ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.11.2018
Справа № 910/10930/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом приватної організації «Організація колективного управління авторськими та
суміжними правами» в інтересах приватного підприємства «Світова Музика»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Кіно»
про стягнення 223 774,00 грн.
представники учасників справи:
від ПО «ОКУАМП» Луценко О.В. - представник (довіреність б/н від 01.01.018)
від ПП «Світова Музика» не з'явився
від відповідача Рудаков О.Г. - представник (довіреність б/н від 01.01.018)
Кобець О.Ю. - представник (довіреність б/н від 01.01.018)
від третьої особи не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У серпні 2018 року приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - ПО «ОКУАМП», організація) звернулася до господарського суду міста Києва в інтересах приватного підприємства «Світова Музика» (далі - ПП «Світова Музика», позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Кіно» (далі - ТОВ «Лінія Кіно», відповідач) про стягнення 223 774,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПО «ОКУАМП» посилається на порушення відповідачем Закону України «Про авторське право та суміжні права», яке полягало у використанні музичних творів серед сторонніх осіб без дозволу та сплати відповідної винагороди.
У зв'язку з цим, організація звернулася до суду з зданим позовом та просила стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 223 774,00 грн. на користь організації в інтересах позивача за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу об'єкт правового захисту - музичний твір «Stole The Show».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2018 відкрито провадження у справі № 910/10930/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.09.2018.
12.09.2018 відділом автоматизованого діловодства суду був зареєстрований поданий відповідачем відзив на позов, в якому останній вказав, що орендує приміщення в ТРЦ «Магелан» (м. Київ, пр-т Академіка Глушкова 13-Б) для розміщення кінотеатру на підставі договору суборенди № 39 від 01.04.2017, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Шейк» (далі - ТОВ «Шейк»), і згідно з умовами вказаного договору саме ТОВ «Шейк» зобов'язується забезпечити надання відповідачу, як суборендарю, правомірне використання музичних творив шляхом їх публічного виконання (музичне озвучення ТРЦ). Крім того, відповідач вказав, що звуковідтворювальні пристрої (колонки), наявність яких зафіксована відео фіксацією, не належать відповідачу. Відповідач вважав, що Організація не надала правовстановлюючих документів ТОВ «Олл Мьюзік Паблішинг» на музичний твір «Stole The Show», а отже, не довела, що вона або позивач має виключне право на використання вказаного музичного твору та передання такого права третім особам.
Відповідач також вважав, що оскільки акт фіксації порушення складений представником Організації в односторонньому порядку, то він не є належним та допустимим доказом в межах даної справи. Відповідач наполягав, що надані Організацією докази не свідчать про здійснення неправомірного відтворення музичного твору саме відповідачем. Заявлену позивачем до стягнення суму вважав надмірною та необґрунтованою. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
17.09.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана представником Організації відповідь на відзив, в якій останній вказав, що подані Організацією докази необхідно оцінювати в сукупності, а не розглядати кожен з них окремо, навів нормативно-правове обґрунтування, а також практику Верховного Суду на підтвердження належності та допустимості поданих ним доказів, наявності відповідних повноважень на встановлення порушень в сфері інтелектуальної власності у представників Організації, доведеність наявності у організації майнових авторських прав на спірний музичний твір.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2018 відкладено підготовче засідання на 11.10.2018, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Шейк» (далі - ТОВ «Шейк», третя особа).
11.10.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані відповідачем заперечення, в яких останній у тому числі вказав, що кафе-бар «Лінія кіно», в якому зафіксовано порушення, не є закритою територією і до того ж оточений сімома звуковідтворювальними пристроями (колонками), які належать ТРЦ, а не відповідачу, тому точно визначити звуковідтворювальний пристрій, з якого лунав спірний музичний твір, неможливо і, відповідно, неможливо однозначно стверджувати, що неправомірне публічне відтворення такого музичного твору здійснював саме відповідач. Представники відповідача наполягали на тому, що відповідач не здійснював відтворення спірного музичного твору і таке відтворення є музичним озвученням ТРЦ.
У судовому засіданні 11.10.2018 суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання на призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 08.11.2018.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2018 викликано ТОВ «Шейк», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у судове засідання, призначене на 08.11.2018.
У судовому засіданні 08.11.2018 судом була оголошена перерва до 15.11.2018.
