РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2018 року м. Рівне
Справа № 569/1011/18
Провадження № 22-ц/4815/79/18
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
секретар судового засідання: Тхоревський С.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
за участю відповідача, представників сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді Харечко С.П. від 5 червня 2018 року, ухваленого в 16 год. 12 хв. в м. Рівне, повний текст якого складено 5 червня 2018 року,
в с т а н о в и в:
У січні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу.
Позов мотивує тим, що 9 лютого 2001 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, про що відділом реєстрації громадянського стану м. Рівне зроблено запис №128. Від шлюбу вони мають дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вказує, що сім'я припинила існування, шлюб між ними існує формально, вони окремо отримують доходи та здійснюють витрати. Причиною розірвання шлюбу є те, що вони з відповідачем не змогли знайти порозуміння у питаннях побудови подружніх стосунків. Вважає, що подальше збереження шлюбу неможливе і суперечитиме її інтересам. Просила шлюб розірвати.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 5 червня 2018 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, зареєстрований 9 лютого 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану м. Рівне, актовий запис №128 розірвано.
Рішення суду мотивовано тим, що сімейно-шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, ОСОБА_4 наполягала на його розірванні, подальше збереження сім'ї є неможливим та суперечить її інтересам. При цьому суд керувався положеннями ст.112 СК України.
В поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_5 покликається на його незаконність та необгрунтованість в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Вказує, що судовий розгляд відбувся без участі позивача, в зв'язку з чим в порушення вимог ч.1 ст.80 ЦПК України суд не зміг безпосередньо та об'єктивно дослідити докази існування обставин, які суд вважав встановленими, а саме: що позивач дійсно та з власної згоди бажає реалізувати своє право припинення шлюбу.
Суд безпосередньо не з'ясував також дійсні причини розлучення, інші обставини життя подружжя та того, що збереження шлюбу буде істотно суперечити інтересам позивача, як того вимагає ч.1 ст.112 СК України.
Крім того, рішення суду ухвалене без врахування істотного порушення інтересів дитини.
Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що у позовній заяві нею було зазначено причини розірвання шлюбу, а також вказувала, що подальше збереження шлюбу неможливе і суперечитиме її інтересам, оскільки наявність юридичної реєстрації шлюбу може породжувати її з відповідачем спільні права та обов'язки, як подружжя.
Вважає, що судовий розгляд справи без її участі не є підставою для скасування судового рішення, так як нормами ЦПК України не передбачено обов'язкової явки позивача в судове засідання у справі про розірвання шлюбу.
Також, звертає увагу, що 31 липня 2018 року їх з відповідачем спільному сину виповнилося 15 років та оскаржуваним рішенням інтереси дитини ніяким чином не порушені.
З наведених підстав ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 9 лютого 2001 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відділом реєстрації актів громадського стану м. Рівне зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1.
Від вказаного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Під час розгляду справи, 20 березня 2018 року суд першої інстанції сторонам надав строк на примирення (2 місяці), після спливу якого, у поданій до суду заяві позивачка вказала, що примирення подружжя не відбулося та наполягала на розірванні шлюбу.
Виходячи з того, що шлюб має ґрунтуватися на вільній згоді жінки та чоловіка, на почуттях взаємної любові та поваги до прав і людської гідності кожного з подружжя, не суперечити моральним засадам суспільства, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням фактичного припинення між сторонами сімейно-шлюбних відносин, небажанні дружини продовжувати спільне життя та зберігати їх з відповідачем сім'ю, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції розглянуто справу без участі позивача, в зв'язку з чим в порушення вимог ч.1 ст.80 ЦПК України суд не зміг безпосередньо та об'єктивно дослідити чи позивач дійсно та з власної згоди бажає реалізувати своє право припинення шлюбу, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_4 скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Крім того, на розірванні шлюбу позивач наполягала, як у позовній заяві, так і в заяві, поданій після закінчення строку для примирення.
Безпідставними є покликання відповідача на те, що суд не з'ясував дійсні причини розлучення та, що збереження шлюбу буде істотно суперечити інтересам позивача, так як позивач категорично заперечує щодо продовження шлюбних відносин з відповідачем, а примушування до їх збереження є порушенням її прав.
Також, не передбачено законом примушення особи до збереження шлюбних відносин в інтересах її неповнолітньої дитини.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 5 червня 2018 року залишити без змін.
Судові витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги віднести за рахунок ОСОБА_6.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 5 грудня 2018 року.
Судді: Бондаренко Н.В.
Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.
