ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2018 року № 826/4630/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі судового засідання Грабовському В.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Нотіс-2006»

до третя особа

1. Виконавчого органу Трускавецької міської ради в особі управління містобудування, архітектури та землекористування, 2. Трускавецької міської ради Приватне підприємство «Квітка Полонини»

про

визнання протиправними та скасування рішення від 12.10.2017р. №693, містобудівних умов від 22.01.2018р. та наказу від 22.01.2018р.,

за участі:

представника позивача - Станицький О.Б.,

представника відповідача 1,2- Савченко О.Г.,

представника третьої особи - Шнир О.Б.

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Нотіс-2006» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Виконавчого органу Трускавецької міської ради в особі управління містобудування, архітектури та землекористування (далі - відповідач 1), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство «Квітка Полонини» (далі - третя особа) (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Трускавецької міської ради № 693 від 12.10.2017 року, яким затверджено «План зонування території міста Трускавця (зонінг)»;

- визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки, затверджені наказом відділу містобудування і архітектури управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради від 22 січня 2018 року №3;

- визнання протиправним та скасування наказу відділу містобудування і архітектури управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради від 22 січня 2018р. № 3 щодо затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2018 року суддею Амельохіним В.В. відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовче засідання.

13.09.2018 року у судовому засіданні протокольною ухвалою суду прийнято заяву від 26.07.2018 року про збільшення позовних вимог та в якості співвідповідача залучено до участі в справі - Трускавецьку міську раду.

27.09.2018 року у судовому засіданні суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що містобудівні вимоги та обмеження для проектування об'єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під заклад громадського харчування торгівлі та готельного комплексу» за адресою: бульвар Торосевича, 8, м. Трускавець, які затверджені наказом відділу містобудування і архітектури управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради від 22 січня 2018 року № 3 не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, дані зазначені в них містять суперечливі відомості.

При цьому, позивач також неодноразово звертав увагу, що частина земельної ділянки ПП «Квітка Полонини» знаходиться в першій зоні санітарної охорони, зазначаючи при цьому, що на території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється провадити діяльність, пов'язану лише з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обґрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної експертизи та оцінки впливу на довкілля виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали. Забудова цієї території (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та упорядкування об'єктів містобудування) здійснюється відповідно до законодавства, державних стандартів і норм, затвердженої містобудівної документації.

Отже, на думку позивача, наміри забудови Приватного підприємства «Квітка Полонини» земельної ділянки по бульвару Торосевича, 8 не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме «Коригування Генерального плану міста - курорту Трускавець», затвердженою рішенням Трускавецької міської ради №233 від 21.12.2011 року.

Таким чином, оскільки, на думку позивача, містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки, які затверджені наказом відділу містобудування і архітектури управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради від 22 січня 2018 року № 3 дозволяється забудова земельної ділянки, яка знаходиться в першій санітарній зоні, позивач вважає, що тим самим порушується міжнародне законодавство, яке захищає право людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Одночасно, позивач посилався на протиправність рішення Трускавецької міської ради № 693 від 12.10.2017 року, яким затверджено «План зонування території міста Трускавця (зонінг)», як такого, що прийнято з наступними порушеннями, а саме: прийнятий План зонування території міста Трускавця (зонінг) суперечить Генеральному плану населеного пункту, а не уточнює його, як то повинно було б бути; зонінгом змінено межу першої зони санітарної охорони; не перенесено межу історичного ареалу, встановлену затвердженим Генеральним планом Трускавця.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів 1, 2 проти задоволення адміністративного позову, у наданих до суду відзивах, заперечував та просив відмовити в його задоволені.

Зокрема, відповідач 1, Виконавчий орган Трускавецької міської ради в особі управління містобудування, архітектури та землекористування зазначав, що забудовник - приватне підприємство "Квітка Полонини" є власником земельної ділянки 0, 2502 га, кадастровий номер 4611500000:005:0037 у м. Трускавці по бульвару Торосевича,8 на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.2014р. та нежитлової будівлі площею 1215,5 кв.м. за цією ж адресою на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2008р. До заяви від 15.01.2018р., поданої через центр надання адміністративних послуг Трускавецької міської ради про отримання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію об'єкта будівництва подано повний перелік документів. Цільове використання земельної ділянки - будівництво та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, а також функціональне призначення земельної ділянки відповідає затвердженій містобудівній документації: «Коригування Генерального плану міста - курорту Трускавець» за рішенням Трускавецької міської ради №233 від 21.12.2011р. і "План зонування території міста Трускавця (зонінг)", що затверджено рішенням Трускавецької міської ради №693 від 12.10.2017р.

Земельна ділянка, що належить ПП "Квітка Полонини" знаходиться в зоні Г-1 (зона загальноміського та курортного центру) виділена для забезпечення правових умов використання земельних ділянок і будівництва нерухомості з широким спектром ділових, громадських, культурних, обслуговуючих і комерційних видів використання переважно загальноміського значення.

А тому, на думку відповідача 2, наказ № 3 від 22.01.2018р., яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва: Реконструкція нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу, бул. Торосевича, 8, м. Трускавець, Львівської області, прийнято у відповідності до ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31 травня 2017 року № 135 «Про затвердження Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 червня 2017 р. № 714/30582.

Відповідач 2, Трускавецькою міською радою зазначено, що рішення № 693 від 12.10.2017 року, яким затверджено «План зонування території міста Трускавця (зонінг)» прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства., а тому підстав для його скасування немає.

Третя особа, Приватне підприємство «Квітка Полонини» проти задоволення адміністративного позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні, з підстав того, що відповідачем 1 з дотриманням усіх вимог законодавства (правомірно) затверджено ПП «Квітка Полонини» містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу по бул. Торосевича, 8, м. Трускавець, Львівської області.

При цьому, представником третьої особи було зазначено, що ПП «Квітка Полонини» є власником земельної ділянки 0,2502 га, кадастровий номер 4611500000:005:0037 у м. Трускавці по бульвару Торосевича, 8, яка згідно п.2.2. Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Трускавця (зонінг) знаходиться в зоні Г-1, яка є зоною загальноміського та курортного центру та виділена для забезпечення правових умов використання земельних ділянок і будівництва нерухомості з широким спектром ділових, громадських, культурних, обслуговуючих і комерційних видів використання переважно загальноміського значення.

А тому, цільове та функціональне призначення земельної ділянки відповідає затвердженій містобудівній документації: Коригуванню Генерального плану міста - курорту Трускавець згідно рішення Трускавецької міської ради №233 від 21.12.2011р. та Плану зонування території міста Трускавця (зонінг), що затверджено рішенням Трускавецької міської ради №693 від 12.10.2017р.

Також, на думку третьої особи, посилання позивача на п.5.2. та 5.3. ДБН 360-92** є безпідставним, оскільки пункти, на які посилається останній, відносяться до проектування ландшафтно-рекреаційних територій, а земельна ділянка третьої особи знаходиться в зоні Г- 1 загальноміського та курортного центру.

Також представник третьої особи вказує на не порушення інтересів позивача, про які він вказує в позовній заяві (про імовірність руйнування сусідньої будівлі в результаті проведення будівельних робіт), оскільки такі дії можуть бути захищені лише шляхом подання позову в господарський суд з вимогами припинити власником земельної ділянки дії, які можуть вплинути на сусідню земельну ділянку чи розташовані на ній споруди (як один із способів захисту права власності).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Як встановлено матеріалами справи, ПП «Квітка Полонини» є власником земельної ділянки 0, 2502 га, кадастровий номер 4611500000:005:0037 у м. Трускавці по бульвару Торосевича,8 на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.2014р. та нежитлової будівлі площею 1215,5кв.м. за цією ж адресою на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2008р.

15.01.2018р. ПП «Квітка Полонини» через ЦНАП звернулось до Виконавчого органу Трускавецької міської ради в особі управління містобудування, архітектури та землекористування із заявою про надання містобудівні умови та обмеження на реконструкцію об'єкта будівництва.

До вказаної заяви було додано:

- копію документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98045074 від 21.09.2017р.);

- копію документу, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна (Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.03.2008р.;

- Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17986863 від 05.03.2008р.);

- Викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

- Витяг з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4606286322018 від 11.01.2018р.;

- Містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва;

- Топогеодезичний знімок території з нанесенням погоджених відповідними службами інженерних мереж М 1:500;

- фото фіксація земельної ділянки.

За результатами розгляду вказаних документів, 22.01.2018р. заступником начальника управління, зав. відділом містобудування та архітектури, головним архітектором Кушніром Зеновієм Володимировичем, відповідно до ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31 травня 2017 року № 135 «Про затвердження Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 червня 2017 р. № 714/30582 затверджено ПП «Квітка Полонини» містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва: Реконструкція нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу, бул.Торосевича,8, м. Трускавець, Львівської області.

Враховуючи, що відповідно до затвердженого Генерального плану міста-курорту Трускавця межа першої санітарної зони проходить вздовж будівлі дієтичної їдальні, на реконструкцію якої відповідачем 1 надано третій особі дозвіл, тобто частина земельної ділянки останньої знаходиться в межах першої санітарної зони, а не вздовж дороги, як це вказано в плані зонування території міста Трускавця, позивач звернуся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки, затверджені наказом відділу містобудування і архітектури управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради від 22 січня 2018 року №3, а також вказаного наказу.

Окрім цього, беручи до уваги той факт, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження, відповідачем 1 було прийнято з посиланням на Пояснювальну записку до Плану зонування території міста Трускавця (зонінг), затвердженого рішенням Трускавецької міської ради № 693 від 12.10.2017 року, ТОВ «Нотіс-2006» подавши до суду заяву про збільшення позовних вимог також просив визнати противним та скасувати вказане рішення.

Відповідно до ч. 10.ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч.8 ст.171 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 42 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ч.8 ст.18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, п.4.11 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 передбачено, що повноваження по затвердженню плану зонування території є компетенцією сільської, селищної, міської ради.

Як встановлено матеріалами справи, 12 жовтня 2017 року Трускавецькою міською радою Львівської області (34 сесія 7 демократичного скликання) прийнято рішення № 693 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Трускавця» (зонінг), яким вирішено: затвердити містобудівну документацію «План зонування території міста Трускавця (зонінг) на замовлення Трускавецької міської ради згідно додатків, за винятком території, земельних ділянок загальною площею - 131, 6660 га, які були продані у 2007 році ТзОВ «Альфа плюс».

Зокрема, з письмового відзиву відповідача 2 встановлено, що розпорядженням міського голови від 07.11.2014 р. № 411-р «Про проведення громадських слухань містобудівної документації «План зонування території міста Трускавця (зонінг)» з 07.11.2014 р. по 07.12.2014 р. проводилися громадські слухання відповідно до ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні. Матеріали містобудівної документації були оприлюдненні на офіційному сайті Трускавецької міської ради та були представлені в холі Трускавецької міської ради за адресою: вул. Бориславська,2. Під час проведення громадських слухань в Трускавецькій міській раді було зареєстровано колективне звернення власників земельних ділянок по вул. Стебницькій від 24.11.2014 р.

Протоколом засідання архітектурно - містобудівної ради при Управлінні містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради від 09.12.2014 року було вирішено рекомендувати ДП ДІПМ «Містопроект» врахувати та при необхідності доопрацювати містобудівну документацію «План зонування території міста Трускавця (зонінг) відповідно до зауважень членів архітектурно - містобудівної ради поданих у письмовій формі, згідно додатків №1,2,3,4.В цілому винести містобудівну документацію «План зонування території міста Трускавця (зонінг)» на розгляд сесії Трускавецької міської ради, зобов'язано розробника містобудівної документації прийняти участь у сесії для надання інформації та роз'яснень по вище вказаній документації..

Згідно протоколу по проведених громадських слуханнях містобудівної документації «План зонування території міста Трускавця (зонінг) на замовлення Трускавецької міської ради, від 02.02.2015 року вбачається, що у відповідності до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ст.21 «Громадські слухання щодо врахування громадських інтересів» та п.7, п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 555 від 25.05.2011 року «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» було видано розпорядження міського голови № 458-р від 15.12.2014 року «Про проведення громадських слухань містобудівної документації «План зонування території міста Трускавця (зонінг) на замовлення Трускавецької міської ради, які відбулися з 17.12.2014 по 01.02.2015 р. Під час проведення процедури громадських слухань в Трускавецькій міській раді було зареєстровано звернення ПрАТ «Трускавецькурорт» за № 131 від 28.01.2015 року, також було складено акт від 02.02.2015 року по вскритю скриньки для заяв по громадських слуханнях по містобудівній документації яким зафіксовано наступні звернення щодо містобудівної документації: аналогічне звернення ПрАт «Трускавецькурорт» за № 131 від 28.01.2015 року; колективна заява (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) від 20.01.2015 р.; заява ПП ОСОБА_9 від 20.01.2015р.

Після проведення громадських слухань дана містобудівна документація «План зонування території міста Трускавця (зонінг)» була винесена на розгляд Трускавецької міської ради, що підтверджується витягом з протоколу від 12.10.2017 року, де в порядку денному зазначено «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Трускавця (Зонінг)».

Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначення генерального плану населеного пункту міститься у статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та означає містобудівну документацію, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

За правилами частини першої статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.18 вище вказаного Закону план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

Крім того, виходячи з положень ст. 2 та ч.1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» можна зробити висновок, що затвердження плану зонування території населеного пункту, є складовою планування територій на місцевому рівні, фактично зводиться до прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку території; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціонального взаємного розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико - культурних та інших зон і об'єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності.

Отже, суд вважає за необхідне зауважити, що план зонування території невідривно пов'язаний з Генеральним планом міста.

Судом встановлено, що Постановою Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 року за №548 «Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець Львівської області і Євпаторії у Кримській області» затверджено межі округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець у Львівській області та план санітарно-оздоровчих заходів в округах та зонах санітарної охорони курорту Трускавець.

21.12.2011 року рішенням Трускавецької міської ради № 233 затверджено коригування Генерального плану міста - курорту Трускавець.

12 жовтня 2017 року рішенням Трускавецької міської ради № 693 затверджено містобудівну документацію «План зонування території міста Трускавця (Зонінг)».

При цьому, представник позивача, в обґрунтування оскаржуваного рішенням від 12 жовтня 2017 року № 693, зазначив, що останнє не відповідає постанові Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 року за №548 «Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець Львівської області і Євпаторії у Кримській області», яким було затверджено межі округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець у Львівській області та план санітарно-оздоровчих заходів в округах та зонах санітарної охорони курорту Трускавець.

Зокрема, як зазначав представник позивача, рішенням від 12 жовтня 2017 року № 693 відповідачем 2 зменшено першу зону (зону суворого режиму), що в свою чергу є порушенням вимог ст. 29 Закону України «Про курорти».

Представник відповідача 2 в свою чергу зазначав, що вказане рішення було прийнято за результатами проведення громадських слухань під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, та позивачем зауважень до Плану зонування території міста Трускавця не подавалося.

Також представником відповідача 2 зазначено, що у відповідності до ст. 12 Закону України «Про курорти» на схемі зонування міста нанесено санітарні зони: ЗСО - перша зона санітарної охорони джерел мін води, огороджені території джерел мін води, САН 5- перший пояс ЗСО джерел (свердловини мін води); САН-6, II-й ЗСО джерел мін води (зона обмежень); САН -б, Ш -й ЗСО джерел мін води (зона спостереження). Крім того, нанесено межі гірничого відводу родовища солей і зсуву гірничних порід калійних солей відображено в схемі планування обмежень у містобудівній документації та пояснювальній записці, ГО-3 межа гірничного відводу ГО-1 межа можливого зсуву гірничних порід, ЕКО межа прибережної захисної смуги.

А тому, а тому рішення Трускавецької міської ради від 12 жовтня 2017 року № 693 було прийнято в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про курорт Трускавець, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 16 грудня 1982 р. № 614 «Про затвердження положень про курорти Трускавець і Слов'янськ», курорт Трускавець знаходиться у Львівській області і належить до курортів загальносоюзного значення.

Вказана постанова не скасована та станом на час розгляду вказаної справи має статус «Чинної».

Частиною другою вказаної Постанови передбачено, що курорт Трускавець включає в себе:

- курортну зону, в якій розташовані природні лікувальні засоби, пристрої і споруди для їх використання, санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і культури, а також видовищні заклади, підприємства громадського харчування, торгівлі та побутового обслуговування, призначені для обслуговування осіб, що прибувають на курорт для лікування і відпочинку;

- зону, в якій знаходяться жилі будинки , громадські будівлі та споруди для населення, що постійно проживає на території курорту;

- зону, з якій розміщені централізовані господарські та технічні служби;

- зону лісопаркових насаджень і природних ландшафтів, зокрема зовнішній лісопарковий пояс та внутрішні озеленені ділянки між окремими зонами.

Згідно п. 11-13 розділу III «Санітарна охорона курорту» вказаного Положення, санітарна охорона курорту має на меті збереження природних фізичних і хімічних властивостей лікувальних засобів курорту, а також охорону їх від псування, забруднення і передчасного виснаження.

В окрузі санітарної охорони курорту проводяться санітарно-оздоровчі та інші заходи, що забезпечують належний санітарний стан курорту і його природних лікувальних засобів, а також створення сприятливих умов для лікування й відпочинку.

Межі округу санітарної охорони курорту затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 9 листопада 1981 р. № 548.

Згідно з статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року № 9 згідно з ч. 2 ст. 6 Конституції органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй (ст. 1 розділу XV Конституції). У зв'язку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" застосувати нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

Таким чином, при розгляді даної справи, суд застосовує Положення про курорт Трускавець, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 16 грудня 1982 р. № 614 .

Отже, місто Трускавець, виходячи з вказаних вище положень законодавства, є курортом, а тому на нього поширюються норми Закону України «Про курорти» від 05.10.2000 року № 2026-III (далі - Закон № 2026-III).

Також суд звертає увагу, що відповідно до Розділу XI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про курорти» від 05.10.2000 року № 2026-III, а саме ч. 2 передбачено, що до приведення законів, інших нормативно-правових актів у відповідність з нормами цього Закону вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Між іншим суд зазначає, що відповідно до Положення про курорт Слов'янськ, затвердженого постановою Радою Міністрів УРСР від 16 грудня 1982 р. № 614, останній належав до курортів республіканського значення, втім постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2012 р. № 898 «Про затвердження режиму округу і зон санітарної охорони курорту Слов'янськ» Положення про курорт Слов'янськ скасовано та Законом України «Про оголошення природних територій міста Слов'янська Донецької області курортом державного значення» визнано курортом державного значення.

Згідно ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

А тому, оскільки Положення про курорт Трускавець затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 16 грудня 1982 р. № 614, станом на час розгляду даної справи, є чинним та таким, що не суперечить Закону України «Про курорти» від 05.10.2000 року № 2026-III, а також враховуючи той факт, що курорт Слов'янськ, який був, відповідно до Положення про курорт Слов'янськ за статусом нижче (республіканського значення) чим курорт Трускавець (загальносоюзного значення), суд при вирішенні вказаної справи до спірних правовідносин, які є предметом дослідження в даній справі застосовує за аналогією закону норми Закону України «Про курорти», які регулюють правовідносини, що визначають режим санітарної зони та статус курортів саме державного значення, а не місцевого.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 2026-III округ санітарної охорони - це територія земної поверхні, зовнішній контур якої співпадає з межею курорту. В межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення грунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.

Згідно ст. 30 вказаного закону округ санітарної охорони поділяється на три зони:

- перша зона (зона суворого режиму);

- друга зона (зона обмежень);

- третя зона (зона спостережень).

Як було зазначено вище, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо протиправності рішення Трускавецької міської ради № 693 від 12.10.2017 року, яким затверджено «План зонування території міста Трускавця (зонінг)», посилається на зменшення ним першої зони (зони суворого режиму).

Статтею 31 Закону № 2026-III перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.

На території першої зони (зони суворого режиму) забороняється:

користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс;

прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій;

спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту;

скидання дренажно-скидних та стічних вод;

влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо);

влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і скотомогильників;

проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю;

постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).

На території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється провадити діяльність, пов'язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обгрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної експертизи та оцінки впливу на довкілля, виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали.

Забудова цієї території (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та упорядкування об'єктів містобудування) здійснюється відповідно до законодавства, державних стандартів і норм, затвердженої містобудівної документації.

Згідно статті 29 вказаного Закону, межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення.

Межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення затверджуються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення.

Режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України, а курортів місцевого значення - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до статей 31, 32 і 33 цього Закону.

Суд також зазначає, що відповідно до вимог ст. 104 Водного кодексу України охорона водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, здійснюється в порядку, встановленому для санітарної охорони курортів.

З метою охорони водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, встановлюються округи санітарної охорони курортів з особливим режимом у порядку, передбаченому законодавством про охорону здоров'я.

Також згідно ст. 113 Земельного кодексу України зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

Правовий режим земель зон санітарної охорони визначається законодавством України.

У той же час суд, з урахуванням того, що мінеральні води міста Трускавець, мають природні лікувальні ресурси, а саме використовуються в багатьох бальнеологічних процедурах, суд бере до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів», згідно якої з метою забезпечення охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (ЗСО).

