ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/17529/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Дегтярьова Ангеліна Володимирівна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Повне товариство "Ломбард "Надія" Письменна Н.Є. і компанія"; 2) ОСОБА_6; 3) ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,
за участю представників:
позивача - Руденко А.С., адвокат;
відповідача - не з'явились;
третьої особи на стороні позивача - не з'явились;
третьої особи-1 на стороні відповідача - не з'явились;
третьої особи-2 на стороні відповідача - не з'явились;
третьої особи-3 на стороні відповідача - ОСОБА_8, адвокат; ОСОБА_9, адвокат,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" (далі - ТОВ ІЦ "Енергомаш") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен" (далі - ТОВ "Тімсен"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Дегтярьова Ангеліна Володимирівна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1)Повне товариство "Ломбард "Надія" Письменна Н.Є. і компанія" (далі - ПТ "Ломбард "Надія" Письменна Н.Є. і компанія"; 2) ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6; 3) ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 14 в літ. "А-8" площею 52,7 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (далі - нерухоме майно), укладеного 06.01.2015 між ТОВ ІЦ "Енергомаш" та ТОВ "Тімсен", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьовою А.В. за реєстровим № 2 (далі - договір купівлі-продажу).
1.2. Позов мотивований тим, що оспорюваний правочин, в силу вимог статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є фіктивним, тобто таким, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались, зокрема, відповідач ухилився від здійснення оплати за договором, а позивач (в особі колишнього керівника) мав намір уникнути звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитом, і обидві сторони діяли з умислом, що згідно з приписами статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. 06.01.2015 між ТОВ ІЦ "Енергомаш" (продавець) та ТОВ "Тімсен" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця нежитлове приміщення 3-го поверху № 14 загальною площею 52,7 м2 в літ. "А-8", що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а покупець - сплатити визначену договором вартість нерухомого майна в сумі 347 735,41 грн, у тому числі 20 % ПДВ у строк до 06.06.2015. Передача нерухомого майна здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками акту приймання-передачі протягом 3 днів після підписання цього договору.
2.2. Станом на 06.01.2015 керівником позивача був ОСОБА_11, який одночасно був керівником ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш" та учасником ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергомаш-Проект" з часткою у статутному капіталі у розмірі 50 %, а керівником ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергомаш-Проект" (учасником якого був директор позивача) станом на момент укладення спірного договору був ОСОБА_12, який в свою чергу був єдиним учасником відповідача.
2.3. 23.02.2016 між відповідачем як продавцем та ОСОБА_6 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець продав, а покупець придбав спірне нежитлове приміщення.
2.4. 11.04.2016 між ОСОБА_6 та Повним Товариством "Ломбард "Надія" Письменна Н.Є і компанія" було укладено договір фінансового кредиту, серія та номер: 11-04-1К. Строк виконання основного зобов'язання - 03.11.2017, розмір основного зобов'язання 560 000 грн.
2.5. 12.04.2016 в рахунок забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором фінансового кредиту було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. Іпотекодержатель - ПТ "Ломбард "Надія" Письменна Н.Є і компанія".
2.6. 10.11.2016 між ОСОБА_6 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І., за умовами якого продавець передав у власність покупця спірне нежитлове приміщення.
2.7. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3, який набув право власності на спірне майно, є одним із засновників (учасників) ПТ "Ломбард "Надія" Письменна Н.Є і компанія" (частка у статутному капіталі становить 20 %) та одним з кінцевих бенефіціарних власників.
2.8. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі № 922/254/15 за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ТОВ "Завод енергетичного машинобудування", ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш", Корпорація "Укренергоінжиніринг", ТОВ "Електромашинобудівельне виробництво", ТОВ "БМУ "Енергомаш" про стягнення 4 185 927,38 грн та 7 433 746,77 доларів США, яке набрало законної сили, позов банку до позивача та заставодавців і іпотекодавців задоволено повністю, зазначені кошти стягнуто солідарно.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 (колегія суддів: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А., Андрієнко В.В.), позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 14 в літ. "А-8" площею 52,7 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, укладений 06.01.2015 між ТОВ ІЦ "Енергомаш" та ТОВ "Тімсен", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьовою А.В. за реєстровим №2.
