УХВАЛА
18 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/17274/17
Провадження № 12-291гс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Яновської О. Г.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 910/17274/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», Фонду державного майна України, Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання права власності за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2018 року (головуючий суддя Пономаренко Є. Ю., судді Дідиченко М. А., Руденко М. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 11 травня 2018 року (суддя Літвінова М. Є.) та
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» (далі - ТОВ «Компанія «Укрінком») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця»), Фонду державного майна України (далі - ФДМУ), Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерство) про визнання права власності на нерухоме майно, а саме склад склотари площею 183,4 м.кв, складське приміщення площею 679,0 м.кв, теплицю площею 280,0 м.кв, які розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Кадетський Гай, 6/1, на земельній ділянці площею 2532, 99 м.кв.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ «Компанія «Укрінком»відкрито та безперервно користувалося спірним нерухомим майном, яке на підставі договору міни від 09 квітня 1999 року було передано Радгоспом «Совки» Товариству з обмеженою відповідальністю «Аста ЛТД» (далі - ТОВ «Аста ЛТД»), яке в подальшому передало це майно позивачу в порядку розрахунків за договором підряду на виконання будівельно-ремонтних робіт від 30 березня 1999 року. Право володіння та користування спірним нерухомим майном ніким не оспорюється, а відтак позивач заявляє про давність володіння майном і вважає, що в нього є законні підстави бути визнаним власником майна за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 травня 2018 року, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08 жовтня 2003 року у справі № 4/273, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 05 квітня 2004 року, визнано недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСРдоговір міни від 09 квітня 1999 року, укладений між Радгоспом «Совки» та ТОВ «Аста ЛТД», з моменту його укладення.
Враховуючи викладене, ТОВ «Аста ЛТД» не мало правових підстав для передачі спірного майна в якості розрахунків за роботи, виконані за договором підряду, на який в свою чергу посилається позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про визнання права власності за набувальною давністю, тому укладений між ТОВ «Аста ЛТД» (Замовник) та АТЗТ «Укрінком», правонаступником якого є ТОВ «Компанія «Укрінком» (Підрядник), договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт по демонтажу наземної частини теплиць не може мати правових наслідків у вигляді переходу права власності на реконструйоване майно.
У жовтні 2018 року ТОВ «Компанія «Укрінком» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2018 року.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 344 Цивільного кодексу України, не взяли до уваги те, що позов про право власності за давністю володіння не може пред'являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника й завжди знає, хто є власником. Крім цього, скаржник вважає, що недодержання умов укладення договору міни не має впливати на добросовісність набувача.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження, призначив справу до розгляду у судовому засіданні та встановив учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу, а ухвалою від 04 грудня 2018 року - передав справу разом з поданою ТОВ «Компанія «Укрінком» касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 344 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18).
Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу, що в указаній постанові Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, серед інших умов, добросовісності та безтитульності володіння (адже за висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності). При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Проте, за твердженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, видається суперечливою одночасна необхідність встановити володіння чужим майном без будь-якої правової підстави (безтитульність) і того, що особа не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Як визначено у наведеній постанові Верховного Суду, безтитульність також передбачає володіння чужим майном. Натомість добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном.
На думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, незнання і неможливість особи знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності не є умовою набуття цією особою права власності за набувальною давністю. Поняття «добросовісний набувач права власності на майно» і «особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном» у цивільному праві не є тотожними. В контексті частини першої статті 344 Цивільного кодексу України «добросовісністю» є невчинення особою перешкод власнику майна у реалізації ним свого права власності на майно протягом строку, визначеного у цій нормі. На забезпечення можливості власника бути обізнаним про те, що інша особа володіє її майном, і реалізувати своє право власності покликана умова про відкритість володіння.
Відповідно до частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу Українисуд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловила намір відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати) іншого касаційного суду, справа № 910/17274/17 має бути розглянута Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 301 Господарського процесуального кодексу України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частина третя статті 301 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки Велика Палата Верховного Суду є визначеним судом касаційної інстанції для розгляду таких справ, то з огляду на викладене справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Ухвала, якою суд повідомляє про призначення судового засідання, повинна містити, зокрема, вказівку про те, що участь особи не є обов'язковою. Отже, явка учасників справи та їх участь у судовому засідання не є обов'язковою.
Ураховуючи наведене й керуючись частиною другою статті 120, частиною другою статті 121, частинами першою та третьою статті 301, частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу № 910/17274/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», Фонду державного майна України, Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання права власності за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11 травня 2018 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 14 травня 2019 року о 10 год. 30 хв. у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов'язковою.
4. Направити учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Ю. УркевичСудді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима Л. І. Рогач В. І. Данішевська І. В. Саприкіна О. С. Золотніков О. М. Ситнік О. Р. Кібенко О. Г. Яновська В. С. Князєв