Згідно, п. 1-3 постанови Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів ЗСО водних об'єктів створюються на всіх господарсько-питних водопроводах незалежно від їх підпорядкованості або типу джерела водопостачання.

Залежно від типу джерела водопостачання (поверхневий, підземний), ступеня його захищеності і ризику мікробного та хімічного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються межі ЗСО та їх окремих поясів.

Межі ЗСО водних об'єктів визначаються проектом землеустрою.

Межі ЗСО водних об'єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Як передбачено ст. 47 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року за №858-IV, з наступними змінами та доповненнями, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою:

а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;

б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;

в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини;

г) проведення науково-дослідних робіт;

ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;

д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико - культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Як передбачено ст.19 згаданого Закону, до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація і здійснення землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст.20 цього ж Закону, землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою; виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов'язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Статтею 27 вказаного Закону передбачено, що замовники документації із землеустрою мають право: доручати розробникам виконання робіт із землеустрою; визначати строк виконання робіт і порядок розгляду документації із землеустрою; здійснювати контроль за виконанням робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом.

При цьому, на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2018 року, представником Трускавецької міської ради надано пояснення, відповідно до яких винесення меж першої зони санітарної охорони Трускавецького родовища мінеральних вод та розсолів проводилося ПрАТ «Трускавецькурорт» (юридична адреса: м. Трускавець, бульвар Юрія Дрогобича,2), а саме перших зон санітарної охорони ділянок «Курортна балка», «Липки» (питні) та «Липки» (розсоли).

ТзОВ «Інститут геоінформаційних систем» за участю представників ПрАТ «Трускавецькурорт» було винесено в натуру (на місцевість) точки кутів повороту першої зони санітарної охорони, шляхом встановлення у цих місцях (у найближчих можливих місцях, якщо місця фактичних кутів повороту забудовані дорогами, тротуарами чи іншими спорудами) межових знаків у виді бетонних стовпців з відповідним маркуванням "Перша зона санітарної охорони" ділянки надр «Курортна балка» Трускавецького родовища мінеральних вод.

За фактом винесення в натуру (на місцевість) кутів поворотних точок межі перших зон ТзОВ «Інститут геоінформаційних систем» було складено відповідний технічний звіт, а межові знаки було передано на збереження ПрАТ «Трускавецькурорт».

Також було повідомлено, що оригінали витребуваних документів - технічного звіту по виносу кутів повороту меж перших зон (суворого режиму), уточнення координат розпізнавальних межових знаків першої зони санітарної охорони курорту Трускавець є у надрокористувача - юридична адреса: м. Трускавець, бульвар Юрія Дрогобича,2.

При цьому, на виконання ухвали суду від 05.10.2018 року Виконавчим органом Трускавецької міської ради в особі управління містобудування, архітектури та землекористування надано копію Уточнення координат розпізнавальних межових знаків першої зони санітарної охорони курорту Трускавець, розробленого ДП ДІПМ «Містопроект» на замовлення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради в 2012 році.

Судом під час розгляду вказаної справи встановлено, що цим же ж інститутом на замовлення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради виконана Робота з виготовлення містобудівної (проектної) документації «План зонування території міста Трускавця (зонінг)», затверджена рішенням Трускавецької міської ради № 693 від 12.10.2017. Перший пояс ЗСО родовищ мінеральної води (зона суворого режиму САН-5) нанесено на Схему планувальних обмежень, розроблену у складі Плану зонування території.

Зокрема, з наданої до суду копії Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Трускавця (зонінг), встановлено, що План зонування території міста-курорту Трускавець розроблений на основі рішень генплану міста на замовлення Виконкому Трускавецької міської ради та у відповідності з: Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Національним стандартом України «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг) ДСТУ-Н Б Б. 1 -1 - 12 : 2011, Законом України «Про курорти».

У той же час, зазначено, що в зонінгу врахована містобудівна документація (ДПТ) розроблена у відповідності до рішень генплану і затверджена у встановленому порядку, а також матеріали земельного кадастру.

Тобто, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що передумовою прийняття відповідачем 2 рішення № 693 від 12.10.2017 року про затвердження Плану зонування території міста Трускавця (зонінг) було здійснення ПрАТ «Трускавецькурорт» винесення меж першої зон санітарної охорони Трускавецького родовища мінеральних вод та розсолів, за результатами чого ТзОВ «Інститут геоінформаційних систем» було складено відповідний технічний звіт, а ДП ДІПМ «Містопроект» розроблено Уточнення координат розпізнавальних межових знаків першої зони санітарної охорони курорту Трускавець.

При цьому, доказів погодження уточнення першої зони (зона суворого режиму) з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології, відповідачами надано не було, так само, як і не було надано пояснення щодо вказаного обов'язку у судовому засіданні.

У той же час, суд звертає увагу, що як було встановлено вище, межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець Львівської області і Євпаторії у Кримській області було затверджено постановою Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 року за №548.

При цьому, ч. 3 ст. 29 Закону № 2026-III, встановлено, що режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України, а межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення (ч. 1 ст. 29 Закону № 2026-III).

Аналіз вказаного вище, вказує на те, що режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджувалися та затверджуються Урядом, в даному випадку Кабінетом Міністрів України, а межі таких округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям відповідного рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Трускавецька міська рада приймаючи рішення № 693 від 12.10.2017 року про затвердження Плану зонування території міста Трускавця (зонінг) перебрала на себе повноваження, якими вона не наділена згідно вказаних вище норм чинного законодавства та порушила право позивача та інших осіб на безпечне довкілля та екологічну безпеку, оскільки власним рішенням змінила межі зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курорту Трускавець, зміна яких можлива лише після їх затвердження Верховною Радою України одночасно з прийняттям відповідного рішення (Закону).

У той же час, суд зазначає, що за приписами статті 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Частиною першою статті 50 Конституції України встановлено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII, передбачено, що кожний громадянин України має право на: а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище; и) оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

У відповідності до статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічні права громадян забезпечуються: б) обов'язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об'єктів економіки; д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

За приписами ч. 3 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Частиною 1-2 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини" визначено, що Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.

Згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Законом України від 06.07.99 року № 832-XIV було ратифіковано Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, яка відома більше як "Орхуська конвенція". Метою даної конвенції є сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту, гарантування кожною із її сторін права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.

Разом з тим, застосований в Орхуській конвенції термін "громадськість" вживається в широкому розумінні під яким розуміється - одна або більше фізична чи юридична особа, які діють у спосіб та на підставах передбачених національним законодавством. Причому ці особи мають право оскаржити рішення, дії та бездіяльність державних органів, які порушують норми законодавства щодо охорони навколишнього середовища незалежно від наявності прямих порушених прав чи завданні шкоди такому скаржнику.

З аналізу положень Орхуської конвенції судом встановлено, що вони розраховані на оскарження порушення будь-якої правової норми, що свідчить про надання можливості оскаржити за правилами цієї статі порушення "законодавства, що стосується навколишнього середовища". Критерієм віднесення положень норм чинного законодавства, до того, яке стосується навколишнього середовища повинен бути результат, на досягнення якого ці норми спрямовані. Обрання саме такого способу тлумачення цього словосполучення обумовлюється метою Орхуської конвенції, якою є "сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту". Тобто, метою зазначеної конвенції є досягнення певного "екологічного" результату. У зв'язку з чим, оскарження рішення, дії чи бездіяльності державних органів та інших осіб, у порядку передбаченому ч. 3 ст. 9 Орхуської конвенції відповідатиме меті зазначеної конвенції лише у випадку оскарження порушення норми, яке призводить до негативного впливу на навколишнє природне середовища, або ж такого порушення, яке істотно знижує ефективність гарантій від негативного впливу на навколишнє природне середовище чи життя і здоров'я людини.

Таким чином, суд вважає, що ця конвенція закріпила фундаментальне специфічне право громадськості оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державних органів і приватних осіб, якими порушуються норми чинного законодавства, що стосуються охорони навколишнього середовища.

Разом з тим суд зазначає, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Держава має дотримуватися мінімальних гарантії, спрямованих на забезпечення справедливого балансу між інтересами перевізника та інтересами суспільства, відповідно до статей 16 і 50 Конституції України.

Такий висновок відповідає практиці ЄСПЛ, зроблений у рішенні від 21.07.2011 у справі «Гримковська проти України», остаточним стало 21.10.2011 (заява № 38182/03).

У цьому рішенні ЄСПЛ, посилаючись на Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ЕСЕ/СЕР/43, яка була прийнята від 25.06.1998 Європейською економічною комісією ООН і набрала чинності 30.10.2001, встановив порушення ст. 8 Конвенції у зв'язку з недотриманням справедливого балансу між інтересами заявниці та інтересами суспільства.

Окрім того судом враховано рекомендації 1614 (2003) про навколишнє середовище та права людини, прийняті 27.06.2003 Парламентською асамблеєю Ради Європи, у яких вказано:

- забезпечити належний захист життя, здоров'я, сімейного та приватного життя, фізичної недоторканості і приватної власності осіб відповідно до статей 2, 3 та 8 Європейської конвенції про права людини та статті 1 Додаткового протоколу до неї, також звертаючи особливу увагу на необхідність охорони навколишнього середовища;

- визнати в національному законодавстві, бажано на конституційному рівні, право людини на здоров'я, життєздатне та належне навколишнє середовище, що включає об'єктивний обов'язок держав захищати навколишнє середовище;

- гарантувати процесуальні права осіб на доступ до інформації, участі громадськості у прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань охорони навколишнього середовища, передбачених Орхуською Конвенцією.

Беручи до уваги практику ЄСПЛ, суд вважає, що захист життя, здоров'я, сімейного та приватного життя, фізичної недоторканості і приватної власності осіб є вкрай важливим, гарантії яких закріплені у конституції України, де людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

А тому, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскільки оскаржуваним рішенням було затверджено План зонування території міста Трускавця (зонінг), яким в свою чергу було змінено (уточнено) межі першої санітарної зони без відповідних на те повноважень, суд приходить до висновку, що вказане рішення суттєво знижує гарантії дотримання екологічних прав не лише позивача, а і усіх громадян України, а також призводить до заниження відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, стимулювання суб'єктів господарювання, що здійснюють забруднення навколишнього природного середовища, а також запобігання негативного впливу на навколишнє природне середовище чи життя і здоров'я громадян України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, оскаржуване рішення Трускавецькою міською радою прийнято поза межами наданих їй повноважень, необґрунтовано, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, а тому суд вважає за необхідне його визнати протиправним та скасувати.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.ст 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за результатами розгляду вказаної справи дійшов висновку, що позовна заява позивачем була подана після закінчення строків, установлених законом, втім зазначені позивачем підстави такого пропуску, суд визнав поважними та підстав для залишення позовної заяви без розгляду немає.