Рішення обґрунтовані наявністю в діях обох сторін оспорюваного правочину умислу приховати наміри уникнення звернення стягнення на відчужене нерухоме майно під час виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі № 922/254/15 про стягнення заборгованості, а відтак, спірний договір за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що є порушенням частин 1 та 5 статті 203 ЦК України і відповідно до статей 215, 234 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.
4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
4.1. У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог статті 234 ЦК України та зазначає, що позивачем внаслідок реалізації у січні 2015 року ряду нежитлових приміщень було зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних та включено до податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, за результатами якого нараховано податкові зобов'язання у сумі 1 407 343 грн та погашено 571 126,28 грн, що, на думку скаржника, виключає фіктивність оспорюваного правочину.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.2. Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2018 зупинено провадження у справі № 910/17529/17 до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/7547/17.
4.3. 07.12.2018 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято постанову у справі № 910/7547/17.
4.4. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2018 поновлено касаційне провадження у справі № 910/17529/17. Розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 призначено на 10.01.2019 о 15 год. 30 хв.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ ІЦ "Енергомаш" посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. При цьому ТОВ ІЦ "Енергомаш" зазначає, що ТОВ "Тімсен" не було здійснено оплату за придбане за договором нерухоме майно; акти приймання-передачі цього майна сторонами спірного правочину не підписувалися.
5.2. Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення в яких він зазначає про те, що 07.12.2018 об'єднаною палатою Верховного Суду у справі № 910/7547/17, правовідносини в якій є подібними з правовідносинами у даній справі, винесено постанову в якій суд дійшов висновку про те, що вимоги ТОВ ІЦ "Енергомаш" до ТОВ "Тімсен" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.01.2015 не підлягають задоволенню, оскільки спрямовані на одержання судового захисту права особи, яка ним зловжила.
5.3. Учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач, третя особа на стороні позивача та треті особи-1, 2 на стороні відповідача не скористалися наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.
5.4. У судовому засіданні представники ОСОБА_3 підтримали касаційну скаргу частково та просили її задовольнити шляхом ухвалення нового рішення про відмову у позові, а представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив скасувати винесені у справі рішення та постанову, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції.
6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників, що з'явилися у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.
6.3. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
6.4. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
6.5. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
6.6. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
6.7. Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
6.8. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
6.9. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
6.10. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
6.11. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 359/1654/15-ц.
6.12. Встановлені судами обставини справи свідчать про умисел обох сторін спірного правочину приховати справжні наміри його учасників щодо виведення нерухомого майна з власності позивача без отримання оплати за це майно під час існування майнового спору за участю позивача як одного із солідарних боржників у цьому спорі, з метою уникнення виконання відповідного грошового зобов'язання, а тому спірний правочин може бути визнаний фіктивним відповідно до статті 234 ЦК України.
6.13. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
6.14. Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
6.15. Зі змісту частини 3 статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
6.16. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
6.17. Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6.18. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
6.19. Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позивач переслідує як кінцеву мету захист свого права власності на нерухоме майно, яким він розпорядився уклавши спірний правочин.
6.20. Частина 1 статі 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим відповідно до частини 3 статі 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловжила.
6.21. Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, поданий позивачем, який є стороною цього правочину, що за його ж твердженням було вчинено з метою уникнення звернення стягнення на нерухоме майно, не підлягає задоволенню як такий, що спрямований на одержання судового захисту права, яким особа зловжила.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про існування підстав для визнання за вимогами позивача недійсним спірного договору купівлі-продажу з підстав його фіктивності, не відповідають вимогам статей 11, 13, 15, 16, 234 ЦК України, а тому враховуючи, що судами встановлені всі суттєві обставини справи, проте неправильно застосовані норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін, колегія суддів у відповідності з вимогами частини 4 статті 300, пункту 3 частини 1 статті 308 та частиною 1 статті 311 ГПК України, вважає за можливе вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги та не передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.
8. Судові витрати
8.1. Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на ТОВ ІЦ "Енергомаш".
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/17529/17 скасувати. Ухвалити нове рішення.
3. У задоволенні позову відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" ( 02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4; ідентифікаційний код 24288388) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2 400 (дві тисячі чотириста) грн судового збору за подання апеляційної скарги та 3 200 (три тисячі двісті) грн судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. Краснов
Суддя Г. Мачульський
Суддя І. Кушнір
