Ухвала
30 травня 2018 року
м. Київ
справа № 559/1777/15-ц
провадження № 61-5942св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М .Є.,
суддів: Антоненко Н .О., Коротун В. М. (суддя-доповідач), Крат В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
представник позивача - ОСОБА_4,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів та здійснення тимчасової адміністрації в акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит»,
представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Фурман Роман Валерійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11 лютого 2016 року в складі колегії суддів:
Шимківа С. С., Бондаренко Н. В., Малько О. С.,
В С Т А Н О В И В :
У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі -
ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів та здійснення тимчасової адміністрації в акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів та здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит») про стягнення банківського вкладу, коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, проіндексованої суми депозиту та відсотків на суму вкладу.
Позовна заява мотивована тим, що 02 липня 2014 року між нею та банком укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний»
№ 300131/79244/370-14, відповідно до умов якого банк прийняв від неї та розмістив на депозитному рахунку 13 000,00 грн. 03 липня 2014 року між нею та банком було укладено додаткову угоду про банківський строковий вклад на суму 1 000,00 грн. 14 липня 2014 року вони уклали ще одну додаткову угоду про банківський строковий вклад на 1 000,00 грн. Таким чином загальна сума вкладу складала 15 000,00 грн. Договір було укладено строком на 370 днів, із встановленою процентною ставкою - 23,60 % річних. 07 липня 2015 року позивач звернулася у відділення банку з вимогою про повернення суми депозиту та сплати відсотків за депозитом, проте у поверненні коштів їй було відмовлено та повідомлено про те, що грошовий вклад переведено на безпроцентне зберігання та найближчим часом його повертати не будуть.
Враховуючи викладене та уточнені позовні вимоги, позивач просила стягнути з банку на її користь 15 000,00 грн суму депозиту, відсотки за користування кредитом у розмірі 1 406,30 грн, проіндексовану суму депозиту - 29 387,13 грн та 3 % річних - 195,53 грн, а усього 45 988,96 грн.
Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 12 жовтня 2015 року до участі у справі було залучено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів та здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, які склалися між сторонами поширюються спеціальні норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, відповідно до вимог якого під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення позовних вимог вкладників та інших кредиторів банку, а тому оскільки строк дії договору банківського вкладу позивача станом на час введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» закінчився, то виплата за таким вкладом здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами та не може бути меншою 200 000,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 11 лютого 2016 року рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 листопада 2015 року скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_3 проценти за користування грошовими коштами 788,30 грн та 3 % річних як відповідальність за порушення грошового зобов'язання у розмірі 535,92 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, проте дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами позивача, а також коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки у відповідності до вимог статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Разом з тим, у відповідності до вимог статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У вересні 2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними та вказаний закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Крім того, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Основним завданням Фонду є функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможності банків з ринку. За своєю організаційно-правовою формою є держаним підприємством, вид його діяльності за КЕД-2010 «Державне управління загального характеру», а тому оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАСУ. Отже, Фонд не може бути відповідачем і провадження має бути закрито з цих підстав.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
05 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостійстатті 403 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами правил предметної юрисдикції.
Керуючись частиною шостою статті 403, частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У Х В А Л И В :
Справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів та здійснення тимчасової адміністрації в акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення банківського вкладу, коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, проіндексованої суми депозиту та відсотків на суму вкладу передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. М. Коротун
В. І. Крат
В.П. Курило