15.11.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані третьою особою письмові пояснення по суті спору, в яких остання вказала, що ні ТОВ «Шейк», ні ТОВ «Лінія Кіно» не використовували в ТРЦ «Магелан» опубліковані з комерційною метою фонограми в момент зафіксованого порушення, вказані юридичні особи не є суб'єктами комерційного використання у спірному періоді в ТРЦ «Магелан» опублікованих з комерційною метою фонограм, а тому не можуть нести відповідальність за таке використання.
Крім того, відділом автоматизованого діловодства суду також була зареєстрована подана представником організації відповідь на письмові пояснення по суті спору.
У судовому засіданні 15.11.2018 представник ПО «ОКУАМП» заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, вважали позовні вимоги необґрунтованими та просили суд у їх задоволенні відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представників третьої особи за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 15.11.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників ПО «ОКУАМП» та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.
01.01.2016 між приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (організація) та приватним підприємством «Світова музика» (видавник) був укладений договір про управління майновими авторськими правами № АУ010116 (далі - договір № АУ010116), згідно з умовами якого видавник надав організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, які належать видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 7.3. договору № АУ010116 (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.12.2016), у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав Видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.
Пунктом 10.1 договору № АУ010116 (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.12.2017) передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018.
На виконання умов договору № АУ010116 від 01.01.2016 ПП «Світова музика» надано декларацію № 35 від 01.01.2017 щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління організації, а саме: назва твору - «Stole The Show», автор твору - Harwood/KELSO/Parson/Gorvell-Dahll/Harwood, виконавець - Kygo Feat. Parson James, публічне виконання - 20%.
01.01.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «Олл Мьюзік Паблішинг» (ліцензіар) та приватним підприємством «Світова музика» (ліцензіат) був укладений договір на передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав № 01/2016-Л (далі - ліцензійний договір № 01/2016-Л), згідно з умовами якого ліцензіар передав ліцензіату на територію України виключні права на управління майновими авторськими правами на всі твори, які відносяться до каталогу «Олл Мьюзік Паблішинг», які являються частиною даного договору, права на використання яких на території належать ліцензіару на території країн СНГ, а саме використовувати, а також надавати дозвіл або забороняти використовувати твори.
Згідно з п. 7.1 ліцензійного договору № 01/2016-Л (в редакції додаткової угоди від 01.01.2018) права за цим договором передаються на строк його дії, а саме з моменту його підписання до 31.12.2018.
Як вбачається з додатку № 1 до договору № 01/2016-Л від 01.01.2016 «Перелік з каталогу музичних творів», відповідно до п. 1.7 вказаного договору сторони підтверджують, що станом на 01.01.2017 надані права на музичні твори відповідно до переліку, зокрема, на музичний твір «Stole The Show». Крім того, згідно з вказаним додатком товариство з обмеженою відповідальністю «Олл Мьюзік Паблішинг» погодилось з правом приватного підприємства «Світова музика» доручати судове представництво ПО «ОКУАСП» (код 37396151) на основі договору про управління майновими авторськими правами.
Звертаючись до суду з даним позовом, ПО «ОКУАСП» стверджувало про порушення відповідачем Закону України «Про авторське право та суміжні права», яке полягало у використанні музичного твору серед сторонніх осіб без дозволу та сплати відповідної винагороди.
На підтвердження власних доводів ПО «ОКУАСП» долучено до матеріалів справи акти фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного використання, а також відеозаписи публічного виконання на відеокамеру, складення та запис яких були здійснені представником організації в кафе-барі «Лінія Кіно», розташованому за адресою: м. Київ, пр-т Академіка Глушкова 13-Б, в якому здійснює господарську діяльність відповідач.
Так, актом № 69/09/17 від 29.09.2017 підтверджується факт публічного виконання твору «Stole The Show».
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.
Цією ж статтею встановлено, що публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Відповідно до п. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
У п. 29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» № 12 від 17.10.2012 роз'яснено, що враховуючи приписи ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами, зокрема, через організацію колективного управління.
Частиною 1 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.
Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.
За приписами підпункту «г» ч. 1 ст. 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права», організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.
Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.
У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п. 49 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо в організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду з заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України «Про авторське право і суміжні права» - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
Судом встановлено, що 01.01.2016 між ПО «ОКУАСП» та ПП «Світова музика» був укладений договір про управління майновими авторськими правами № АУ010116, умовами якого передбачено, що товариство надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, які належать товариству, а саме: дозволяти або забороняти від імені товариства використання об'єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору.
01.01.2016 між ТОВ «Олл Мьюзік Паблішинг», як ліцензіаром, та ПП «Світова музика» як ліцензіатом, був укладений договір № 01/2016-Л, відповідно до умов якого ліцензіар передав ліцензіату на територію України виключні права на управління майновими авторськими правами на всі твори, які відносяться до каталогу «Олл Мьюзік Паблішинг», які являються частиною даного договору, права на використання яких на території належать ліцензіару на території країн СНГ, а саме використовувати, а також надавати дозвіл або забороняти використовувати твори.
Згідно з положеннями ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Частинами 1, 4 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір, відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України, відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.
Як зазначено в пункті 41 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», використанням твору в силу статті 441 Цивільного кодексу України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
За приписами статей 48 і 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.
Водночас, суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права», що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.
Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права.
Відповідно до п. 30.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» ліцензійний договір про надання дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (строку дії договору; способу використання твору; території, на яку поширюється право, що надається; інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Способи використання твору наведені (не вичерпно) у статті 441 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що на час здійснення фіксації договір про управління майновими авторськими правами договір № АУ010116 від 01.01.2016 та договір № 01/2016-Л від 01.01.2016, на підставі яких позивач набув виключні майнові права на використання музичних творів, були нечинними або визнані судом недійсними у встановленому законом порядку. Отже, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Крім того, суд зазначає, що договір, на підставі якого правовласник отримав заявлені права, які в наступному передані в колективне управління організації колективного управління авторськими та суміжними правами, підтверджує наявність у правовласників відповідних прав, а саме відповідач, який здійснює господарську діяльність, несе відповідальність за додержання в закладі вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що ПО «ОКУАСП» на підставі договорів про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єктів авторського права - позивачів у справі, зокрема, щодо спірних музичних творів та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивачів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/6037/16.
Як встановлено судом, на підтвердження факту використання відповідачем музичного твору «Stole The Show» у приміщенні кафе-бару «Лінія Кіно», розташованому за адресою: м. Київ, пр-т Академіка Глушкова 13-Б, в якому здійснює господарську діяльність відповідач - ТОВ «Лінія Кіно», організацією надано акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання № 69/09/17 від 29.09.2017, складений уповноваженим представником ПО «ОКУАСП», відеозапис фіксації використання спірних музичних творів, а також фіскальний чек від 29.09.2017.
У процесі провадження у справі судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозаписів фіксації фактів порушення відповідачем авторських прав на публічне виконання, з приводу чого судом встановлено наступне.
З вищевказаного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис був здійснений у приміщенні кафе-бару «Лінія Кіно», розташованому за адресою: м. Київ, пр-т Академіка Глушкова 13-Б, в якому зафіксовано відтворення музичного твору під назвою «Stole The Show» (автор твору - Harwood/KELSO/Parson/Gorvell-Dahll/Harwood, виконавець - Kygo Feat. Parson James).
Таким чином, судом встановлений факт використання відповідачем - ТОВ «Лінія Кіно», яке здійснює господарську діяльність у кафе-барі «Лінія Кіно», розташованому за адресою: м. Київ, пр-т Академіка Глушкова 13-Б, вказаного вище музичного твору.
Також суд зазначає, що ПО «ОКУАСП» мала право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
У матеріалах справи наявна довіреність № 31/12/16/1 від 31.12.2016, видана генеральним директором ПО «ОКУАСП» на ім'я ОСОБА_6 зі строком дії до 31.12.2017 з правом виявляти незаконне використання творів, управління якими здійснює організація, та здійснювати фіксацію, підписувати відповідний акт.
Акт фіксації № 69/09/17 від 29.09.2017, що не підписаний відповідачем, оскільки представник відповідача, як зазначено у вказаному акті, відмовився від підпису, не містить доказів того, що фіксація здійснювалась неуповноваженим представником організації. Повноваження щодо здійснення перевірки права на здійснення фіксації фактів порушень належить саме ПО «ОКУАСП», а не відповідачу.
Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас, розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
У абз. 9 ч. 2 ст. 52 України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. «г» п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. України «Про авторське право і суміжні права», об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту. Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.
Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат на користь власника майнових прав за використаний твір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 3-994гс15.
Як вбачається з позовної заяви, ПО «ОКУАСП» заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів в загальному розмірі 223 774,00 грн., при цьому компенсація за неправомірне відтворення музичного твору «Stole The Show» розрахована позивачем в розмірі 127 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1 762,00 грн.) за факт порушення стосовно вказаного об'єкту (музичного твору).
Відповідно до абз. 3 пп. 51.3 п. 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Однак, Вищий господарський суд України у листі від 06.07.2017 № 07-01-11/1085/17 зазначив наступне.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки «інших виплат», про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та застосовувати розрахункову величину в розмірі 1 762,00 грн.
Разом з тим, суд вважає визначений ПО «ОКУАСП» розмір компенсації необґрунтовано завищеним.
Так, організацією належними засобами доказування доведено факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтовано співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єктів авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення тощо.
За таких обставин, заявлена в інтересах позивача вимога ПО «ОКУАСП» про стягнення з відповідача компенсації підлягає задоволенню частково у розмірі 17 620,00 грн. на користь організації в інтересах позивача за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу об'єкт правового захисту - музичний твір «Stole The Show».
Поряд з наведеним суд зазначає, що не бере до уваги заперечення відповідача, наведені ним у відзиві та інших долучених до матеріалів справи поясненнях і запереченнях, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на підставі договору суборенди № 39 від 01.04.2017, укладеного між ТОВ «Шейк» та ТОВ «Лінія Кіно», відповідач є суборендарем приміщення, розташованого в ТРЦ «Магелан» за адресою: м. Київ, пр-т Академіка Глушкова 13-Б.
На підставі додатку № 3 до вищевказаного договору суборенди № 39 від 01.04.2017 відповідач зобов'язаний оплачувати, зокрема, й експлуатаційні витрати, до яких включено також використання в ТРЦ музичних творів шляхом їх публічного виконання (музичне озвучення ТРЦ).
Разом з тим відповідачем в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ «Шейк» є власником прав на спірний музичний твір, володіє майновими авторськими правами на такий твір або на інших визначених чинним законодавством підставах має право здійснювати публічне відтворення спірного музичного твору.
Відповідачем до матеріалів справи долучений договір ТРЦ-14/07/16 від 01.07.2016, укладений між дочірнього підприємством «Край Проперті» (користувач) та приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (УЛАСП), згідно з п. 3.8 якого винагорода (роялті), що перераховується користувачем на поточний рахунок УЛАСП, розповсюджується лише на місця загального користування у торговельно-розважальному центрі, але не звільняє інших орендарів та (або) користувачів окремих приміщень у торгово-розважальному центрі від обов'язку сплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів.
Однак, надаючи оцінку вищевказаному договору суд зазначає, що такий договір не підтверджує правомірності публічного відтворення спірного музичного твору ТОВ «Шейк» або відповідачем.
Відповідно до частин першої та другої статті 32 Закону «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.
Крім того, саме ТОВ «Лінія Кіно», яке здійснює господарську діяльність у спірному приміщенні, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності. Невиконання відповідачем встановлених законом обов'язків щодо дотримання вимог Цивільного кодексу України, а саме порядку використання музичних творів, які використовуються в його суборендованому приміщенні, є порушенням статей 614, 1166 Цивільного кодексу України. Ті зазначені відповідачем обставини, що музичний супровід у приміщенні, в якому здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Лінія Кіно», здійснювався ТОВ «Шейк», жодним чином не виключають доступу до такого музичного супроводу відвідувачів та інших осіб, які перебували в орендованому приміщенні ТОВ «Лінія Кіно», що могло б свідчити про публічне виконання спірних музичних творів також і в цьому приміщенні (ТОВ «Лінія Кіно»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 по справі № 910/10189/17.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені ПО «ОКУАСП» вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача компенсації в розмірі 17 620,00 грн.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Кіно» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б, ідентифікаційний код 32706561) на користь приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 916, ідентифікаційний код 37396151) в інтересах приватного підприємства «Світова Музика» (02222, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 16, квартира 119, ідентифікаційний код 36463790) компенсацію за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу об'єкт правового захисту - музичний твір «Stole The Show» у розмірі 17 620,00 грн. (сімнадцять тисяч шістсот двадцять грн. 00 коп.).
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Кіно» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б, ідентифікаційний код 32706561) на користь приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 916, ідентифікаційний код 37396151) витрати по сплаті судового збору в розмірі 264,30 грн. (двісті шістдесят чотири грн. 30 коп.).
4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.12.2018.
Суддя О.Г. Удалова
