ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/4630/18 Суддя першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Трускавецької міської ради Львівської області та Приватного підприємства «Квітка Полонини» на проголошене о 16 годині 27 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року, дата складання повного тексту якого не зазначена, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нотіс-2006» до Управління містобудування, архітектури та землекористування Виконавчого органу Трускавецької міської ради Львівської області, Трускавецької міської ради Львівської області, третя особа - Приватне підприємство «Квітка Полонини», про визнання протиправними та скасування рішень, містобудівних умов і наказу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нотіс-2006» (далі - Позивач, ТОВ «Нотіс-2006» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління містобудування, архітектури та землекористування Виконавчого органу Трускавецької міської ради Львівської області (далі - Відповідач-1, Управління містобудування), третя особа - Приватне підприємство «Квітка Полонини» (далі - Третя особа, ПП «Квітка полонини»), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Трускавецької міської ради Львівської області № 693 від 12.10.2017 року, яким затверджено «План зонування території міста Трускавця (зонінг)»;

- визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, затверджені наказом відділу містобудування і архітектури Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради Львівської області від 22.01.2018 року №3;

- визнати протиправним та скасувати наказ відділу містобудування і архітектури управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради Львівської області від 22.01.2018 року № 3 щодо затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Протокольною ухвалою суду від 13.09.2018 року прийнято заяву ТОВ «Нотіс-2006» про збільшення позовних вимог та залучено до участі у справі Трускавецьку міську раду Львівської області в якості співвідповідача (далі - Відповідач-2, Трускавецька міськрада).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2018 року позов задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що внесення змін до плану зонування територій допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту. Крім того, затвердження плану зонування є складовою планування територій на місцевому рівні, а відтак нерозривно пов'язано з генеральним планом населеного пункту.

Правовий статус міста Трускавець як курорту визначається у тому числі Законом України «Про курорти» та Положенням про курорт Трускавець, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 16.12.1982 року №614.

Також підкреслив, що передумовою прийняття Трускавецькою міськрадою рішення про затвердження плану зонування було здійснення ПрАТ «Трускавецькурорт» винесення меж першої санітарної зони охорони, у той час як доказів погодження відповідних уточнень з компетентними органами Трускавецькою міськрадою не надано.

Суд наголосив, що Трускавецька міськрада здійснювала зміну межі зони санітарної охорони курорту Трускавець, яка можлива лише після її затвердження Верховною Радою України одночасно з прийняттям відповідного рішення (закону).

Вирішуючи питання про наявність у ТОВ «Нотіс-2006» права на звернення до суду із вказаним позовом, суд, з урахуванням положень Орхуської конвенції, підкреслив на наявності у кожного права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також зазначив, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду відсутні.

Крім того, зауважив, що оскільки частина земельної ділянки, щодо якої ПП «Квітка Полонини» звернулася для отримання містобудівних умов та обмежень, знаходиться у межах першої санітарної зони охорони, то вказане унеможливлює проведення на ній будь-якого будівництва об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту. Згідно ескізу проекту до містобудівних умов та обмежень, гранично допустима висотність будівель встановлена на рівні 23 метрів, у той час як гранична висота згідно плану зонування складає 15 метрів.

Також суд звернув увагу на публічно-правовий характер даного спору, оскільки останній виник з приводу виконання суб'єктом владних повноважень власних публічно-правових функцій, а в межах даної справи не вирішується питання щодо правомірності набуття ПП «Квітка Полонини» права власності на земельну ділянку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Трускавецька міськрада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «Нотіс-2006» у задоволенні позову повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом безпідставно об'єднано в одне провадження позовні вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень і про скасування плану зонування територій. Наголошує, що суд розглянув даний позов без урахування положень ст. 264 КАС України, адже не врахував, що план зонування не є індивідуальним актом; крім того, останній жодним чином не порушує права та інтереси ТОВ «Нотіс-2006».

Звертає увагу на помилковості висновків суду, що Трускавецька міськрада вирішувала питання щодо зміни меж санітарної зони охорони курорту, у той час як ТОВ «Нотіс-2006» не доведено, а судом безпідставно зазначено про можливість зміни меж санітарної зони охорони курорту Трускавець лише після прийняття відповідного рішення Верховною Радою України.

Вказує, що земельна ділянка, яка належить ПП «Квітка Полонини», не входить до категорії земель природоохоронного чи оздоровчого призначення, а доказів негативного впливу на навколишнє природне середовище внаслідок отримання Третьою особою містобудівних умов та обмежень матеріали справи не містять. Крім того, зауважує, що цільове призначення земельної ділянки ПП «Квітка Полонини» при отриманні містобудівних умов та обмежень не змінювалося та відповідало плану зонування територій, вказана земельна ділянка перебуває поза межами історичного ареалу, її межі не перетинають лінію санітарної охорони, а гранична висота її забудови - 23 метри, а також відсоток озеленення, узгоджуються з вимогами законодавства.

Також підкреслює, що судом першої інстанції не було звернуто уваги, що, по-перше, заяву про зміну підстав позову подано із пропуском строку, по-друге, права, про захист яких просить Позивач, можуть бути захищені лише шляхом звернення до господарського суду з позовом про припинення дій, які можуть вплинути на земельну ділянку ТОВ «Нотіс-2006», у той час як ПП «Квітка Полонини» взагалі не здійснюються будівельні роботи, а наданий ТОВ «Нотіс-2006» лист не може вважатися доказом загрози руйнування будинку.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Трускавецької міськради, встановлено строк для подачі відзиву на неї та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.01.2019 року.

Крім того, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ПП «Квітка Полонини» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не встановлювалося, чи взагалі визначені межі курорту Трускавець, оскільки суд, посилаючись на безпідставну зміну Трускавецькою міськрадою меж курорту, брав за основу дані карти 1975 року, у той час як постанова Ради Міністрів Української РСР №548 прийнята 09.11.1981 року. При цьому текст такої постанови взагалі відсутній. Наголошує, що ТОВ «Нотіс-2006» не було доведено прийняття Трускавецькою міськрадою рішення без урахування вимог законодавства.

Звертає увагу, що земельна ділянка ПП «Квітка Полонини» знаходиться поза межами першої зони санітарної охорони мінеральних джерел курорту Трускавець та не належить до цільового призначення природоохоронного чи оздоровчого.

Підкреслює, що суд не забезпечив розгляд справи з урахуванням особливостей, встановлених ст. 264 КАС України, хоча у мотивувальній частині посилався на приписи даної статті, а відтак безпідставно скасував нормативно-правовий акт, не маючи на це відповідних повноважень.

Поряд з цим, звертає увагу на необґрунтованість об'єднання в одне провадження згаданих вище позовних вимог, у тому числі без постановлення відповідної ухвали.

Окремо наголошує, що Позивачем не обґрунтовано порушення його прав, а судом не враховано, що право на захист екологічних прав належить виключно фізичним, а не юридичним особам. Також ТОВ «Нотіс-2006» не зазначено, чим його права та інтереси порушено внаслідок видачі ПП «Квітка Полонини» містобудівних умов та обмежень, що здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства із дотриманням приписів щодо граничної висоти забудови та її відсотку. Саме по собі право на захист у межах спірних правовідносин може бути реалізовано шляхом звернення до господарського суду. Крім того, стверджує, що у рішенні Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 року у справі №914/2404/17 встановлено, що земельна ділянка є приватною власністю, а відтак на неї не поширюються приписи Закону України «Про курорти» та Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Зазначає, що ПП «Квітка Полонини» не виконуються будівельні роботи на земельній ділянці, а лист ТОВ «Основа» не може підтверджувати можливий руйнівних вплив таких робіт у майбутньому на будівлі ТОВ «Нотіс-2006».

Крім іншого, вказує, що Позивачем пропущено строк звернення до суду, питання щодо чого судом першої інстанції не вирішувалося.

Після усунення визначених в ухвалі від 26.12.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Квітка Полонини», встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 14.01.2019 року та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.01.2019 року, яке у подальшому відкладене на 30.01.2019 року.

У відзиві на апеляційні скарги ТОВ «Нотіс-2006» просить залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що заявлені позовні вимоги пов'язані між собою, а тому за правилами ч. 1 ст. 172 КАС України можуть бути розглянуті в одному провадженні. Вказує, що план зонування територій невідривно пов'язаний з генеральним планом міста; передумовою прийняття Трускавецькою міськрадою рішення від 12.10.2017 року №693 про затвердження Плану зонування території міста Трускавець було розроблення ДП ДІМП «Місто проект» уточнень координат розпізнавальних межових знаків першої зони санітарної охорони курорту Трускавець, які не були погоджені з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології. Викладене, на переконання Позивача, свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що Трускавецька міськрада, приймаючи оскаржуване рішення, протиправно змінила межі першої санітарної зони, що зумовило видачу містобудівних умов та обмежень, які не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме - коригуванню генерального плану міста-курорту Трускавець, затвердженого рішенням Трускавецької міськради від 21.12.2011 року №233. Наголошує, що зміна меж першої санітарної зони підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а тому, оскільки частина належної ПП «Квітка Полонини» земельної ділянка розташована у межах першої санітарної зони, наміри її забудова не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Крім того, звертає увагу, що в порушення положень містобудівної документації, якою встановлена гранична висотність будівель 15 м, у містобудівних умовах та обмеженнях гранична висотність будинків, будівель та споруд вказана 23 м. Також вказує на недотримання у містобудівних умовах та обмеженнях граничного відсотку забудови земельної ділянки.

Поряд з іншим, обґрунтовуючи порушення своїх прав, ТОВ «Нотіс-2006», посилаючись на приписи Конституції України, Закону України «Про курорти», а також Орхуської конвенції, зазначає, що кожен має право на безпечне для життя та здоров'я довкілля, а відтак має право на оскарження протиправних, на думку Позивача, рішень щодо зміни меж першої санітарної зони охорони курорту Трускавець. Спростовуючи доводи Апелянтів про пропуск строків звернення до суду, вказує, що про існування порушень у містобудівній документації «План зонування території міста Трускавець (зонінг)» ТОВ «Нотіс-2006» стало відомо під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим шестимісячний строк звернення до суду не порушено.

У межах встановлених судом строків відзивів на апеляційні скарги від інших учасників справи не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 року відкладено розгляд справи до 11:30 20.02.2019 року, а також зобов'язано Трускавецьку міську раду Львівської області не пізніше ніж за сім днів до судового засідання опублікувати оголошення про розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нотіс-2006» до Управління містобудування, архітектури та землекористування Виконавчого органу Трускавецької міської ради Львівської області, Трускавецької міської ради Львівської області, третя особа - Приватне підприємство «Квітка Полонини», про визнання протиправним та скасування рішення Трускавецької міської ради Львівської області № 693 від 12.10.2017 року, яким затверджено «План зонування території міста Трускавця (зонінг)», у виданні, в якому цей акт офіційно оприлюднений, із зазначенням вимог позивача щодо оскаржуваного акту, реквізитів нормативно-правового акту, дати, часу і місця судового розгляду адміністративної справи.

У судовому засіданні представник Трускавецької міськради і Управління містобудування доводи апеляційної скарги Відповідача-2 підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав, не заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Третьої особи.

