ПОСТАНОВА
Іменем України
19 грудня 2018 року
Київ
справа № 809/4025/14
провадження №№ К/9901/4084/17, К/9901/1754/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до голови Солом'янського районного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві, Генерального прокурора України, Державної казначейської служби України про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року про виправлення описки, що прийняті у складі колегії суддів: Мікули О. І. (доповідач), Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
та касаційною скаргою Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, прийняту в зазначеному складі суду.
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до голови Солом'янського районного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України (надалі також ДСА), Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (надалі також ТУДСА), Генерального прокурора України, Державної казначейської служби України (надалі також Казначейська служба), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:
1.1. визнати нечинним наказ голови Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2011 року № 49 про відсторонення ОСОБА_1 від посади судді без збереження заробітної плати в частині «без збереження заробітної плати»;
1.2. визнати протиправними дії Солом'янського районного суду міста Києва щодо втрати трудової книжки позивача, а внаслідок протиправної її втрати і невидачі визнати позивача такою, що не звільнена з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва;
1.3. зобов'язати Солом'янський районний суд міста Києва оплатити позивачу листки непрацездатності за перші п'ять днів непрацездатності, починаючи з календарної дати видачі позивачу першого листка непрацездатності за 2011 рік, здійснивши нарахування виплат у цінах на момент здійснення цього виду грошових виплат;
1.4. зобов'язати Солом'янський районний суд міста Києва вжити заходів щодо оплати позивачу наступних днів непрацездатності, надавши всі листки непрацездатності до виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, отримати від останнього грошові кошти для оплати листків непрацездатності в повному обсязі та виплатити їх позивачу;
1.5. зобов'язати Солом'янський районний суд міста Києва надати позивачу листок непрацездатності по вагітності та пологах до виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, отримати від останнього грошові кошти для оплати цього листка непрацездатності в повному обсязі та виплатити їх позивачу в цінах на момент виплати коштів такого виду соціального страхування;
1.6. зобов'язати Солом'янський районний суд міста Києва, ДСА України, ТУДСА надати до виконання Казначейської служби відомості про нараховану позивачу заборгованість з грошової винагороди та соціальних виплат унаслідок непрацездатності;
1.7. зобов'язати Казначейську службу безспірно списати на банківський рахунок позивача з Державного бюджету України кошти на відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ненарахування та невиплати з 23 лютого 2011 року позивачу грошової винагороди судді, в тому числі на підставі статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), та соціальних виплат унаслідок непрацездатності у 2012 році;
1.8. відшкодувати на користь позивача моральну шкоду в сумі 80000 гривень, заподіяну діями Солом'янського районного суду міста Києва, шляхом їх безспірного списання на банківський рахунок позивача з Державного бюджету України.
2. Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 22 грудня 2015 року позов задовольнив частково:
2.1. визнав протиправним і скасував наказ голови Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2011 року № 49-о.с. про відсторонення ОСОБА_1 від посади судді без збереження заробітної плати в частині «без збереження заробітної плати»;
2.2. зобов'язав Солом'янський районний суд міста Києва нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати заробітної плати (доходу) за період з 14 березня 2011 року по 8 травня 2012 року згідно поданих нею листків непрацездатності;
2.3. у задоволенні решти позовних вимог та до інших відповідачів відмовив.
3. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 червня 2016 року скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року та прийняв нову, якою, позов задовольнив частково:
3.1. визнав протиправним та скасував наказ голови Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2011 року № 49-о.с. «Про відсторонення від посади судді ОСОБА_1» в частині «без збереження заробітної плати»;
3.2. зобов'язав Солом'янський районний суд міста Києва, ТУДСА, ДСА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати заробітної плати (доходу) за період з 14 березня 2011 року по 8 травня 2012 року згідно поданих нею листів непрацездатності та середній заробіток за час затримку розрахунку при звільненні з 23 березня 2013 року по 29 червня 2016 року;
3.3. стягнув з Солом'янського районного суду міста Києва в користь ОСОБА_1 суму в розмірі 2000,00 гривень за завдану моральну шкоду;
3.4. у решті позовних вимог відмовив.
4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 вересня 2017 року:
4.1. скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення належних позивачу до виплати сум грошової винагороди та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди і направив справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
4.2. в решті судове рішення апеляційного суду залишив без змін.
5. Львівський апеляційний адміністративний суд під час нового розгляду постановою 29 листопада 2017 року скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року в частині стягнення належних позивачу до виплати сум грошової винагороди та у зв'язку з тимчасовою непрацездатнісю, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди та прийняв нову постанову, якою позов у цій частині задовольнив частково:
5.1. Стягнув з ТУДСА на користь ОСОБА_1:
5.1.1. виплату сум грошової винагороди за період з 21 листопада 2011 року по 25 листопада 2011 року в розмірі 603,64 гривень без урахування податків, зборів та обов'язкових платежів;
5.1.2. виплату у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за 69 днів за період з 4 квітня 2011 року по 30 грудня 2011 року в розмірі 19044,53 гривень без урахування податків, зборів та обов'язкових платежів;
5.1.3. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23 березня 2013 року по 29 листопада 2017 року в розмірі 270876,28 гривень без урахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
5.2. у задоволенні решти позовних вимог у цій частині відмовив.
