Справа № 426/11214/17
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2018 року м.Сватове
Сватівський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді – Осіпенко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання – Тиріної В.С.,
представника заявника – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове заяву ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» про відстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час проходження військової служби,-
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» звернувся до Сватівського районного суду Луганської області із заявою про відстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час проходження військової служби, в обґрунтування якої зазначив, що рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 20 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог по вищезазначеній цивільній справі позивачу ОСОБА_3 було відмовлено. 31 жовтня 2018 року постановою колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Луганського апеляційного суду було скасовано рішення Сватівського районного суду Луганської області від 20 березня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час проходження військової служби було задоволено. ОСОБА_3 було поновлено на роботі адміністратора системи у ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія», стягнуто з ТОВ «Сватівська олія» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період з 23 травня 2017 року по 31 жовтня 2018 року у розмірі 227 078,98 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України та ч. 2 ст. 9, ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», фінансове забезпечення витрат, у тому числі середньомісячного заробітку, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України. Відповідно до положень законодавства, 05.11.2018 року ним було направлено вимогу до Міністерства оборони України, щодо виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 у розмірі 227 078,50 грн. До теперішнього часу відповідь на вимогу не надійшла. У зв’язку з цим, просить відстрочити виконання рішення колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Луганського апеляційного суду по справі № 426/11214/17 від 31.10.2018 року до моменту надходження грошових коштів від Міністерства оборони України.
Представник заявника – ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заяву про відстрочення виконання рішення суду з підстав викладених у ній, надав пояснення аналогічні заяві.
Стягувач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, .про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив. Заяв та клопотань до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника заявника – ОСОБА_1, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на наступне:
Судом встановлено, що 20 березня 2018 року рішенням Сватівського районного суду Луганської області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час проходження військової служби було відмовлено. (т. 2 а.с. 68-70).,
31 жовтня 2018 року, постановою колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Луганського апеляційного суду рішення Сватівського районного суду Луганської області від 20 березня 2018 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час проходження військової служби було задоволено. ОСОБА_3 було поновлено на роботі адміністратора системи у ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія». Стягнуто з ТОВ «Сватівська олія» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період з 23 травня 2017 року по 31 жовтня 2018 року у розмірі 227 078,98 грн. (т. 2 а.с. 201-207).,
Відповідно до вимоги № 647 від 05.11.2018 року, ТОВ «Сватівська олія» звернулась з вимогою до Міністерства оборони України про сплату на поточний рахунок ТОВ «Сватівська олія» (ідентифікаційний код 25368994, п/р НОМЕР_1 в ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629, середньомісячного заробітку ОСОБА_3 у розмірі 227 078,98 грн., яка була стягнута з ТОВ «Сватівська олія» постановою колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Луганського апеляційного суду від 31.10.2018 року. (т. 3 а.с. 4-5).,
На теперішній час, рішення Сватівського районного суду Луганської області від 20 березня 2018 року та постанова колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Луганського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року набрали законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Такі ж роз’яснення містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі".
Обов'язковість виконання судових рішень закріплена також конвенцією "Про захист прав та свобод людини", яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав та свобод людини і основоположних свобод" від 17 липня 1997 року. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконано, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не приймаються. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської конвенції з прав людини. Судове рішення підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "ОСОБА_4 проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.
Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб і порядок його виконання.
Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Заявник ТОВ «Сватівська олія» звернувся до суду відстрочити виконання вищезазначеного рішення суду посилаючись на ті підставі, що на теперішній час він не отримав відповіді на його звернення з Міністерства оборони України з вимогою надати грошові кошти на виплату середнього заробітку за весь час проходження військової служби ОСОБА_3 у розмірі 227 078,50 грн., і не отримав грошові кошти з Міністерства оборони України з метою виконання рішення суду.
Як зазначено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року за N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", задоволення заяви можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність іншого майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, іншій надзвичайні події тощо).
Приймаючи до уваги зазначену постанову Пленуму Верховного Суду України, Конвенцію про захист прав людини та основних свобод, виходячи з принципів верховенства права, обов’язковості виконання судових рішень, інтереси стягувача, трудові права якого порушено, та враховуючи, що рішенням суду стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, тобто, спір пов'язаний з несвоєчасним отриманням обов’язкових до сплати платежів, суд вважає, що посилання заявника в даному випадку на не отримання відповіді на його звернення з Міністерства оборони України з вимогою надати грошові кошти та не отримання грошових коштів від Міністерства оброни України на виплату заборгованості не можна вважати поважними підставами для відстрочення виконання вищезазначеного судового рішення. Крім того, заявником не наведено будь-яких інших обставин, які б давали підстави дійти суду до висновку про можливість та необхідність відстрочення виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення та необхідність відмовити заявнику у задоволенні його заяви.
На підставі ст. 124 Конституції України, та керуючись ст. 435 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» про відстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час проходження військової служби - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текс ухвали складено 11.12.2018 року.
Суддя: Л.М. Осіпенко
