ПОСТАНОВА
Іменем України
31 жовтня 2018 року
Київ
справа №820/2516/17
адміністративне провадження №К/9901/1147/17
№/9901/1147/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
за участю секретаря Горбатюка В.С.
представника позивача - Гордійчука В.В.
представника відповідача - Бикова В.А.
касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 (головуючий суддя: Біленський О.О.)
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (головуючий суддя: Резнікова С.С., судді: Старостін В.В., Бегунца А.О.)
у справі № 820/2516/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УГП-БУД"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «УГП-БУД» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.06.2017: №0001331403 про зменшення суми податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 389984,00 грн. та зменшення суми податкового кредиту на загальну суму 389984,00 грн.; № 0001321403 про збільшення суми грошового зобов'язання із ПДВ на 511170,00 грн. за основним платежем та 127 792,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 02.06.2017 №0001321403 в частині визнання податкового зобов'язання з ПДВ на суму 42038,03 грн. за основним платежем 33630,42 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8407,61 грн. у іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.06.2017 № 0001331403, яким позивачу зменшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 389984,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 02.06.2017 № 0001321403, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 596924,47 грн., в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог та постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 198.1, пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. За доводами касаційної скарги, судами не було враховано відсутність у контрагентів позивача (ТОВ «КРІСТАЛ-ТОРГ», ТОВ «РОБУС Україна», ТОВ «ЕККОБУДСТАНДАРТ», ТОВ «ПАРИТЕТ-ОПТ-ТОРГ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС БУД» , ТОВ «БК Гранд-Моноліт», ТОВ «БУД-ІН-СЕРВІС», ТОВ «Фортіс-брук», ТОВ «ТД «СОФТ ТОРГ») адміністративно-господарських можливостей (кваліфікованих спеціалістів та основних фондів), необхідних для виконання робіт, з посиланням на поставку яких виписані податкові накладні; відсутність ліцензій, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, відсутність їх за своїм місцезнаходженням.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Крім того, в судовому процесі представником відповідача було надано суду додаткові пояснення до касаційної скарги та копії вироків Подільського районного суду м. Києва від 06.03.2017 у справі № 758/3099/17 та Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.07.2015 у справі № 639/5845/15-к відповідно до яких директора ТОВ «Кристал Торг» визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України та директора ТОВ «Фортіс Брук» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України.
При цьому, суд касаційної інстанцій відповідно до положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Фактичною підставою для зменшення грошового зобов'язання з ПДВ, зменшення суми податкового кредиту, збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) позивачу, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.04.2017 № 3248/20-40-14-03-07/38970971. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України, а саме: занижено ПДВ на загальну суму 746932,00 грн. у податковому обліку за період із січня по серпень 2014 року, листопад, грудень 2015 року, листопад 2016 року за рахунок завищення сум податкового кредиту на 36014,00 грн. за листопад, грудень 2015 року, листопад 2016 року у зв'язку з встановленням розбіжності між сумами податкового кредиту та сумами податкових зобов'язань контрагентів-постачальників; завищення податкового кредиту на загальну суму 710918,00 грн. за період із січня по серпень 2014 року за операціями з поставки товарів (послуг) від ТОВ «КРІСТАЛ-ТОРГ», ТОВ «РОБУС Україна», ТОВ «ЕККОБУДСТАНДАРТ», ТОВ «ПАРИТЕТ-ОПТ-ТОРГ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС БУД» , ТОВ «БК Гранд-Моноліт», ТОВ «БУД-ІН-СЕРВІС», ТОВ «ТД «СОФТ ТОРГ», які не мали реального характеру; зайво включено до складу податкових зобов'язань із ПДВ у загальній сумі 389984,00 грн. у податковому обліку за січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень 2014 року, грудень 2015 року за операціями з продажу товарів (послуг) покупцям, які попередньо придбані позивачем у ТОВ «КРІСТАЛ-ТОРГ», ТОВ «РОБУС Україна», ТОВ «ЕККОБУДСТАНДАРТ», ТОВ «ПАРИТЕТ-ОПТ-ТОРГ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС БУД» , ТОВ «БК Гранд-Моноліт», ТОВ «БУД-ІН-СЕРВІС», ТОВ «ТД «СОФТ ТОРГ», ТОВ «Фортіс-Брук»; завищено податковий кредит на загальну суму 389984,00 грн. у податковому обліку за січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень 2014 року, грудень 2015 року за операціями з поставки товарів (послуг) від ТОВ «КРІСТАЛ-ТОРГ», ТОВ «РОБУС Україна», ТОВ «ЕККОБУДСТАНДАРТ», ТОВ «ПАРИТЕТ-ОПТ-ТОРГ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС БУД» , ТОВ «БК Гранд-Моноліт», ТОВ «БУД-ІН-СЕРВІС», ТОВ «ТД «СОФТ ТОРГ», ТОВ «Фортіс-Брук», які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами.
За наслідками перевірки ГУ ДФС стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.06.2017: №0001331403 про зменшення суми податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 389984,00 грн. та зменшення суми податкового кредиту на загальну суму 389984,00 грн.; № 0001321403 про збільшення суми грошового зобов'язання із ПДВ на 511170,00 грн. за основним платежем та 127972,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Як встановлено у судовому процесі, за наслідками поставки позивачу товару від ТОВ «Паритет-опт-торг», ТОВ «Крафткор», ТОВ «ВТФ «Авіас», ТОВ «ТД «СОФТ ТОРГ»; та від ТОВ «КРІСТАЛ-ТОРГ», ТОВ «РОБУС Україна», ТОВ «ЕККОБУДСТАНДАРТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС БУД» , ТОВ «БК Гранд-Моноліт», ТОВ «БУД-ІН-СЕРВІС», ТОВ «Адвентум -Корп» підрядних послуг (розробка проектної документації; інженерно-геологічні вишукування, буріння артезіанських свердловин), сторони господарських операцій із поставки підрядних послуг підписали акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), постачальники товарів - видаткові накладні, та відповідно всі постачальники податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку з ПДВ за вищевказані податкові періоди. Крім того, за наслідками подальшої реалізації послуг, отриманих від ТОВ «КРІСТАЛ-ТОРГ», ТОВ «РОБУС Україна», ТОВ «ЕККОБУДСТАНДАРТ», ТОВ «ПАРИТЕТ-ОПТ-ТОРГ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС БУД» , ТОВ «БК Гранд-Моноліт», ТОВ «БУД-ІН-СЕРВІС», ТОВ «Фортіс-Брук» низці контрагентів-покупців, відобразив у власному податковому обліку збільшення податкових зобов'язань із ПДВ на 389984,00 грн.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з тих мотивів, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення від 02.06.2017 року №0001331403 та №0001321403 в частині донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК Гранд-Моноліт», ТОВ «БУД-ІН-СЕРВІС», ТОВ «ЕККОБУДСТАНДАРТ», ТОВ «РОБУС УКРАЇНА», ТОВ "КРІСТАЛ-ТОРГ", ТОВ «Адвентум-Корп», ТОВ «ТД «СОФТ ТОРГ», ТОВ «Фортіс-брук» та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬЯНС БУД», складені без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені ПК України та Законами України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
До таких висновків суд першої інстанції дійшов з тих мотивів, що позивачем до суду не надано доказів наявності у контрагентів позивача для виконання робіт щодо буріння свердловин, інженерно-геологічних та інженерно-геодезичних вишукувань, випробування ґрунтів та проектних робіт спеціальної техніки для проведення такого виду робіт, а також доказів передання програми інженерно-геологічних вишукувань чи існування такої програми. Операції з реалізації послуг, а саме проектних робіт, на адресу ТОВ «УГП-БУД» передбачають значний обсяг трудовитрат та спеціальної кваліфікації працівників, однак номенклатура та обсяг реалізованих послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності, доказів наявності у контрагентів позивача ТОВ «БК Гранд-Моноліт», ТОВ «БУД-ІН-СЕРВІС», ТОВ «ЕККОБУДСТАНДАРТ», ТОВ «РОБУС УКРАЇНА», ТОВ "КРІСТАЛ-ТОРГ", ТОВ «Адвентум-Корп», ТОВ «Фортіс-брук» та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС БУД» необхідних для виконання проектних робіт ресурсів відповідно до вимог Ліцензійних умов до суду не надано.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Паритет-опт-торг», ТОВ «Крафткор», ТОВ «ВТФ «Авіас», ТОВ «ТД «СОФТ ТОРГ», від ТОВ «КРІСТАЛ-ТОРГ», ТОВ «РОБУС Україна», ТОВ «ЕККОБУДСТАНДАРТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС БУД» , ТОВ «БК Гранд-Моноліт», ТОВ «БУД-ІН-СЕРВІС», ТОВ «Адвентум-Корп» в межах господарської діяльності було укладено ряд договорів.
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, відповідач посилається на відсутність реального характеру господарських операцій із поставки позивачу товарів та послуг від ТОВ «Паритет-опт-торг», ТОВ «Крафткор», ТОВ «ВТФ «Авіас», ТОВ «ТД «СОФТ ТОРГ», від ТОВ «КРІСТАЛ-ТОРГ», ТОВ «РОБУС Україна», ТОВ «ЕККОБУДСТАНДАРТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС БУД» , ТОВ «БК Гранд-Моноліт», ТОВ «БУД-ІН-СЕРВІС», ТОВ «Адвентум-Корп». Так, обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій між позивачем та цими контрагентами відповідач вказує на обставини, які за його висновком свідчать про неможливість поставки позивачу товарів (послуг) від цих постачальників, як-то: відсутність кваліфікованих трудових ресурсів та основних фондів, необхідних для виконання робіт, відсутність відповідних ліцензій на здійснення робіт із буріння свердловин; неподання податкової звітності.
Суд апеляційної інстанції на підставі оцінки досліджених в судовому процесі доказів, а саме: копії договорів поставки, специфікацій до них, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, протоколів погодження договірної ціни на проектні роботи, актів здачі - приймання виконаних робіт, послуг, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), за встановлення фактів наявності у позивача, ТОВ «РОБУС Україна», ТОВ «ЕККОБУДСТАНДАРТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС БУД», ТОВ «БК Гранд-Моноліт», ТОВ «БУД-ІН-СЕРВІС» - ліцензій на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури - за відсутності з боку відповідача інших доводів та доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу товарів (послуг ) від ТОВ «Паритет-опт-торг», ТОВ «Крафткор», ТОВ «ВТФ «Авіас», ТОВ «ТД «СОФТ ТОРГ»; та від ТОВ «КРІСТАЛ-ТОРГ», ТОВ «РОБУС Україна», ТОВ «ЕККОБУДСТАНДАРТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС БУД» , ТОВ «БК Гранд-Моноліт», ТОВ «БУД-ІН-СЕРВІС», ТОВ «Адвентум -Корп» дійшов до висновку про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень), правомірності збільшення сум податкових зобов'язань із ПДВ, зменшення сум податкового кредиту.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними такі висновки суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.
Суд апеляційної інстанції обмежився формальною констатацією наявності в контрагентів позивача відповідних ліцензій, виданих Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, як беззаперечного доказу можливості здійснення контрагентами позивача робіт.
При цьому, в даному випадку суду необхідно було дослідити технічну можливість ТОВ «Робус Україна», ТОВ «КРІСТАЛ-ТОРГ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АЛЬЯНС БУД», ТОВ «Еккобудстандарт», ТОВ «Буд-ін-сервіс», ТОВ БК «Гранд-Моноліт» виконати спірні роботи з урахуванням фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).
Також, суду слід було перевірити, якими силами та засобами виконувались спірні роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об'єктів, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання придбаних робіт тощо.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що інформація, яка міститься в звітах 1-ДФ та відомості Єдиного реєстру податкових накладних не може відобразити взаємовідносини контрагентів позивача з фізичними особами на підставі трудового договору підряду чи взаємовідносини із господарюючими суб'єктами, які не є платниками податку на додану вартість. Вказані взаємовідносини не повинні відображатися у звітності 1-ДФ чи ЄРПН.
Однак, судом апеляційної інстанції не було встановлення факту наявності таких договорів та не надано їм оцінки в порушення вимог частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного з 15.12.2017), які зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Крім того, 24.10.2018 на адресу суду надійшло клопотання ТОВ «УГП-Буд» про вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Розглянувши надане позивачем клопотання колегія суддів приходить до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи те, що судом касаційної інстанції не ухвалено остаточного рішення, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вирішення питання щодо розподілу судових витрат за клопотанням позивача є передчасним.
Керуючись ст.ст. 139, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 скасувати.
Справу № 820/2516/17 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови виготовлено 05.11.2018.
Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко
