УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2015 року
Справа № 876/4054/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
прокурора Шимін Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Солом'янського районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, Генерального прокурора України, Державної казначейської служби України, про визнання наказу нечинним,-
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до голови Солом'янського районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві, Генерального прокурора України, Державної казначейської служби України, в якому просила визнати нечинним наказ голови Солом'янського районного суду м. Києва за №49 від 14.03.2011 року про відсторонення її від посади; визнати постанову Генерального прокурора України від 21.02.2011 року №06/1-1610/-11 про відсторонення від посади такою, що порушує основоположні права людини; зобов'язати Державну судову адміністрацію України та Територіальне управління Державної судової адміністрації в м. Києві нарахувати грошову винагороду та спрямувати її розрахунок до Державної казначейської служби України; зобов'язати Державну казначейську службу України до безспірного списання коштів на відшкодування не нарахованої та не виплаченої грошової винагороди.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 березня 2015 року відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом в частині позовних вимог щодо визнання постанови Генерального прокурора України в 21.02.2011 року про відсторонення від посади судді такою, що порушує основоположні права людини.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою ті обставини, що в кримінально-процесуальному законодавстві відсутня норма, яка б дозволяла оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб органів, дізнання, попереднього слідства, прокуратури. Відсутня така норма в цивільному та господарському законодавстві, натомість згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
З огляду на викладене, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження.
Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду заперечила вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Позивач та інші учасники судового розгляду справи в судове засідання не з'явилися, що відповідно до приписів ч.4 ст. 196 КАС України не є перешкодою для розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині визнання постанови Генерального прокурора України протиправною, суд першої інстанції виходив з того, що позов в цій частині не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам процесуального права та є правильними
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 91 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України.
З матеріалів справи суд вбачає, що Генеральний прокурор України, керуючись ч.3 ст.147 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року, ч.4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» прийняв постанову від 21.02.2011 року, в якій просить ВККС України розглянути дану постанову і вирішити питання про відсторонення від посади судді Солом'янського районного суду м. Києва Христенко Н.Ю.
Вказана постанова мотивована порушенням 03.02.2011 року заступником Генерального прокурора України кримінальної справи щодо судді Христенко Н.Ю. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України.
Відповідно до вимог статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Скарги на акти та дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури в частині провадження у кримінальній справі розглядаються судом в порядку, визначеному нормами КПК України.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки процесуальна діяльність прокурора має свої особливості.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами, внесенні згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) зазначено що спори, пов'язані з відстороненням працівників від роботи за постановою прокурора або слідчого, не підлягають судовому розгляду в порядку цивільного судочинства, а вирішуються в порядку, встановленому для оскарження постанов цих органів.
Відповідно до приписів ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при винесенні ухвали про відмову у відкритті провадження, дійшов правильного висновку про те, що подана заява в частині оскарження постанови Генерального прокурора не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги суд визнає безпідставними, оскільки не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому скарга задоволенню не підлягає.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що приймаючи оскаржену ухвалу суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм процесуального права, ухвала ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.199, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року у справі № 809/4025/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов
Ухвала в повному обсязі складена 12 травня 2015 року.
