Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 761/4472/15-ц

провадження № 61-21267св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В.П.,

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року у складі судді: Савицького О. А., та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року у складі суддів: Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (надалі - КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує за комунальні послуги у зв'язку з чим у нього станом на 01 січня 2014 року утворилася заборгованість за період з 01 січня 2008 року по 01 січня 2014 року у розмірі 29 260,46 грн, з яких: 25 557,26 грн -сума основного боргу, 2 060,23 грн - інфляційні втрати та 1 642,97 грн - 3 % річних. Указану заборгованість позивач просив стягнути із відповідача на свою користь.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року, позов КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 24 903,67 грн, з яких: 21 644,90 грн - заборгованість за житлово-комунальні послуги, 1 060,60 грн - інфляційні втрати, 1 951,60 грн - 3 % річних та 246,57 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» правомірно звернулося до суду з вимогами до боржника про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, як споживача таких послуг. КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (до зміни назви - КП по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради) відповідно до умов договору доручення на надання послуг з обліку, нарахування, збору платежів власників, наймачів та орендарів № 1 від 01 лютого 2012 року, укладеним між КП «Керуюча дирекція» та КП УЖГ Шевченківської районної у м. Києві ради є належним позивачем у справі. У результаті несплати відповідачем за послуги по утриманню будинку, прибудинкової території та надані комунальні послуги, за ОСОБА_2, як за власником квартири АДРЕСА_1, існує борг, який за період з 01 січня 2008 року по 01 січня 2014 року, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, становить 29 260,46 грн.

Суди зробили висновок, що з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в межах строку позовної давності за період з 01 січня 2011 року по 01 січня 2014 року у загальному розмірі 24 9203,67 грн. При цьому суди виходили з того, що подання позивачем 31 грудня 2013 року заяви про видачу судового наказу перервало перебіг позовної давності. Відсутність між сторонами укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє споживача від сплати спожитих послуг на утримання будинку й прибудинкової території, ураховуючи, що саме на споживачеві лежить обов'язок в укладенні цього договору та оплаті наданих послуг.

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що переривання позовної давності відбувається тільки у разі пред'явлення позову, інших виключень щодо цього закон не містить. Відносини між учасниками в сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Будь-яких договорів на надання комунальних послуг з позивачем чи виконавцями послуг та послуг з утримання будинків та прибудинкових територій не укладалось і на адресу відповідача не надсилалось. Відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правовідносини споживача виникають тільки з фактичним постачальником житлово-комунальної послуги (опалення, гарячої та холодної води тощо), яким позивач не є, отже є неналежним позивачем.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справа призначена до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

У абзаці 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.

Суди встановили, що ОСОБА_2 зареєстрований у квартиріАДРЕСА_1 та є її власником.

Суди встановили, що у результаті несплати відповідачем за послуги по утриманню будинку, прибудинкової території та надані комунальні послуги за ним, як за власником квартири АДРЕСА_1, існує борг, який за період з 01 січня 2008 року по 01 січня 2014 року, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, становить 29 260,46 грн.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15зроблено висновок, що «хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

ОСОБА_2 в запереченні на позовну заяву від 25 червня 2015 року (а. с. 41 - 42) просив застосувати до заявлених позовних вимог позовну давність.

Суди встановили, що 31 грудня 2013 року позивач вперше звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу по заявленим вимогам, з 01 січня 2011 року по 01 січня 2014 року, а тому на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 підлягає до стягнення заборгованість в сумі 21644,9 грн

У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15зроблено висновок, що «за частиною статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржених рішень) є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи, що судовий захист права кредитора (виконавця послуг) на стягнення грошових коштів можна реалізувати у позовному провадженні та шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг позовної давності».

Встановивши, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, а звернення позивача 31 грудня 2013 року до суду із заявою про видачу судового наказу перервало позовну давність, суди зробили обґрунтований висновок про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості за період з 01 січня 2011 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Оскільки оскаржені рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В.П. Курило