Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 426/11214/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2018 року , м.Сватове
Сватівський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Осіпенко Л.М.
за участю секретаря судового засідання Тиріної В.С.
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
за участю представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритомусудовому засіданнів м. Сватовецивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час проходження військової служби,-
В С Т А Н О В И В:
20.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, які він уточнив 06.07.2017року (т.1 а.с.44-48) та збільшив 10.01.2018 року (т.1 а.с.207), в обґрунтування яких, посилається на те, що з 22 лютого 2011 року він працював у відповідача ТОВ «Сватівська олія» на посаді адміністратора системи, 17 травня 2017 року позивача було зараховано до Збройних сил України за контрактом, про що було повідомлено відповідача.
22 травня 2017 року наказом № 833-к позивача було звільнено із посади на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з вступом на військову службу. Про його звільнення йому стало відомо 27 травня 2017 року. Вважає звільнення незаконним з посиланням на ст. 119 КЗпП України, в якій зазначено, що до закінчення особливого періоду за ним зберігається місце роботи, посада та середній заробіток за місцем роботи на момент призову. У зв`язку з уточненими позовними вимогами, позивач просить остаточно суд визнати його звільнення незаконним, поновити його на роботі адміністратора системи ТОВ «Сватівська олія» та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час перебування на військовій службі у розмірі 117283,67 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено суддю Сватівського районного суду Луганської області Осіпенко Л.М. (т.1 а.с. 37)
Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 07 липня 2017 року цивільну справу було призначено до розгляду. (т.1 а.с. 65)
Представником відповідача ТОВ «Сватівська олія» - Зубенко В.М. було надано до суду заперечення проти позову, в якому він зазначив, що з позовними вимогами позивача не погоджується та не визнає їх в повному обсязі з огляду на наступне: 22.05.2017 року позивач надав ТОВ «Сватівська олія» листа, в якому зазначалось, що громадянин ОСОБА_1 прийнятий за контрактом до лав Збройних сил України та наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 про прийняття ОСОБА_1 на військову службу за контрактом з 17.05.2017 року. Згідно з текстом наказу ОСОБА_1 добровільно вступив на військову службу за контрактом строком на три роки. Контракт про вступ до Збройних сил України позивач не надав. 22.05.2017 року позивача, наказом №833-к від 22.05.2017 року, було звільнено за п. 3 ст. 36 КЗпП України, від отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення позивач відмовився. Заява про увільнення від обов`язків позивача надійшла до ТОВ «Сватівська олія» 29.05.2017 року поштою. 24.05.2017 року позивачу було надіслано повідомлення про його звільнення за п. 3 ст. 36 КЗпП України та необхідність отримання трудової книжки та копії наказу про припинення трудового договору від 22.05.2017 року. 01.06.2017 року ОСОБА_1 з`явився на ТОВ «Сватівська олія» та отримав трудову книжку. Крім того, відповідач зазначає, що у випадку позивача дія ст. 119 КЗпП України не поширюється, так як особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, в умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізацію, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє, тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. (т. 1 а.с. 68-74)
17.07.2017 року представник відповідача ОСОБА_3 звернувся до Сватівського районного суду Луганської області з клопотанням про витребування доказів в порядку ст. 137 ЦПК України. (т.1. а.с. 111)
17 липня 2017 року ухвалою Сватівського районного суду Луганської області клопотання представника відповідача про витребування доказів було задоволено. (т.1.а.с. 115)
10.01.2018 року представник відповідача ОСОБА_3 звернувся до Сватівського районного суду Луганської області з клопотанням про витребування доказів в порядку ст. 137 ЦПК України. (т.1. а.с. 208-209)
10.01.2018 року ухвалою Сватівського районного суду Луганської області клопотання представника відповідача про витребування доказів було задоволено. (т.1.а.с. 214-215)
30.01.2018 року представником відповідача було надано до суду доповнення до заперечення проти позову, в якому зазначалось, що у випадку позивача дія ст. 119 КЗпП України не поширюється. Тому звільнення його за п. 3 ст. 36 КЗпП України було цілком законне, що підтверджується існуючою судовою практикою, крім того, позивачем невірно визначений та не підтверджений належним чином середньоденний дохід під час роботи на ТОВ «Сватівська олія». Вимога про сплату вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, яка незаконна, тому вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі (т. 1 а.с. 236-243).
Позивачем ОСОБА_1 була надана до суду відповідь на заперечення, в якій він зазначив, що відповідач в своєму запереченні користується нормами законодавства, які не діяли на момент укладення позивачем контракту 17 травня 2017 року. Відповідач посилається на текст п. 3 ст. 119 КЗпП України в редакції від 02.06.2016 року, яка діяла з 05.10.2016 року, але станом на 17 травня 2017 року діяла зовсім інша редакція п. 3 ст. 119 КЗпП України, а саме редакція від 30 квітня 2017 року. Позивач стверджує, що на момент укладення ним контракту діяв особливий період і тому до нього застосовується правило ст. 119 КЗпП України, а відповідач не враховуючи змісту поняття особливий період помилково ототожнює його із черговою хвилею мобілізації. Крім того, позивач зазначає, що всі докази, які наводив відповідач в своєму запереченні базуються на припущеннях, що суперечить ч. 6 ст. 81 ЦПК України, в якій вказано, що докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях. ( т. 2 а.с. 15-22)
01.03.2018 року представником відповідача надано до суду заперечення на відповідь ОСОБА_1 на заперечення ТОВ «Сватівська олія» проти позову, в якому зазначено, що наведена позивачем редакція КЗпП України від 30.04.2017 року, не спростовує твердження відповідача про те, що на випадок ОСОБА_1 не поширюються гарантії ч. 3 ст. 119 КЗпП України. Оскільки позивач уклав строковий контракт добровільно, не під час дії особливого періоду, гарантії передбачені ст. 119 КЗпП України на позивача не поширюються, та він підлягає звільненню у відповідності до вимог п. 3 ст. 36 КЗпП України, в зв`язку із вступом на військову службу. (т. 2 а.с. 39-43)
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити їх, визнати його звільнення незаконним та поновити його на роботі, стягнути з ТОВ «Сватівська олія» середній заробіток за час перебування на військовій службі, станом на день винесення судом рішення.
Представник відповідача «Сватівська олія» - Зубенко В.М. в судовому засіданні зазначив, що вимоги позивача безпідставні, повністю підтримує свої заперечення, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 22.02.2011 року працював адміністратором системи в відділі головного енергетика на ТОВ «Сватівська олія» (т.1 а.с. 52-53)
17.05.2017 року Міністерством оборони України з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, контракт був укладений на строк три роки. ( т.1 а.с. 124-125).
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 № 23-РС від 17.05.2017 року ОСОБА_1 було призначено на посаду оператора відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Сватівського районного військового комісаріату Луганської області оперативного командування «Схід», ВОС 600543 А. (т.1 а.с. 76)
22.05.2017 року позивач надіслав до ТОВ «Сватівська олія» заяву, про увільнення від виконання обов`язків адміністратора системи з 22.05.2017 року у зв`язку з проходженням служби за контрактом в Збройних Силах України до кінця особливого періоду згідно із ст. 119 КЗпП України (т. 1 а.с. 78) та повідомлення Сватівського районного військового комісаріату № 1629 про прийняття на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України (т. 1 а.с. 75)
22.05.2017 року наказом керівника підприємства ТОВ «Сватівська олія» № 833-к ОСОБА_1 було звільнено з посади адміністратора системи за п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із вступом на військову службу. ( т. 1 а.с. 54)
Відповідно до п.3 ч.1ст.36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є: призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до частини третьої та четвертоїстатті 119 цього Кодексу.
Згідно з ч.2ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертоюстатті 119 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч.3ст.119 КЗпП Україниза працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий періодабо прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Отже, із системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що, особа, яка прийнята на військову службу за контрактом, користується передбаченими ч.3ст.119 КЗпП України гарантіями виключноу разі укладання такого контракту під час дії особливого періоду.
Визначення «особливого періоду» міститься в абзаці 11ст. 1 ЗУ «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року, у якому передбачено, що особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно дост. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року, особливий період - цеперіод функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, за змістом наведених норм особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війнивоєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, дія особливого періоду обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації особливий період не діє.
Відповідно до п. 2 прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року № 1275-VII поширенодію ч. 2 і 3ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»тач. 3ст. 119 КЗпП Українив редакції цьогоЗаконуна громадян України, які були призвані на військову службу на підставіУказу Президента України «Про часткову мобілізацію».
Останнє рішення про проведення часткової мобілізації було прийнятеУказом Президента України №15 від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», у відповідності до якого оголошено та проведено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом, який набрав чинності після затвердження його Верховною Радою України ЗУ «Про затвердження Указу «Про часткову мобілізацію» від 15 січня 2015 року, який набрав чинності 20 січня 2015 року.
На момент укладання позивачем контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України мобілізація не проводилася, так як остання її хвиля (черга) закінчилася 17 серпня 2015 року.
Також встановлено, що станом на 17 травня 2017 року в Україні був відсутній стан «особливого періоду» (в розумінні, що має значення для застосування приписів ч. 3ст.119 КЗпП України).
Зазначене підтверджується і умовами укладеного позивачем контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України (далі - Контракт), відповідно до якого громадянин ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, і добровільно бере на себе зобов`язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку Контракту (три роки),а в разі настанняособливого періоду - понад установлений строк Контракту.
Із зазначеного вбачається, що сторони договору (Контракту) чітко усвідомлювали, що цей Контракт укладається не в особливий період, а тому - строком на три роки, але передбачили, що лишев разі можливого настанняособливого періоду в подальшому ОСОБА_1 буде проходити військову службу понад установлений Контрактом строк.
Вказаний висновок, а також відсутність на час укладання Контракту кризової ситуації, що загрожує національній безпеці,у повній мірі підтверджується і змістом пункту 18 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, відповідно до якого перший контракт про проходження військової служби укладається:
-з військовослужбовцями, прийнятими на посади рядового складу, - строком на 3 роки;
-з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Аналогічні приписи містяться і у ч.ч.2, 3ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Тобто, оскільки Контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України позивачем було укладено вперше, а саме 17 травня 2017 року, вказаний контракт укладений не в період виникнення (наявності) кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, то строк його дії було у відповідності до ч.2ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»встановлено саме три роки.
Якщо б такий Контракт було укладено позивачем саме в період виникнення (наявності) кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, то строк дії Контракту було б, у відповідності до ч.3ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», встановлено - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
З огляду на вищезазначені положення законодавства, виходячи з характеру спору, з урахуванням всіх обставин справи, а також того, що відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, користуючись рівними правами, на засадах змагальності, згідно вимог ст. 12 ЦПК України, виходячи із принципів розумності та справедливості, у зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 за власним бажанням уклав контракт на проходження військової служби в лавах Збройних Сил України терміном на три роки в період який не відноситься до особливого, що виключає можливість позивача на користування гарантіями, передбаченими ч.3ст.119 КЗпП України, суд вважає звільнення ОСОБА_1 правомірним, а тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час перебування на військовій службі є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі, то вони також задоволенню не підлягають.
На підставі п.3ст.36, ст.ст.119,232 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12,13,78- 80,258,268,352 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час проходження військової служби - відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.
Рішення вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Луганської області.
Повний текст рішення суду складено 29.03.2018 року
Суддя: Л.М.Осіпенко
