Постанова

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 559/1777/15-ц

Провадження № 14-263 цс 18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Гудими Д.А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) «Банк «Фінанси та Кредит», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі також - уповноважена особа Фонду) про стягнення банківського вкладу (депозиту), коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання та процентів за користування коштами

за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд) на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11 лютого 2016 року, ухвалене колегією суддів у складі ШимківаС.С., БондаренкоН.В. і МалькоО.С.

Учасники справи:

позивач:ОСОБА_3,

відповідачі: ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 14 липня 2015 року позивач звернулася до суду з позовом і з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог просила стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на її користь 15 000 грн суми депозиту, проценти за користування коштами - 1 406,3 грн, проіндексовану суму депозиту - 29 387,13 грн і три проценти річних - 195,53 грн, а всього - 45 988,96 грн.

2. Вказувала на те, що 2 липня 2014 року уклала з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договір-заяву № 300131/79244/370-14 про банківський (строковий) вклад (депозит) «Пенсійний»(далі - договір банківського вкладу) у національній валюті, відповідно до умов якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 2 липня 2014 року прийняв від позивача та розмістив на депозитному рахунку 13 000 грн строком на 370 днів (з 2 липня 2014 року до 7 липня 2015 року включно) зі встановленою процентною ставкою - 23,60 % річних.

3. 14 липня 2014 року позивач уклала з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» додаткові угоди до договору банківського вкладу, за кожною з яких вона поповнила вклад на 1 000 грн.

4. 11 червня 2015 року позивач подала до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заяву, в якій вказала про намір отримати свій вклад разом з процентами після закінчення строку дії договору банківського вкладу.

5. 7 липня 2015 року позивач звернулася у відділення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з вимогою про повернення суми депозиту та сплати відсотків. Проте у поверненні коштів їй відмовили та повідомили про те, що грошовий вклад переведений на безпроцентне зберігання та найближчим часом його повертати не будуть.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

6. 23 липня 2015 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області відкрив провадження у справі.

7. 12 жовтня 2015 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області ухвалою залучив до участі у справі уповноважену особу Фонду як співвідповідача.

8. 30 листопада 2015 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову повністю.

9. Мотивував тим, що на правовідносини, які склалися у позивача з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», поширюються приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), відповідно до яких під час тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені позовні вимоги вкладників та інших кредиторів банку. А тому, оскільки строк дії договору банківського вкладу позивача закінчився станом на дату введення з 18 вересня 2015 року тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», виплата за таким вкладом має здійснюватися Фондом у розмірі вкладу, включаючи проценти, нараховані на день початку процедури виведення Фондом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

10. 11 лютого 2016 року Апеляційний суд Рівненської області скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про часткове задоволення позовних вимог: стягнув з Фонду на користь позивача проценти за користування коштами та три проценти річних у розмірі 788,3 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

11. Мотивував тим, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач отримала від Фонду 86 706,65 грн як суму відшкодування коштів за всіма її вкладами у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що підтверджує довідка № 44 від 8 лютого 2016 року, а також копія квитанції від 5 січня 2016 року.

12. Крім того, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, проте дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування коштами, а також коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання. Тому, на думку суду апеляційної інстанції, позовні вимоги у частині стягнення з Фонду трьох процентів річних, а саме 90 грн (розрахованих за формулою: 15 000 (сума боргу)*3 %:100%:365 днів*73 (кількість днів прострочення)) і процентів за користування коштами у сумі 698,3 грн (розрахованих за формулою: 15 000*23,6 %:100 %:365*72) за період з 7 липня 2015 року до 17 вересня 2015 року включно необхідно задовольнити.

13. Апеляційний суд відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат, оскільки з огляду на дефляцію у липні-серпні 2015 року, сума таких витрат за прострочення виконання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» грошового зобов'язання за період з 7 липня 2015 року до 17 вересня 2015 року включно складала від'ємне значення (-45,47 грн).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. 23 вересня 2016 року Фонд звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Скаржиться на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

15. 30 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

16. Обґрунтував тим, що Фонд оскаржує рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11 лютого 2016 року, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Фонд мотивує касаційну скаргу тим, що суд апеляційної інстанції стягнув кошти з Фонду, який не був залучений до участі у справі.

18. Фонд вказує, що навіть якби він був залучений до участі у справі як відповідач, провадження у цій справі у частині вимог до нього мало бути закритим, оскільки Фонд є спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. З огляду на це спори, які виникають щодо таких правовідносин, є публічно-правовими та мають розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

19. Касаційну скаргу також обґрунтовує тим, що Фонд не є виробником і продавцем товарів, виконавцем робіт, надавачем послуг і не має повноважень щодо захисту прав споживачів. А тому не міг порушити права позивача як споживача банківських послуг і не може бути відповідачем у справі, що стосується захисту прав споживачів.

(2) Доводи інших учасників справи

20. 23 листопада 2016 року позивач подала заперечення на касаційну скаргу. Просить відмовити у задоволенні останньої, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Вказує, що рішення апеляційного суду є законним, обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

21. Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про обов'язки Фонду, який не був залучений до участі у справі

22. Згідно з пунктом 15 частини першої статті 2 Закону система гарантування вкладів фізичних осіб - це сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники.

23. Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

24. Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

25. Стягнувши з Фонду на користь позивача проценти за користування коштами та три проценти річних на загальну суму 788,3 грн, суд апеляційної інстанції не врахував, що Фонд не був залучений до участі у справі, а задоволені апеляційним судом вимоги не є відшкодуванням за вкладом.

26. Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду (частина перша статті 35 Закону).

27. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

28. Відповідно до частини третьої статті 37 Закону уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

29. Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (частина восьма статті 35 Закону).

30. Отже, за Законом правовий статус Фонду та його уповноваженої особи відрізняються. Звертаючись до суду, позивач визначив відповідачів, суд першої інстанції не замінював неналежних відповідачів на Фонд як належного відповідача, не залучав Фонд співвідповідачем. А тому суд апеляційної інстанції за відсутності Фонду у складі відповідачів не міг ухвалити рішення про стягнення з Фонду коштів на користь позивача.

(1.2) Щодо юрисдикції спору

31. У касаційній скарзі Фонд вказав про те, що навіть у випадку, якби він був відповідачем у справі, провадження у ній слід закрити з огляду на те, що спори, які виникають за участю Фонду, є публічно-правовими та мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

32. За змістом статті 122 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, суд вирішує питання юрисдикції спору на стадії відкриття провадження у справі. У разі якщо позовна заява не може розглядатися за правилами цивільного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження (пункт 1 частини другої вказаної статті).

33. Якщо суд відкрив провадження у справі, яка має розглядатися за правилами іншого судочинства, цей суд на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у вказаній редакції ухвалою закривав провадження у справі.

34. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що 17 вересня 2015 року на підставі рішення Національного банку України № 612 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних. Того ж дня виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 171 про запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 18 вересня до 17 грудня 2015 року включно.

35. Тобто, тимчасову адміністраціюу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було введено після звернення позивача з позовом і відкриття провадження у справі. А тому суд першої інстанції вірно визначив, що цей спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

36. Залучення судом першої інстанції до участі у справі співвідповідачем уповноваженої особи Фонду не свідчить про наявність юрисдикції адміністративного суду.

37. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

38. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

39. За правилами частини першої статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

40. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

41. ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

42. Предметом спору у цій справі є стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суми вкладу з відсотками за ним, коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором банківського вкладу й інфляційних втрат.

43. Як встановили суди, за договором банківського вкладу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняло від позивача кошти строком на 370 днів з 2 липня 2014 року до 7 липня 2015 року включно. З позовом до суду позивач звернулася 14 липня 2015 року, а тимчасову адміністрацію у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було введено лише 17 вересня 2015 року.

44. Порушення прав позивача, які стали підставою для її звернення до суду, допустило саме ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ще до запровадження тимчасової адміністрації, а не Фонд чи його уповноважена особа.

45. Згідно з частиною першою статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

46. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

47. Однак, заявлені позовні вимоги стосуються не виплати гарантованої державою суми відшкодування за вкладом, а стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», крім суми вкладу та відсотків за ним, коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором банківського вкладу й інфляційних втрат. Такі позовні вимоги зумовлені, на думку позивача, несвоєчасним виконанням банком зобов'язань за договором банківського вкладу, представництво інтересів якого після введення тимчасової адміністрації та (або) ліквідації банку здійснює його уповноважена особа.

48. ВеликаПалата Верховного Суду бере до уваги, що позивач поєднала вимоги про стягнення з банку суми вкладу та нарахованих за ним відсотків з вимогами про стягнення з банку коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором банківського вкладу й інфляційних втрат, що не входять до складу гарантованої державою суми відшкодування за вкладом.

49. Тому такий спір, вирішення якого ініційоване у суді до запровадження тимчасової адміністрації у банку, має приватноправовий характер і залежно від суб'єктного складу повинен розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.

50. Вказаний висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 569/1437/16-ц.

51. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що якби відповідачем у справі був Фонд, то спір мав би розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

(1.3) Щодо неналежності відповідача

52. Відповідно до частини першої статті 3та пункту 8 частини другої статті 4 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Аналіз функцій Фонду, визначених у статтях 4і 37 Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов'язкові для банків рішення, а з іншого, здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. Так, діючи як орган управління банку, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень мають право:

- вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;

- укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, установлених цим Законом;

- продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;

- повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

- заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;

- приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю та інше.

53. Отже основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а пов'язані з управлінням банком у якості виконавчого органу (адміністрації).

54. З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша статті 36 Закону).

55. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 37 Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.

56. Таким чином, з моменту введення в банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. Банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та є самостійним суб'єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

57. Оскільки договір банківського вкладу був укладений з ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит», відповідальність за неналежне виконання останнім зобов'язань за цим договором має нести саме це товариство. А тому належним відповідачем у цій справі є ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит».

58. Правовий статус Фонду як юридичної особи публічного права, що має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, не впливає на правовий статус ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит», в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

59. Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16.

60. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги стосовно того, що Фонд не є належним відповідачем у цій справі.

61. Крім того, неналежним відповідачем у справі за позовом до банку є й уповноважена особа Фонду. Як зазначено вище, вона згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону є працівником Фонду, який виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

62. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

63. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України).

64. Оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 Закону), така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності. А тому до уповноваженої особи банку, яку як співвідповідача у цій справі залучив суд першої інстанції, не може бути звернені позовні вимоги про стягнення суми вкладу, відсотків за вкладом, коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором банківського вкладу й інфляційних втрат.

(1.4) Щодо суті спору

65. Як встановив суд першої інстанції, після звернення позивача з позовом до суду у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було запроваджено тимчасову адміністрацію.

66. Наслідки запровадження у банку тимчасової адміністрації передбачені Законом.

67. Відповідно до пунктів 1-3 частини п'ятої статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку,

примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку),

нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

68. Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

69. Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень (частина перша статті 26 Закону).

70. Відповідно до частини другої статті 26 Закону вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

71. У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону).

72. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач отримала від Фонду відшкодування за двома вкладами у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в сумі 86 706,65 грн (з яких 15 000 грн за договором банківського вкладу, що є предметом дослідження у цій справі).

73. Вимоги вкладників-фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, мають задовольнятися у порядку черговості, встановленому статтею 52 Закону, після початку процедури ліквідації банку за рахунок коштів, одержаних у результаті його ліквідації та продажу майна (активів) (пункт 4 частини першої статті 52 Закону).

74. Тобто, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним щодо інших Законів України у відповідних правовідносинах.

75. Запровадження тимчасової адміністрації у банку унеможливлює стягнення з нього коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено Законом.

76. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у позові.

77. Близькі за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постанові ВеликоїПалати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16 і постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 757/5583/15-ц та від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001 цс 15.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

78. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

79. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).

80. Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про обов'язки Фонду як особи, яка не була залучена до участі у справі, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що таке рішення слід скасувати та залишити в силі рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 листопада 2015 року.

(2.2) Щодо судових витрат

81. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені Фондом у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у сумі 644 грн компенсуються за рахунок держави.

(3) Висновки про правильне застосування норм права

82. Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Аналогічний припис передбачала частина перша статті 15 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

83. Справа за позовом, в якому поєднані вимоги про стягнення з банку суми вкладу з відсотками за цим вкладом (незалежно від їх розміру) з вимогами про стягнення з банку коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором банківського вкладу й інфляційних втрат, ініційовані у суді до запровадження у банку тимчасової адміністрації, залежно від суб'єктного складу має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.

84. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, у випадках, встановлених цим Законом (частина перша статті 3 і пункт 8 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

85. З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша статті 36 Закону).

86. Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (пункт 1 частини другої статті 37 Закону).

87. З моменту введення у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку, який зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та є самостійним суб'єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.Тому у цивільному спорі щодо неналежності виконання банком зобов'язань за договором банківського вкладу після початку процедури виведення Фондом банку з ринку належним відповідачем є банк, а не Фонд.

88. Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку(пункт 17 частини першої статті 2 Закону).

89. Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 Закону).

90. Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (частина восьма статті 35 Закону).

91. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

92. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України).

93. Оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності.А тому до уповноваженої особи Фонду не можуть бути звернені позовні вимоги про стягнення суми вкладу, відсотків за вкладом, коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором банківського вкладу й інфляційних втрат.

З огляду на наведене, керуючись частиною першою статті 400, пунктом 4 частини першої статті 409, статтями 413, 416, 417, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргуФонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

2. РішенняАпеляційного суду Рівненської області від 11 лютого 2016 року скасувати; залишити в силі рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 листопада 2015 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді: Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.С.Ткачук О.Р.КібенкоВ.Ю.Уркевич В.С.КнязєвО.Г.Яновська Л.М.Лобойко