Представник ПП «Квітка Полонини» наполягав на задоволення вимог власної апеляційної скарги, підтримуючи й доводи і вимоги апеляційної скарги Трускавецької міськради.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПП «Квітка Полонини» є власником земельної ділянки площею 0,2502 га, кадастровий номер 4611500000:005:0037, у м. Трускавці по бульвару Торосевича, 8 на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.2014 року (т. 3 а.с. 3-5) та нежитлової будівлі площею 1 215,5 кв. м. за цією ж адресою на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2008 року (т. 3 а.с. 191).

Судом першої інстанції встановлено, що 15.01.2018 року ПП «Квітка Полонини» через центр надання адміністративних послуг звернулося до Виконавчого органу Трускавецької міської ради в особі управління містобудування, архітектури та землекористування із заявою про надання містобудівні умови та обмеження на реконструкцію об'єкта будівництва (т. 1 а.с. 114).

До вказаної заяви було додано: копію документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98045074 від 21.09.2017 року; т. 1 а.с. 115); копію документу, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна (договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.03.2008 року (т. 1 а.с. 116-118); витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17986863 від 05.03.2008 року (т. 1 а.с. 119); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 (т. 1 а.с. 120); витяг з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4606286322018 від 11.01.2018 року (т. 1 а.с. 121-124); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва (т. 1 а.с. 125-133); топогеодезичний знімок території з нанесенням погоджених відповідними службами інженерних мереж М 1:500 і фото фіксація земельної ділянки. (т. 1 а.с. 134-146).

За результатами розгляду вказаних документів заступником начальника управління та завідуючого відділом містобудування та архітектури головним архітектором ОСОБА_2 відповідно до ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.05.2017 року № 135 «Про затвердження Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.2017 року № 714/30582, прийнято наказ від 22.01.2018 року №22 (т. 1 а.с. 111), яким затверджено ПП «Квітка Полонини» містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва: «Реконструкція нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу, бул.Торосевича,8, м. Трускавець, Львівської області» (т. 1 а.с. 112-113).

При цьому судом першої інстанції встановлено, що, на переконання ТОВ «Нотіс-2006», відповідно до затвердженого Генерального плану міста-курорту Трускавця межа першої санітарної зони проходить вздовж будівлі дієтичної їдальні, на реконструкцію якої Управлінням містобудування надано ПП «Квітка Полонини» дозвіл, тобто частина земельної ділянки останньої знаходиться в межах першої санітарної зони, а не вздовж дороги, як це вказано в плані зонування території міста Трускавця.

Поряд з цим, Окружним адміністративним судом міста Києва було встановлено, що 12.10.2017 року Трускавецькою міською радою Львівської області прийнято рішення № 693 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Трускавця (зонінг)», яким вирішено затвердити містобудівну документацію «План зонування території міста Трускавця (зонінг) на замовлення Трускавецької міської ради згідно додатків, за винятком території, земельних ділянок загальною площею - 131, 6660 га, які були продані у 2007 році ТзОВ «Альфа плюс» (т. 3 а.с. 94-95).

Зі змісту відзиву Трускавецької міськради на позов судом першої інстанції було встановлено, що розпорядженням міського голови від 07.11.2014 року № 411-р «Про проведення громадських слухань містобудівної документації «План зонування території міста Трускавця (зонінг)» з 07.11.2014 року по 07.12.2014 року проводилися громадські слухання відповідно до ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні. Матеріали містобудівної документації були оприлюдненні на офіційному сайті Трускавецької міської ради та були представлені в холі Трускавецької міської ради за адресою: вул. Бориславська, 2. Під час проведення громадських слухань в Трускавецькій міській раді було зареєстровано колективне звернення власників земельних ділянок по вул. Стебницькій від 24.11.2014 року.

Протоколом засідання архітектурно-містобудівної ради при Управлінні містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради від 09.12.2014 року було вирішено рекомендувати ДП ДІПМ «Містопроект»: врахувати та при необхідності доопрацювати містобудівну документацію «План зонування території міста Трускавця (зонінг)» відповідно до зауважень членів архітектурно - містобудівної ради, поданих у письмовій формі, згідно додатків №№ 1, 2, 3, 4; у цілому винести містобудівну документацію «План зонування території міста Трускавця (зонінг)» на розгляд сесії Трускавецької міської ради; зобов'язано розробника містобудівної документації прийняти участь у сесії для надання інформації та роз'яснень по вище вказаній документації..

Згідно протоколу по проведених громадських слуханнях містобудівної документації «План зонування території міста Трускавця (зонінг) на замовлення Трускавецької міської ради» від 02.02.2015 року вбачається, що у відповідності до ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності та п. 7, п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 555 від 25.05.2011 року «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» було видано розпорядження міського голови № 458-р від 15.12.2014 року «Про проведення громадських слухань містобудівної документації «План зонування території міста Трускавця (зонінг) на замовлення Трускавецької міської ради», які відбулися з 17.12.2014 року по 01.02.2015 року. Під час проведення процедури громадських слухань в Трускавецькій міській раді було зареєстровано звернення ПрАТ «Трускавецькурорт» за № 131 від 28.01.2015 року, також було складено акт від 02.02.2015 року по вскриттю скриньки для заяв по громадських слуханнях по містобудівній документації яким зафіксовано наступні звернення щодо містобудівної документації: аналогічне звернення ПрАТ «Трускавецькурорт» за № 131 від 28.01.2015 року; колективна заява (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) від 20.01.2015 року; заява ПП ОСОБА_6 від 20.01.2015 року.

Після проведення громадських слухань дана містобудівна документація «План зонування території міста Трускавця (зонінг)» була винесена на розгляд Трускавецької міської ради, що підтверджується витягом з протоколу від 12.10.2017 року, де в порядку денному зазначено «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Трускавця (зонінг)».