6. Ухвалою від 6 грудня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд виправити допущену описку в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, й ухвалив вважати правильним:
«середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23 березня 2013 року по 29 листопада 2017 року в розмірі 275901,37 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот одна гривня тридцять сім копійок) без врахування податків, зборів та обов'язкових платежів» замість «середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23 березня 2013 року по 29 листопада 2017 року в розмірі 270876,28 грн. (двісті сімдесят тисяч вісімсот сімдесят шість гривень двадцять вісім копійок) без врахування податків, зборів та обов'язкових платежів».
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року про виправлення описки.
8. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення з боку апеляційного суду норм матеріального та процесуального права та просить скасувати вказані судові рішення і направити справу на новий розгляд.
9. ТУДСА подало касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року.
10. Вимогами ТУДСА до суду касаційної інстанції є скасування зазначеного рішення апеляційного суду та ухвалення рішення про відмову в позові в повному обсязі.
ІІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
11. Указом Президента України від 18 червня 2010 року №713/2010 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначена на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва строком на п'ять років.
12. Наказом Голови Солом'янського районного суду міста Києва від 12 липня 2010 року № 76-к ОСОБА_1 призначено на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва з 12 липня 2010 року.
13. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23 лютого 2011 року № 377/2-б ОСОБА_1 відсторонено від посади судді Солом'янського районного суду міста Києва.
14. На підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23 лютого 2011 року № 377/2-б 14 березня 2011 року голова Солом'янського районного суду міста Києва видав наказ від 14 березня 2011 року № 49-о.с. «Про відсторонення від посади судді ОСОБА_1», яким ОСОБА_1 відсторонено від посади судді цього суду з 23 лютого 2011 року без збереження заробітної плати.
15. Відповідно до листків непрацездатності ОСОБА_1 та листів лікарських установ, на лікуванні в яких вона перебувала, наданих на запити Солом'янського районного суду міста Києва, а також листів виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в період з 14 березня 2011 року по 22 квітня 2011 року, з 26 квітня 2011 року по 10 серпня 2011 року, з 2 вересня 2011 року по 23 вересня 2011 року, з 26 вересня 2011 року по 18 листопада 2011 року, з 28 листопада 2011 року по 30 грудня 2011 року позивач була тимчасово непрацездатною; з 3 січня 2012 року по 7 травня 2012 року перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами.
16. Починаючи з 14 травня 2012 року позивачу надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до наказу голови Солом'янського районного суду міста Києва від 12 червня 2012 року № 57-в.
17. Указом Президента України від 13 березня 2013 року № 132/2013 позивача звільнено з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо неї.
18. Наказом голови Солом'янського районного суду міста Києва позивача звільнено з посади судді 22 березня 2013 року.
19. У день звільнення та після нього позивач неодноразово пред'являла до Солом'янського районного суду міста Києва вимоги щодо проведення з нею повного розрахунку.
ІV. Нормативне врегулювання
20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. За приписами частини другої статті 35 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2240-III), допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
22. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами (частина перша статті 38 Закону № 2240-III)
23. Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (частина перша статті 51 Закону № 2240-III).
24. Згідно зі статтею 116 КЗпП При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
25. Статтею 117 цього ж Кодексу визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
V. Оцінка Верховного Суду
А. Щодо позовної вимоги про стягнення виплат у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю
26. Суди встановили, що ОСОБА_1 в період з 14 березня 2011 року по 1 квітня 2011 року, з 4 квітня 2011 року по 13 квітня 2011 року, з 11 квітня 2011 року по 22 квітня 2011 року, з 26 квітня 2011 року по 6 травня 2011 року, з 10 травня 2011 року по 16 травня 2011 року, з 16 травня 2011 року по 15 червня 2011 року, з 16 червня 2011 року по 29 червня 2011 року, з 30 червня 2011 року по 8 липня 2011 року, з 11 липня 2011 року по 17 липня 2011 року, з 18 липня 2011 року по 10 серпня 2011 року, з 10 серпня 2011 року по 1 вересня 2011 року, з 2 вересня 2011 року по 23 вересня 2011 року, з 26 вересня 2011 року по 17 жовтня 2011 року, з 18 жовтня 2011 року по 27 жовтня 2011 року, з 28 жовтня 2011 року по 18 листопада 2011 року, з 28 листопада 2011 року по 30 грудня 2011 року була тимчасово непрацездатною, що стверджується листками непрацездатності.
27. З огляду на приписи наведеної вище частини другої статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (у відповідній редакції) оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за вищевказані періоди повинна здійснюватись за рахунок ТУДСА.
28. Водночас апеляційний суд установив, що з 14 березня 2011 року по 1 квітня 2011 року лікарняний позивачу оплачено.
29. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ТУДСА коштів у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за період з 4 квітня 2011 року по 30 грудня 2011 року.
30. Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильність проведених судом апеляційної інстанції розрахунків.
31. Крім того, з 3 січня 2012 року по 7 травня 2012 року позивач перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами.
32. Оскільки за змістом Закону № 2240-III допомога по вагітності та пологах надається Фондом соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності, а вказаний Фонд чи його територіальні органи не включені до складу учасників цієї адміністративної справи, відсутні підстави для розгляду й задоволення вимог позивача про стягнення на її користь коштів на підставі листка непрацездатності по вагітності та пологах за період з 3 січня 2012 року по 7 травня 2012 року.
B. Щодо позовної вимоги про стягнення грошової винагороди
33. Як вже зазначено, наказ голови Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2011 року № 49-о.с. «Про відсторонення від посади судді ОСОБА_1» в частині «без збереження заробітної плати» судом визнано протиправним і скасовано. Рішення суду в цій частині набрало законної сили.
34. Отже, висновок апеляційного суду про те, що позивач має право на матеріальне забезпечення після відсторонення її від посади з 14 березня 2011 року по час звільнення є обґрунтованим.
35. Оскільки періодом, не охопленим тимчасовою непрацездатністю позивача, є період з 21 листопада 2011 року по 25 листопада 2011 року, позивачеві за цей час повинна була нараховуватись і виплачуватись грошова винагорода.
36. Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильність проведених судом розрахунків присудженої до стягнення грошової винагороди.
C. Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
37. Суди встановили, що в день звільнення та після нього позивач неодноразово пред'являла до Солом'янського районного суду міста Києва вимоги щодо проведення з нею повного розрахунку, однак розрахунок проведено не було, в тому числі на час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційного суду.
38. При цьому суд апеляційної інстанції констатував, що відповідач у судовому засіданні не довів відсутності його вини у не проведенні розрахунку з позивачем.
39. Відтак, висновок суду про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та задоволення відповідної позовної вимоги є правильним.
40. Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильність проведених судом розрахунків середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
D. Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди
41. Виходячи з аналізу норм статей 23, 1167 ЦК України, які регулюють загальні підстави і порядок відшкодування моральної шкоди, під останньою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
42. Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння щодо її заподіяння, наявність причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.
43. Зокрема, суди повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі особа оцінює заподіяну їй шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
44. Своєю чергою, позивач повинен довести зазначені обставини належними, допустимими та достовірними доказами.
45. Однак, апеляційний суд наведеного не дотримався й, ухвалюючи рішення про відмову в позові у цій частині, дійшов висновку про те, що задоволення позовних вимог у частині виплати сум грошової винагороди, виплат у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні «є сатисфакцією задоволення моральної шкоди».
46. При цьому суд апеляційної інстанції не надав оцінки ні доводам позивача, ні наданим нею доказам на підтвердження завдання їй моральної шкоди, а так само не врахував констатовану судами у цій справі протиправність наказу голови Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2011 року № 49-о.с. у частині «без збереження заробітної плати».
47. Більше того, в ухвалі від 21 вересня 2017 року, якою цю справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимог про визнання протиправними дій Солом'янського районного суду міста Києва у спірних правовідносинах, тому має вирішуватися у взаємозв'язку з висновками суду щодо таких дій відповідача.
48. Апеляційний суд викладеного не врахував і пов'язав відшкодування моральної шкоди виключно з виплатою належних позивачеві коштів і компенсацією середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
49. За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції у цій частині є передчасним.
E. Щодо оскарження позивачем ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року про виправлення описки
50. Відповідно до частин першої, другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. У разі якщо для внесення виправлень суд визнає за необхідне провести судове засідання за присутності осіб, які беруть участь у справі, ці особи повідомляються про день, час і місце засідання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
51. Постановляючи ухвалу від 6 грудня 2017 року про виправлення описки в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, апеляційний суд виходив з того, що в мотивувальній частині постанови правильно зазначено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак при комп'ютерному наборі у резолютивній частині постанови суду допущено описку, а саме: зазначено "середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23 березня 2013 року по 29 листопада 2017 року в розмірі 270876,28 грн. (двісті сімдесят тисяч вісімсот сімдесят шість гривень двадцять вісім копійок) без врахування податків, зборів та обов'язкових платежів" замість "середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23 березня 2013 року по 29 листопада 2017 року в розмірі 275901,37 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот одна гривня тридцять сім копійок) без врахування податків, зборів та обов'язкових платежів ".
52. Викладене відповідає змісту Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року.
53. При цьому касаційна скарга ОСОБА_1 не містить жодного аргументу щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права при ухваленні цього судового рішення.
54. Отже, відсутні підстави для висновку про незаконність та/або необґрунтованість оскаржуваної ухвали апеляційного суду.
VІ. Висновки
55. Таким чином, з огляду приписи статті 353 КАС України, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
56. В іншій частині підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, а касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 3, 260, 341, 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 809/4025/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 809/4025/14 залишити без змін.
4. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року у справі № 809/4025/14 про виправлення описки залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець
