ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2018 року
Київ
справа №2а-9232/12/2670
адміністративне провадження №К/9901/782/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 (Земляна Г.В., Горбань Н.І., Межевич М.В.)
у справі № 2а-9232/12/2670
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київспецтранс»
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Київспецтранс» (далі - позивач, ПАТ «Київспецтранс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі - відповідач, податковий орган, ДПІ у Подільському районі м. Києва), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012 № 0008831502.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2012 та задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012 № 0008831502.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, а саме пункту 57.1 статті 57, пункту 86.8 статті 86, статті 100, пунктів 109.1, 109.2 статті 109, пункту 110.1 статті 110, пунктів 111.1, 111.2 статті 111, пунктів 113.2, 113.3 статті 113, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що факт надання судом розстрочення виконання постанови не відміняє відповідальності за порушення термінів сплати грошових зобов'язань.
Позивач процесуальним правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Публічним акціонерним товариством «Київспецтранс» грошових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість.
За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 17.05.2012 № 770-1502/02772037, в якому встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 809 384,55 грн.
На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 30.05.2012 № 0008831502 про застосування на підставі статті 126 Податкового кодексу України штрафної санкції на загальну суму 504 565,83 грн.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що розрахунки, визначені податковим органом проведені без врахування вимог судового рішення про розстрочення податкового боргу.
З такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції та вважає вірними висновки суду першої інстанції, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Київспецтранс» подано декларації з податку на додану вартість за період - 2010 рік із визначеними сумами податкових зобов'язань, що підлягають перерахуванню до бюджету у 10-денний термін у відповідності до Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ПАТ «Київспецтранс» у зазначений термін такі кошти до бюджету перераховані не були.
ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про стягнення з ПАТ «Київспецтранс»податкового боргу в розмірі 6 828 247,01 грн.
До зазначеної суми, заявленої ДПІ до стягнення, увійшла також і сума самостійно узгодженого податкового зобов'язання за 2010 рік в розмірі 1 809 384,55 грн., за несвоєчасну сплату якої і було нараховано штрафні санкції.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 20.05.2011 р. по справі № 2а-1209/11/2670 позовні вимоги ДПІ у Подільському районі м. Києва задовольнив та ухвалою від 16.09.2011 розстрочив виконання постанови, якою було задоволено позов про стягнення податкового боргу з ПАТ «Київспецтранс»в розмірі 6 828 247,01 грн., до якого також увійшло самостійно узгоджене податкове зобов'язання за 2010 рік в розмірі 1 809 384,55 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання (як в даному випаду), - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Так, згідно з підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент спірних правовідносин до набрання чинності Податковим кодексом України), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів (як в даному випадку), наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до приписів пункту 32.1 статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
Згідно пункту 32.2 статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.
Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку (пункт 32.3 статті 32 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання протягом установленого строку.
Частиною 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
В контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами Податкового кодексу України (порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України).
Розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.
Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов'язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.
Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що судове рішення про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, передбачених статтею 126 Податкового кодексу України.
При цьому у даній справі колегія суддів зауважує, що розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу приймалось судом за заявою платника податків, який усвідомлював, що ним було допущено податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань. Тобто позивач був обізнаний, що несплата податкових зобов'язань заподіює шкоду суспільним інтересам у вигляді несвоєчасного надходження до Бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань, і така шкода є наслідком протиправної бездіяльності саме позивача, а отже втручання держави шляхом нарахування штрафних санкцій на такі суми податкового боргу є правомірним та передбачуваним для позивача, з огляду на встановлену відповідальність за несвоєчасне перерахування податкових зобов'язань, та не є надмірним з огляду на визначеність розміру такої відповідальності та правовідносин, що склались.
Вказана правова позиція вже була викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 812/8730/13-а (К/9901/4427/18).
Відтак, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та правильними висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2012 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко