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 13, 16, 50 Конституції України, ст. ст. 19, 38, 39, 47, 48, 113 Земельного кодексу України, ст. 104 Водного кодексу України, ст. ст. 1, 16, 17, 18, 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 28, 29, 30, 31 Закону України «Про курорти», ст. ст. 19, 20, 27, 47 Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 9, 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також ряду підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність у Трускавецької міськради повноважень на зміну території першої санітарної охоронної зони курорту міста Трускавець.

З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

За правилами ч. 1 ст. 17 Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.18 Закону план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

Зі змісту приписів ст. 2 та ч. 1 ст. 16 Закону випливає, що затвердження плану зонування території населеного пункту є складовою планування територій на місцевому рівні, яке фактично зводиться до прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку території; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціонального взаємного розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико - культурних та інших зон і об'єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності.

Наведене дає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що план зонування території невідривно пов'язаний з генеральним планом населеного пункту.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва, постановою Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 року №548 «Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець Львівської області і Євпаторії у Кримській області» затверджено межі округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець у Львівській області та план санітарно-оздоровчих заходів в округах та зонах санітарної охорони курорту Трускавець (т. 3 а.с. 185).

21.12.2011 року рішенням Трускавецької міської ради № 233 затверджено коригування Генерального плану міста - курорту Трускавець (т. 4 а.с. 53-54).

Крім того, як вже було зазначено вище, рішенням Трускавецької міськради від 12.10.2017 року №693 затверджено містобудівну документацію «План зонування території міста Трускавця (Зонінг).

Вирішуючи питання щодо відповідності меж округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець постанові Ради Міністрів Української РСР від 09.11.1981 року №548 «Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець Львівської області і Євпаторії у Кримській області», судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 1 Положення про курорт Трускавець, затверджене постановою Ради Міністрів Української РСР від 16.12.1982 року № 614 «Про затвердження положень про курорти Трускавець і Слов'янськ» (далі Положення №614), яка є чинною, курорт Трускавець знаходиться у Львівській області і належить до курортів загальносоюзного значення.

Зі змісту даної постанови вбачається, що курорт Трускавець включає в себе: курортну зону, в якій розташовані природні лікувальні засоби, пристрої і споруди для їх використання, санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і культури, а також видовищні заклади, підприємства громадського харчування, торгівлі та побутового обслуговування, призначені для обслуговування осіб, що прибувають на курорт для лікування і відпочинку; зону, в якій знаходяться жилі будинки , громадські будівлі та споруди для населення, що постійно проживає на території курорту; зону, з якій розміщені централізовані господарські та технічні служби; зону лісопаркових насаджень і природних ландшафтів, зокрема зовнішній лісопарковий пояс та внутрішні озеленені ділянки між окремими зонами.

Згідно п. п. 11-13 розділу III «Санітарна охорона курорту» вказаного Положення №614, санітарна охорона курорту має на меті збереження природних фізичних і хімічних властивостей лікувальних засобів курорту, а також охорону їх від псування, забруднення і передчасного виснаження.

В окрузі санітарної охорони курорту проводяться санітарно-оздоровчі та інші заходи, що забезпечують належний санітарний стан курорту і його природних лікувальних засобів, а також створення сприятливих умов для лікування й відпочинку.

Межі округу санітарної охорони курорту, як вже було зазначено вище, затверджені постановою Ради Міністрів Української РСР від 09.11.1981 року № 548.

Згідно п. 1 Перехідних положень Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй.

Викладене свідчить про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо можливості застосування до спірних правовідносин Положення № 614, що, у свою чергу, підтверджує правильність висновку про належність міста Трускавець до курорту та поширення на нього нормативних приписів Закону України «Про курорти».

Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про курорти» до приведення законів, інших нормативно-правових актів у відповідність з нормами цього Закону вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

При цьому, на переконання судової колегії, Окружним адміністративним судом міста Києва з урахуванням приписів ч. 6 ст. 7 КАС України вірно звернуто увагу на таке.

Відповідно до Положення про курорт Слов'янськ, затвердженого постановою Радою Міністрів Української РСР від 16.121982 року № 614, останній належав до курортів республіканського значення. У подальшому ж постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 року № 898 «Про затвердження режиму округу і зон санітарної охорони курорту Слов'янськ» Положення про курорт Слов'янськ скасовано та Законом України «Про оголошення природних територій міста Слов'янська Донецької області курортом державного значення» визнано курортом державного значення.

Таким чином, оскільки Положення № 614 на момент розгляду даної справи є чинним та таким, що не суперечить Закону України «Про курорти», а також враховуючи те, що курорт Слов'янськ, який був, відповідно до Положення про курорт Слов'янськ за статусом нижче (республіканського значення) чим курорт Трускавець (загальносоюзного значення), то до спірних правовідносин підлягають застосуванню за аналогією норми Закону України «Про курорти», які регулюють правовідносини, що визначають режим санітарної зони та статус курортів саме державного значення, а не місцевого.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про курорти» округ санітарної охорони - це територія земної поверхні, зовнішній контур якої співпадає з межею курорту. В межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.

Згідно ст. 30 вказаного Закону округ санітарної охорони поділяється на три зони: перша зона (зона суворого режиму); друга зона (зона обмежень); третя зона (зона спостережень).

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування своїх вимог щодо протиправності рішення Трускавецької міської ради № 693 від 12.10.2017 року, яким затверджено «План зонування території міста Трускавця (зонінг)», ТОВ «Нотіс-2006» посилається на зменшення оскаржуваним рішенням ради першої зони (зони суворого режиму).

За правилами ст. 31 Закону України «Про курорти» перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.

На території першої зони (зони суворого режиму) забороняється: користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс; прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій; спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту; скидання дренажно-скидних та стічних вод; влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо); влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і скотомогильників; проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю; постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).

На території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється провадити діяльність, пов'язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обґрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної експертизи та оцінки впливу на довкілля, виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали.

Забудова цієї території (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та упорядкування об'єктів містобудування) здійснюється відповідно до законодавства, державних стандартів і норм, затвердженої містобудівної документації.

Приписами ст. 29 Закону України «Про курорти» визначено, що межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення.

Межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення затверджуються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення.

Режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України, а курортів місцевого значення - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до статей 31, 32 і 33 цього Закону.

Відповідно до ст. 104 Водного кодексу України охорона водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, здійснюється в порядку, встановленому для санітарної охорони курортів.

З метою охорони водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, встановлюються округи санітарної охорони курортів з особливим режимом у порядку, передбаченому законодавством про охорону здоров'я.

Згідно ст. 113 Земельного кодексу України зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

Правовий режим земель зон санітарної охорони визначається законодавством України.

З урахуванням того, що мінеральні води міста Трускавець мають природні лікувальні ресурси, а саме використовуються в багатьох бальнеологічних процедурах, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на постанову Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів», згідно якої з метою забезпечення охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (далі - ЗСО).

Приписами п. п. 1-3 вказаної постанови Уряду України закріплено, що правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів ЗСО водних об'єктів створюються на всіх господарсько-питних водопроводах незалежно від їх підпорядкованості або типу джерела водопостачання.

Залежно від типу джерела водопостачання (поверхневий, підземний), ступеня його захищеності і ризику мікробного та хімічного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються межі ЗСО та їх окремих поясів.

Межі ЗСО водних об'єктів визначаються проектом землеустрою.

Межі ЗСО водних об'єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико - культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

При цьому, згідно ст. 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація і здійснення землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою; виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов'язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

За правилами ст. 27 Закону України «Про землеустрій» замовники документації із землеустрою мають право: доручати розробникам виконання робіт із землеустрою; визначати строк виконання робіт і порядок розгляду документації із землеустрою; здійснювати контроль за виконанням робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом.

Судом першої інстанції зі змісту пояснень Трускавецької міськради було встановлено, що винесення меж першої зони санітарної охорони Трускавецького родовища мінеральних вод та розсолів проводилося ПрАТ «Трускавецькурорт», а саме перших зон санітарної охорони ділянок «Курортна балка», «Липки» (питні) та «Липки» (розсоли).

ТОВ «Інститут геоінформаційних систем» за участю представників ПрАТ «Трускавецькурорт» було винесено в натуру (на місцевість) точки кутів повороту першої зони санітарної охорони, шляхом встановлення у цих місцях (у найближчих можливих місцях, якщо місця фактичних кутів повороту забудовані дорогами, тротуарами чи іншими спорудами) межових знаків у виді бетонних стовпців з відповідним маркуванням «Перша зона санітарної охорони» ділянки надр «Курортна балка» Трускавецького родовища мінеральних вод.

За фактом винесення в натуру (на місцевість) кутів поворотних точок межі перших зон ТОВ «Інститут геоінформаційних систем» було складено відповідний технічний звіт, а межові знаки було передано на збереження ПрАТ «Трускавецькурорт».

Крім того, на вимогу суду першої інстанції Виконавчим органом Трускавецької міської ради в особі управління містобудування, архітектури та землекористування надано копію Уточнення координат розпізнавальних межових знаків першої зони санітарної охорони курорту Трускавець, розробленого ДП ДІПМ «Містопроект» на замовлення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради у 2012 році.

Цим же ж інститутом, як встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва, на замовлення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради виконана робота з виготовлення містобудівної (проектної) документації «План зонування території міста Трускавця (зонінг)», затверджена рішенням Трускавецької міської ради № 693 від 12.10.2017 року. Перший пояс ЗСО родовищ мінеральної води (зона суворого режиму САН-5) нанесено на Схему планувальних обмежень, розроблену у складі Плану зонування території.

Зі змісту пояснювальної записки до Плану зонування території міста Трускавця (зонінг) (т. 3 а.с. 96-140) вбачається, що План зонування території міста-курорту Трускавець розроблений на основі рішень генплану міста на замовлення Виконкому Трускавецької міської ради та у відповідності з: Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Національним стандартом України «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг) ДСТУ-Н Б Б. 1 -1 - 12:2011, Законом України «Про курорти».

Водночас, у ньому зазначено, що в зонінгу врахована містобудівна документація (ДПТ) розроблена у відповідності до рішень генплану і затверджена у встановленому порядку, а також матеріали земельного кадастру.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що передумовою прийняття Трускавецькою міськрадою рішення № 693 від 12.10.2017 року «Про затвердження Плану зонування території міста Трускавця (зонінг)» було здійснення ПрАТ «Трускавецькурорт» винесення меж першої зон санітарної охорони Трускавецького родовища мінеральних вод та розсолів, за результатами чого ТзОВ «Інститут геоінформаційних систем» було складено відповідний технічний звіт, а ДП ДІПМ «Містопроект» розроблено Уточнення координат розпізнавальних межових знаків першої зони санітарної охорони курорту Трускавець.

Разом з тим, належних і допустимих доказів на підтвердження погодження уточнення першої зони (зона суворого режиму) з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології, відповідачами надано не було, так само, як і не було надано пояснення щодо вказаного обов'язку у судовому засіданні.

При цьому, як вже було встановлено раніше, межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець Львівської області і Євпаторії у Кримській області було затверджено постановою Ради Міністрів Української РСР від 09.11.1981 року №548.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про курорти» режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України. У той час як за правилами ч. 1 ст. 29 вказаного Закону межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення.

Системний аналіз наведених норм у сукупності з встановленими фактичними обставинами свідчить, що режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджувалися та затверджуються Урядом України, а межі таких округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення - Верховною Радою України одночасно з прийняттям відповідного рішення.

Викладене, у свою чергу, спростовує посилання Апелянтів на те, що зміна меж санітарної зони охорони курорту Трускавець можлива лише після прийняття відповідного рішення Верховною Радою України. При цьому, на переконання судової колегії, відповідне твердження Трускавецької міськради дає додаткові підстави вважати, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, фактична зміна меж санітарної охорони курорту була змінена.

З урахуванням наведеного колегія суддів повністю погоджується з позицією Окружного адміністративного суду міста Києва, що у межах спірних правовідносин Трускавецька міськрада, приймаючи рішення № 693 від 12.10.2017 року про затвердження Плану зонування території міста Трускавця (зонінг), перебрала на себе повноваження, якими вона не наділена згідно вказаних вище норм чинного законодавства та порушила право ТОВ «Нотіс-2006» та інших осіб на безпечне довкілля та екологічну безпеку, оскільки власним рішенням змінила межі зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курорту Трускавець, зміна яких можлива лише після їх затвердження Верховною Радою України одночасно з прийняттям відповідного рішення (Закону).

Надаючи оцінку посиланням Апелянта на те, що у Позивача відсутнє право на звернення до суду із вказаним позовом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами статті 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Частиною першою статті 50 Основного Закону закріплено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадянин України має право, зокрема, на безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище; оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

За правилами ст. 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні права громадян забезпечуються, зокрема, обов'язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об'єктів економіки; компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Законом України від 06.07.1999 року № 832-XIV було ратифіковано Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, яка відома більше як «Орхуська конвенція». Метою даної конвенції є сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту, гарантування кожною із її сторін права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.

Застосований в Орхуській конвенції термін «громадськість» вживається в широкому розумінні під яким розуміється - одна або більше фізична чи юридична особа, які діють у спосіб та на підставах передбачених національним законодавством. Причому ці особи мають право оскаржити рішення, дії та бездіяльність державних органів, які порушують норми законодавства щодо охорони навколишнього середовища незалежно від наявності прямих порушених прав чи завданні шкоди такому скаржнику.

Аналіз змісту положень Орхуської конвенції дає підстави вважати, що вони розраховані на оскарження порушення будь-якої правової норми, що свідчить про надання можливості оскаржити за правилами цієї статі порушення «законодавства, що стосується навколишнього середовища». Критерієм віднесення положень норм чинного законодавства, до того, яке стосується навколишнього середовища повинен бути результат, на досягнення якого ці норми спрямовані. Обрання саме такого способу тлумачення цього словосполучення обумовлюється метою Орхуської конвенції, якою є «сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту». Тобто, метою зазначеної Конвенції є досягнення певного «екологічного» результату. У зв'язку з чим, оскарження рішення, дії чи бездіяльності державних органів та інших осіб, у порядку передбаченому ч. 3 ст. 9 Орхуської конвенції відповідатиме меті зазначеної Конвенції лише у випадку оскарження порушення норми, яке призводить до негативного впливу на навколишнє природне середовища, або ж такого порушення, яке істотно знижує ефективність гарантій від негативного впливу на навколишнє природне середовище чи життя і здоров'я людини.

У своїй постанові від 11.12.2018 року у справі № 910/8122/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з Керівництвом здатність громадськості надавати допомогу в забезпеченні дотримання екологічного законодавства є важливою підмогою в роботі урядових органів.

Орхуська конвенція встановлює, що забезпечення дотримання екологічного законодавства - це не лише обов'язок природоохоронних органів, але й громадськості, яка також покликана відігравати цілком визначену роль. Згідно з Орхуською конвенцією сторони повинні гарантувати, щоб представники громадськості могли безпосередньо забезпечити дотримання закону в разі дій або бездіяльності як з боку приватних осіб, так і з боку державних органів. Крім того, представники громадськості можуть оскаржувати дії або бездіяльність державних органів, які порушують національне природоохоронне законодавство. Під бездіяльністю в цьому випадку розуміється нездатність здійснити чи забезпечити дотримання природоохоронного законодавства іншими державними органами або приватними суб'єктами діяльності.

Відповідно до Керівних принципів щодо забезпечення доступу до екологічної інформації та участі громадськості в процесі ухвалення рішень в галузі охорони навколишнього середовища (Софія, 23-25 жовтня 1995 року) (Софійські принципи) громадськість повинна мати доступ у міру необхідності до адміністративних і судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і державних органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

Судова колегія вважає за необхідне наголосити, що держава має дотримуватися мінімальних гарантії, спрямованих на забезпечення справедливого балансу між інтересами перевізника та інтересами суспільства, відповідно до статей 16 і 50 Конституції України.

Такий висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, закріпленій у рішенні від 21.07.2011 у справі «Гримковська проти України», в якому суд, посилаючись на Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ЕСЕ/СЕР/43, яка була прийнята 25.06.1998 року Європейською економічною комісією ООН і набрала чинності 30.10.2001 року, встановив порушення ст. 8 Конвенції у зв'язку з недотриманням справедливого балансу між інтересами заявниці та інтересами суспільства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки оскаржуваним рішенням було затверджено План зонування території міста Трускавця (зонінг), яким в свою чергу було змінено (уточнено) межі першої санітарної зони без відповідних на те повноважень, то вказане рішення суттєво знижує гарантії дотримання екологічних прав не лише Позивача, а й усіх громадян України, а також призводить до звільнення від відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, стимулювання суб'єктів господарювання, що здійснюють забруднення навколишнього природного середовища, а також запобігання негативного впливу на навколишнє природне середовище чи життя і здоров'я громадян України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин оскаржуване рішення прийнято Трускавецькою міськрадою поза межами наданих їй повноважень, необґрунтовано, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Разом з тим, приймаючи рішення про визнання протиправним та скасування рішення Трускавецької міськради від 12.10.2017 року №693, суд першої інстанції не врахував такого.

Як вбачається з матеріалів справи, було вірно зазначено Апелянтами та не заперечувалося учасниками справи у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, оскаржуване рішення Трускавецької міськради, яким затверджено «План зонування території міста Трускавця (зонінг)», за своєю правовою природою є нормативним актом.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Аналіз змісту спірного рішення про затвердження плану зонування території міста Трускавця дає підстави для висновку, що останнє належить до нормативно-правових актів, оскільки встановлює загальні правила регулювання однотипних відносин та розрахований на довготривале і неодноразове застосування. При цьому дані обставини жодним з учасників справи під сумнів не ставилися.

Разом з тим, належність оскаржуваного рішення Трускавецької міськради до нормативних актів має своїм наслідком необхідність розгляду і вирішення даного спору з урахуванням особливостей, визначених ст. 264 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Викладене, у свою чергу, спростовує твердження Апелянтів про те, що із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Трускавецької міськради від 12.10.2017 року №693 ТОВ «Нотіс-2006» звернулося поза межами встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч. 9 ст. 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

За правилами ч. ч. 10, 12 ст. 264 КАС України якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що інші нормативно-правові акти, прийняті відповідачем, чи їх окремі положення, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, безпосередньо впливають на прийняття рішення у справі і без визнання таких нормативно-правових актів протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такі акти чи їх окремі положення протиправними в порядку, визначеному цією статтею.

Правила цієї статті застосовуються також у випадках, коли питання протиправності нормативно-правового акта постало під час розгляду іншої адміністративної справи.

Отже, встановивши у ході розгляду необхідність з'ясування питання щодо правомірності рішення Трускавецької міськради від 12.10.2017 року №693, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо можливості розгляду заявлених позовних вимог в одному провадженні, що відповідає змісту та меті Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, вірно встановивши невідповідність оскаржуваного рішення Трускавецької міськради вимогам чинного законодавства та прийняття його органом місцевого самоврядування поза межами своїх повноважень, суд першої інстанції залишив поза увагою, що виключні правові наслідки таких висновків закріплені у ст. 264 КАС України та не передбачають можливості скасування нормативного акту.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в указаній частині скасувати, ухваливши у ній нове про часткове задоволення позовних вимог, визнавши протиправним та нечинним рішення Трускавецької міськради від 12.10.2017 року №693.

Надаючи оцінку позиції суду першої інстанції про наявність правових підстав про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки, затверджених наказом відділу містобудування і архітектури управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради від 22.01.2018 року №3, а також наказу відділу містобудування і архітектури управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради від 22.01.2018 року № 3, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 26 Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

За правилами ч. 5 ст. 26 Закону встановлено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно ст. 29 Закону основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 109) містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14.08.2018 року у справі № 823/5265/15.

Згідно ч. 4 ст. 29 Закону скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Як було зазначено вище, на підставі поданих ПП «Квітка Полонини» 15.01.2018 року документів Управлінням містобудування 22.01.2018 року прийнято наказ № 3, яким Третій особі затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва: Реконструкція нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу, бул. Торосевича, 8, м. Трускавець Львівської області.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на певні категорії, а саме: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98045074 від 21.09.2017 року (т. 1 а.с. 115) та витягу з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4606286322018 від 11.01.2018 року (т. 1 а.с. 121) вбачається, що цільове призначення належної ПП «Квітка Полонини» земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Згідно ст. ст. 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, зміст містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва (т. 1 а.с. 125-145) дає підстави стверджувати, ПП «Квітка Полонини» планує здійснити реконструкцію нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу по бул. Торосевича, 8, м. Трускавець, для чого, як було зазначено вище, і звернулося за отриманням містобудівних умов та обмежень.

Твердження Третьої особи про те, що земельна ділянка, яка належить ПП «Квітка Полонини» на праві власності, знаходиться в зоні Г-1, яка є зоною загальноміського та курортного центру та виділена для забезпечення правових умов використання земельних ділянок і будівництва нерухомості з широким спектром ділових, громадських, культурних, обслуговуючих і комерційних видів використання переважно загальноміського значення, судовою колегією оцінюється критично, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.2. Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Трускавця (зонінг) (т. 3 а.с. 96-140) для зони Г-1 передбачено серед іншого такі переважні види забудови та іншого використання земельних ділянок: готелі, будівлі для прийому гостей, центри обслуговування туристів, курортні готелі; магазини, торгові комплекси; підприємства громадського харчування (їдальні, кафе, закусочні, бари, ресторани); офіси, контори різних організацій, фірм, компаній; спортзали (з басейном або без), басейни, спортклуби; зали рекреації; зали, клуби, центри спілкування і занять багатоцільового і спеціалізованого призначення. Допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок:

- будівлі змішаного використання з житловими квартирами на верхніх поверхах і розміщенням в нижніх поверхах об'єктів ділового, культурного, обслуговуючого і комерційного призначення при умові поверхового розділення різних видів використання, житлові приміщення на 1 поверсі не допускаються, використання ділянки для потреб мешканців житлової частини будинку - не більше 60%;

- багатоквартирні житлові будинки з квартирами спеціального типу (для малосімейних, квартири-студії, квартири екстракласу), нежитлові приміщення на 1 поверсі не допускаються, використання ділянки для потреб постійних мешканців будинку - не більше 60%;

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що, на переконання ПП «Квітка Полонини», цільове та функціональне призначення земельної ділянки відповідає затвердженій містобудівній документації: коригуванню Генерального плану міста - курорту Трускавець згідно рішення Трускавецької міської ради №233 від 21.12.2011 року та Плану зонування території міста Трускавця (зонінг), що затверджено рішенням Трускавецької міської ради №693 від 12.10.2017 року.

Крім того, в обґрунтування правомірності наданих до Управління містобудування містобудівних умов та обмежень для здійснення вказаної вище реконструкції нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу по бул. Торосевича, 8, м. Трускавець, а саме щодо гранично допустимої висоти та відсотку забудови земельної ділянки, Третя особа також посилалася на положення, передбачені Пояснювальною запискою до Плану зонування території міста Трускавця (зонінг), що затверджено рішенням Трускавецької міської ради № 693 від 12.10.2017 року.

Відтак, право ПП «Квітка Полонини» на здійснення реконструкції нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу по бул. Торосевича, 8, м. Трускавець, обґрунтовано лише змістом Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Трускавця (зонінг), що затверджено рішенням Трускавецької міської ради №693 від 12.10.2017 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, відповідно до наданого Трускавецькою міськрадою викопіювання з нанесенням земельної ділянки ПП «Квітка полонини», кадастровий номер 461150000:01:005:0037, згідно Генерального плану міста-курорту Трускавець, затвердженого рішенням від 21.12.2011 року №233, вказана земельна ділянка знаходиться в межах першої санітарної зони (т. 4 а.с. 54).

Водночас, згідно наданого викопіювання з нанесенням земельної ділянки ПП «Квітка полонини», кадастровий номер 461150000:01:005:0037, відповідно до рішення від 12.10.2017 року №693 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Трускавця (зонінг)», вказана земельна ділянка знаходиться вздовж дороги (бульвару Торосевича), тобто прилягає/примикає до останньої (т. 3 а.с. 161).

Знаходження земельної ділянки у межах першої санітарної зони (зона суворого режиму) також підтверджується, як вірно встановлено судом першої інстанції, наданою ТОВ «Нотіс-2006» копією карти першої зони охорони мінеральних вод м. Трускавця (т. 1 а.с. 26), відповідно до якої перша санітарна зона проходить через приміщення дієтичної їдальні, реконструкцію приміщення якої планує здійснити ПП «Квітка Полонини».

За таких обставин, з огляду на протиправність рішення Трускавецької міськради № 693 від 12.10.2017 року, яким затверджено «План зонування території міста Трускавця (зонінг)», судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПП «Квітка Полонини» звернулася до Управління містобудування з заявою про надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію об'єкта будівництва на земельній ділянці, частина якої знаходиться в межах першої санітарної зони (зона суворого режиму).

Отже, частина вказаної земельна ділянка відноситься до земель оздоровчого призначення, тобто до земель, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей та розташована у межах 1-ї санітарної зони охорони мінеральних джерел курорту Трускавець.

Відповідно до ст. 48 Земельного кодексу України у межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

У той час як, що згідно наданого представником третьої особи Містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об'єкту будівництва, останнім охоплюється і частина земельної ділянки, що знаходиться в першій зоні (зоні суворого режиму) округу санітарної охорони.

За таких обставин, оскільки у межах території першої зони (зони суворого режиму) законом забороняється спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту, тобто заборонено здійснення будь-якого будівництва, то судова колегія не вбачає жодних правових підстав не погодитися з позицією суду першої інстанції про протиправність поданих до Відповідача-1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу по бул. Торосевича, 8, м. Трускавець, Львівської області», та, як наслідок, наказу від 22.01.2018 року № 3, якими вони були затверджені.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що відповідно до п. 5.2. Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (ДБН 360-92**), які обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень, при функціональному зонуванні комплексної зеленої зони (території забудови, міста, зеленої зони) треба виділяти: озеленені території загального користування; озеленені території обмеженого користування і озеленені території спеціального призначення, питома вага озеленених територій різного призначення в межах забудови міст (рівень озеленення території забудови) повинна мати не менше 40%.

Тобто, максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки не може становити 76,0%, як зазначено в містобудівних умовах.

Поряд з цим, зі змісту ескізного проекту до Містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об'єкту будівництва гранично допустима висотність будинків, будівель і споруд встановлена у 23 м.

У той же час, переліком переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у кожній зоні «Плану зонування території міста Трускавця (зонінгу)» встановлено, що гранична висота об'єктів в межах зон розміщення громадських об'єктів різного функціонального призначення приймається в межах історичного ареалу і становить 15 м.

Відхиляючи доводи Апелянтів про те, що права Позивача можуть бути оскаржені у порядку господарського судочинства, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що у межах даної справи оскаржується нормативний акт та індивідуальний акт, видані фактично на його підставі суб'єктом владних повноважень, розгляд і вирішення даного спору належить саме до юрисдикції адміністративного суду.

При цьому посилання Третьої особи на невиконання на належній ПП «Квітка Полонини» земельних та будівельних робіт не може спростовувати правильних за своїм змістом висновків суду першої інстанції про протиправність рішення Трускавецької міськради № 693 від 12.10.2017 року та прийнятих їх урахуванням містобудівних умов та обмежень.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог. Однак, помилково не віднісши оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування до нормативно-правових актів, неправильно визначив спосіб захисту порушених прав Позивача з урахуванням вимог ст. 264 КАС України, що має своїм наслідком скасування рішення суду в частині із прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що позовні вимоги було визнано обґрунтованими, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для здійснення зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 264-265, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Трускавецької міської ради Львівської області та Приватного підприємства «Квітка Полонини» - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Трускавецької міської ради Львівської області від 12 жовтня 2017 року №693, яким затверджено «План зонування території міста Трускавця (зонінг)».

Прийняти в указаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та нечинним рішення Трускавецької міської ради Львівської області від 12 жовтня 2017 року №693, яким затверджено «План зонування території міста Трускавця (зонінг)».

Зобов'язати Трускавецьку міську раду Львівської області невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено « 21» лютого 2019 року.