним чином виконувати інші зобов'язання.
В цей же день, тобто 27 жовтня 2011 року, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та відповідачем у цій справі ОСОБА_2 укладено договір поруки № WCLоаn/05759/guar-2.
Умови договору позичальником не виконувались, була порушена справа про стягнення заборгованості за кредитним договором і рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 червня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2016 року, стягнуто з позичальника ОСОБА_2 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 239 987,97 доларів США та судовий збір в розмірі 3 654,00 грн.
8 жовтня 2015 року, тобто через місяць після відкриття провадження у цивільній справі № 405/6223/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка є його матір'ю, укладено договір дарування квартири № 5, що знаходиться в м. Кіровограді по вул. Гагаріна 27, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. та зареєстрований в реєстрі за номером 2648.
Проте, укладений правочин є фіктивним та таким, що порушує законні права ПАТ «Піреус Банк МКБ». Оскільки дії сторін під час його укладення були направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а на фіктивний перехід права власності на квартиру, з метою приховання цього майна від звернення стягнення в рахунок виконання рішення суду про стягнення з поручителя грошових коштів, що є підставою для визнання договору дарування недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.
Крім того, при укладенні правочину не було належним чином перевірено усі необхідні документи, а саме: наявність відчужень та заборон в реєстрі щодо предмета дарування, відповідність положенням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» висновку про експертну грошову оцінку, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «АН Експерт» 5 жовтня 2015 року, наявність нотаріально посвідченої згоди дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на укладення спірного договору, порушення прав малолітніх дітей відповідача, тобто наявність згоди органів опіки та піклування при вчиненні оспорюваного правочину.
Також в обґрунтування вимоги зазначені положення ч. 1 ст. 232 ЦК, за якою правочин що вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2017 року залучено до участі у розгляді справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 136-137).
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 6 липня 2018 року позов залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що ПАТ «Піреус Банк МКБ» не надано доказів та не доведено підстав передбачених ст. 234 ЦК України для визнання спірного договору дарування фіктивним.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
ПАТ «Піреус Банк МКБ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову. Зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права, не надано належної оцінки всім доказам, які наявні в матеріалах справи, неправильно застосовано норми ст.ст. 203, 232, 234 ЦК України, не з'ясовано в повній мірі обставини укладення спірного правочину та дійсні наміри сторін щодо передання у власність ОСОБА_3 нерухомого майна.
ПАТ «Піреус Банк МКБ» з порушенням строку на апеляційне оскарження подано апеляційну скаргу з зазначенням того, що вона складена без ознайомлення з повним текстом судового рішення. Ухвалою апеляційного суду процесуальний строк поновлений, з врахуванням даних опублікування в ЄДРСР рішення суду першої інстанції.
Позивачем подано доповнення до апеляційної скарги. Вказані доповнення подані в порушення строків визначених ст. 364 ЦПК України та прийняті судом лише як письмові пояснення і в яких зазначено, що ОСОБА_2 було відомо про звернення АТ «Піреус Банк МКБ» до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором. Спірний договір дарування укладено через місяць після відкриття провадження у справі. Відповідач, передбачаючи негативні наслідки для себе, оскільки у випадку виконання судового рішення було б реалізовано його майно, в тому числі і спірна квартира, вчинив дії з метою відчуження даної нерухомості та переходу права власності до іншої особи. Спірний правочин укладений відповідачем зі своєю матір'ю. Місцем реєстрації ОСОБА_2 є та ж сама квартира, яку він подарував, що вказує на те, що після укладення правочину відповідач не змінював свого місця реєстрації та продовжує розпоряджатись зазначеною квартирою. На підтвердження своєї позиції АТ «Піреус Банк МКБ» долучив до матеріалів справи відповідну судову практику. На даний час рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_2 не виконано, за відсутністю майна у боржника.
Відзив у встановлений судом строк не подано.
Апеляційне провадження відкрито 22 жовтня 2018 року.
Ухвалою суду за клопотання представника позивача розгляд справи призначено в режимі відеоконференції з Північним апеляційним господарським судом. 26 грудня 2018 року через несправність програми «trueconf», про що складена інформаційна довідка, розгляд справи в режимі відеоконференції не проводився (т. 2 а.с.176). Наступний розгляд відкладено на 3 січня 2019 року.
У визначений час в судове засідання з'явились ОСОБА_7, яка повідомила що є представником ПАТ «Піреус Банк МКБ» та представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4
Судом апеляційної інстанції, перевіряючи відповідно до ч. 4 ст. 217 ЦПК України повноваження представників, встановлено, що строк дії довіреності від 13 серпня 2018 року, на підставі якої ОСОБА_7 представляє інтереси Банку закінчився 31 грудня 2018 року (т. 2 а.с.154). Довіреність з новим строком дії ОСОБА_7 суду не надано як і ордера адвоката, що передбачено частинами 1, 4 ст. 62 ЦПК . Тому приймала участь в справі в якості слухача.
Відповідач та треті особи в судове засідання не з'явились, повідомлені про час та місце розгляду справи. ОСОБА_2 та ОСОБА_6 повідомлялись за зареєстрованим місцем їх проживання, яке підтверджено інформацією наданою на запит суду відділом реєстрації місця проживання особи Міської ради м. Кропивницький та Управлінням ДМС в Кіровоградській області (том 2 а.с. 135-138). Приватним нотаріусом Зубко О. П. подано клопотання про розгляд справи без її участі (т. 2 а.с. 118; 167-168).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_4, який представляє інтереси ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного.
Судом встановлено такі обставини:
8 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 2648. Згідно умов якого ОСОБА_2 як дарувальник передає безоплатно у власність (дарує), а обдаровувана ОСОБА_3 приймає безоплатно у власність (приймає у дар) квартиру під номером 5, що знаходиться в місті Кіровограді по вул. Гагаріна в будинку під номером 27 (т. 1 а.с. 180-183).
Ленінським судом м. Кіровограда 4 вересня 2015 року порушено провадження в цивільній справі № 405/6223/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача ПАТ «Креатив» про стягнення заборгованості.
Рішенням від 7 червня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» 15 239 987,97 доларів США, яка складається із: основної суми кредиту - 15 000 000,00 доларів США та процентів - 239 897,14 доларів США. Також стягнуто судовий збір в розмірі 3 654,00 грн. Рішення суду набрало законної сили 18 жовтня 2016 року (т. 1 а.с. 9-24)
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб.
За ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Частиною 2 статті 719 ЦК України обумовлено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття ( ч. 1 ст.722 ЦК України).
У відповідності до положень ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України, на чому ґрунтується вимога сторони, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які передбачені цим правочином.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз?яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності правових підстав для визнання договору дарування, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним. Оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що правочин вчинений відповідачами із порушенням норм діючого законодавства, тобто не доведено його фіктивності.
Вимогами закону передбачено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака вчинення правочину лише для вигляду повинна бути властива діям обох його сторін. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Публічним акціонерним товариством «Піреус Банк МКБ» не доведено обставин, які б вказували на те, що сторони оспорюваного правочину на момент його вчинення не передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених договором, а їхні дії були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно, з метою приховати це майно від виконання за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.
Спірний правочин укладено в належній формі, сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов.
Згідно пункту 2.1 договору дарування сторони домовились, що під передачею квартири слід вважати отримання обдаровуваною примірника цього договору та ключів від вказаної квартири, після підписання його сторонами. В присутності нотаріуса дарувальник передав обдаровуваній ключі від квартири. Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу квартири обдаровуваній.
Отже, після укладення правочину відбувся фактичний перехід майна. Оскільки, прийняття обдаровуваною ОСОБА_3 від дарувальника ОСОБА_2 примірника договору дарування та комплектів ключів від квартири свідчить про те, що передача майна за договором дарування відбулась, а також про реальне настання правових наслідків, що були обумовлені цим правочином.
В подальшому ОСОБА_3, використовуючи правомочності власника на розпорядження майном, уклала 9 грудня 2016 року з ОСОБА_8 договір оренди (найму) спірної квартири № 5, що знаходиться в будинку № 27 по вулиці Гагаріна у м. Кропивницькому. Даний правочин посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 2017 (т. 1 а.с. 237-240). Квартира передана орендарю за актом прийому-передачі, що є додатком № 1 до договору оренди (найму квартири) (т. 1 а.с. 243)
Тобто, ОСОБА_3 особисто володіючи та розпоряджаючись подарованим майном передала його в оренду третій особі. Крім того, нею сплачуються платежів за житлово-комунальні послуги (т.2 а.с. 33-34). Надані розрахункові книжки, видані на ім'я набувача за договором дарування.
Вказана обставина також підтверджує, що оспорюваний позивачем договір дарування носив реальний характер та був направлений на досягнення правового результату.
Наявність родинних зв'язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також факт реєстрації ОСОБА_2 у подарованій матері квартирі, не свідчать про фіктивність укладеного правочину.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_2 на корить Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» заборгованості за кредитним договором ухвалено 7 червня 2016 року та набрало законної сили 18 жовтня 2016 року, в той час як договір дарування був укладений 8 жовтня 2015 року.
Тобто, на час укладення та посвідчення спірного правочину рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості ухвалено не було, судом лише відкрито 4 вересня 2015 року провадження у справі. Дана ухвала не була вручена боржникові-поручителю, на час спірного правочину, матеріали справи такої інформації не містять. Квартира, зазначена в оспорюваному договорі, не була предметом застави (іпотеки) або іншим чином обтяжена за вищевказаним кредитним зобов'язанням.
Більш того, наявність боргових зобов'язань ОСОБА_2 перед позивачем не є безумовною підставою для обмеження розпорядження ним своїм нерухомим майном.
Правова позиція Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, на яку посилається позивач як на обґрунтування своїх вимог, судом правомірно не прийнята до уваги. Оскільки в справі, що була предметом перегляду суду касаційної інстанції, на час укладення договору відчуження майна вже існувало рішення суду про стягнення з власника цього майна грошових коштів на користь третіх осіб, які не були стороною договору.
Враховуючи вищевикладене, позивачем в порушення вимог процесуального закону не надано належних та допустимих доказів того, шо спірний договір дарування від 08.10.2015 р. укладено між відповідачами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
На час укладення договору дарування право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру ніким не оспорювалось, під арештом, забороною та в іпотеці квартира не перебувала, рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» грошових коштів ухвалено не було, факт обізнаності ОСОБА_2 про наявність боргу та спору в суді позивачем не доведено, у зв'язку з чим на момент укладення правочину були відсутні підстави для заборони власнику розпоряджатися належним йому майном та вчиняти щодо нього (майна) будь-які угоди.
Мотиви позову, що договір дарування суперечить вимогам закону, оскільки відсутня письмова згода дружини власника на відчуження майна та згода органів опіки і піклування є безпідставними, так як дана обставина не впливає і не стосується інтересів даної сторони.
Посилання в позові і в апеляційній скарзі на положення ч.1 ст. 232 ЦК також не заслуговують на увагу, так як за даною нормою встановлення умислу в діях представника є те, що представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання,
а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою
стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для
довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої
домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи
правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю. Спірний правочин укладений,безпосередньо, його учасниками.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права, а відтак є незаконним.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» - залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 6 липня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 14 січня 2019 року.
Головуючий суддя:
Судді:
