ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
20 вересня 2012 року 12:40 № 2а-9232/12/2670
за позовом
Публічного акціонерного товариства «Київспецтранс»
до відповідача
Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
про
скасування податкового повідомлення-рішення № 0008831502 від 30.05.2012 року
Суддя Добрянська Я.І.
Секретар с/з Мороз Ю.М.
Представники:
від позивача: Горелий І.В. (довіреність № 33 від 20.06.2012 р.)
від відповідача: Русіна О.С. (довіреність № 3450/9/10 від 23.07.2012 р.)
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 20.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач , Публічне акціонерне товариство «Київспецтранс»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008831502 від 30.05.2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-9232/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 20.09.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008831502 від 30.05.2012 р.;
- стягнути з ДПІ в Подільському районі м. Києва на користь ПАТ «Київспецтранс»судовий збір в розмірі 2 146, 00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні камеральної перевірки своєчасності сплати ПАТ «Київспецтранс»грошових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 809 384,55 грн., оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2011 р. по справі № 2а-1209/11/2670 було розстрочено виконання постанови, якою було задоволено позов про стягнення податкового боргу в розмірі 6 828 247,01 грн., до якого також увійшло самостійно узгоджене податкове зобов'язання за 2010 рік в розмірі 1 809 384,55 грн., а отже відповідачем було протиправно винесене податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 30.05.2012 р. № 0008831502 про застосування штрафної санкції за зазначене порушення на загальну суму 504 565,83 грн.
Відповідачем було подано письмове заперечення на позовну заяву, та в судовому засіданні 20.09.2012 р. представник відповідача проти позовних вимог також заперечив і просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що проведеною камеральною перевіркою своєчасності сплати ПАТ «Київспецтранс»грошових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість, було встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 809 384,55 грн., оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що надання розстрочення виконання постанови суду звільняє платника від фінансової відповідальності, а отже податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 30.05.2012 р. № 0008831502 про застосування на підставі п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України штрафної санкції на загальну суму 504 565,83 грн. за зазначене порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України -є правомірним та скасуванню не підлягає.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Публічним акціонерним товариством «Київспецтранс» грошових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість.
За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 17.05.2012 р. № 770-1502/02772037, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 809 384,55 грн.
На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 30.05.2012 р. № 0008831502 про застосування на підставі п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України штрафної санкції на загальну суму 504 565,83 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби є зокрема - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, органи державної] податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Так, на підставі п.1 та п.3 ст.10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Публічним акціонерним товариством «Київспецтранс»грошових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість.
Так, в результаті перевірки встановлено, що ПАТ «Київспецтранс» подано декларації з податку на додану вартість за період - 2010 рік із визначеними сумами податкових зобов'язань, що підлягають перерахуванню до бюджету у 10-денний термін у відповідності до Податкового кодексу України.
Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак, що також не заперечувалось представником позивача, ПАТ «Київспецтранс»у зазначений термін такі кошти до бюджету перераховані не були.
Зважаючи на таке, ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про стягнення з ПАТ «Київспецтранс»податкового боргу в розмірі 6 828 247,01 грн.
До зазначеної суми, заявленої ДПІ до стягнення, увійшла також і зазначена сума самостійно узгодженого податкового зобов'язання за 2010 рік в розмірі 1 809 384,55 грн., за невчасну сплату якої згодом було нараховано штрафні санкції.
Так, відповідно до податкового законодавства, факт звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків не припиняє обов'язку податкового органу щодо нарахування такому платнику податків штрафних санкцій та пені на суму такого боргу за його несвоєчасну сплату.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 20.05.2011 р. по справі № 2а-1209/11/2670 позовні вимоги ДПІ у Подільському районі м. Києва задовольнив та ухвалою від 16.09.2011 р. розстрочив виконання постанови, якою було задоволено позов про стягнення податкового боргу з ПАТ «Київспецтранс»в розмірі 6 828 247,01 грн., до якого також увійшло самостійно узгоджене податкове зобов'язання за 2010 рік в розмірі 1 809 384,55 грн.
Як видно з наявних матеріалів справи, в даному випадку судом надано розстрочення виконання постанови суду на самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання, однак не прийнято рішення щодо зупинення нарахування контролюючим органом відповідних фінансових санкцій за несвоєчасні розрахунки з бюджетом.
Факт надання судом розстрочення виконання постанови, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не відміняє відповідальності за вчинення податкових правопорушень, що підтверджується наступними нормами податкового кодексу.
Пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконанні або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.109.2 ст.109 Податкового кодексу України, вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до п.110.1 ст.110 Податкового кодексу України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В п.111.1 ст.111 Податкового кодексу України зазначено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна.
Пункт 111.2 ст.111 Податкового кодексу України встановлює, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Відповідно до п.113.2 ст.113 Податкового кодексу України, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належних сум податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.
Згідно п.113.3 ст.113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання (як в даному випаду), - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Також, як видно з наявних матеріалів справи, оскільки прострочення сплати позивачем такого самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 809 384,55 грн. відбувалося також у 2010 р., тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, то штрафні санкції за таке прострочення розраховувалися податковим органом у відповідності до вимог п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.
Так, згідно з п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів (як в даному випадку), наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, посилання позивача на невірне застосування відповідачем 50-ти відсоткового штрафу за порушення термінів сплати самостійно визначених податкових зобов'язань є необґрунтованим та безпідставним.
Детальний розрахунок штрафних санкцій міститься в додатку до Акта перевірки від 17.05.2012 р. № 770-1502/02772037, що наявний в матеріалах справи.
Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи (зокрема Актом перевірки), та не було допустимими доказами заперечено представником позивача, датами виникнення в позивача податкового боргу по сплаті самостійно визначених податкових зобов'язань в 2010 році були: 02.03.2010 р., 30.03.2010 р., 31.05.2010 р., 30.06.2010 р., 30.07.2010 р., проте як до адміністративного суду щодо розстрочення сплати податкового боргу по самостійно визначених податкових зобов'язаннях 2010 року позивач звернувся тільки 31.05.2011 р., а відповідно податковим органом, на підставі вимог п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України було застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань за період з моменту виникнення податкового боргу до моменту звернення позивача до суду із заявою про розстрочення сплати такого боргу.
Сама наявність податкового боргу, визначеного в Акті перевірки, позивачем не заперечувалась.
Враховуючи викладене, при вчиненні податкового правопорушення, (в даному випадку несвоєчасна сплата самостійно узгодженого податкового зобов'язання) платник не звільняється від фінансової відповідальності лише на підставі звернення контролюючого органу з позовом про стягнення боргу, адже порушення є триваючим, таким, що почалось з моменту спливу терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання, та закінчилось моментом сплати такого податкового зобов'язання.
При цьому, порядок розстрочення сум податкового боргу (зобов'язань) регулюється ст.100 Податкового кодексу України.
Відповідно до положень цієї статті, при наданні розстрочення податковим органом зупиняється нарахування фінансових санкцій (штрафу, пені), натомість платник податків сплачує проценти на суму розстроченого боргу. Якщо договір про надання розстрочення/відстрочення сплати податкового боргу розривається - починається нарахування штрафних санкцій та/або пені.
Жодним законодавчим актом не передбачено, що надання розстрочення виконання постанови суду звільняє платника від фінансової відповідальності.
Таким чином, тільки у випадку, якщо судом скасовано податкове зобов'язання - тоді платник податків не несе відповідальності за несвоєчасну сплату такого податку та до нього не застосовуються фінансові санкції.
В даному випадку предметом розгляду в суді була сума, самостійно узгоджена платником, що не може оскаржувались, та судом підтверджено обов'язок платника сплати податкового боргу до бюджету.
Жодних допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0008831502 від 30.05.2012 року, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0008831502 від 30.05.2012 року, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. В адміністративному позові відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя : Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 25.09.2012 р.
