Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 листопада 2018 року
у справі № 761/4472/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо переривання строку позовної давності у справах про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги
Фабула справи: у лютому 2015 року КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує за комунальні послуги у зв'язку з чим у нього станом на 01 січня 2014 року утворилася заборгованість за період з 01 січня 2008 року по 01 січня 2014 року у розмірі 29 260,46 грн.
Рішенням районного суду, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду, позов КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» задоволено частково. Суди зробили висновок, що з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в межах строку позовної давності за період з 01 січня 2011 року по 01 січня 2014 року у загальному розмірі 24 9203,67 грн.
Мотивація касаційної скарги: переривання позовної давності відбувається тільки у разі пред'явлення позову, інших виключень щодо цього закон не містить. Відносини між учасниками в сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Будь-яких договорів на надання комунальних послуг з позивачем чи виконавцями послуг та послуг з утримання будинків та прибудинкових територій не укладалось і на адресу відповідача не надсилалось. Відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правовідносини споживача виникають тільки з фактичним постачальником житлово-комунальної послуги (опалення, гарячої та холодної води тощо), яким позивач не є, отже є неналежним позивачем.
Правова позиція Верховного Суду: у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Висновки: встановивши, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, а звернення позивача 31 грудня 2013 року до суду із заявою про видачу судового наказу перервало позовну давність, суди зробили обґрунтований висновок про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості за період з 01 січня 2011 року.