У той же час, щодо вимог позивача про:

- визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки, затверджені наказом відділу містобудування і архітектури управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради від 22 січня 2018 року №3;

- визнання протиправним та скасування наказу відділу містобудування і архітектури управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради від 22 січня 2018р. № 3 щодо затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Повноваження органів архітектури та містобудування та їх посадових осіб у спірних правовідносинах регламентуються, зокрема, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Порядок № 109).

Згідно із положеннями статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Частиною п'ятою цієї ж статті встановлено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15.

У той же час, згідно п. 4 ст. 29 вказаного Закону, скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Як було зазначено вище, 15.01.2018 р. ПП «Квітка Полонини» через ЦНАП звернулось до Виконавчого органу Трускавецької міської ради в особі управління містобудування, архітектури та землекористування із заявою про надання містобудівні умови та обмеження на реконструкцію об'єкта будівництва, до якої було додано:

- копію документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98045074 від 21.09.2017р.);

- копію документу, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна (Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.03.2008р.;

- Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17986863 від 05.03.2008р.);

- Викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

- Витяг з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4606286322018 від 11.01.2018р.;

- Містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва;

- Топогеодезичний знімок території з нанесенням погоджених відповідними службами інженерних мереж М 1:500;

- фото фіксація земельної ділянки.

22.01.2018р. відповідачем 1 наказом № 3 затверджено ПП «Квітка Полонини» містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва: Реконструкція нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу, бул. Торосевича,8, м. Трускавець, Львівської області.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на певні категорії, а саме: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно наданого третьою особою Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98045074 від 21.09.2017р. та Витягу з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4606286322018 від 11.01.2018р.: цільове призначення належної ПП «Квітка Полонини» земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

У відповідності до ст. 38, ст. 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

При цьому, згідно наданого до суду містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва ПП «Квітка Полонини» планує здійснити реконструкцію нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу по бул. Торосевича, 8, м. Трускавець, для чого як встановлено матеріалами справи і звернулось за отриманням містобудівних умов та обмежень.

Щодо правомірності цільового призначення вказаної земельної ділянки, представник третьої особи зазначав, що земельна ділянка, яка належить ПП «Квітка Полонини» знаходиться в зоні Г-1, яка є зоною загальноміського та курортного центру та виділена для забезпечення правових умов використання земельних ділянок і будівництва нерухомості з широким спектром ділових, громадських, культурних, обслуговуючих і комерційних видів використання переважно загальноміського значення.

Так п.2.2. Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Трускавця (зонінг) для зони Г-1 передбачено серед іншого такі переважні види забудови та іншого використання земельних ділянок: готелі, будівлі для прийому гостей, центри обслуговування туристів, курортні готелі; магазини, торгові комплекси; підприємства громадського харчування (їдальні, кафе, закусочні, бари, ресторани); офіси, контори різних організацій, фірм, компаній; спортзали (з басейном або без), басейни, спортклуби; зали рекреації; зали, клуби, центри спілкування і занять багатоцільового і спеціалізованого призначення. Допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок:

- будівлі змішаного використання з житловими квартирами на верхніх поверхах і розміщенням в нижніх поверхах об'єктів ділового, культурного, обслуговуючого і комерційного призначення при умові поверхового розділення різних видів використання, житлові приміщення на 1 поверсі не допускаються, використання ділянки для потреб мешканців житлової частини будинку - не більше 60%;

- багатоквартирні житлові будинки з квартирами спеціального типу (для малосімейних, квартири-студії, квартири екстракласу), нежитлові приміщення на 1 поверсі не допускаються, використання ділянки для потреб постійних мешканців будинку - не більше 60%;

Отже, цільове та функціональне призначення земельної ділянки, на думку третьої особи, відповідає затвердженій містобудівній документації: Коригуванню Генерального плану міста - курорту Трускавець згідно рішення Трускавецької міської ради №233 від 21.12.2011р. та Плану зонування території міста Трускавця (зонінг), що затверджено рішенням Трускавецької міської ради №693 від 12.10.2017р.

Водночас, в обґрунтування правомірності наданих до відповідача 1 містобудівних умов та обмежень для здійснення вказаної вище реконструкції нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу по бул. Торосевича, 8, м. Трускавець, а саме щодо гранично допустимої висоти та відсотку забудови земельної ділянки, представник третьої особи також посилається на положення, передбачені Пояснювальною запискою до Плану зонування території міста Трускавця (зонінг), що затверджено рішенням Трускавецької міської ради № 693 від 12.10.2017р.

Тобто, право третьої особи на здійснення реконструкції нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу по бул. Торосевича, 8, м. Трускавець обґрунтовано лише змістом Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Трускавця (зонінг), що затверджено рішенням Трускавецької міської ради №693 від 12.10.2017р.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до наданого Трускавецькою міською радою викопіювання з нанесенням земельної ділянки ТТП "Квітка полонини" кадастровий номер 461150000:01:005:0037 згідно Генерального плану міста-курорту Трускавець, затвердженого рішенням від 21.12.2011р. №233, вказана земельна ділянка знаходиться в межах першої санітарної зони.

У той же час, згідно наданого викопіювання з нанесенням земельної ділянки ПП "Квітка полонини" кадастровий номер 461150000:01:005:0037 відповідно до рішення від 12.10.2017р. №693 "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Трускавця (зонінг)" вказана земельна ділянка знаходиться вздовж дороги (бульвару Торосевича), тобто прилягає/примикає до останньої.

Факт знаходження земельної ділянки в межах першої санітарної зони (зона суворого режиму) також підтверджується, наданою представником позивача копією карти першої зони охорони мінеральних вод м. Трускавця, відповідно до якої перша санітарна зона проходить через приміщення дієтичної їдальні, реконструкцію приміщення якої планує здійснити третя особа.

А тому, з урахуванням визнання протиправним рішення Трускавецької міської ради № 693 від 12.10.2017 року, яким затверджено «План зонування території міста Трускавця (зонінг)», суд приходить до висновку, що третя особа звернулася до відповідача з заявою про надання містобудівні умови та обмеження на реконструкцію об'єкта будівництва на земельній ділянці, частина якої знаходиться в межах першої санітарної зони (зона суворого режиму).

У той же час судом не береться до уваги надане представником третьої особи рішення Господарського Львівської області від 14.12.2017 року № 914/2404/17, оскільки дане рішенні має інший предмет позову.

А тому, за вказаних обставин, суд приходить до висновку, що частина вказаної земельна ділянка, згідно її цільового призначення відноситься до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей (ст. 47 Земельного кодексу України) та знаходиться в межах 1-ї санітарної зони охорони мінеральних джерел курорту Трускавець.

Відповідно до ст. 48 Земельного кодексу України у межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

У той же час, суд звертає увагу, що згідно наданого представником третьої особи Містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об'єкту будівництва, останнє охоплює собою і частину земельної ділянки, яка знаходиться в першій зоні (зоні суворого режиму) округу санітарної охорони.

Отже, оскільки в межах території першої зони (зони суворого режиму) законом забороняється спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту, тобто заборонено здійснення будь-якого будівництва, суд приходить до переконання про протиправність поданих до відповідача 1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва: Реконструкція нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу по бул. Торосевича, 8, м. Трускавець, Львівської області, та відповідно наказу від 22 січня 2018 року № 3, якими вони були затвердженні, у зв'язку з чим відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

При задоволенні вказаних вимог, суд також бере до уваги, надані позивачем пояснення щодо максимально допустимо відсотка забудови та гранично допустимої висоти забудови земельної ділянки відповідно до положень встановлених в будівельних нормах ДБН 360-92**.

Зокрема, відповідно до п.5.2. Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (ДБН 360-92**), які обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень, при функціональному зонуванні комплексної зеленої зони (території забудови, міста, зеленої зони) треба виділяти: озеленені території загального користування; озеленені території обмеженого користування і озеленені території спеціального призначення, питома вага озеленених територій різного призначення в межах забудови міст (рівень озеленення території забудови) повинна мати не менше 40%.

Тобто, максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки не може становити 76,0%, так як зазначено в містобудівних умовах.

Також, як встановлено, з ескізного проекту до Містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об'єкту будівництва гранично допустима висотність будинків, будівель і споруд встановлена у 23 м.

У той же час, переліком переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у кожній зоні «Плану зонування території міста Трускавця (зонінгу)» встановлено, що гранична висота об'єктів в межах зон розміщення громадських об'єктів різного функціонального призначення приймається в межах історичного ареалу і становить 15м.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних рішень, а обґрунтування позивачем своїх позовних вимог, знайшло своє підтвердження під час розгляду даної справи.

У той же час, суд звертає увагу, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно - правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини другої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, враховуючи те, що в даній справі оскаржується, зокрема, правомірність містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва: Реконструкція нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу по бул. Торосевича, 8, м. Трускавець, Львівської області, та відповідно наказу від 22 січня 2018 року № 3, яким ці вимоги було затверджено, суд приходить до висновку, що оскільки в результаті прийняття такого рішення (наказу) особа не набуває речового права на земельну ділянку, а лише наділяється правом здійснення будівництва на вказаній земельній ділянці, вказаний спір стосується здійснення суб'єктом владних повноважень своїх управлінських функцій, а тому справа належить до адміністративної юрисдикції.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки виник за зверненням товариства до суб'єкта владних повноважень із приводу реалізації наданих йому законом функцій, зокрема, щодо затвердження містобудівних умов та обмежень, що видаються на підставі містобудівної документації за зверненням відповідного суб'єкта господарювання.

При цьому, суд звертає увагу, що право власності на земельну ділянку по бул. Торосевича, 8, м. Трускавець, Львівської області за третьою особою підтверджується Витягом з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4606286322018 від 11.01.2018р.

Тобто у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Виконавчого органу Трускавецької міської ради в особі управління містобудування, архітектури та землекористування, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нотіс-2006" (код ЄДРПОУ 34532720, 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51 літера Б, офіс 9) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Трускавецької міської ради № 693 від 12.10.2017 року, яким затверджено "План зонування території міста Трускавця (зонінг)".

Визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, затверджені наказом відділу містобудування і архітектури управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради від 22 січня 2018 року №3.

Визнати протиправним та скасувати наказ відділу містобудування і архітектури управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради від 22 січня 2018р. № 3 щодо затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Трускавецької міської ради (код ЄДРПОУ 26230588,82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нотіс-2006" (код ЄДРПОУ 34532720, 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51 літера Б, офіс 9) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін