ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 2-01575/11
Провадження № 14-425цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача СитнікО.М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» (далі - ТОВ «БК «Комбінат виробничих підприємств»),
заінтересована особа - державний виконавець Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Полтавський РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ «БК «Комбінат виробничих підприємств» на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 26 січня 2018 року у складі судді Шелудякова Л. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.
у справі за скаргою ТОВ «БК «Комбінат виробничих підприємств» на дії державного виконавця Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, та
УСТАНОВИЛА:
У серпні 2017 року ТОВ «БК «Комбінат виробничих підприємств» звернулося до суду зі скаргою, у якій зазначало, що 18 липня 2017 року старшим державним виконавцем Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області у виконавчому провадженні № 53617896 винесена постанова про накладення штрафу на користь держави у розмірі 10 200 грн за невиконання рішення суду, яким зобов'язано ПАТ «Комбінат виробничих підприємств» видати ОСОБА_1 довідку на підтвердження трудового стажу для призначення пільгової пенсії встановленої форми із зазначенням періоду роботи, професії або посади, характеру виконуваної роботи, первинних документів за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.
Вважало, що підприємством виконано рішення суду, оскільки стягувачу видана відповідна довідка, а тому просило скасувати постанову про накладення штрафу від 18 липня 2017 року у виконавчому провадженні № 53617896, винесену старшим державним виконавцем Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Марчишиною А.А.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 26 січня 2018 року провадження у справі за скаргою ТОВ «БК «Комбінат виробничих підприємств» закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалу мотивовано тим, що відповідно до частини другої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «БК «Комбінат виробничих підприємств» залишено без задоволення. Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 26 січня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що вказана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відноситься до компетенції адміністративного суду.
У травні 2018 року ТОВ «БК «Комбінат виробничих підприємств» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Доводи, наведені в касаційній скарзі
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
За вимогами статей 383, 384 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення зі скаргою, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається до суду, який видав виконавчий документ.
ТОВ «БК «Комбінат виробничих підприємств» вважало, що якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ. Оскільки ТОВ «БК «Комбінат виробничих підприємств» звернулося до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про накладення штрафу, яка винесена державним виконавцем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа від 28 листопада 2011 року № 2-01575/11, виданого Полтавським районним судом Полтавської області у цивільній справі, то скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 12 вересня 2018 року - справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону Українивід 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Встановлено, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2011 року задоволено позов ОСОБА_1 та зобов'язано ТОВ «БК «Комбінат виробничих підприємств» надати позивачу довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пільгової пенсії встановленої форми із зазначенням періоду роботи, професії або посади, характеру виконуваної роботи, первинних документів за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.
03 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області із заявою про видачу копії вказаного рішення та виконавчого листа.
На підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2011 року суд першої інстанції видав виконавчий лист від 28 листопада 2011 року № 2-01575, який ОСОБА_1 пред'явив для примусового виконання до Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області.
Постановою головного державного виконавця Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 06 грудня 2011 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа.
18 липня 2017 року старшим державним виконавцем Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області у виконавчому провадженні № 53617896 винесена постанова про накладення штрафу в дохід держави у розмірі 10 200 грн за невиконання ПАТ «Комбінат виробничих підприємств» рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2011 року (а. с. 6).
Вважаючи зазначену постанову незаконною, ТОВ «БК «Комбінат виробничих підприємств» у серпні 2017 року звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця з посиланням на статтю 74 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24) ЄСПЛ закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.
Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII та зміни до ЦПК України, внесені відповідно до цього Закону.
Оскільки ТОВ «БК «Комбінат виробничих підприємств» звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця у серпні 2017 року, на спірні правовідносини поширюється саме Закон № 1404-VIII, згідно зі статтею 1 якоговиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, ? протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Згідно із частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18).
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано закрив провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки скарга не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції адміністративного суду.
Підстав для висновків, що суди порушили правила предметної чи суб'єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення вказаної касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 26 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М. Ситнік
Судді: Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н.П. Лященко
В. В. Британчук О.Б. Прокопенко
Д. А. Гудима Л.І. Рогач
В. І. Данішевська І.В. Саприкіна
О. С. Золотніков О.С. Ткачук
О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
В. С. Князєв О.Г. Яновська
